Маразм української влади продовжується, а РоССія на цьому тлі готується до широкомасштабної війни проти України! Ч. 10
21
Далі я наведу витяги зі свого дослідження «Скріпальскоє дєло і двоякість дій Заходу. Так – правильній позиції Президента України! Ні – непрофесіоналізму його владних соратників!» від першотравня 2018 року: «Україні… треба діяти лише заодно із Заходом і швидко реформуватися за його стандартами, що дасть змогу в недалекій перспективі вступити до НАТО та ЄС – гарантів незалежного гідного українського майбутнього…
Західні санкції тільки тоді матимуть ефект, коли весь цивілізований світ, в першу чергу США та ЄС, діятиме синхронно заодно, хоча б так, як це відбулося після російського отруєння в Солсбері на території Великобританії, і коли буде повністю ізольована від західного бізнесу російська нафтова галузь, а Росія буде відключена від міжнародної платіжної системи SWIFT… Без нафтових та SWIFTових санкцій всі інші західні антиросійські санкційні обмеження залишатимуться недосанкціями за вже згадуваним мною принципом і вашим і нашим: й щоб Росію не сильно покарати, і щоб Україні хоч трохи допомогти, бо ж якось треба реагувати на безпрецедентне порушення Московщиною міжнародного права та нехтування нею демократичними цінностями…
Заодно з окремими агентами Росії в Європі, котрі керуються тільки своїми меркантильними інтересами (меркантилістська політика Меркель – Г. М.) й просувають реалізацію… газово-політичних антиєвропейських загалом, а не лише антиукраїнського, проектів, діють і деякі європейські «друзі» України, яким не подобається впроваджувана українською владою освітня мовна політика, коли кожен громадянин України повинен добре знати українську державну мову, як це має місце зі знанням всіма громадянами державних мов у всіх європейських країнах… «Північний потік – 2» та «Турецький потік»… показав справжніх українських «друзів»…
Президенту України треба приводити до тями… своїх соратників, щоб їм не доводилося писати оправдання…, і ставити їх на місце, бо через їхній «професіоналізм» та бажання вислужитися, проявити рвєніє перед керівником, аби виглядати святішими за Папу Римського, страждає державна справа і репутація Глави держави та української влади в цілому…
Українці зробили остаточний вибір на користь Заходу, а не Росії з підконтрольним їй СНГ, котрою керують ЧеКісти-КГБісти-ФСБісти, великодержавні російські шовіністи та імперіалісти, яскравим предствником яких є Путін, бо їх приводять до влади російські виборці у своїй переважній більшості з такими ж самими шовіністично-імперськими поглядами, як і їх правітєлі. Українській владі, нинішній та наступним, треба повиправляти зроблені помилки за часів Кравчука, Кучми, Ющенка та Януковича і пошвидше перевести багатосторонню договірну базу СНГ у двосторонній формат з його учасниками й то тільки вкрай необхідні для України угоди, а решту денонсувати, щоб остаточно «розлучитися» з промосковським Содружєством Нєзавісімих Государств…
…російська гібридна експансія, крім скріпальского продолжєнія, матиме й інше продолжєніє до тих пір, «поки весь цивілізований світ остаточно не розпрощається зі своїми утопічними ідеями (ілюзіями) умиротворення російського експансіоніста і навернення його на шлях дотримання норм міжнародного права шляхом конструктивних переговорів та не почне об’єднано, разом, скоординовано надзвичайно твердими мирними діями, а не напівзаходами і вашим і нашим…, ставити на місце знахабнілу від безкарності авторитарну Московщину под руководством зарвавшєгося царствующєго крємльовского правітєля Путіна… та прінуждать іх к міру й виконанню міжнародних законів»…
P. Р. P. S. Надіюся, що… українська влада Зе, коли вона дійсно є українською, проявить прагматичний, розумний підхід і нарешті припинить свою участь у СНГ.Якщо ж ні, то чим тоді нова влада Зе відрізняється від попередньої «старої» влади Пе, за котрої Україна так (остаточно – Г. М.) і не «розлучилася» з Содружєством, хоча сам Зе постійно твердить про свою новизну та відмінність від Пе?! Аби доказати власну іншість… Зе зобов’язаний «розлучити» Україну із СНГ та твердо практично… торувати шлях до якнайшвидшого повного членства нашої Батьківщини в НАТО й ЄС, бо тільки там… знаходиться порятунок державності/незалежності України від споконвічно і назавжди ворожої до українства й всього українського імперсько-коричнево-шовіністичної Роϟϟіі та її неминаючих постійних намагань підкорити собі нашу Батьківщину й Український народ!
…згідно слів офіційної посадової особи – заступника Міністра закордонних справ України Василя Боднара (на той час, 7 серпня 2019 року, вже при Зе – Г. М.), українська сторона, на жаль, не збирається остаточно припиняти участь у де-факто ворожому СНГ, хоча та ж постраждала від збройної агресії РоССіі, як і Україна, Грузія вийшла із СНГ.
Значить, остаточне слово залишається за Президентом України…: Зе має вибрати, чи він – з Україною, Українським народом, НАТО й ЄС…, чи він – разом із СНГ, де повністю домінує загарбницька Москва…».
І якщо на ЄСівському та санкційному нафтово-газовому (енергетичному) й SWIFTовому (банківсько-фінансовому) треках Зе і його Зе-ко діють злагоджено та напористо, то цього, на жаль, не можна сказати про СНГ!
Так само, до прикрого, в жодному разі не можна сказати й про НАТО, відносно котрого Зе, всупереч Конституції України, проводить фактично антиНАТОвську політику (попри значну воєнно-технічну, фінансову і гуманітарну допомогу переважної більшості країн-членів НАТО, без котрої Україна не встояла б уже перед новою повномасштабною збройною агресією Московії), цим самим, свідомо чи несвідомо, підіграючи РоССіі!
22
Ну, а моя праця «Друзі» України? Угорський та польський зрізи» наголошує: «Для того, щоб Україною ніхто не понукав, українці, українська влада, весь Український народ мають бути справжніми українцями, любити свою Батьківщину і дбати про неї так…, як дбали про неї українські націоналісти, керуючись словами Маршу українських націоналістів «Зродились ми великої години», написаного літературознавцем Олесем Бабієм, – гімну ОУН із 1932 року:
«Для нас закон найвищий то наказ:
«Соборна Українська Держава –
Міцна й одна від Сяну по Кавказ».
І заради справедливості, треба сказати, що Польща, на відміну від Угорщини, фактично повністю поміняла своє ставлення до України напередодні 24 лютого 2022 року та є одним із лідерів у Європі з надання безпрецедентної, включаючи воєнну, допомоги Україні, прийому українських біженців, політичної підтримки нашої Батьківщини на міжнародній арені й лобіювання надання ЄС Україні статусу кандидата для вступу до Європейського Союзу. Маю надію, що такі дружні стосунки між Польщею та Україною будуть завжди, а колишні складні історичні непорозуміння між поляками й українцями відійдуть в минуле назавжди!
23
«Погана, слабка, неефективна, непрофесіональна українська влада – це могильник внутрішньоукраїнської інтеграції, який так само може стати ігробовищем євроінтеграції України!
Український народ, всі ми, звичайні українські люди, маємо поступати так, як належить у подібній ситуації: спільно стати могильником поганої, слабкої, неефективної, непрофесіональної української влади.
Український народ, всі ми, звичайні українські люди, маємо не допускати до української влади поганих, слабких, неефективних, непрофесіональних людей.
Український народ, всі ми, звичайні українські люди, маємо формувати ефективну, професіональну, сильну українську владу, котра зобов’язана служити нам і таким чином цементувати внутрішньоукраїнську інтеграцію – єдність між українськими людьми й цим самим утверджувати українську євроінтеграцію.
Український народ, всі ми, звичайні українські люди, у випадку, коли навіть ефективна, професіональна, сильна українська влада почне курвитися, маємо з нею поступити так, як із поганою, слабкою, неефективною, непрофесіональною українською владою.
Значить Український народ, всі ми, звичайні українські люди, маємо бути постійно активними та небайдужими, а не лише тоді, коли українська влада вже зовсім перестає рахуватися з людьми і людям не залишається іншого виходу, крім вдавання до крайніх дій – повставати, виходити на Майдан, як це було під час Помаранчевої революції й Революції Гідності: влада завжди повинна відчувати народний пресинг та пам’ятати про свою відповідальність перед Українським народом, котрий її формує і утримує, побоюватися його, бо лише при авторитарних або тоталітарних режимах, чого в Україні немає й, надіюся, не буде, народ боїться владної машини, адже конституційною нормою прямої дії є служіння влади народу, а не навпаки – народу владі.
Свого часу польсько-совєтскій письменник Бруно Ясенський (насправді – Віктор Зисман), знищений сталінським режимом СССР, застерігав: «Не бійся ворогів – у найгіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – у найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існує на землі зрада та вбивство».
І якою ж має бути українська й дійсно народна влада говорить назва моєї роботи-звіту «Україні – порядну владу і чесних депутатів! Що мною зроблено…», себто порядною та чесною, що одночасно має на увазі – і ефективною, професіональною й сильною, адже ці характеристики нерозривно пов’язані із порядністю та чесністю, адже порядна, чесна людина, займаючи владну державну посаду, подасть у відставку, якщо не справлятиметься з покладеними на неї функціями, а не триматися за владу, як воша за кожух.
Звісно, що в Україні є певний відсоток жителів, котрим не просто байдужа внутрішньоукраїнська інтеграція, а їм навіть ворожа єдність нашої Батьківщини (на мою думку, їх може бути до 15 %), бо вони своєй Родіной счітают РоССію – найстрашнішого ворога України або інші країни. А що із усіма внутрішньоукраїнськими ворогами, засвіченими вгорі, повинна зробити справжня українська влада? Нейтралізувати! Повністю! Щоб вони не могли більше шкодити єдності України та так само українській євроінтеграції!
Всі перелічені вище перешкоди на шляху внутрішньоукраїнської інтеграції єперешкодами й на шляху євроінтеграції України.
Україна має достатньо закордонних, європейських «друзів», але серед них особливою агресивно-ворожою жорстокістю виділяється тільки один «друг» – РоSSія. Та Києву дуже повезло (він своїми діями навіть заслужив таке), що оці «друзі» складають абсолютну меншість перед справжніми зовнішніми українськими друзями, хоча все одно Україна повинна бути завжди готовою дати жорстоку відсіч будь-якому агресору, включаючи Роϟϟію, а це можливо лише при наявності потужних ЗСУ.
Московщина – Роϟϟія, як і колись її попередники Російська імперія та СССР (мої два матеріали про ці шовіністичні державні утворення «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» та «Вперед – у минуле!» є стрижневими, бо показують їхню справжню сутність), будь-якими способами прагне зруйнувати єдність Українського народу й таким чином перекреслити українську євроінтеграцію.
Ті країни, найперше європейські як близькі до українських кордонів, котрі в умовах розв’язаної РоCCієй війни (агресії) проти України продовжують загравати з нею, умиротворювати Московщину, співпрацювати із московитами у різних сферах, як то «ПП – 2» або «Турецький потік» чи в набагато дрібніших речах, фактично стають на російську сторону руйнації внутрішньоукраїнської інтеграції та перешкоджання українській євроінтеграції.
Неефективне управління Україною руйнує внутрішньоукраїнську інтеграцію і українську євроінтеграцію, тобто погана українська влада на практиці стає союзником Роϟϟіі.
Внутрішньоукраїнська повноцінна інтеграція пришвидшуватиме українську повноцінну євроінтеграцію – вступ України до ЄС, яка стане можливою лише після української повної євроатлантичної інтеграції, тобто вступу України до НАТО…
Нехай шлях України до Європи, до НАТО та ЄС буде коротким: для цього потрібна ефективна, кваліфікована, некорумпована українська влада, котра заради гідного життя Українського народу зміцнюватиме внутрішньоукраїнську інтеграцію – єдність усіх українських людей і всіх українських територій, що дасть можливість моїй Батьківщині здійснити повну євроатлантичну та європейську інтеграцію.
«В єдності сила народу –
Боже, нам єдність подай!».
Єдність українська буде подана нам Богом, якщо Український народ і сам утверджуватиме її всіма силами, отоді й Бог, помітивши наші щирі старання, допоможе нам та подасть Україні єдність і тим самим укріпить до непереможності силу Українського народу, як це нарешті сталося з Божою допомогою після українських молитов-старань й зі створенням автокефальної – незалежної ні від Константинопольської Православної Церкви-Матері для українського православ’я Вселенського (Константинопольського) Патріархату, ні від Російської Православної Церкви-мачухи для українського православ’я Московського Патріархату (МП), невід’ємною частиною котрої є УПЦ МП, – об’єднаної Православної Церкви України під предстоятельством Митрополита Київського і всієї України (моя праця «1031 й 333, або Русь-Україна – незалежна: і політично, і духовно!» детально оповідає про становлення ПЦУ та інші українські церковні справи – Г. М.)», – йдеться у моїй аналітично-дослідницькій роботі «Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться», посилання на котру вже було зроблено вище.
Читайте продовження статті – ч. 11.
0 коментарів