Маразм української влади продовжується, а РоССія на цьому тлі готується до широкомасштабної війни проти України! Ч. 7

   Читайте початок статті, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6.

   г) політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач відмітив: «Підписані в ході візиту документи – це переважно меморандуми чи рамкові угоди, які фіксують наміри, а не зобов'язання сторін. І буде дуже добре якщо вони перейдуть до стадії конкретики і реалізації, особливо угода про стратегічні засади оборонного партнерства…

   Неофіційно я б описав хід переговорів, як вони виглядали ззовні, як hard love з обіцянкою матеріальної компенсації :).

   …можливо, ці слова (про що було домовлено на переговорах – Г. М.)  залишаться тільки на папері, і це означатиме, що Президент Зеленський не почув Адміністрацію Байдена. А якщо й почув, то не зрозумів правильно. А якщо й зрозумів, то внутрішньо не погодився (виділено Г. М.)...» («УП»: «Жорстка любов з обіцянкою матеріальної компенсації :)», 2 вересня 2021 року).

   ґ) кадровий дипломат, колишній Заступник Глави АПУ згідно Указу Президента України № 425/2015 «Про призначення К.Єлісєєва Заступником Глави Адміністрації Президента України» від 15 липня 2015 року та Указу Президента України № 231/2019 «Про звільнення К.Єлісєєва з посади Заступника Глави Адміністрації Президента України» від 16 травня 2019 року і зовнішньополітичний радник Президента України Костянтин Єлісєєв вказав: «Забігаючи наперед, ключовий підсумок – проривів і зрад не відбулося. Багато правильних, але загальних заяв, загальноприйнятої у наших відносинах риторики. Водночас замало конкретики, змістовності, сміливих кроків і новацій. По суті своїми рішеннями і заявами сторони зафіксували позиції у двосторонніх відносинах станом на 2019 рік. Як засвідчив один високопоставлений американський співрозмовник, «nothing brand new» («нічого нового» – Г. М.) за підсумками візиту (виділено Г. М.).

   Що не так?

   Київ не зміг добитися нових надійних гарантій безпеки з боку США перед загрозою ескалації російської агресії… Апогеєм безпорадності став заклик у спільній заяві до Росії «виконати зобов’язання з припинення вогню», замість жорсткого засудження дій РФ, в т.ч. по тотальній паспортизації на окупованому Донбасі (куди «Зе поїхав…» згідно цього мого однойменного нарису – Г. М.), та вимоги припинити агресію, продовження якої матиме тяжкі наслідки у вигляді санкцій. Так і не вдалося розширити арсенал оборонної летальної допомоги Україні, яка могла б могла посилити протиповітряну оборону (про її слабкість ідеться в розділі 1 – Г. М.), потенціал радіоелектронної боротьби та протидії російським снайперам, Військово-Морські Сили тощо (що потрібно ВМС ЗСУ частково описує моя аналітична праця  «Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться», розділ «Так, урок 2004 й 2014 років має бути пересторогою всім українцям, включаючи владу: Майдан, Євромайдан…», а назва моєї дослідницької роботи «Чому ЧФ ВМФ СССР став російським, а не українським, та які ВМС ЗСУ потрібні Україні?» одразу розкриває її суть – виділення і примітка Г. М.).

   Зеленський не зміг не лише залучити Вашингтон до процесу врегулювання на Донбасі, але й, що більш важливо, спонукати США до використання наявних і потужних важелів тиску на Росію, аби примусити її змінити поведінку… Мова Спільної заяви в цій частині є беззубою і лише підігріває апетит агресора. Помилковим було не нагадати Кремлю про всі його невиконані зобов’язання (виділено Г. М.). Порівняно з цим навіть червнева Спільна заява США – ЄС фіксує сильніші і амбітніші сигнали.

   Зеленський не зміг зарядити Білий дім на активну і дієву підтримку членства України в НАТО. «Сором’язлива формула» Вашингтонської заяви щодо НАТОвських перспектив України не дотягує ані до мови Бухарестської декларації Альянсу 2008, ані навіть до Брюссельського комюніке Альянсу 2021 року. Це створює небезпечний прецедент, адже становить загрозу використання погодженої Зеленським «мови Вашингтона» скептично налаштованими членами НАТО як аргументу для зниження рівня євроатлантичних амбіцій України. Не кажучи вже про відсутність згадки про ПДЧ. Таким чином, складається парадокс: маючи чітку євроатлантичну перспективу, Україна не має перспективи її досягнення…

   Знаючи креативний потенціал Банкової і «заточеність» на піар, прогнозованим стало змагання між керівництвом ОПУ і членами уряду… після зустрічі у Білому домі за те, хто краще і улесливіше продасть результати «історичного візиту»… Натомість, за переможними реляціями владі варто опуститися на землю і тверезо проаналізувати, що насправді сталося (виділено Г. М.)…
   Як підсумок: візит до Вашингтона, зазвичай, знакова подія. Дуже добре, що він нарешті відбувся. Хай би скількома галузевими меморандумами не прикриватися, скільки б не перераховувати обіцяні гроші підтримки США, це не приховає факт, що президентській команді не вдалося перестрибнути через існуючий рівень партнерства і вдихнути справді нове життя у діалог з Вашингтоном, створивши підґрунтя для союзницьких взаємин. «Нова сторінка» українсько-американської книги виявилася плагіатом написаної раніше історії успіху (виділено Г. М.). По поверненню додому Банковій варто швидко відійти від «ейфорії самозакоханості» та вдумливо підійти до виконання амбітних домашніх завдань, дослухаючись до слушних і професійних порад. Шанс України стати історією успіху для Вашингтона ще є, якщо наполегливо, прагматично і системно працювати в інтересах держави, а не писати одноденні сценарії і годувати солодкими обіцянками (виділено Г. М.)» (Telegram: «Між рядками зустрічі Зеленського у Білому домі» + продовження, 3 вересня 2021 року).

   4. Й знову, що каже влада: оскільки в п. 2 «Спільна заява щодо стратегічного партнерства України та Сполучених Штатів Америки» цього розділу згадується  Хартія стратегічного партнерства Україна – США, то я наведу витяги з неї (вебсайт МЗС України, 10 листопада 2021 року), хоча вона й була підписана вже після візиту Зе до Вашинґтона: «Преамбула.

   Україна та Сполучені Штати Америки:

   Підтверджують важливість їх відносин як друзів і стратегічних партнерів, заснованих як на наших спільних цінностях, так і на спільних інтересах, включаючи відданість Європі, яка є цілісною, вільною, демократичною та перебуває в мирі (з миром щось не складається, оскільки РоССія з з лютого 2014 року веде гібридними методами війну проти України – Г. М.). Наголошують, що стратегічне партнерство, яке існує між нашими двома державами, є надзвичайно важливим для безпеки України та Європи в цілому…

   Підкреслюють непохитну відданість суверенітету, незалежності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи Крим та територіальні води, в умовах триваючої російської агресії, яка загрожує миру та стабільності в регіоні та підриває заснований на правилах  глобальний порядок…

   Підтверджують зобов’язання Президентів Зеленського та Байдена щодо зміцнення стратегічного партнерства між Україною та США від 1 вересня 2021 року (виглядає дивно, коли міністри підтверджують зобов’язання свої президентів, знаходячись у підпорядкуванні цих президентів – виділення і примітка Г. М.)…

   Розділ II. Безпека та протидія російській агресії. 

   Україна та Сполучені Штати поділяють життєво важливі національні інтереси щодо сильної, незалежної та демократичної України. Зміцнення спроможності України захищатися від загроз її територіальній цілісності та поглиблення інтеграції України до євроатлантичних інституцій є взаємопов'язаними пріоритетами.

   Сполучені Штати визнають унікальний внесок України в нерозповсюдження ядерної зброї і роззброєння та підтверджують свої зобов'язання згідно з «Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» (Будапештський меморандум) від 5 грудня 1994 року (мій аналітичний матеріал «Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?» розказує про нього й показує, як його підписанти, в першу чергу США, будучи разом із РоССієй головними вимагачами підписання цього Меморандуму, «гарантували» Україні безпеку від роССійской вооружонной агрєССіі, а п. 2 даного розділу наводить дані, котрі демонструють, якою дорогою ціною він обійшовся моїй Батьківщині – Г. М.).

   Керуючись Декларацією Північноатлантичної ради на Бухарестському саміті НАТО від 3 квітня 2008 року (перипетії цього саміту розкрито моєю аналітичною публікацією «Незалежна Україна? Маячня!» – Г. М.) та, як було підтверджено в Комюніке Брюссельського саміту Північноатлантичної ради НАТО від 14 червня 2021 року, Сполучені Штати підтримують право України самостійно визначати свій майбутній зовнішньополітичний курс без стороннього втручання, в тому числі щодо прагнення України приєднатися до НАТО (виділено Г. М.).

   Україна та Сполучені Штати мають намір продовжити низку важливих заходів для запобігання зовнішній прямій та гібридній агресії проти України та притягнути Росію до відповідальності за агресію та порушення міжнародного права, включаючи захоплення та спробу анексії Криму та керований Росією збройний конфлікт в окремих районах Донецької та Луганської областей України, а також продовження зловмисної поведінки. Сполучені Штати мають намір підтримувати зусилля України щодо протидії збройній агресії, економічним та енергетичним порушенням, а також зловмисної кіберактивності з боку Росії, у тому числі шляхом збереження санкцій проти чи пов’язаних з Росією та застосування інших відповідних заходів до відновлення територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

   Сполучені Штати не визнають і ніколи не визнають спробу анексії Криму Росією та ще раз підтверджують повну підтримку міжнародних зусиль, у тому числі у Нормандському форматі (його «ефективність» показує п. 2 цього розділу – Г. М.), спрямованих на врегулювання дипломатичним шляхом збройного конфлікту, керованого Росією, у Донецькій та Луганській областях України на основі поваги до міжнародного права, зокрема Статуту ООН. Сполучені Штати підтримують зусилля України використовувати Кримську платформу для координації міжнародних зусиль з подолання гуманітарних і безпекових наслідків російської окупації Криму, відповідно до Спільної декларації Кримської платформи (виділено Г. М.).

   Україна та Сполучені Штати прийняли Стратегічну оборонну програму 2021 року за основу поглибленого співробітництва між Україною та США у сфері оборони та безпеки та мають намір працювати над просуванням спільних пріоритетів, включаючи впровадження реформ оборони та оборонної промисловості, поглиблення співпраці в таких сферах, як безпека Чорного моря, кіберзахист та обмін розвідувальними даними, а також протидія російській агресії. 

   Україна та Сполучені Штати є ключовими партнерами у ширшому Чорноморському регіоні та прагнуть поглибити співпрацю з союзниками та партнерами у Чорному морі для забезпечення свободи судноплавства та ефективної протидії зовнішнім загрозам та викликам у всіх сферах.

   Сполучені Штати залишаються відданими у допомозі Україні у поточних реформах оборони та безпеки та продовженні активної підготовки та навчань. Сполучені Штати підтримують зусилля України щодо максимального підвищення статусу як партнера НАТО з розширеними можливостями для покращення взаємосумісності (виділено Г. М.).

   Україна має намір продовжувати посилення демократичного цивільного контролю над збройними силами, реформувати Службу безпеки та модернізувати процеси оборонних закупівель для досягнення євроатлантичних прагнень…

   Сполучені Штати мають намір і надалі допомагати Україні в наданні гуманітарної підтримки людям, які постраждали або переміщені внаслідок керованого Росією збройного конфлікту в Донецькій та Луганській областях, оскільки уряд України збільшує надання життєво необхідної допомоги у вигляді продуктів харчування, притулку, безпечної питної води та захисту для найбільш уразливих верств населення, у тому числі людей похилого віку.

   Сполучені Штати залишаються відданими посиленню спроможності України забезпечувати безпеку та охороняти свої кордони, а також посилювати обмін інформацією та співпрацю з правоохоронними органами для протидії міжнародній злочинній та терористичній діяльності, включаючи торгівлю людьми, зброєю та наркотиками (виділено Г. М.).

   Україна та Сполучені Штати є відданими боротьбі з розповсюдженням зброї масового ураження та захищати передові технології шляхом дотримання міжнародних стандартів нерозповсюдження, посилення та ефективного впровадження режимів експортного контролю та партнерства для управління технологічними ризиками, що виникають.

   Україна та Сполучені Штати залишаються відданими подальшому розвитку партнерства у сфері кібербезпеки, протидії гібридним загрозам, боротьбі з поширенням дезінформації, одночасно підтримуючи свободу слова та зміцнюючи інфраструктуру кібербезпеки України…

   Ця Хартія замінює Хартію про стратегічне партнерство між Україною та Сполученими Штатами Америки, підписану у Вашингтоні 19 грудня 2008 року  (виділено Г. М.). Україна та Сполучені Штати мають намір переглядати цю Хартію кожні десять років або раніше, якщо обидві сторони вважатимуть, що вона потребує змін.

   Вчинено у м. Вашингтон 10 листопада 2021 року, українською та англійською мовами.

                      За Україну                                                                                                                                За США

Міністр закордонних справ України                                                                                         Державний секретар США

                 Дмитро Кулеба                                                                                                                     Ентоні Блінкен».

   Читайте продовження статті – ч. 8.