Це – не французи, а московитські с…аколизи-підлабузи, або Російські гроші перемагають французькі цінності! Ч. 4

   Читайте початок статті, Ч. 2, Ч. 3.

                                                                                 4

   Після Анни Шестак, 25 вересня 2021 року, «Радіо Свобода» оприлюднило свій матеріал «Євангеліє Анни Ярославни на виставці в Москві видають за російське»: «На виставці у Москві, присвяченій російсько-французьким культурним відносинам, серед іншого, експонується Реймське Євангеліє. Цю видатну пам'ятку доби України-Русі історики пов'язують з дочкою Київського князя Ярослава Мудрого Анною, майбутньою королевою Франції. Прикметно, що в експозиції цей рукопис представлений як російська писемна пам'ятка…

   Реймське Євангеліє – один з найвідоміших зразків слов’янської писемності XI – XII століть. Складається з двох частин. Одна з них, написана кирилицею, потрапила до Франції разом з Анною Ярославною. Цим Святим Письмом, яке зберігається у бібліотеці міста Реймс, впродовж століть благословляли французьких монархів, що сходили на престол.

   Те, що Реймське Євангеліє представлене в експозиції як російський артефакт, вкотре свідчить про кризу ідентичності Московської імперії. Про це… зазначив культуролог Тарас Возняк. За його словами, росіяни не можуть визнати той факт, що цар Петро І нахабно привласнив назву сусідньої держави, перейменував Московію в Росію й почав ототожнювати її історію з історію України – Русі. Культуролог зазначає, що це не інакше як «історичним злодійством» назвати не можна. Прикро те, що це спокійно сприймає Західний світ (і недолуга Зе-влада України – Г. М.).

   «Європа переконана, що Київська Русь мала своє продовження в Московії або ж Москва була заснована раніше Києва». Франція давно проводить антиукраїнську політику – то «Північний потік – 2», то блокування вступу України до НАТО. Тепер ось толерують цю історичну пам’ятку як російську. Це демонстративний нахабний крок Путіна. Україна б мала надіслати ноту протесту на рівні МЗС, на рівні Міністра культури чи президента Національної академії наук», – каже Тарас Возняк.

   На думку Тараса Возняка, потрібні роки для того, щоб змінити уявлення європейців про Україну, щоб вони не дивилися на українську історію через російські «окуляри» (виділено Г. М.).

   «Боротися треба мозольно і тривало. Найкращий спосіб повернути собі історичне минуле – це не заважати сучасним історикам. Необхідно реформувати зашкарублу архаїчну Національну академію наук. Вона потерпає від безгрошівֹ’я і браку молодих кадрів», – наголошує культуролог.

   Історик Ярослав Грицак переконаний, що Україна має постійно захищати свої права і не допускати, щоб Росія монополізовувала давньоруську спадщину.

   На думку Ярослава Грицака, знання Франції про Україну є досить обмеженими. Ще у роки Холодної війни Франція зробила крен у бік СРСР…

   Історик радить більше працювати в європейському просторі на кілька фронтів, але насамперед нарощувати свою культурну присутність (виділено Г. М.)».

                                                                                 5

   А я ще на початку лютого 2014 року у своїй програмній праці «В Європу – без сміття! Про деякі першочергові кроки нової влади» зауважив: «Український народ заслуговує на справедливість з боку західних сусідів, бо східний сусід марить відновленням імперії, яка не матиме майбутнього без України, адже без Києва Московія – це євроазійщина (з перевагою останньої) та орда. Всім відомо, що як Франція не стала слов’янсько-українською, хоча в її жилах тече кров королеви Анни, жінки надзвичайно високої освіти і культури, доньки Великого князя Київського Ярослава Мудрого, володаря однієї з найбільших та наймогутніших держав того часу, так і Московія, заснована Золотою Ордою, не стала менш азійською після багатовікового поневолення Русі – України. І нема на то ради, як свідчить історія».

   Даний факт про азійсько-ординське коріння РоССіі я ще глибше розкриваю у своїй роботі «Вперед – у минуле!», наводячи конкретні докази на кшталт висловів російського геополітика, економіста та філософа, одного із основоположників ідеології євроазійства Пєтра Савіцкого: «Без татарщины не было бы России»… «Россиянаследница Великих Ханов, продолжательница дела Чингиза и Тимура, объединительница Азии…».

   Щодо глибшого ж пізнання істинного обличчя Франції, то я рекомендую звернутися до моєї аналітичної публікації «Отака справжня ціна західних антиросійських санкцій!».

   Так само мої дослідження «Окупація без зазначення окупанта, або Зе продовжує українцям пудрити мізки після заглядання в очі Путіну…» й «Хто править Україною, або Українці, ви здуріли?!» і «Русофільство й москволюбство українців – це інфекційна хвороба!» пояснюють, чому Зе-влада є імпотентною по відношенню до РоССіі та Франції і не тільки, коли вони відверто й нахабно принижують Україну.

                                                                                 6

   Та, окрім зазначеного вгорі, варто прочитати ще й опубліковане 4 лютого 2019 року інтернет-проектом «Українська правда. Життя» інтерв’ю «Похід за Анною Київською. Історик Філіпп Делорм про те, чому дочку Ярослава Мудрого неправильно називати Анною Руською»: «Відомий французький історик, автор 40 книг про видатних історичних постатей Філіпп Делорм називає роботу над життєписом Анни Київської одним із найсерйозніших професійних викликів  (виділено Г. М.).

   Над книгою («Анна Київська. Дружина Генріха І»: «Анна – це передусім одне місто йодна держава. Місто й держава її батька – Ярослава Мудрого, великого князя Київського. Володіння цієї держави – Руської землі – простяглися від Балтики до Карпат» – Г. М.)  про дочку Ярослава Мудрого і дружину Генріха І він працював кілька років…

   «Ми, французи, дуже мало знаємо про Україну, про вашу культуру, минувшину. Саме  тому мені було цікаво досліджувати життя князівни і королеви, яка об’єднує долі наших країн», – пояснює Філіпп Делорм

   У ХІХ столітті, коли французький і російський двори зміцнювали свої стосунки і формували політичний альянс, їм потрібна була персона, яка би пов’язувала одну частину світу з іншою. На цю роль якнайкраще підійшла Анна Київська (або Анна Ярославна – Г. М.). У ХІХ столітті вона стала Anna de Rus (виділено Г. М.)

   Збереглася одна (дарча – Г. М.) грамота, видана 1063 року, де зафіксований підпис королеви кирилицею…

   У своїй книзі ви рідко вживаєте слово «Русь», натомість пишете «Рутенія», чому?

   На те є кілька причин.

   Перша – це зручність: французькою вимовляти слово «Русь» значно важче, ніж латинське слово «Ruthenia».

   Друга причина – у XVI столітті Московія взяла слово «Русь» для найменування російської держави. Русь XI століття і Русь XVI століття – це дві різні території. Тому використовувати більш давнє поняття «Ruthenia» – це найпростіший спосіб пояснити, про яку державу йде мова.

   в суспільній свідомості слово «Русь» завжди асоціюється з Росією…

   На початок ХІ століття територія Київської Русі була економічно і культурно дуже розвиненою, значно більше за територію Франції (виділено Г. М.). Але спливають століття, і тут розгортаються серйозні процеси: монгольські навали, польська, литовська, австрійська інтервенції, московське правління і поглинання.

   У XVII столітті Російська імперія оголошує себе правонаступницею Київської Русі й вибудовує свою історію на підвалинах, закладених по суті на українській території в Київській Русі, і в такий спосіб нав’язує ідею, що це одна й та сама держава… З політичних міркувань вони привласнюють те, що належить зовсім іншій території, іншій країні (виділено Г. М.)

   І так само було б помилкою називати Анну Українською або Руською. Натомість абсолютно правильно називати її Київською (Anne de Kyiv), бо вона належала своєму часу, на який припав розквіт Київської Русі.

   Чи правильно вважати, що Генріх I одружився з дочкою Ярослава Мудрого з політичних міркувань?

   Абсолютно. Рутенія в ті часи була однією з найбільших імперій. До того ж, доволі багатою.

   Другий мотив – у Франції під боком була Німеччина, і у Генріха I був один чи два шлюби з німецькими принцесами.

   Взяти за дружину слов’янську князівну було для нього способом вийти з-під впливу Німеччини і знайти підтримку за її межами.

   Ну й показати, що французи здатні утворити альянс з такою могутньою імперією як Рутенія…

   Анна відігравала роль регента свого сина. Її ім’я з’являлося на багатьох офіційних документах, і це підтверджує її високий статус. Вона була дуже важливою політичною фігурою.

   Чого вартий лише той факт, що коли Генріх І одружився з Анною, вона під час коронації отримала священну корону і миропомазання нарівні з королем.

   У ті часи не всі королеви удостоювалися такого визнання. Миропомазання засвідчувало те, що королева отримала владу від Бога нарівні з її чоловіком-королем і сином-королем… 

   Королева ставила підпис, щоб засвідчити свою присутність.

   Те, що королі тоді мало або взагалі не писали – це правда.

   І те, що Анна була більш освіченою, теж цілком можливо.

   Справа в тому, що в XI – XII століттях рутенська культура була більш розвиненою завдяки близькості з Візантією і Грецією (виділено Г. М.).

   Чи вплинула королева Анна на європейську культуру так, як ми про це думаємо?

   Її ДНК носять багато французьких королів, тож відповідь проста – звичайно, вплинула («Анна Київська. Дружина Генріха І»: «Нині кров Анни тече у жилах майже всіх монархів Європи: від Філіппа Единбурзького до Філіппа I Бельгійського – через Філіппа IV Іспанського: і всі три – тезки її старшого сина…

   Понад шістсот тисяч нащадків королеви, як відомих, так і забутих, уже зібрано у генеалогічній базі Capedia: Бернадет Ширак (дружина 22-го Президента Франції Жака Ширака – Г. М.), Сеголен Руаяль (французький політичний та державний діяч – Г. М.), Брук Шилдс (відома американська акторка й модель – Г. М.)  і навіть Селін Діон (відома канадська співачка – Г. М.), якщо називати тільки жінок» – Г. М.)

   Чому королева Анна оселилася не в Парижі, а в Санлісі?

   У ті часи обидва міста були приблизно однакові за площею і населенням (до 3 тисяч мешканців).

   Для порівняння, у Києві тоді нараховувалося близько 30 тисяч мешканців (виділено Г. М.).

   Санліс був значно чистіший за Париж – це могло стати однією з причин, чому королева його обрала.

   З іншого боку, Генріх походить з роду Капетів, він був онуком засновника династії. І Санліс був їхнім містом, тут знаходилися їхні замки, ферми, це був їхній центр впливу (український поет, перекладач, громадсько-політичний і державний діяч, лауреат Державної Шевченківської премії 1977 року, Герой України Дмитро Павличко в лекції «Енергія культури», виголошеній на врученні нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів 21 вересня 2004 року, сказав: «У містечку Санлісі, під Парижем, довелось мені тримати в руках шедевр з бібліотеки Ярослава Мудрого. Це книжка дочки Київського володаря, дружини французького короля Генріха І, Анни, де кирилицею, глаголицею та латинським шрифтом написані християнські молитви. Можна уявити собі, який шанобливий подив повинні були викликати всі ті письмена в оточенні короля, який не вмів писати, за нього державні документи підписувала дружина. Зберігся навіть її підпис (regina Анна), де слов’янське письмо поєднане з латиною. Якби наша влада дбала про історичну пам’ять України, цей молитовник був би скопійований і виданий мільйонними накладами, щоб кожна душа в нашій державі знала, де її європейське і світове коріння» – Г. М.)

   Скажу вам як випускник історичного факультету Сорбонни: історія України не відома для Франції. Навіть професійні історики тільки зараз починають вивчати історію сталінських репресій, вашу історію боротьби за незалежність, період комунізації між Першою і Другою світовими війнами.

   Цікаво спостерігати, з яким ентузіазмом українці, що живуть у Франції і з якими ми спілкуємося, об’єдналися навколо історичної постаті та навіть створили Культурний центр Анни Київської (виділено Г. М.)».

                                                       Й на завершення – висновок…

   Отакий бо вийшов цікавий погляд на Русь, Київ, Анну Київську і Україну відомого французького історика та не тільки його. Українці, пам’ятаймо Філіппа Делорма, пам’ятаймо викладену в цій аналітично-дослідницькій праці правду про Анну Ярославну, керуймося ними і настановою свого ж Дмитра Павличка, якщо не хочемо, щоби будь-хто витирав об нас ноги!

   Й що ж після всього цього каже викладене вище про французів у  контексті історії Руси і французьких вин? Та вкотре каже лише одне: це – не французи, а московитські с…аколизи-підлабузи, або Російські гроші перемагають французькі цінності!

   Недарма ж колись французький письменник Віктор Гюґо стверджував: «Велич народу не вимірюється його чисельністю, як велич людини не вимірюється його зростом; єдиною мірою служить його розумовий розвиток і його моральний рівень».

   Французи, ви би все таки почали прислухатися до свого класика, бо без цього ваші нинішні та майбутні розумовий розвиток і моральний рівень свідчитимуть тільки про те, що ви – не французи, а московитські с…аколизи-підлабузи, оскільки російські гроші перемагають й перемагатимуть французькі цінності, якщо вони у вас ще є!

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте