Два дебіла – ето «сіла», хоча один із них все ж таки розкаявся! Ч. 5

Читайте початок статті, ч. 2, ч. 3, ч. 4.

                                                                                 2

   30 листопада 2017 року вебсайт телеканалу «Прямий» оприлюднив повідомлення «Дмитрий Гордон: в течении пяти лет, наверное, телевидение вообще закончится»: «По моим прогнозам, основанными на общении с умными людьми, продвинутыми, образованными, которые смотрят вперед на десятки лет, а не на несколько дней, я думаю, что в течении лет пяти, наверное, телевидение вообще закончится (виділено Г. М.)».

   Як бачимо, уже минуло 4-и і 5-й рік пішов, а підтверджень сказаному не видно й під мікроскопом, тобто маємо ще один гордонівський лжепрогноз!

                                                                                 3

   «NEWSONE» 20 квітня 2018 року опублікував інформацію «Гордон: письмо Порошенко к Варфоломею I – это здорово, но Патриарх автокефалию не даст»: «То, что Варфоломею Петр Алексеевич письмо написал, это здорово, но я уверен, что Варфоломей на это не пойдет (виділено Г. М.), потому что влияние на Варфоломея наших российских «товарищей» очень большое и у них очень большие деньги. Я думаю, Варфоломей никакой автокефалии не даст (виділено Г. М.)».

   Той же русофільський «NEWSONE» 14 серпня 2018 року в замітці «Гордон: передел церковного имущества может закончится гражданской войной» вказав наступне: «Вся эта история, затеянная с Томосом, – большая ошибка… Потому что как только начнется передел церковной собственности, может начаться полномасштабная гражданская война (виділено Г. М.)».

   Та тут і пояснювати нічого, бо ж усе виявилося брехнею й черговим лжепророцтвом Гордона: Вселенський Патріарх Варфоломій надав Томос про автокефалію українському православ’ю і після його отримання ПЦУ розбудовується та міцніє з кожним днем, про що детальніше можна дізнатися із моєї аналітично-дослідницької праці «1031 й 333, або Русь-Україна – незалежна: і політично, і духовно!», а громадянська війна через церковну власність може ввижатися лише хворим на голову людям!

                                                                                 4

   15 серпня 2018 року вже стільки згадуваний «NEWSONE» розмістив повідомлення «Гордон: США сделают все, чтобы помешать строительству «Северного потока – 2»: «Я не верю в то, что «Северный поток – 2» будет построен (виділено Г. М.). Он вредит национальной безопасности США. А значит американцы будут делать все, что в их силах, а в их силах многое, чтобы европейцы одумались и не имели дел с Путиным (виділено Г. М.). И они вобьют клин между ними».

   На жаль, «Північний потік – 2» добудований й американці не зробили того, що в їх силах, аби цього не допустити, та пішли на поступки європейцям, у першу чергу Німеччині, а значить – непрямо й Путіну (моє дослідження «Західно-російські топтання по українських кістках, включаючи Страсбурзьку змову, продовжуються, або Януковичу – смерть і Кучмі – тюрма!» розкриває всі деталі відносно даної проблеми)!

                                                                                 5

   Й знову «NEWSONE» 26 жовтня 2018 року в інформації «Гордон заявил, что Путин и Трамп на встрече выберут «фаворита» на пост Президента Украины» зазначив: «Им (Трампу с Путиным – ред.) невозможно договориться. Даже если Трамп очень хочет договориться с Путиным, американский эстеблишмент в  лице Конгресса и тех, кто определяет политику США, никогда на это не пойдет… Но я думаю, что на этой встрече, как мне говорило уже несколько кандидатов в президенты Украины, Путин и Трамп попробуют определить одного человека, против которого у них не будет сильных возражений (виділено Г. М.). Нераздражающую фигуру».

   Нічого нового – черговий лжепрогноз!                  

                                                                                 6

   А тепер уже інтернетсайт «Радіо Свобода» 17 квітня 2019 року оприлюднив інтерв’ю «Дмитро Гордон: «Лукашенко і Зеленський зачарують один одного», де сказано отаке: «…я був в гостях у мого друга, першого прем’єра незалежної України Вітольда Фокіна, який разом із Леонідом Кравчуком підписав від України історичну Біловезьку угоду. Вітольд Павлович сказав таку фразу: «Сьогодні ми вибираємо між трагедією і комедією», і я, каже він, вибираю комедію. Мені дуже сподобалася ця фраза (й далі подобається, коли Зе-комедія перетворилася на Зе-трагедію, якої б не було при Пе навіть при тих чи інших його мінусах?! – Г. М.)

   Українці дуже цінують Лукашенка, оскільки в Білорусі стабільність. А стабільність – це ознака класу. Мені дуже подобається в Білорусі (що ж собою насправді представляє так люба Гордону Бєларусь під п’ятою самозванця Лукашенка, котру поглинає РоССія, можна дізнатися з моєї роботи «Не ваше собаче діло!» – виділення й примітка Г. М.)

   Якими можуть бути стосунки між Зеленським і Лукашенком?

   …Відносини у них будуть складатися чудово. Олександр Григорович потрапить під ауру харизми Володимира Олександровича. А Володимир Олександрович потрапить під чари Олександра Григоровича. Вони один одного зачарують. Зеленський сильно розсмішить Лукашенка, той буде сміятися і зрозуміє, що якщо у Президента таке почуття гумору, то зблизитися з ним набагато простіше, і їхній союз від цього стане тільки сильнішим (виділено Г. М.).

   А з Путіним?

   …вважаю, що Зеленський не зустрічатиметься з Путіним у форматі віч-на-віч (та Зе аж пищить, так хоче зустрітися із Пу віч-на-віч, і не втомлюється про подібну зустріч постійно нагадувати, хоча вона й може мати погані наслідки для України – Г. М.). Він вимагатиме повернутися до Будапештського формату (виділено Г. М.)… Можливо, за участю канцлера Німеччини і керівництва Євросоюзу».

   Й на цей раз жоден «прогноз» Гордона не справдився!    

                                                                                 7

   16 травня 2020 року веб-ресурс «Детектор медіа» публікує статтю «Кобзон української журналістики. Хто такий Дмитро Гордон»: «Проблема Дмитра Гордона не в тому, що він проросійський. Він пострадянський. Зірка Гордона зійшла на поживному середовищі російсько-української єдності дев’яностих та ранніх нульових. Уже в 2008 році журналіст (а сьогодні пропагандист Медведчука) Денис Жарких називав Дмитра Ілліча «Кобзоном украинской журналистики». І, власне, так воно залишається й сьогодні, тільки тепер порівняння з Кобзоном звучить ще гірше. Гордон досі зберігає старі методи інтерв’ю, старі методи приваблення уваги (скандали), старі знайомства і стару єдність із пострадянською Україною…

   «За Дмитром Гордоном давно закріпилася слава безмежно сервільного журналіста, який тільки те й робить, що з допомогою своїх гостей щосили лакує радянську дійсність», – ця цитата з матеріалу Інни Долженкової 2011 року досить точно описує діяльність пана Дмитра й сьогодні. Гордон справді не любить вступати з гостями в конфлікти (навіть, якщо вони відверто брешуть), легко замовчує незручні теми (навіть, якщо йдеться про потенційного Президента) і може похвалити вас, навіть коли ви Микола Азаров у 2019 році. Цитуючи (журналіста – Г. М.) Павла Казаріна, із Гордона міг би вийти непоганий метрдотель. Чи працівник барбершопу (no pun intended) (класично – це чоловіча перукарня + магазин, бар – Г. М.): вислуховувати співрозмовників, не напружуючи їх надмірними чи небажаними запитаннями, в пана Дмитра виходить чудово. Інша справа – до чого тут журналістика?..

   Коли в 2007 році в Гордона запитали, що «на Ваших передачах здебільшого гості з Росії. Чому?», він відповів: «Справа в тому, що я в Україні перебрав усіх видатних особистостей».

   Крім змісту, запитання до інтерв’ю з Гордоном викликає також форма. …в сенсі платформ, де Дмитро Ілліч творить. Відмовившись від співпраці з каналами Медведчука, через проросійськість власника, він спокійно продовжує відвідувати і брати інтерв’ю на каналі «НАШ». Де «русского міра» не менше, а місцями навіть більше. Пресконференцію Путіна, наприклад, не хочете подивитися? Крім цього, судячи зі сторінки пана Дмитра на YouTube, він практично не покидає «Україну 24» Ріната Ахметова…

   Ще одна прикрість в житті Гордона як журналіста – це його підтримка Ігоря Смешка. Ставши головою штабу цього кандидата, пан Дмитро начебто «пішов» із журналістики на час парламентських виборів, але його сайт спокійно піарив Смешка (як і на президентських виборах), а сам Гордон брав у політика інтерв’ю та публічно агітував за Смешка на токшоу (цей період життя Дмитра Гордона розкриває мій матеріал «Сила і Честь»: «гарний» початок…» – Г. М.). Звісно, це дискусійне запитання, наскільки можна довіряти незаангажованості та етичним стандартам «журналіста», який кілька місяців пропрацював головою передвиборчого штабу. Але критика соціології КМІС та «Рейтингу» у кращих традиціях політичних лузерів, у будь-якому разі лишиться на совісті Дмитра Ілліча. Так  само як і передвиборчий піар  «ОПЗЖ» на його іменному сайті… 

   Також Гордон на початку 2020-го стверджував, що останні «5 лет не дали Украине ничего». Хоча в актуальний час він підтримував Майдан.

   Те, що Гордона двічі за сім років звільняли з «Першого національного» на цьому моменті уже не повинно вас дивувати. Як і його членство у фракції БПП «Солідарність» Київської міської ради (до 2016 року).

   Подібна епатажність – це ще одна риса Гордона, яка підкреслює у ньому типового пострадянського шоумена. Людину, яка обвішує вхід до редакції названого на честь себе видання

                     

своїми фотографіями зі знаменитостями… Для якої приємний будь-який медійний резонанс, навіть після інтерв’ю з Поклонською. І бачить YouTube, 2 мільйони переглядів за 4 дні, – це таки резонанс.

   Якщо Гордон практично не змінився за останні двадцять років, то навряд чи зміниться й надалі. Фактично, він навіть не винен, що прийоми «журналістики» ранніх нульових працюють у 2020-му. То ж значно важливіше запитання, яке ми повинні ставити собі після кожного «успішного» інтерв’ю пана Дмитра, – це коли українці нарешті перестануть на таке вестися (виділено Г. М.)».

                                                                                 8

   «Громадське радіо» 23 травня 2020 року на своєму вебсайті розмістило статтю «Пропагандист самого себе» Дмитро Гордон: піар Гіркіна, голограма Азарова та просування Смешка»: «Народився у Києві. Навчався у Київському інженерно-будівельному інституті. Служив у Радянській армії. Перше інтерв’ю взяв у 1984 році. Щотижневик світської хроніки «Бульвар» пізніше називатиметься його іменем. Його авторську програму показували на «Першому національному», «Тонісі», «112», телеканалі «НАШ».

   Дмитро Гордон записав відеоінтерв’ю з колишньою «прокуроркою» окупованого Криму, нині депутаткою Держдуми Росії Наталією Поклонською та колишнім ватажком російських бойовиків Ігорем Гіркіним або Стрєлковим.

   Реагуючи на протести громадськості, Гордон заявив, що ці інтерв’ю проходили «у співдружності» з українськими спецслужбами й матеріали вже направлені в Міжнародний суд Гааги. В СБУ ж сказали, що подібна «співпраця» з журналістами не передбачена законом, а «вони діють виключно в рамках закону» (виділено Г. М.).

   Керівник Центру моніторингу та аналітики «Детектора медіа» Отар Довженко акцентує увагу на тому, що, якби інтерв’ю справді бралися не для гайпу, а у рамках співпраці з СБУ, Гордон би їх не оприлюднював. А інтерв’ю з Гіркіним та Поклонською – небезпечні у тому форматі, в якому ми їх… побачили.

   «Чому це небезпечно? Тому що багато людей можуть сприймати ці слова, як заклик до дій. Не заборонено мати такі думки, заборонено висловлювати їх у тому форматі, який може спровокувати когось також порушувати закон. Гордон підігрував цим людям, не сперечався з багатьма їхніми антиукраїнськими тезами. У тому числі зі словами про те, що Крим – це Росія, а Україна – насправді частина Росії.

   У відповідь на ці претензії журналіст може сказати, що це, мовляв, його творчий метод для того, аби витрусити якомога більше зізнань з негідника. Нібито втирається йому у довіру. Але це просто цинічний аргумент. Аргумент, який показує, наскільки непорядна, хитра і підступна перед нами людина. Ці розмови, скоріше за все, були організовані для гайпу, популярності, шуму, переглядів. Для демонстрації того, що конкретний персонаж Дмитро Гордон – впливовий, що він може сам, без допомоги великих структур чи телеканалів, демонструвати такий ексклюзивний продукт.

   Спецоперації не транслюються у прямому ефірі. Якби його попросило СБУ, він міг би взяти інтерв’ю у цих персонажів і віддати матеріали в СБУ. Для чого було показувати ці інтерв’ю водночас сотням тисяч людей – незрозуміло. Вони не можуть сказати нічого, що б вплинуло на розслідування. По-перше, їхні слова не можна перевірити. По-друге, це не свідчення у суді».

   Ігор Гіркін – громадянин Росії, який брав участь у процесі анексії Криму і командував бойовиками, котрі у квітні 2014 року захопили Слов’янськ. В Україні Гіркіну висунуто підозри за низкою статей Кримінального кодексу: за тероризм, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, тортури й умисні вбивства. Він також перебуває в міжнародному розшуку і є одним із чотирьох підозрюваних у справі про катастрофу Boeing-777 рейсу МН17 на Донбасі в липні 2014 року. На борту повітряного судна перебували 298 осіб – усі вони загинули (моя публікація «Доступ к тєлу продолжаєтся…» описує цей злочин РоССіі – виділення та примітка Г. М.).

   А Наталя Поклонська під час окупації та анексії Криму стала однією із символів цих незаконних дій, практично не залишаючи телеекрани й сторінки інтернет-видань з різкими заявами щодо протестів на Майдані, які призвели до повалення Президента Віктора Януковича, і критикою на адресу нової української влади (виділено Г. М.).

   Я запитала в Отара Довженка, чи можна порівнювати інтерв’ю з цими двома персонажами з інтерв’ю з терористами.

   «Інтерв’ю з Гіркіним – точно, адже він був членом організації, яка в Україні принаймні частково визнана терористичною (у моєму матеріалі «Ето радость со слєзамі на глазах…» (P. S.) є підтвердження даним словам – Г. М.). Поклонська – радше політикиня, Гіркін – це бандит. Але точно можна констатувати, що і Гіркін, і Поклонська – представники країни-агресора Росії, а конкретно влади, яка безспосередньо здійснювала цю агресію. Очевидно, що прирівняти це просто до розмови з публічною людиною не можна…».

   Голова правління ГО «Громадське радіо» та голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов теж звертає увагу на поблажливість Дмитра Гордона до своїх спікерів.

   «На мою думку, інтерв’ю зроблені дуже низькопрофесійно. Дмитро Гордон виявляє таке поблажливе ставлення до своїх інтерв’юантів, особливо в розмові з Гіркіним, що іноді складається враження, ніби розмовляють двоє приятелів. Гордон постійно усміхається, схвально хитає голову, іноді словами підтримує його. Не кажучи вже про те, як він представляє і Поклонську, і Гіркіна, кажучи, що у них, мовляв, велика мужність, бо вони погодилися на ці інтерв’ю.

   За професійними стандартами, Гордон мав би реагувати на сумнівні, м’яко кажучи, тези, вимагати у них уточнень, пропонувати інший погляд. Бодай для того, щоб авдиторія, яка звикла дивитися інтерв’ю цих персонажів і вважає їх позитивними персонажами нашої історії, отримала уявлення про те, що існують інші погляди.

   За понад три години інтерв’ю Гіркіна я не почув практично нічого нового. Хоча він справді зізнався у скоєнні цілої низки воєнних злочинів, підривної діяльності проти України і у тому, що був причетний до початку російської агресії».

   Про відсутність нової інформації у цих інтерв’ю каже і журналістка-розслідувачка, експертка Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Ксеня Кириллова. Гіркін фактично отримав майданчик для піару.

   «Усі свої найяскравіші, найважливіші для Гааги зізнання Гіркін вже зробив давно у своїх відеоінтерв’ю російським сайтам. Гордон лише попросив його підтвердити ці слова, сам наводячи у своєму інтерв’ю цитати зі слів Гіркіна, сказаних раніше. Гіркін усе це підтвердив, але за великим рахунком ці підтвердження не були потрібними. Адже старі відеоінтерв’ю Гіркіна досі є у вільному доступі. І так, вони теж задокументовані, адже теж у відеоформаті.

   Крім цього, у своїх підтвердженнях Гіркін не сказав нічого нового, крім висловлення власного ставлення до певних подій, політичних процесів. По суті він отримав простір для пропаганди, де говорив про свої погляди, підкреслював свою ідейність, опозиційність та принциповість. Гордон питав його про ставлення до Путіна, про його погляди на майбутнє Росії. Ось, наприклад, дослівне питання Гордона: «Чи не ображені ви на Путіна за те, що він приписав собі усі плоди перемоги і повернення Криму до рідної гавані?».

   Журналіст повинен дотримуватися принципу «не нашкодь», каже Ксеня Кириллова. І зважувати, наскільки важливо насправді виводити у публічний простір ту чи іншу інформацію.

   Транслювати чужу пропаганду – зовсім не завдання журналістів.

   Читайте закінчення статті – ч. 6

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте