До Дня Перемоги над нацизмом! З ким Україні звіряти годинник? P. P. P. P. S.

   Читайте початок статті, P. P. S., P. P. P. S.
 
   Історик, народний депутат України з фракції партії «Європейська солідарність» («ЄС») Володимир В’ятрович повідомив: «…парламент не ухвалив (бо не розглядав – Г. М.)… проект 7297 (його повна назва «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» № 7297 від 18.04.2022, котрий раніше чи пізніше, краще – раніше, все одно треба прийняти, якщо Зе поважає Україну та не вважає її частиною СССР чи РоССійского Райха, який повинен бути зруйнований (хочу вірити, що поважає і не вважає й дбає про відновлення українських державних рубежів), бо українці, будучи європейцями, мають жити не за московським часом – Дньом побєди, а за київським часом – Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, звіряючи власний годинник лише із сучасним європейським-євроатлантичним! – Г. М.), котрий міг позбавити нас від побєдобєсія вже цього року.

   Натомість ВРУ підтримала заяву «З нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом та про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом» (схваливши проект Постанови про Заяву Верховної Ради України «З нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом та про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом» № 7343 від 03.05.2022 – Г. М.). Депутати колишньої ОПЗЖ (януковичівські посіпаки-регіонали, котрі після розпуску ЗаЖОПи створили на її базі депутатську групу «Платформа за життя та мир» («Платформа за життями», «Платформа за житами», «ПЗЖМ») – Г. М.)  підтримали її одноголосно (не одноголосно, а з 25 – лише 12 «за», зокрема, Юрій Бойко, Юрій Загородній, Юлій Іоффе, Василь Німченко, Михайло Папієв, Григорій Суркіс – Г. М.). Саме цим порожнім папірцем депутати намагаються прикрити свій страх перед Путіним і неготовність ухвалити законопроект 7297, який відміняє «Дєнь пабєди» 9 травня (виділено Г. М.).

   Базоване на міфі 9-го травня побєдобєсіє є одним із ключових інструментів російської пропаганди. Саме виховані в дусі побєдобєсія і 9 травня молоді росіяни вбивали мирних українців у Бучі.

   Свого часу як голова Інституту національної пам'яті я ініціював законодавчі зміни, які докорінно змінили правове й інформаційне поле. Визначили, що була не міфічна «Велика вітчизняна», а розпочата Гітлером і Сталіним у 39-му Друга світова. Заборонили нацистську й комуністичну символіку, георгіївські стрічки. Встановили 8 травня День пам'яті та примирення. І як тимчасовий компроміс (хоча всім відомо, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове – Г. М.), доки суспільство визріє до відмови від штучної дати 9 травня, визначили її як День перемоги над нацизмом (виділено Г. М.).

   Зараз суспільство не просто визріло. Воно вимагає скасувати 9 травня. Ми не маємо ні потреби, ні права чіплятися за цю дату російських шабашів.

   Тридцять депутатів (в реєстраційній картці законопроекту вказано 31 депутат: Володимир В’ятрович («ЄС»), Микола Княжицький («ЄС»), Софія Федина  («ЄС»), Ірина Фріз («ЄС»), Гео Лерос (позафракційний), Роман Лозинський («Голос»), Степан Кубів («ЄС»), Ірина Констанкевич («Партія «За майбутнє»), Андрій Кіт («Довіра»), Тетяна Циба («Слуга народу»), Михайло Бондар («ЄС»), Ярослав Юрчишин («Голос»), Ірина Геращенко («ЄС»), Марія Іонова («ЄС»), Наталія Піпа («Голос»), Іван Юнаков («Слуга народу»), Іванна Климпуш-Цинцадзе («ЄС»), Микола Люшняк («Довіра»), Володимир Ар’єв («ЄС»), Микита Потураєв («Слуга народу»), Олег Синютка («ЄС»), Андрій Парубій («ЄС»), Галина Васильченко («Голос»), Ігор Гузь («Партія «За майбутнє»), Тарас Батенко («Партія «За майбутнє»), Іван Крулько («Батьківщина»), Соломія Бобровська («Голос»), Михайло Цимбалюк («Батьківщина»), Олександр Аліксійчук («Слуга народу»), Дмитро Любота («Слуга народу»), Єлізавета Богуцька («Слуга народу») – Г. М.)  з усіх фракцій (крім послідовників Януковича – групи «Платформа за життя та мир» – Г. М.) зареєстрували проект 7297, який передбачає чіткі кроки:

   відзначати 8-го травня разом з усією Європою День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (виділено Г. М.);

   саме цей день зробити вихідним після закінчення воєнного стану;

   9 травня разом з усіма країнами ЄС відзначати День Європи.

   Проект був чудово сприйнятий у суспільстві й парламенті. Комітет проголосував за його підтримку в цілому. Але його розгляд раптово заблокувала правляча фракція («слуг народу» – Г. М.). І цей ганебний крок неможливо прикрити фіговим листочком нашвидкоруч написаного звернення, текст якого скопійований з методичок Інституту національної пам'яті семирічної давнини. Часи змінилися і суспільство пішло далеко вперед. Соромно й безвідповідально, що реальні законодавчі зміни заміняють цим сурогатом (виділено Г. М.)» («УП»: розділ «Блоги»: «Рада залишила 9 травня «святом», 3 травня 2022 року).

   А тепер, після цієї інформації, треба глибше розібратися зі сказаним Володимиром В’ятровичем. Отже, почну…

   Законопроект № 7297 передбачає внесення змін (пункт 1) до проаналізованого та аргументовано розкритикованого мною вище Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років» № 315-VIII від 9 квітня 2015 року – отого, за словами Володимира В’ятровича, тимчасового компромісу, ініціатором прийняття котрого був КМУ на чолі із Прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком, який вніс до парламенту проект Закону про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років № 2539 від 03.04.2015, котрий Верховна Рада України схвалила в цілому 9 квітня 2015 року з результатом «за» 261 голос, з яких фракція партії «Блок Петра Порошенка» дала 108 голосів зі 146 (серед них «за» – Володимир Ар’єв, Ірина Геращенко, Мустафа Джемілєв, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Степан Кубів, Ірина Фріз, Ніна Южаніна), фракція партії «Народний фронт» – 66 із 82, фракція партії «Опозиційний блок», а пізніше – ОПЗЖ й ПЗЖМ – 0 з 40, фракція партії «Об’єднання «Самопоміч» – 25 із 31, фракція Радикальної партії Олега Ляшка – 17 з 21 («за», між іншим, голосували Олег Ляшко і Юрій Шухевич – син загиблого Головнокомандувача УПА), фракція партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» – 15 із 19 (підтримали, зокрема, Сергій Власенко, Іван Кириленко, Олена Кондратюк, Іван Крулько, Григорій Немиря, Сергій Соболєв, Борис Тарасюк), позафракційні народні депутати України – 16 з 42 (серед них – Михайло Головко, Андрій Іллєнко та Юрій Левченко зі Всеукраїнського об’єднання «Свобода», Андрій Парубій, що став депутатом за списком «Народного фронту» + інші).

   Так само проект Закону № 7297 пропонує змінити (пункт 2) статтю 73 «Святкові і неробочі дні» Кодексу законів про працю України, виклавши її частину «9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)» в такій редакції: «8 травня – День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні».

   Про інші деталі законопроекту № 7297 сказав сам Володимир В’ятрович, тому наводити порівняльну таблицю немає змісту, а доцільним є подати рішення Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики:

   «Комітет… на своєму засіданні 20 квітня 2022 року (протокол № 85) розглянув проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (реєстр. № 7297 від 18.04.2022 р.), внесений народним депутатом України В’ятровичем В.М. та іншими народними депутатами України…

   Народні депутати України – члени Комітету, в цілому погоджуючись з метою проекту Закону, підтримують ідею встановлення державного свята – Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 8 травня та створення умов для відзначення Дня Європи разом з іншими європейськими державами 9 травня.

   А отже, за результатами обговорення, враховуючи необхідність техніко-юридичного доопрацювання (пункт 1 і пункт 2 поміняли місцями + інші правки – Г. М.), Комітет пропонує викласти законопроект у такій редакції (виділено Г. М.):

   «ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні».

   Верховна Рада України постановляє:

   І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

   1. Абзац шостий частини першої статті 73 Кодексу законів про працю України… викласти в такій редакції:

   «8 травня – День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні».

   2. У Законі України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років»…:

   1) статтю 1 викласти в такій редакції:

   «Стаття 1. Увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 945 років.

   1. Шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років, про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України.

   2. З метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939 – 1945 років в Україні і відзначення перемоги над нацизмом в Україні щороку 8 травня відзначається державне свято – День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

   3. Порядок проведення меморіальних та урочистих заходів, присвячених Дню пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, визначається Кабінетом Міністрів України»;

   2) у пункті 1 частини першої статті 2 слова «Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги» замінити словами «Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні»;

   3) у статті 3 слова «Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги» замінити словами «Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні», слово «захисника» замінити словами «захисників і захисниць».

   ІІ. Прикінцеві положення.

   1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

   2. Рекомендувати Президенту України внести зміни до відповідних Указів з метою їх приведення у відповідність із цим Законом, а також відзначення Дня Європи щороку 9 травня – одночасно з державами Європейського Союзу.

   3. Кабінету Міністрів України забезпечити приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом».

   За підсумками опрацювання Комітет рекомендує Верховній Раді України проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (реєстр. № 7297 від 18.04.2022 р.) включити до порядку денного сесії Верховної Ради України та за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу і в цілому у редакції, запропонованій Комітетом, із внесенням відповідних техніко-юридичних правок (під цим рішенням стоїть підпис Голови Комітету, «слуги народу» Микити Потураєва – примітка й виділення Г. М.)».

   Але замість того, щоби розглянути позицію профільного Комітету та схвалити відповідний законопроект, парламент, як указує Володимир В’ятрович, під тиском фракції правлячої Зе-партії «Слуга народу» збився на манівці, прийнявши в цілому 3 травня 2022 року, у день подання законодавчої ініціативи, за співавторства 28 народних депутатів України на чолі із Головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком («Слуга народу»), Першим заступником Голови Верховної Ради України Олександром Корнієнком («Слуга народу») і заступником Голови Верховної Ради України Оленою Кондратюк («Батьківщина») + Олег Колєв («Слуга народу»), Владлен Неклюдов («Слуга народу»), Тарас Батенко (депутатська група «Партія «За майбутнє»; до цього був співавтором взаємовиключного законопроекту № 7297), Олег Кулініч (група «Довіра»), Ярослав Рущишин (фракція партії «Голос»), Ярослав Железняк («Голос»), Ігор Васильковський («Слуга народу»), Арсеній Пушкаренко («Слуга народу»), Наталія Піпа («Голос»; до цього була співавтором взаємовиключного законопроекту № 7297), Володимир Арешонков («Довіра»), Борис Приходько («Довіра»), Кіра Рудик («Голос»), Микола Люшняк («Довіра»; до цього був співавтором взаємовиключного законопроекту № 7297), Геннадій Вацак («Довіра»), Микола Кучер («Довіра»), Юлія Клименко («Голос»), Сергій Мінько («Партія «За майбутнє»), Владіслав Поляк («Довіра»), Андрій Осадчук («Голос»), Михайло Цимбалюк («Батьківщина»; до цього був співавтором взаємовиключного законопроекту № 7297), Сергій Колебошин («Слуга народу»), Лариса Білозір («Довіра»), Андрій Пузійчук («Батьківщина»), Віктор Бондар («Партія «За майбутнє») й Ганна Лічман («Слуга народу»), себто, 8 «слуг народу» + 8 «довірівців» + 6 «голосівців» + 3 «батьківщинівці» + 3 «замайбутнівці», що яскраво демонструє, хто з ким співпрацює (а тих, хто стали співавторами взаємовиключних законопроектів, треба запам’ятати назавжди, бо вони остаточно проявили себе безпринципними негідниками), проект Постанови про Заяву Верховної Ради України «З нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом та про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом» № 7343 від 03.05.2022, котрий підтримали 290 народних депутатів України (фракція партії «Слуга народу» дала 198 голосів «за» із 241, фракція партії «ЄС» – 0 з 27 (позиція є абсолютно правильною, але коли приймався Закон України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років» № 315-VIII від 9 квітня 2015 року, то її попередниця – фракція партії «Блок Петра Порошенка» – займала протилежну позицію, зокрема тодішні й нинішні народні депутати України Володимир Ар’єв, Ірина Геращенко, Мустафа Джемілєв, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Степан Кубів, Ірина Фріз, Ніна Южаніна), «Батьківщина» – 18 із 24 (також підтримувала і Закон України № 315-VIII від 9 квітня 2015 року: депутати Сергій Власенко, Іван Кириленко, Олена Кондратюк, Іван Крулько, Григорій Немиря голосували «за» тоді й зараз), «Партія «За майбутнє» – 14 з 21, «Довіра» – 15 із 20, «Голос» – 14 з 20 і позафракційні – 19 зі 44; цікаво, окрім «ЄС», проголосували й решта співавторів взаємовиключного законопроекту № 7297, фракційність котрих зазначена вище: Ірина Констанкевич – за, Андрій Кіт – за, Ярослав Юрчишин – за, Наталія Піпа – за, Микола Люшняк – за, Галина Васильченко – за, Ігор Гузь – за, Тарас Батенко – за, Іван Крулько – за, Соломія Бобровська – за та Михайло Цимбалюк – за: їх теж треба запам’ятати назавжди, оскільки неодноразово стикавшись у політиці із підлістю, я такої ницості щось не пригадую, а принципово себе повели тільки Гео Лерос – утримався, Роман Лозинський – не голосував й Іван Юнаков – не голосував) і який після прийняття став Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України з нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом та про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом» № 2235-IX від 3 травня 2022 року, котра затвердила пусту Заяву Верховної Ради України з нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом та про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом:

   «Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв Другої світової війни, яка стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства, забравши життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.

   Українці під час цієї війни відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в усіх арміях Антигітлерівської коаліції (нині, під час повномасштабного збройного вторгнення на українську землю нацистської РоSSіі, що почалося 24 лютого 2022 року, навколо України так само формується коаліція, яку Зе чомусь називає антивоєнною, а не Антипутінською коаліцією, хоча тотожність дій Гітлера й Путіна є очевидною для всіх притомних людей, котрі хочуть і можуть бачити – Г. М.) та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. Усьому світу відомі імена тричі Героя Радянського Союзу Івана Кожедуба – найрезультативнішого льотчика-винищувача союзників у Другій світовій війні; двічі Героя Радянського Союзу Амет-Хана Султана – видатного льотчика-винищувача, який гордо називав себе кримським татарином; Ніколаса Міньо та Ніколаса Орешко – солдатів армії США, нагороджених найвищою військовою відзнакою – Медаллю Пошани; Анни Храпливої – однієї із перших українок – добровольців Канадського жіночого корпусу, відзначеної медаллю Британської Імперії; вояка Червоної армії та УПА Петра Федуна, нагородженого найвищими відзнаками УПА – Золотим Хрестом Бойової Заслуги і Золотим Хрестом Заслуги, та багатьох інших. Крім цього, понад 2600 українців, які рятували євреїв від знищення в часи Другої світової війни, удостоєні звання Праведників народів світу.

   Українська земля в період Другої світової війни була одним із основних полів битви, на якому ми втратили вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на нашій землі. Така страшна ціна перемоги. Саме тому вшанування подвигу та пам’яті ветеранів, які боролися з нацизмом і перемогли його, та всіх, кого торкнулась війна, є моральним обов’язком українців.

   Зараз, як і вісімдесят років тому, Україна воює з підступним агресором, але сьогодні це путінська Росія. Держава, яка так само посягає на нашу незалежність і територіальну цілісність, так само намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і загрожує миру у всій Європі, яка так само говорить про свою виключність у намаганні нав’язати власний світогляд іншим. Єдина відмінність полягає в тому, що у 1939 – 1945 роках ворогом були нацисти, а сьогодні – це рашисти – сучасна російська версія нацизму (виділено Г. М.). І триває ця боротьба щоденно вже понад вісім років.

   Однією із причин агресії з боку Російської Федерації стало те, що впродовж останніх десятиліть відзначення перемоги над нацизмом вона поступово перетворила його у культ, метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу «головного переможця».

   Натомість Україна послідовно впроваджує європейський підхід пам’ятання про Другу світову війну. Адже жодна країна не може претендувати на визнання власної виняткової ролі у перемозі над нацизмом (та це ж – ідіотизм вищого ґатунку, оскільки: 1) даний текст має назву «Заява Верховної Ради України з нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом та про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом» і ця перемога, як відомо, здійснилася 8 травня 1945 року, коли відбулася капітуляція нацистської Німеччини – Третього Німецького Райху, але його автори вписали в нього й Другу світову війну, котра завершилася аж 2 вересня 1945 року перемогою над Великою Японською імперією, тому правильною була би назва «Заява Верховної Ради України з нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом»; 2) ініціатори даної Заяви кажуть, що рашисти – це нацисти і що роССійскоє побєдобєсіє 9 мая стало однією із причин війни РоССіі проти України, але все одно не хочуть установити 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом; 3) автори цієї Заяви наголошують на європейському підході до пам’яті про Другу світову війну, але даний підхід якраз і передбачає відзначення Дня пам’яті та перемоги над нацизмом 8 травня, а не 9 мая, що й пропонує проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні № 7297 від 18.04.2022, котрий вони відкидають, суперечачи самим собі – ідіоти ж бо – виділення і примітка Г. М.). Перемога – плід титанічних зусиль десятків держав та сотень народів. Кожна нація, яка зробила свій внесок у перемогу над нацизмом, має моральне право пишатися цією шляхетною справою, однак жодна країна не може претендувати на одноосібне привласнення собі статусу країни-переможниці і тим більше заявляти, що в світовій війні могла перемогти без допомоги інших.

   Історія Другої світової війни вчить нас, що Український народ перемагає тоді, коли ми єдині, соборні, діємо разом і захищаємо те, що нам дороге. Коли ми разом, коли ми відчуваємо, що справедливість на нашому боці, і стоїмо за свою землю, тоді ми непереможні. І найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.

   Тому сьогодні, як і у середині минулого століття, ми захищаємо свою землю і свою Вітчизну від агресора-окупанта, що дає нам додаткових сил і право на відчайдушний спротив. Ми ніколи не були загарбниками, як нацисти чи рашисти, тому правда і сила на нашому боці. Саме тому ми не маємо права програти, бо для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності. Тож так само, як ми разом з усім цивілізованим світом перемогли нацизм у Другій світовій війні, зараз маємо перемогти рашизм (все правильно – Україна має перемогти рашизм, але все ж таки це – Заява Верховної Ради України з нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом та про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом – виділення і примітка Г. М.).

   Натомість Російська Федерація, яка за три десятки років брала участь у ряді війн та військових конфліктів як країна-агресор та як союзник диктаторських режимів, уже вчинила величезну кількість воєнних злочинів та злочинів проти людства. У діях російських збройних сил є щонайменше ознаки геноциду проти українських громадян. Такими діями Російська Федерація втратила будь-яке моральне право апелювати до спадщини перемоги над нацизмом, адже своїми діями вона де-факто повторює нацистські злодіяння і оскверняє пам’ять про подвиги ветеранів та учасників Другої світової війни (то чому ж і далі 9 мая, а не 8 травня, коли українське суспільство вже дозріло саме до 8 травня?! – виділення й примітка Г. М.).

   У зв’язку з цим Верховна Рада України:

   заявляє про неприпустимість монополізації Російською Федерацією перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (але все одно залишає 9 мая – виділення і примітка Г. М.), яка є спільним досягненням Антигітлерівської коаліції та визвольних рухів, а сама війна – спільною трагедією народів світу;

   наголошує, що злочини Російської Федерації в Україні мають бути зупинені, а російський путінський режим – засуджений і переможений спільними зусиллями всього цивілізованого світу;

   переконана, що після перемоги у російсько-українській війні наша держава та Український народ гідно вшановуватиме нове державне свято перемоги над сучасним нацизмом, що об’єднає усе суспільство (й так воно станеться, але все ж таки то буде нове державне свято, а як бути зі «старим» – перемогою над німецьким нацизмом – і коли його відзначати, автори даної Заяви однозначної відповіді, на жаль, не дають, щоби часом зайвий раз не роздратувати РоSSію навіть після тих звірячих злочинів, які вона вчинила проти Українського народу – виділення та примітка Г. М.).

   Перемогли нацизм – переможемо і рашизм!

   Слава Україні!».

   А Зе в своєму Зверненні Президента України з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, оприлюдненому Офіційним інтернет-представництвом Президента України 9 травня 2022 року, взагалі договорився до неймовірного ідіотизму: «Наш ворог мріяв, що ми відмовимося відзначати 9 Травня  (так і написано з великої літери «Т» – Г. М.) й перемогу над нацизмом. Щоб слово «денацифікація» отримало шанс».

   Але ж перемога над нацизмом де-юре та де-факто відбулася 8 травня, а не 9-го, і саме 8 травня весь Західний демократичний світ, включаючи ЄС, куди Зе так прагне долучити Україну й правильно робить, та НАТО, куди Зе антиконституційно не прагне долучити Україну і робить неправильно, відзначає перемогу над нацизмом, а 9 травня – День Європи, то тепер після цих хибних слів Зе із його Звернення виходить, що відносно Заходу «слово «денацифікація» отримало шанс». Маячня та й годі!

   Хоча навіть і таке запобігання Зе перед російським ворогом нічого не дало, бо Путін у Москві, відзначаючи Дєнь побєди 9 мая 2022 года, брехливо заявив: «Защита Родины, когда решалась ее судьба, всегда была священной. С такими чувствами подлинного патриотизма поднимались за Отечество ополченцы Минина и Пожарского, шли в атаку на Бородинском поле, бились с врагом под Москвой и Ленинградом, Киевом и Минском…, Севастополем и Харьковом.

   Так и сейчас, в эти дни вы сражаетесь за наших людей на Донбассе. За безопасность нашей Родины – России.

   9 мая 1945 года навеки вписано в мировую историю как триумф нашего единого советского народа, его сплоченности и духовной мощи, беспримерного подвига на фронте и в тылу…

   В открытую шла подготовка к очередной карательной операции на Донбассе, к вторжению на наши исторические земли, включая Крым (виділено Г. М.)

   Все говорило о том, что столкновение с неонацистами, бандеровцами… будет неизбежным…

   Сегодня ополченцы Донбасса вместе с бойцами Армии России сражаются на своей земле (виділено Г. М.)

   Обращаюсь сейчас к нашим Вооруженным Силам и к ополченцам Донбасса. Вы сражаетесь за Родину, за ее будущее, за то, чтобы никто не забыл уроков Второй мировой. Чтобы в мире не было места палачам, карателям и нацистам…

   Мы склоняем головы перед памятью… стариков, женщин и детей Донбасса, мирных жителей, которые погибли от безжалостных обстрелов, варварских ударов неонацистов («Нацисти (фашисти) майбутнього (якими є Путін і РоSSійскій Райх – Г. М.) називатимуть себе антинацистами (антифашистами)» © – Г. М.). Мы склоняем головы перед нашими боевыми товарищами, которые пали смертью храбрых в праведном бою за Россию» («газета.ru»: «Россия дала отпор агрессии». Полный текст выступления Путина на параде Победы», 9 травня 2022 року).

   І що Зе разом зі своїми «слугами народу» й іншими «слугами» хотіли сказати прийняттям Заяви Верховної Ради України з нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом та про неприпустимість присвоєння Російською Федерацією перемоги над нацизмом, Зверненням Президента України з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні і нерозглядом проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні № 7297 від 18.04.2022?!

   Висновок напрошується лише один: Зе та його однодумці ніяк не хочуть остаточно перестати жити за московським часом – Дньом побєди 9 мая – й почати жити тільки за київським часом – Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 8 травня – й не хочуть звіряти власний годинник лише із сучасним європейським-євроатлантичним, продовжуючи боязко оглядатись на ворожу нацистську РоССію – РоSSійскій Райх, котрий, як і нацистська Німеччина – Третій Німецький Райх, має бути зруйнований!

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте