І знову хтось бреше!

   До прикрого, мені вже доводилось раніше про це писати відносно фігурантів даного матеріалу, тому дещо нагадаю…

   1. «…я з максимальною повагою ставлюся до всіх досвідчених людей. Але на все є свій час. Є час приходити тає час іти (ох і кривить же ж душею Міністр Кулеба, ох і кривить!!! Пояснюю, чому кривить щодо поваги «до всіх досвідчених людей»… та часу приходити й часу йти: 1) Іван Кулеба 11 липня 1953 року народження – батько Міністра Дмитра Кулеби – відповідно до УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 129/2018 «Про призначення І.Кулеби Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Казахстан» від 17 травня 2018 року обійняв зазначену посаду, потім УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 940/2019 «Про звільнення І.Кулеби з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Казахстан» від 24 грудня 2019 року був звільнений із неї та згідно УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 941/2019 «Про призначення І.Кулеби Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Вірменія» від 24 грудня 2019 року заступив уже на цей вказаний пост у той час, коли його син Дмитро Іванович Кулеба був Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України;  2) Борис Тарасюк 1 січня 1949 року народження… УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 943/2019 «Про призначення Б.Тарасюка Постійним представником України при Раді Європи» від 24 грудня 2019 року поставлений на цю зазначену посаду;  а тепер порівнюємо вказані дати народження усіх згаданих мною тут дійових осіб, особливо Міністра Дмитра Кулеби (19.04.1981), його батька Івана Кулеби (11.07.1953), Бориса Тарасюка (01.01.1949)… й одразу стає очевидним, що Міністр Кулеба кривить душею відносно поваги «до всіх досвідчених людей» та часу приходити й часу йти, адже критерії такої дивної поваги і часу приходити й часу йти, як бачимо, для різних людей є різними – виділення та примітка Г. М.)», – сказано в моєму березневому 2021 року аналітичному дослідженні «Зе-ідіотизм – він і в МЗС України – Зе-ідіотизм!», котре я почав писати ще 20 листопада 2020 року, хоча згодом ситуація з Іваном Кулебою помінялася: відповідно до Указу Президента України № 515/2021 «Про відставку Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Вірменія І.Кулеби» від 6 жовтня 2021 року, він, переступивши власний 68-річний віковий рубіж, пішов у відставку.

   2. «Ознайомившись із повідомленнями «Newsmaker» та «Рublika», стає зрозумілим, що Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр дійсно спростував інформацію про можливість скасування безвізового режиму, але сказане ним стосується лише Молдови, при цьому ані про Балкани, ані про Україну, як пише «Європейська правда» у своїй замітці «Президент Німеччини заперечив загрозу скасування безвізу з ЄС для України, Молдови чи Балкан», мова зовсім не йшла, а «ЄП» сама зробила такий умовивід!

   Отак ось «Європейська правда» повідомила українцям неправду!», – йдеться в моїй статті «Про те, як «Європейська правда» повідомила українцям неправду!».

   3. «…«ЄП» продовжує гнути свою лінію: це випливає із опублікованої нею 13 жовтня 2021 року роботи «Не тільки «відкрите небо»: 12 важливих домовленостей саміту Україна – ЄС»: «Спершу – про найрезонансніше, тобто про олігархів.

   …пункт про підтримку Брюсселем та країнами-членами Євросоюзу «антиолігархічного законодавства» багатьох здивував».

   І сміх, і гріх! Плюй йому в лице, а він каже, що дощ іде! Ну не можна ж уже так підігравати словесному «борцю» із олігархами, а на ділі – поки що їхньому партнеру, Зе, видаючи бажане йому за дійсне, котре таким насправді не є!

   Виходячи з викладеного вище щодо проекту Закону про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів) № 5599 від 2 червня 2021 року, на… публікації «ЄП» можна сказати єдине:  «Європейська правда» знову видає бажане за дійсне!». На жаль!», – так написав я у своїй публікації «Європейська правда» знову видає бажане за дійсне!».

   І про подібне також було розказано в моєму матеріалі «Коли Зе збрехав, кому вигідні його заяви та як після них виглядає Україна в очах цивілізованого світу…».

   А тепер – нова інформація…

   1. Та ж «ЄП» 10 лютого 2022 року у замітці «МЗС України: Росія поступово нарощує кількість військ на кордоні, можливе різке зростання» повідомляє наступне: «Міністр закордонних  справ України Дмитро Кулеба підтверджує розвідувальні дані, що потрапляють у західні медіа, щодо зростання кількості російських військ на кордоні. Про це він заявив у виступі (підкреслюю, що саме в виступі – промові Міністра, про котру мова йтиме далі, а не у дискусії після виступу, коли Міністр відповідав на запитання, й на чому 10 лютого 2022 року наголосила все та ж «ЄП» в дописі «Кулеба пояснив, чому Мінські домовленості не зобов’язують Київ до «прямого діалогу»: «У МЗС вважають, що відмова України виконувати вимогу РФ про «прямий діалог» Києва з бойовиками не є порушенням Мінських домовленостей 2014 – 2015 років. Про це заявив Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба під час дискусії…» – виділення і примітка  Г. М.) на форумі «Україна – Франція»…

   «Поступово кількість військових на російсько-українському кордоні збільшується… Ми також розуміємо, що логістична інфраструктура дозволяє РФ зробити різке нарощування» (на тлі постійного заперечення Зе-владою саме таких речей дані слова виглядали дивними, і ці сумніви, на жаль, все ж знайшли підтвердження в указаній нижче промові Міністра – Г. М.), – заявив він.

   Дмитро Кулеба додав, що додатково існує проблема скупчення військ на півночі, на білоруській території…

   Крім того, Росія спробувала заблокувати доступ до України морем, оголосивши про проведення військово-морських навчань…, …заявив Міністр, додавши, що ця блокада має не лише військову, а й економічну складову (виділено Г. М.)».

   2. Того ж таки 10 лютого 2022 року на офіційному вебсайті МЗС України була оприлюднена промова Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби під час дискусії «Україна – Франція» у Французькому інституті міжнародних відносин, яку я прочитав тричі від а до я, але так і не знайшов опублікованих до промови Міністра «ЄП» в замітці «МЗС України: Росія поступово нарощує кількість військ на кордоні, можливе різке зростання» слів «Поступово кількість військових на російсько-українському кордоні збільшується… Ми також розуміємо, що логістична інфраструктура дозволяє РФ зробити різке нарощування»: найбільш близькими до них є лише слова «Росія стягнула понад сто тисяч військових до кордонів України та тимчасово окупованого Криму без жодної реальної причини для цього… За останні місяці Путін стягнув… безпрецедентну кількість військ…».

   Співставивши пункти 1 і 2 нової інформації, одразу стає очевидним, що між ними є суттєві розбіжності: хоча мені й невідомо, хто в цьому винен, але висновок напрошується тільки один…

   І знову хтось бреше!

   Хто ж?

   Й чому?