Георгій Манчуленко

Зроблю виняток і відповім на цей коментар.З формальною логікою в мене все гаразд, а ось у Вас — ні.Я не закликаю до солідарності з антиісламізмом — такого й близько немає у цій статті: я закликаю до солідарності у боротьбі з тероризмом.А Ви кажете, що боротьба з тероризмом, до якої я закликаю, — це антиісламізм, тобто за Вашою логікою іслам = тероризм.Цікаво було б почути думку мусульман з приводу Вашої «залізної» логіки, що мусульмани = терористи.Ще раз відсилаю Вас до своєї статті та моєї першої відповіді 09 січня 2015 р.Читати треба все уважно.А трагедія — вона всюди є трагедія: В Україні і Франції також.

Ще раз кажу: «Читайте уважно мою першу відповідь». Не плутайте грішне з праведним. Не намагайтеся бути святішим за Пророка Мухамеда і розумнішим за мільйони людей, котрі засудили варварство у вигляді теракту. На цьому припиняю дискусію, бо мій візаві мене не чує.

І прощати мені нема що.

Для Святослава: «Читайте уважно мою попередню відповідь».

Не обіцяю...)))

Не треба разом з Д.К. юродствувати над тілами вбитих, бо таке «моралізаторство» виглядає як апологетика середньовічного мракобісся: вбити, а не у суді вирішувати проблему, якщо вона дійсно є.Таким «моралізаторам» союзником є Кадиров, котрий посилає своїх бандитів убивати українців на Донбасі.А для розширення кругозору варто прочитати і ось це:http://life.pravda.com.ua/columns/2015/01/9/187341/

Чарівний край Черемоша, Прута й Дністра!

Пам'ять — це і лікар і хвороба одночасно в нашому житті… А життя — це дорога, де знаходиш досвід. Про окремий фрагмент цього досвіду тут сказано надто переконливо.

Хто буде видавати підряди на ремонт і будівництво доріг?

Надзвичайно ніжно, тонко і проникливо! З таким оголеним нервом і молодим максималізмом, що аж дух перехоплює.Дай, Боже, щоб так було і в житті.

Гаразд. Чекаю.

Я зрозумів це одразу. Інакше так сильно не вийшло б.

Душевно, пронизливо і влучно!

Наперед вдячний! Але я не хочу завдавати вам зайвого клопоту. Я так розумію, що в книжкових магазинах її немає…

Чи є ця книга в реалізації через книжкові магазини? Хочу з нею ознайомитися.

Станіслав Олександрович Олійник теж написав «Афганський синдром».

Є книга з такою назвою авторства Геннадія Васильовича Ликова, а є ще книга авторства Олександра Скоробогатого і Валерія Кузьменка під назвою «Афганский синдром — 20 лет спустя» (Нікополь)…

Я зовсім не шкодую, що був на Майдані 2004!

Перехопило горло!

Тепер навіть стало відомо, хто це сказав.)))