Зе-ідіотизм – він і в МЗС України – Зе-ідіотизм! P. S.

   Угорі в розділі «А тепер за порядком – Оксана Маркарова…» я уже вказував, що батько Міністра Іван Кулеба, котрий народився 11 липня 1953 року, згідно Указу Президента України № 940/2019 «Про звільнення І.Кулеби з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Казахстан» від 24 грудня 2019 року був звільнений зі вказаної посади (усе ж таки вік – 66 років!), але у той же день відповідно до Указу Президента України № 941/2019 «Про призначення І.Кулеби Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Вірменія» від 24 грудня 2019 року отримав цю нову посаду.

   А ким же тоді був син Івана Кулеби Дмитро Кулеба? Згідно Постанови Верховної Ради України «Про формування складу Кабінету Міністрів України» № 12-IX від 29 серпня 2019 року він був призначений Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, у функціональному підпорядкуванні якого знаходиться Міністр закордонних справ України, оскільки він – Міністр, – окрім інших питань української зовнішньої політики, займається також і європейською та євроатлантичною інтеграцією України, тобто син уже пропрацював 4 місяці Віце-прем’єр-міністром України, коли його батько знову став Послом України на цей раз у Вірменії.

   Пізніше відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про призначення Кулеби Д.І. Міністром закордонних справ України» № 518-IX від 4 березня 2020 року за поданням Зе Дмитро Кулеба обійняв зазначений міністерський пост.

   Й лише 6 жовтня 2021 року з’явився Указ Президента України № 515/2021 «Про відставку Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Вірменія І.Кулеби», себто від призначення Дмитра Кулеби Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України й потім Міністром закордонних справ України до прийняття Зе вказаної відставки Івана Кулеби пройшло більше 2 років та навіть коли відкинути термін перебування на посаді Віце-прем’єр-міністра України, то все одно пройшло більше 1,5 року конфлікту інтересів!

   Але ось, як пафосно Міністр Кулеба подає історію зі своїм батьком в інтерв’ю «Кулеба: в сентябре 2021-го в Госдепе нам с Ермаком сказали: «Ну что, ребята? Копайте траншеи» Інтернет-виданню «ГОРДОН» за 15 серпня 2022 року (викладаю мовою оригіналу, тобто російською): «Вы родились в семье дипломатов. Отец всегда был дипломатом… И сейчас посол еще – да? – до сих пор.
   Нет. У нас же законодательство в стране предполагает борьбу с конфликтом интересов. И не могут близкие, прямые члены семьи работать в вертикали друг друга. Поэтому, когда я стал Министром, отец мне позвонил и сказал: «Я все понимаю». Он на тот момент был послом Украины в Армении. МИД – это вся его жизнь. Он мне позвонил и говорит: «Я все понимаю. Я свое прожил, отработал»… Он так и сказал: «Я не буду стоять на твоем пути…». И после этого мы запустили соответствующие процедуры (які чомусь тривали більше 1,5 року, хоча відставка Івана Кулеби повинна була відбутися ще у березні 2020 року – Г. М.). Как сыну мне было очень тяжело. Как дипломату мне было тоже тяжело, потому что мой отец – очень профессиональный, опытный и уважаемый человек. Я понимал, что это как бы потеря для системы. Но закон есть закон. Поэтому отец ушел с дипломатической службы, можно сказать, на пенсию (а куди ж йому було йти в 68 років, як не на пенсію?! – Г. М.)».

   Це ще один кадровий «здобуток» Міністра Кулеби на додаток до тих, що вже показані вище, але, до прикрого, він не останній – от іще один такий його «здобуток»: 4 травня 2022 року Зе видав Указ Президента України № 306/2022 «Про призначення А.Тарана Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Словенія», котрий гласить: «Призначити ТАРАНА Андрія Васильовича Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Словенія» (підкреслюю, що призначення Президентом України того чи іншого Посла України відбувається тільки після відповідного подання Міністра закордонних справ України). Так, так – це той Таран, котрий був одним із найнікчемніших серед усіх міністрів оборони України після відновлення моєю Батьківщиною незалежності у 1991 році та про якого йдеться в моїй аналітичній роботі «Пряма чи крива збройна агресія РоССіі проти України, або Ось – й ще один з результатів того, що дебіли обирають ідіотів!». А ось, що про Андрія Тарана написав Юрій Бутусов, з котрим я повністю погоджуюся: «Безкарність та безсовісність: Міністр оборони, що не купив для армії жодного снаряда та ракетної установки, який зірвав виконання Держоборонзамовлення, призначений на посаду Надзвичайного та Повноважного посла України в країні Євросоюзу (виділено Г. М.)…

   Закуплена дуже мала кількість безпілотних розвідувальних апаратів.

   Не закупив жодного пікапа та багато чого іншого.

   Не створено ні доктрини, ні плану якихось структурних змін (виділено Г. М.).

   У квітні 2021-го Комітет по обороні ВР ухвалив рішення щодо звільнення заступника Тарана Халімона за провали у сфері харчування армії, ДБР порушила для перевірки діяльності Халімона кримінальну справу.

   Таран ухвалив наказ № 330, де прирівняв відкриття вогню по російським військам до адміністративного правопорушення, який було відмінено тільки після публічного скандалу (виділено Г. М.).

   Таран зірвав виконання Держоборонзамовлення 2020-го та 2021-го років. Так, у 2020-му році Міноборони не використало понад 10 мільярдів гривень державних гарантій на закупівлю озброєння (виділено Г. М.), і ці гроші Мінфін у кінці року передав на «Велике будівництво» (перейменоване людьми на «Велике крадівництво» – Г. М.).

   У 2020-му році з вини Тарана було зірвано та призупинено фінансування ракетної програми, цілий рік на програму «Нептун» не перераховували гроші (виділено Г. М.).

   Це легко перевірити, і  це далеко не все.

   У країні, де влада несе відповідальність за свої вчинки, пан Таран вже сидів би у тюрмі. У країні, де у владі існує мораль, Тарану був би заборонений навіть підхід до владних кабінетів (про такі й подібні проблеми я писав ще в серпні 2014 року у своєму матеріалі «Маніфест порядності» – Г. М.). Але в Україні, в той час як тисячі патріотів своєю кров'ю сплачують за нестачу боєприпасів та протитанкових засобів, пан Таран отримує спокійне та сите життя (виділено Г. М.). Він буде жити в безпечному місці з родиною, мати усі пільги та дуже високу зарплату та додаткову пенсію у 67 років, за рахунок тих героїв, хто зараз з гранатометами йдуть на танки, за рахунок страждань тих мільйонів біженців, які втратили усе та змушені шукати собі притулок.

   Цей Указ – низькість та підлість, коли ти бачиш усю стрічку у загиблих обличчях друзів та знайомих, це наруга на ріках крові, це – повна безкарність та безвідповідальність (виділено Г. М.).

   Я не знаю, коли у нас почне працювати справедливість. Я можу зараз тільки написати тут, щоб  про це ніколи не було забуто» (Facebook, 6 травня 2022 року).

   Й даний Указ Президента України № 306/2022 «Про призначення А.Тарана Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Словенія» від 4 травня 2022 року – це «безкарність та безсовісність» Міністра Кулеби й Президента Зе, це – «низькість та підлість» Міністра Кулеби і Президента Зе, це – «повна… безвідповідальність» Міністра Кулеби й Президента Зе, це – ідіотизм Зе-влади, з котрими Український народ не повинен миритися!