Маразм української влади продовжується, а РоССія на цьому тлі готується до широкомасштабної війни проти України! Ч. 4
9
«Колючий дріт і контрольно-слідова смуга… – на західній ділянці кордону України з нашими союзниками – членами НАТО та ЄС…, куди ми збираємося вступати…, натомість – діряві ділянки кордону з Придністров’ям (Молдова), де знаходяться російські війська, з Білоруссю, на території якої теж знаходяться російські війська і котра входить до складу союзної держави з Московією та Євразійського економічного союзу…, з Росією, що здійснює проти нас збройну агресію на Донбасі…, та майже не захищена дуже протяжна Азово-Чорноморська берегова лінія (нарощування чисельності, потужностей нашої морської піхоти, не кажучи вже й про інші роди військ, види ЗСУ…, так і проситься…), де Росія теж може нанести удар своїми військами/флотом, зокрема й з окупованого нею Криму. Маразм продовжується…
То на яких ділянках Державного кордону України треба позбутися колючого дроту та КСС і якомога швидше запровадити їх… разом з протитанковими ровами, мінними полями…, валами, рокадами, спостережними та ешелонованими оборонними (фортифікаційними) системами (проект «Стіна» або «Європейський вал», гучно започаткований українською владою в 2014 році, …волає про свою крайню потрібність і недовершеність навіть на найбільш загрозливих напрямках) проти російської сухопутної збройної агресії, не забуваючи про наше морське узбережжя, вразливе нині супроти російської морської збройної агресії…, щоб припинити очевидний триваючий маразм?!», – це – мої слова й як ви думаєте, шановні читачі, коли я їх написав? Та написав я їх, вірніше оприлюднив, у грудні 2015 року в своїй статті «Маразм продовжується…», хоча сама її ідея, виходячи з реалій навколо українського кордону, з’явилася у мене ще раніше – 16 серпня 2015 року!
А давньогрецький історик, політичний і військовий діяч Ксенофонт Афінський казав: «Той, хто має намір добитися перемоги [на війні], повинен стати підступним, потайним, хитрим, лукавим, злодієм та грабіжником… Зброя… зрівнює слабких із сильними».
10
Ну, а далі я зацитую витримку зі своєї аналітичної роботи «Крим… Аляска…» за червень 2016 року: «с. 342 – 345: «…все побережье евразийского континента от Анатолии до Кореи следует рассматривать как потенциальный «русский Юг» (виділено Г. М.)…
«Русским Югом», в более ограниченном смысле, являются следующие зоны:
1) Север Балканского полуострова от Сербии до Болгарии;
2) Молдавия и Южная и Восточная Украина (ось вам і «ДНР»/«ЛНР», і «Новороссія» – від окупованого Донбасу до Придністров’я: Московія живе за Дугіним – Г. М.)…
Следовательно, структура всего внутреннего пояса «русского Юга» должна изначально рассматриваться как потенциальный наступательный плацдарм…»,
с. 348 – 349: «Далее встает украинский вопрос. Суверенитет Украины представляет собой настолько негативное для русской геополитики явление, что, в принципе, легко может спровоцировать вооруженный конфликт (виділено Г. М.). Без черноморского побережья от Измаила до Керчи Россия получает настолько протяженную прибрежную полосу, реально контролируемую неизвестно кем, что само ее существование в качестве нормального и самостоятельного государства ставится под сомнение (Дугін закликав до окупації Криму та частини Донбасу – Г. М.)…
Украина как самостоятельное государство с какими-то территориальными амбициями представляет собой огромную опасность для всей Евразии, и без решения украинской проблемы вообще говорить о континентальной геополитике бессмысленно (виділено Г. М.)…
Абсолютным императивом русской геополитики на черноморском побережье является тотальный и ничем не ограниченный контроль Москвы на всем его протяжении от украинских до абхазских территорий (що й робить Путін – Г. М.)…
Северный берег Черного моря должен быть исключительно евразийским и централизованно подчиняться Москве (виділено Г. М.)…»…
с. 377 – 379: «Украина как государство неимеет никакого геополитического смысла. У нее нет ни особенной культурной вести универсального значения, ни географической уникальности, ни этнической исключительности…
Существование Украины в нынешних границах и с нынешних статусом «суверенного государства» тождественно нанесению чудовищного удара по геополитической безопасности России, равнозначно вторжению на ее территорию (виділено Г. М.).
Дальнейшее существование унитарной Украины недопустимо. Эта территория должна быть поделена на несколько поясов…»,
с. 382 – 383: «Украинский фактор является наиболее уязвимым местом в западном поясе России. …факт существования«суверенной Украины» является на геополитическом уровне объявлением России геополитической войны (виділено Г. М.)…
Украинская проблема главная и самая серьезная проблема, которая стоит перед Москвой…
Учитывая то, что простая интеграция Москвы с Киевом невозможна и не даст устойчивой геополитической системы, даже если это произойдет вопреки всяким объективным препятствиям, Москва должна активно включаться в переустройство украинского пространства по единственно логичной и естественной геополитической модели (що вона й здійснює, анексувавши Крим, окупувавши частину Донбасу та заставляючи Київ з допомогою «Нормандського формату» виконувати Мінські домовленості – Г. М.)».
Ось такі окремі пункти плану Дугіна, котрі на практиці реалізує Путін!».
11
«Агов, Європо, демократичний світе, Америко, Заходе!
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте багатовікові страждання Українського народу під московитсько-російським ярмом, включаючи більшовицько-комуністичний режим…, однією з найкривавіших сторінок котрого був період правління сатрапа Сталіна…, політику якого продовжує КГБістський виродок Путін.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте багатовікові прагнення Українського народу… до визволення з-під московитсько-російського ярма…, котрі нарешті увінчалися успіхом 24 серпня 1991 року – здобуттям Незалежності України…
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що Путін… фактично розв’язав війну проти України, окупувавши частину її суверенної території та поставляючи своїм окупаційним збройним формуванням на тому ж Донбасі, які складаються з російських регулярних військ і російських найманців та місцевих колабораціоністів-сепаратистів-терористів, озброєння і військову техніку (танки, артилерію, тягачі, реактивну артилерію, боєприпаси, пальне, запчастини, стрілецьку зброю), котрі неможливо купити в магазинах воєнторгу (попри ствердження путінской пропаганди протилежного), вигнавши зі своїх рідних домівок мільйони та вбивши тисячі людей.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що коли ви (без поступок Московії та сподівань цим відкупитись від неї часткою українського суверенітету, які апріорі є безглуздям, божевіллям, політичною сліпотою і глухотою) не допоможете Україні зберегти Незалежність, повалення котрої так хоче Росія, то дозволите Путіну після розв’язання «українського питання» піти в Європу… та ще далі, як це вже було після ваших попередніх поступок – бездарного, беззубого задобрювання – умиротворення диктаторів Гітлера і Сталіна та СССР вже без нього…
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що Путін зважає лише на силу, як і вже згадані два страшні диктатори 20 століття (поступки йому тільки розпалюють путінскій апетит), неприховано захоплюючись другим з них – Сталіним…
Агов, Європо, демократичний світе, Америко, Заходе!
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте Український народ, який пережив оце сталінське жахіття й не бажає більше мати нічого спільного ні з СССР – совєтской імпєрієй…, ні з нинішньою Московією…, котру вождь Путін, наслідуючи диктатора Сталіна… та інших московитських імперіалістів, після розпаду СССР (його серп і молот – це смерть і голод) хоче відродити вже як Россійскую імпєрію (під знаком хижого двуглавого орла), хоча всіх вождів, диктаторів та фюрерів разом з їхніми імперіями чекає неминуча смерть.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що Український народ прагне жити, жити, не посягаючи на чуже й не віддаючи своє, жити в колі вільних народів світу, набувши повноправного членства в НАТО та ЄС заради гідного, надійного майбуття…
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що незалежна та процвітаюча Україна – це ключ до прогресу Європи і світової демократичної спільноти загалом, вільної від російського нахабного впливу та нав’язування своєї «дружби».
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що вільна Україна з відновленою територіальною цілісністю – це кінець російським імперським маренням.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що агресор Путін разом зі своєю Московією за всі скоєні ними злочини в Україні (й за її межами) мають бути жорстко покарані, покарані за спричинені ними вбивства невинних людей…, за наругу над правами людини та міжнародними законами…, покарані заради відновлення справедливості, заради Життя.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте це, бо ваша подальша угодовська політика… відносно Путіна… загрожуватиме вам самим ганьбою та смертю…
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що для торжества Життя треба неодмінно карати тих, хто сіє смерть.
Все сказане – Правда.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте Правду – Правду Українського Життя.
Avevita!
Тривай, Життя!», – отакий крик моєї душі я виклав на початку липня 2016 року у своєму памфлеті «Ave vita!».
12
Що ж при цьому необхідно робити будь-якій українській владі включно із Зе-командою?!
Відповідь на дане питання дає моя початку грудня 2016 року програмна праця «ЄС – Україна: безвіз, безліс чи безшанс? Український шанс – твердий курс на США і НАТО, як надвагому складову частину української мрії!»: «Доведення українців до розчарування в своїй європейській (євросоюзівській) мрії, вагомій без сумніву, за яку вони гинули під час Революції Гідності на Євромайдані та продовжують боронити, втрачаючи часто й життя, європейські цінності від російської збройної агресії на Донбасі в зоні АТО (інтеграція Європи з метою будівництва після кривавої війни, розв’язаної нацистами і більшовиками-комуністами…, мирного континенту, який своїми агресивними розкольницькими діями прагне зруйнувати Московія…, та формування демократичного правового союзу держав заради гідного буття людей – їхніх жителів колись також була мрією для європейців, але тепер вона є реальністю у вигляді євросоюзівського об’єднання), із-за двояких дій ЄС буде фатальною помилкою євросоюзівської спільноти…
Україна, з власного боку, має зробити належні висновки з двоїстої… позиції ЄС та підкоригувати підходи в своїй європейській політиці, не дозволяючи витирати об себе ноги, але продовжувати йти дорогою євроінтеграції з одночасним посиленням американського напрямку зовнішньої політики, виводячи співпрацю із США… шляхом заохочення американців справжніми позитивними змінами (зокрема в жорсткому посиленні боротьби з корупцією) на реальний стратегічний рівень, очевидний для європейців.
Означені підходи відповідатимуть геополітичним реаліям, за якими без твердих, хай і недостатніх в підтримці України, дій США, включаючи вплив на ЄС, російська агресія не обмежилася б Кримом та частиною Донбасу, а заключення договору про оборону між Вашинґтоном і Києвом… покладе край не лише імперським маренням Московії, а й геополітичній хитавиці між різними центрами тяжіння окремих країн на сході Європи: ЄС сам по собі, без НАТО, де основну роль відіграють США, не здатен протистояти руйнівним для себе загрозам, котрі генерує Росія (цьому сприяє й палке бажання окремих держав ЄС тісно співпрацювати з Московським Кремлем, закриваючи очі на його міжнародно-правові безчинства), тому Україна разом з іншими східноєвропейськими країнами (при їхньому бажанні) має бути справді стратегічним партнером США…
Щоб Україна остаточно закріпилася на євросоюзівській політичній карті, її дії в зовнішньому аспекті жодним чином не повинні обмежуватися, як би це парадоксально не виглядало, одним ЄС. Підтвердженням цьому є вказані мною східноєвропейські держави, котрих спочатку прийняли до НАТО, а вже після перед ними відчинилися двері ЄС…
Україна, крім Європи, має одночасно спрямувати свої надзусилля на Штати і не повинна зважати на жодні зовнішньополітичні нюанси в діяльності Адміністрації США…, а вперто розширювати співпрацю з Вашинґтоном, демонструючи, що американці матимуть в особі українців (котрі мріють про сильну, правову, незалежну і заможну Україну, де кожен з них зможе реалізувати себе в повній мірі, маючи право на успіх в досягненні високого суспільного становища, при наявності бажання та здібностей, як це можуть робити всі американці, зокрема й українського походження, що називається американською мрією, надвагомою для українців) надійних друзів, без яких США не зможуть вести ефективну східноєвропейську, а звідси – і європейську загалом, політику, на котру Росія… хоче накласти свою імперську лапу…
Домінуюча в Європі Московія буде страшною загрозою не лише для ЄС, а й для США…: такий стан справ не відповідає американським національним інтересам, тим більше – політика ізоляціонізму, як би вона не виглядала привабливо в світлі бажання… більше зосередитись на вирішенні внутрішніх проблем для ще значнішого зміцнення могутності США (вказане зміцнення можливе лише при поєднанні ефективних внутрішніх і активних зовнішніх дій: зациклення тільки на перших завжди шкодило Вашинґтону, бо такою політикою одразу користалися його конкуренти, суперники, особливо Москва), тому описаними розкладами зобов’язана скористатися в повній мірі Україна.
Реальне стратегічне партнерство, включаючи безпеково-оборонну сферу, та дружба України із США і вступ до НАТО (українське військо, відновлене 6 грудня 1991 року, коли парламентом був прийнятий Закон України «Про Збройні Сили України», має відповідати євроатлантичним стандартам…), а потім – до ЄС(навпаки не вийде) на основі широкого дружньо-партнерського співробітництва з ним, а також – таких же підходів на двосторонній основі із його членами (Україна ж знаходиться в Європі), відповідає українським національним інтересам.
Ось така вийшла розповідь про навколоукраїнські політичні конфігурації з багатьма різнотиповими складовими.
Висновки для України – без зволікань у необхідних діях її влади…
США – так!
НАТО – так!
ЄС – так!
Саме таке поєднання для українців американської мрії з європейською мрією сформує вкрай потрібну загальнонаціональну ідеологічно-об’єднуючу доктрину під назвою українська мрія, як практичну реальність подальшого безпечного існування України в світі у статусі незалежної держави… із високими західними стандартами життя. За українську мрію варто й треба боротися!».
Читайте продовження статті – ч. 5.
0 коментарів