ССО ЗСУ – від моєї пропозиції до початку створення пройшло 15 років. Баггі для війська–від моєї пропозиції до волонтерської розробки пройшов 21 рік. Це показує наскільки неякісною є влада України! Ч.2

                                                                                                 Баггі  

   Розділ ІV  Концепції «Щодо деяких питань матеріально-технічного забезпечення високомобільних родів військ» піднімав питання створення придатних для десантування посадковим і парашутним способами з вертольотів армійської авіації та літаків військово-транспортної (зараз – транспортної) авіації ПС ЗСУ повнопривідного вантажно-пасажирського автомобіля типу «Джип» і дешевого й простого в експлуатації автомобіля типу «Баггі» (їх можна було би використовувати не тільки в ДШВ, морській піхоті, ССО, а й у всіх ЗСУ), на приклад, тоді на базі ВАТ «Луцький автомобільний завод» («ЛуАЗ»).

   Відома ж мені перша згадка про баггі під назвою «Український «Пегас» для розвідників» була опублікована 9 березня 2016 року ГУР МОУ на його вебсайті: «Незабаром до частин розвідки надійде експериментальна партія швидкісних автомобілів підвищеної прохідності.

   Більшість провідних країн світу має на озброєнні підрозділів розвідки та спеціального призначення легкі автомобілі підвищеної прохідності типу «Баггі». Потужний двигун та посилена ходова частина таких машин дозволяють розвідникам швидко пересуватися у складних умовах місцевості під час виконання завдань за призначенням.

   В умовах проведення АТО (моя аналітична праця «Листи небайдужого… Або перемога, або наша смерть!» містить багато цікавого про неї – Г. М.) через нестачу сучасних розвідувальних машин українські воїни використовують для боротьби з агресором різноманітні транспортні засоби. За таких обставин вінницький підприємець, винахідник і автогонщик Юрій Берко розробив для розвідників спеціальний баггі (виділено Г. М.), який отримав назву «Пегас». Автомобіль має броньований захист двигуна та броньоване лобове скло. Залежно від поставлених завдань «Пегас» може комплектуватися різним озброєнням та спеціальною апаратурою.

   Попередні випробування автомобіля засвідчили його високі ходові та спеціальні характеристики. Отже, незабаром до розвідувальних частин має надійти вже перша партія  подібних машин баггі».

   Вже пізніше, 16 листопада 2016 року, ГУР МОУ також на своєму вебсайті оприлюднило повідомлення «Пегас-2» для військових розвідників»: «Основна відмінність легкого штурмового автомобіля від позашляховика полягає в неймовірній мобільності та швидкості переміщення по ґрунту. Автомобіль «Пегас-2» військового призначення сконструювали волонтери для потреб Збройних Сил України (виділено Г. М.). Це повністю авторська розробка, в якій двигун і трансмісія – від відомого європейського автовиробника».   

   Того ж таки 16 листопада 2016 року інтернетвидання «Електронна газета «ПЕРША» розмістило замітку «Кропивницькі спецпризначенці отримають штурмовий автомобіль, створений на основі гоночного баггі»: «Незабаром автомобіль військового призначення приїде у Кропивницький до своїх власників – бійців 3-го полку спецпризначення… Бойова машина отримала назву «Пегас-2»…

   Перший автомобіль «Пегас» передали бійцям 3-го полку спецпризначення ще в квітні 2016 року. Це вже друга модель.

   Як розповів кропивницький волонтер Олексій Тітов,  80% коштів на створення військової машини передали наші волонтери (виділено Г. М.), які опікуються 3-м полком спецпризначення. Зараз завершуються останні тестування автомобіля. За тиждень-два «Пегас-2» приїде у 3-й полк спецпризначення.

   «Кропивницькі волонтери… витратили близько 100 тис. грн на створення цього автомобіля. Чекаємо, коли він уже нарешті прийде до своїх законних власників – спецпризначенців», – прокоментував Олексій Тітов».

   Прикро, що мова тут іде про волонтерську, не промислову, розробку й зразу кидається у вічі, що «двигун і трансмісія – від відомого європейського автовиробника» (німецької «Аudi»), а це є серйозним недоліком, у першу чергу, через вартість та всі інші пов’язані із цим проблеми логістичного характеру, тому, швидше за все, через нього справа далі й не пішла (принаймні я інформації про промислово-серійне виробництво не знаходив).

   А 15 листопада 2017 року Вінницький національний технічний університет (ВНТУ) на своїй інтернетсторінці опублікував матеріал «АВТОМОБІЛЬ ДЛЯ ВІЙСЬКА РОЗРОБИЛИ НАУКОВЦІ і СТУДЕНТИ ВНТУ»: «Легкий тактичний автомобіль, розроблений у Вінницькому національному технічному університеті, дебютував у Міжнародному виставковому центрі в Києві, де у жовтні проходила XIV Міжнародна спеціалізована виставка «Зброя та безпека – 2017».

   ЛТА – легкий тактичний автомобіль розробляли науковці й студенти ВНТУ у співпраці з фахівцями компанії «Техімпекс» на замовлення однієї з силових структур України. Робота виконана науковцями, що працюють у навчально-науковому центрі розвитку і підтримки технічного забезпечення Збройних Сил України, керівником якого є кандидат технічних наук, доцент Леонід Коваль.

   «Такого типу автомобілів практично в Україні немає (виділено Г. М.). – Розповідає науковий керівник розробки й головний конструктор від університету, кандидат технічних наук, доцент кафедри галузевого машинобудування ВНТУ Андрій Слабкий. – Створювали ми ЛТА на базі волонтерських авто «Пегас» і «Пегас-2», які розробив та виготовив Юрій Васильович Берко (виділено Г. М.). Дані автомобілі вже служать в підрозділі розвідки й спеціального призначення в АТО. Саме при завершені побудови другого «Пегаса» ми познайомились з Юрієм Васильовичем і приватною оборонною компанією «Техімпекс», з якою й розпочали розробку та побудову легкого тактичного автомобіля типу «Баггі» (виділено Г. М.)…».

   Під час розробки автомобіля консультувались із ветеранами АТО, зі спецпризначенцями. Головна складність – відсутність практики виробництва таких автомобілів промисловістю, тому й жодних нормативних документів (виділено Г. М.).

   «Однією із великих проблем був дуже стислий термін для виконання завдання… Створили ЛТА усього за 6 місяців», – продовжує оповідь Андрій Слабкий…

   ЛТА – це фактично баггі, який має широкий спектр використання. Може застосовуватись для дозорно-розвідувальних дій, спеціальних операцій, вогневої підтримки підрозділів, логістики, евакуації поранених, коректування вогню, патрулювання, як командно-штабне авто (виділено Г. М.).

   Автомобіль оснащується легким кузовом і має повну масу 1270 кг. При цьому машина укомплектована 2,0-літровим турбодизелем потужністю 240 к.с. та може розвивати швидкість до 130 км/год. Привід – на задні колеса. Запас ходу – до 570 км. ЛТА може долати підйоми й узгір’я крутизною 45 градусів (радіус розвороту – 8,7 м, є лебідка з тяговим зусиллям 2,5 т, озброєння – 7,62 або 12,7-мм кулемет чи 30/40-мм автоматичний гранатомет, вміщує 4-х бійців – Г. М.)».

   Як бачимо, тут мова теж іде про не зовсім промислову розробку ЛТА та не серійне виробництво й подальших звісток про них я, на жаль, не зустрічав (значить, справа далі не пішла), але якщо відштовхуватися від моєї пропозиції відносно баггі 2001 року і дати волонтерських розробок «Пегас» та «Пегас-2» 2016 року, то отримаємо 15 років розриву!

   20 червня  2001 року – квітень 2016 року:  15 років!

   Українці, запамятайте ці дані!

   І ось через майже 6 років, 20 березня 2022 року, вебсайт «Суспільне» розмістив новину «Військові попросили у соцмережах. На Буковині підприємець виготовляє баггі для української армії» про чергову волонтерську ініціативу: «В Чернівецькій області підприємець безкоштовно виготовляє баггі для української армії… Володимир Садик займається металовиробами (виділено Г. М.). Разом з друзями вирішили спроєктувати перший баггі для розваги. Його дочка опублікувала фото машини у своєму Instagram та запропонувала військовим забрати баггі. Охочих виявилось більше. Відтак Володимир почав збір грошей на машини.

   Один баггі важить приблизно 600 кілограмів. Для виробництва використовують металеві труби та автомобільні запчастини радянських ВАЗів. Це для того, щоб легше та дешевше відремонтувати, каже Володимир (виділено Г. М.). Керувати такими машинами можуть всі, хто вміє водити легкове авто. «Це саме мобільний транспорт – підвезти когось, швидко поїхати. Ми хочемо зробити каркас іншим, щоб можна було перевезти раненого», – каже Садик.

   За два тижні можуть виготовити три таких баггі. Машини роблять безкоштовно, втім збирають гроші на деталі. У цьому йому допомагає донька (виділено Г. М.). Авто назвуть іменем благодійника чи організації, яка зробить найбільший внесок».

   А 28 березня 2022 року інтернет-видання «Інформаційне агентство «А.С.С.» (м. Чернівці) оприлюднило повідомлення «Баггі на фронт: у Сторожинці волонтер виготовляє високопрохідні спецавтомобілі (ВІДЕО)»: «Українські військові потребують таких машин, ця техніка дозволяє швидко рухатися по бездоріжжю, перевозити двох бійців, зброю або ж екстрено транспортувати пораненого. У Сторожинці Чернівецької області місцевий підприємець Володимир Садик зібрав майстрів по металу та організував виробництво автомобілів баггі для українських військових (виділено Г. М.)…

   Коли ж почалося широкомасштабне вторгнення росії в Україну, чоловіки зварювали «їжаків», «буржуйки», пластини для бронежилетів. Втім одного дня вирішили подарувати свій приватний баггі для користування українським військовим. Перші відгуки із передової змусили підприємця задуматися над «серійним» виготовленням таких автомобілів (виділено Г. М.). «Зараз ми замахнулись на таке, аби за два тижні зібрати одразу 5 баггі. Поставили собі за мету. Виявляється, наші військові дуже сильно потребують такі автомобілі баггі. Ця техніка дозволяє їм швидко рухатися по полях, лісах. Сюди сідає два снайпери, їдуть на потрібну позицію, роблять свою справу і швидко можуть покинути цю позицію», – розповідає Володимир Садик. Логістикою, рекламою, звітністю за кошти допомагає його донька Меліса. Вона веде блог в Інстаграмі, має майже 300 тисяч підписників. Деталі до цих автомобілів надходять різними шляхами. За зібрані кошти благодійників купують вживані деталі на ринках, деякі нові замовляють, хтось допомагає комплектуючими (виділено Г. М.)».

   Й продовжив дану тему 7 квітня 2022 року «Укрінформ» статтею «Баггі для парочки «Джавелінів» від автомайстра з Буковини»: «Останні 20 років буковинець Володимир Садик займався виготовленням кованих виробів на замовлення: гаражні ворота, сходи, різні металоконструкції тощо. У вільний від основної роботи час він змайстрував і виготовив автомобіль баггі для власного користування. Кілька років поспіль чоловік зі своїми колегами удосконалював цей автомобіль, щоби він був маневрений на горбистій місцевості, щоб можна було… показувати різні трюки…

   «…У таких умовах, в яких ми зараз воюємо проти росіян, дуже важливо і головне, ефективно, взяти, приміром, два «Джавеліни», під’їхати тихенько до позицій ворога з якоїсь несподіваної сторони полем, чи з лісу, там, де вони не очікують, вистрілити кілька разів і так само швидко втекти. Ось це зараз дуже-дуже ефективно», – пояснює автомайстер Володимир Садик.

   Також ці машини можна використовувати для вивезення із якоїсь конкретної точки зіткнення наших поранених бійців. Чи встановити той самий крупнокаліберний кулемет і швидко під’їхати, з неочікуваної точки відстрілятися і так само швидко поїхати. Баггі є дуже маневрені, що дає їм суттєву перевагу перед, скажімо, сучасними джипами, пікапами. На баггі можна швидко і безпечно долати високі горби, глибокі ями, канави.

   Підприємець-конструктор Володимир Садик каже, що дивився відео з  подібними автомобілями баггі, які є на озброєнні в американській армії. У них також збоку є багажні відділення, куди можна класти як зброю чи боєприпаси, так і пораненого солдата. «При конструюванні наших баггі ми збільшили трохи каркас, щоб за потреби можна було встановити такі багажні відділення. Не стаціонарні, але такі додаткові, коли виникає в тому необхідність», – каже буковинський майстер…

   «Я сама займаюся маркетингом і володію рекламною агенцією. Тому, коли побачила цей баггі, зрозуміла, що його можна класно пристосувати в армії. Батько з друзями все підготували й ми подумали, що це варто комусь подарувати. Але я не знала, як це зробити, щоб наш баггі приносив якомога більше користі. Я закинула пост в Інстаграм… І люди почали дуже активно реагувати, мені почали військові писати в особисті повідомлення – різні батальйони, підрозділи казали, що їм ця машина дуже потрібна. Я була шокована, що такі люди мені пишуть напряму. Й вони казали, що це не просто те, що їм підходить – це є необхідністю» (виділено Г. М.), – розповідає Меліса.

   Дівчина з батьком обрали підрозділ, якому вирішили подарувати баггі. І зрозуміли, що не можна зупинятися, що такі автомобілі баггі дуже потрібні партизанам, нашим спецпризначенцям, тож почали створювати нові машини, започаткувавши проєкт «Баггі VOLS» (виділено Г. М.).

   «Моя роль у цьому – популяризація, показ, що ми таке робимо. Для того, щоб люди, які приймають рішення у Збройних Силах України, помітили цей транспорт і, можливо, сказали, куди краще його направляти. Також нам потрібне фінансування. Бо перший баггі ми створили за власний кошт ще раніше й просто його подарували. А зараз потрібно дуже багато нових комплектувальних – мотори, карбюратори, акумулятори (виділено Г. М.)… І люди підключаються. Зокрема, студентський уряд УКУ (Український католицький університет у Львові – авт.) нам надіслав 150 тисяч гривень. Також фонд Сергія Притули надіслав нам 330 тисяч гривень, це десь приблизно на два баггі», – зазначила волонтерка…

   «Зараз в умовах війни люди всі дуже згуртовані, всі стараються допомогти. Мені люди скидали й по 10 – 20 гривень, і по 10 тисяч гривень. Коли я почала постити це в Інстраграмі, у мене серце розривалося, бо я не хотіла просити в людей гроші. Розуміла, що на той момент був уже 20-й день війни й дуже багато людей вже віддали свої кошти на підтримку нашої армії чи на допомогу переселенцям. Я розуміла, що мені потрібно цілитися на якісь фонди, різні волонтерські організації, які вже і так збирали кошти… й готові нам пожертвувати. Тому із цим питань немає», – додає Меліса.

   Допомагають люди не лише грошима. Майстрам приносили шини, хтось приносив диски, дехто писав, що має і готовий віддати власний акумулятор чи якусь іншу деталь.

   За словами підприємця з Буковини, зараз його машина «воює» десь під Харковом. Після першої передачі баггі від військових просто посипалося безліч прохань про необхідність такої техніки на передовій (виділено Г. М.).

   «Ми порадилися з хлопцями та вирішили спробувати організувати виробництво таких автомобілів «з нуля». Хочемо встигнути зробити і доставити на передову ще кілька таких машин, щоб вони допомогли нашим військовим перемогти ворога», – зазначив Володимир

Садик…

   У майстерні кожного дня «кипить» робота: ріжуть метал, зварюють деталі, ґрунтують, фарбують корпус, складають у конструкції та випробовують.

   «Зазвичай до війни у цеху ми працювали троє – я і два моїх помічники. Але у загальну роботу зі збору матеріалів долучилися куми, свати, знайомі. Кожен хоч чимось хоче допомогти. Бо черга на допомогу стоїть велика від хлопців, які ще не пішли служити. Всі питають, чим можуть нам допомогти. Й фактично над збором цієї партії баггі працюють шестеро майстрів», – продовжує Володимир Садик.

   За попередніми розрахунками, якщо брати нові деталі, то собівартість однієї такої машини становитиме приблизно 5 тисяч доларів. А деталі до цих автомобілів надходять різними шляхами (виділено Г. М.). За зібрані кошти благодійників деякі вживані частини купують на ринках, якщо вони у хорошому стані, деякі деталі замовляють, хтось допомагає комплектувальними.

   «У теперішніх потребах потрібно, щоб ці машинки були дуже ремонтопридатними. Тобто, можна щось відірвати, можна щось зламати, якийсь уламок залетить і потрібно замінити якусь деталь. Є всякі різні баггі, й по 20 – 30 тисяч доларів. Вони гарні, класні, але там одна тяга вирветься і все – машина брухтом стоїть. Зараз ніхто з Китаю запчастини на передову не буде вам переправляти. Тому ми збираємо наші баггі з «ВАЗівської класики» – мотори та ходова частини з «вісімки» і «дев’ятки», а передня частина – це з «Жигулів»-«копійки». У будь-якому селі є «Жигуль» й хлопці там на місці за пів години можуть швидко полагодити чи замінити, і вона далі поїде» (виділено Г. М.), – пояснив Володимир…

   За словами буковинських майстрів, зупинятися на першій партії у 5 баггі вони не планують. Деякі конструкції уже приготували й на наступні «замовлення» з передової. Але для цього продовжують збирати гроші волонтерів і доброчинців.

   Охочі допомогти зібрати кошти для виготовлення наступних автомобілів баггі,можуть перераховувати кошти на картку 5169 3600 0902 3650 – Садик Меліса Володимирівна  (адже йдеться про те, що висвітлює мій матеріал «Все для фронту, все для перемоги України над націонал-шовіністичною (нацистською) РоССієй!»– виділення та примітка Г. М.)».

   Отже, від моєї пропозиції щодо баггі 2001 року пройшов уже 21 рік!

   20 червня  2001 року – 20 березня 2022 року:  21 рік!

   Українці, запамятайте ці дані!

   Й знову, як видно, після волонтерських розробок «Пегас», «Пегас-2» та ЛТА, котрі, на жаль, так і не дійшли до промислово-серійного виробництва, відзначилися очолювані Володимиром Садиком українські волонтери зі Сторожинця Чернівецької області: виходить, що вони – волонтери – краще розуміються на потребах ЗСУ, ніж українська влада включно з командуванням українського війська та українською промисловістю, тому, до прикрого, Український народ і отримує отаку невтішну ситуацію, продемонстровану, зокрема, й у моїй попередній статті «Пояснення без пояснення…» на інших гірких прикладах.

   А разом усе це, викладене вище, показує наскільки неякісною є влада України!

   І тому на завершення для української влади, яку обирає Український народ й несе відповідальність за її дії, а значить і для нього теж, я наведу слова прусського генерал-майора, військового реформатора та теоретика, що здійснив повний переворот у теорії війни своєю незакінченою роботою «Про війну», Карла фон Клаузевіца (німецькою Carl Philipp Gottlieb von Clausewitz), котрий свого часу наголосив: «Державний діяч, який бачить, що війна неминуча, і не може зважитися завдати удару першим, винен у злочині проти своєї країни (виділено Г. М.)…

   Горе владі, котра зі своєю половинчастою політикою й скутим військовим мистецтвом натрапить на противника, який не обтяжує себе обмеженнями, подібно суворій стихії, для котрої немає законів і яка підпорядковується тільки властивим їй самій силам…

   Війна, отже, є актом насильства, щоб змусити нашого противника виконати нашу волю (виділено Г. М.)…

   Війна – справа небезпечна. Й помилки, що мають своїм джерелом добродушність, для неї є найбільш згубними. Застосування фізичного насильства у всьому його обсязі аж ніяк не виключає сприяння розуму, тому той, хто цим насильством користується, нічого не соромлячись і не шкодуючи крові, набуває величезної переваги над противником, котрий цього не робить. Таким чином, фізичне насильство є засобом, а метою буде нав'язати супротивникові нашу волю. Для найвірнішого досягнення цієї мети ми маємо обеззброїти ворога, позбавити його можливості чинити опір…

   Перемога полягає не просто в захопленні поля битви, а у фізичному та моральному знищенні збройних сил противника (виділено Г. М.)…

   Поки противник не знищений, я повинен боятися, що він знищить мене: отже, я не володію своїми діями, тому що противник мені диктує закони так само, як я диктую йому їх…

   Добросердечні люди можуть, звичайно, думати, що існує якийсь оригінальний спосіб обеззброювати і перемагати противника без пролиття великої кількості крові, вони вільні також думати, що саме в цьому й полягають справжні досягнення мистецтва воювати. Звучить це привабливо, але на ділі є обманом, котрий необхідно викрити. Війна є вкрай небезпечною справою, в якій найгірші помилки походять від доброти…

   Війна ведеться до перемоги й крапка.

   Якщо хочете здобути перемогу, бийте в саме серце противника…

   Метою будь-якої війни є мир на умовах, сприятливих для сторони, що перемогла (виділено Г. М.)».

   А для того, аби те, про що йдеться угорі та що говорив Карл фон Клаузевіц, стало реальністю для Українського народу у національно-визвольній війні проти російських (рашистсько-нацистських) ворогів-загарбників і ЗСУ, в тому числі ССО ЗСУ, частини спецпризначення, повітряно-десантні війська (ДШВ) ЗСУ й морська піхота ВМС ЗСУ, відповідали найвищим у світі стандартам НАТО, куди наша Українська Держава неодмінно повинна вступити згідно вимог Конституції України (про це детальніше розповідає моя робота «Зе-брехуни!» в розділі «Але Зе все одно покривив душею…») та заради збереження своїх незалежності й суверенітету у міжнародно визнаних кордонах, влада України має бути якісною, і ця вимога стосується й самого народу – всіх нас українських громадян-патріотів!