«Європейська правда» знову видає бажане за дійсне!

При чому, бажане Зе!

Так, бажане саме Зеленському, адже те, про що йтиметься далі, є його ініціативою, котра реалізує невідомо чию ідею, оскільки сам Зе навряд чи здатен додуматися до такого, щоб і вовки були ситі й вівці – цілі!

Але – про все по порядку…

Ще давньогрецький філософ Арістотель у своїй праці «Політика» писав: «Олігархія (як відомо, це – влада небагатьох, тобто, влада купки олігархів – осіб, що в сучасному розумінні володіють величезною власністю/капіталом, включаючи й ЗМІ, та фактично керують владою тієї чи іншої країни через своїх ставлеників чи завдяки своїм фінансам або самі належать до неї, збагачуючись завдяки цьому ще більше, себто використовують владу у своїх приватно-групових інтересах, доводячи таким чином до збідніння переважну кількість жителів цих країн, що, своєю чергою, вже створює загрозу їхній національній безпеці – примітка і виділення Г. М.) пильнує інтереси заможних класів. Демократія – інтереси незаможних класів… Як би там не було, демократичний лад представляє більшу безпеку й рідше тягне за собою внутрішні збурення, ніж лад олігархічний. В олігархіях таяться зародки двоякого роду негараздів: розбрати олігархів один з одним і, крім того, негаразди їх із народом. У демократіях же зустрічається тільки один вид збурень – сАме збурення проти олігархії. Сам проти себе народ – й це слід підкреслити – бунтувати не стане… Цілком природно, що ті, котрі купують владу за гроші, звикають отримувати з неї прибуток…». Ні додати, ні відняти, бо дані слова Арістотеля є надзвичайно влучними і їх треба пам’ятати задля належного розуміння викладеного далі…

Отже, у листопаді 2011 року в статті «Газ, нафта, КГБ, попи́, вино, сигарети, діаманти…» я писав, що олігархам «не допоможуть… брудні гроші, отримані від брудної торгівлі. Адже Господь наш Вседержитель бачить все і воздасть всім по заслугах!». Й це було ще тоді, коли Зе зі своїм «Кварталом 95» співпрацював з олігархами Хорошковським (у 2013 році він начебто продав свою частку соратнику Януковича Сергію Льовочкіну із партії «ЗаЖОПа», в якій він є головою виконкому) та Фірташем на їхньому проросійському телеканалі «Інтер», а вже через рік, у жовтні 2012 року, – з олігархом Коломойським на його телеканалі «1+1» (дружина кума Путіна і його поплічника Медведчука із «ЗаЖОПи», де він очолює її політраду, володіє 8,22 % акцій «1+1») та, як бачимо, й не думав, що олігархи – це зло для України, адже співпраця з ними дозволяла набивати Зе кишені, щоби згодом понакуповувати маєтків за кордоном!

Моя початку лютого 2014 року програмна робота «В Європу – без сміття! Про деякі першочергові кроки нової влади», коли ще тривала Революція Гідності, від котрої ховався Зе (про це йдеться нижче: п. 16), прямо вказує, що олігархи пограбували Україну та Український народ.

У своєму дослідженні «12 «апостолів» за травень 2014 року я зазначив: «Українська влада… не повинна закривати очі на подвійні ігри… олігархів…, а лояльних олігархів із їхньою вдаваною допомогою також не можна підпускати до державних органів влади…

Нам треба бути гідними світлої пам’яті Героїв Євромайдану, які віддали своє життя за кращу долю українського народу. Вони загинули, щоб жила Україна! Україна – для гідного життя всього нашого працьовитого, законослухняного народу, а не тільки для олігархів, корупціонерів, кон’юктурників, пристосуванців і так званих еліт!».

Березень 2015 року, моя публікація «Кому в Україні весело живеться, або Хто плює на законодавство про боротьбу з корупцією… Частина 5» наголошує: «Для втілення українською владою всіх обіцяних змін потрібна реальна, жорстока боротьба з корупцією, включаючи деолігархізацію, бо олігархи, які почали з’являтися на світ ще при президентстві Л. Кравчука і процвітають досі шляхом масового грабунку українців, – це страшна ракова пухлина України». Необхідно також відзначити, що саме за часів Кучми олігархи зміцнилися найбільше! Хоча й при Ющенкові олігархія не бідувала, а при Януковичу – тим паче.

У червні 2015 року в красномовному матеріалі «Або незалежність, або олігархи!» я виклав свій крик душі: «Купка олігархів, включаючи російських/проросійських, крутить Україною, як циган сонцем. На тлі тотального зубожіння абсолютної більшості українців вони продовжують жирувати: їхні корупційні бізнес-схеми діють далі, монополізм в багатьох галузях, включаючи енергетику, процвітає, вплив на владу не зменшується (їхні люди в ній працюють)…

Суд над… януковичівським олігархом, другом Москви (Кремля) Фірташем (разом з його одкровеннями) у Австрії 30 квітня 2015 року теж шокував (попахує Віденською змовою)…

Якщо українська влада не допоможе американському правосуддю розібратися з Фірташем…, а потім сама не розбереться у себе вдома з рештою йому подібних – бойками, льовочкіними, ахмєтовими, клюєвими, колєсніковими, єфрємовими, добкіними, кернесами, вілкулами, ківаловими, мельниками, медведчуками, калєтніками і всіма тими, хто з ними разом «бєзпрєдєльнічал», та «бєзпрєдєльщіками» зі свого табору (для Зе – це, в першу чергу, Ко і Ах, а за ними – й усі інші – Г. М.), то гріш ціна такій владі».

Своєю травневою 2016 року працею «Конституція України не діє!» я вказую: «Раніше влада хоч говорила про деолігархізацію, тепер вже мовчить… Мовчить, бо благоденствує? Чи може все узгодили між собою? Чи олігархи беруть гору? Не хочеться в це вірити, але й деолігархізації не помітно…».

Моя листопадова 2016 року аналітична робота «Ніхто не хотів ~~помирати~~ декларувати…» каже: «Потрібна деолігархізація…, про яку влада вже не згадує, жорстока боротьба з корупцією та тіньовою економікою і казнокрадством, чого, на жаль, теж не робиться. Та посадовцям плювати на це – їм, майже всім, важливішим є свій, а не народний, добробут».

У своїй дослідницькій публікації «Націоналізація неплатоспроможного «Приватбанку». Хто відповідатиме за його банкрутство?» за січень 2017 року я застеріг: «Коломойскій & партньори (так «піклувалися» про клієнтів свого банку, що довели його до ручки), не визнаючи жодної вини (прорахунку) зі свого боку, б’ють тільки по державі… Враховуючи викладене, хто відповідатиме кримінальним покаранням… за доведення до банкрутства «Приватбанку» – власники та колишні керівники, тобто банКформування, конкретні владні персони – представники держави, як стверджують Коломойскій & партньори, чи невинні українські громадяни своїми грошима?.. Якщо відповідатимуть лише громадяни власними заощадженнями, то це свідчитиме про ще один договорняк між олігархами (жоден з яких законним чином досі не приведений до тями, упиваючись власною безкарністю: не схоже й на те, щоб Коломойскій став першою ластівкою) та владою…».

Теж січень 2017 року, мій аналітичний матеріал «Пінчук, ПНХ!» наголошує: «…Пінчук, український промисловець і філантроп, як він сам себе називає, а насправді проросійський олігарх, котрий сколотив свої капітали на українських трудових мозолях в тісній кооперації з Росією, що продовжується навіть під час російської збройної агресії проти України, коли Московія окупувала Крим і частину Донбасу. Сутність таких пінчуків та їм подібних олігархічних створінь одна – для них Україна є лише територією для заробляння «бабла» (грошей – нормальною людською, не їхньою, мовою), а українців вони мають за дурнів (ґоїв ще кажуть на українських теренах), використовуючи їх для обслуговування власних інтересів…».

Моя програмна праця «6Д + 3П, або Що необхідно Україні для успіху» за лютий 2017 року вказує: «Що потрібно Україні для наведення внутрішнього порядку?Необхідні 6Д… Деолігархізація… Декорупціонізація».

У квітні 2017 року в роботі «Хто винен?» я зазначив: «…олігархи, за винятком приватбанківського, співпрацювали і співпрацюють з Московією, разом зі своїми місцевими прислужниками (регіоналами, комуністами, іншою мерзотою, так і не покараною, частина з котрої спокійно проживає на контрольованій Києвом території) допомагали їй утверджуватися на півдні та сході України й цим самим сприяли окупації нею Криму і Донбасу…; деолігархізація померла не народившись?!».

Одним із завдань мого грудневого 2018 року дослідження «Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться» було донести до керівництва держави, що, на жаль, «при новій владі олігархія почуває себе не гірше, ніж при старій…

…одночасно із… народним бідуванням корупція та олігархи процвітають…

Українська влада, яка відбулася у 2005 та 2014 роках не усунула… засилля корупції, вседозволеність олігархії й можновладців, через котрі відбулися спочатку Помаранчева революція і потім Революція Гідності».

Березень 2019 року, моя стаття «Зе чи Пе?» застерігає: «…Зе… порівняв нашу Батьківщину з порнографічною актрисою (на той час Московщина вже третій рік воювала проти України)…

«Для призову під час мобілізації громадянину Зеленському В. О. надсилалися повістки: 15.04.2014, 23.06.2014, 15.08.2014, 10.05.2015 за адресою, визначеною у його облікових документах. Громадянин Зеленський В. О. до військового комісаріату за його викликом не прибував».

…Зе й Коломойскій – бізнес-партнери…

Коли хтось призабув, то я нагадую, що Коломойскій – це той олігарх, котрий довів «до ручки» «Приватбанк»…, це той олігарх, який є власником холдингу «1+1 media», куди входить і телеканал «1+1», з усіх щілин котрого Українському народові запудрювали мізки вихвалянням Зе…

Для мене особисто… більш прийнятним, попри всі його помилки…, є Пе: тому, що я – український позапартійний державник-патріот…».

У своїй праці «Отаке воно «нове» обличчя нової влади Зе?!» я розповів наступне: «Про «користь» для Українського народу різноманітних російсько-українських угод кучмівського періоду детально розповідає моє дослідження «Дружбани»…, з якого я наведу лише наступні слова: «Ці всі українські «здобутки», коли Президентом України був любитель Московії та дружбан Владіміра Путіна Леонід Кучма, – це є політична короткозорість Кучми чи щось набагато гірше? На мій погляд – набагато гірше, оскільки його дії були свідомими й значить умисними, тому Леоніда Кучму… треба притягувати до кримінальної відповідальності за зраду Батьківщини…»…

РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №57/2019-рп «Про уповноваження Л.Кучми на участь у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях» від 3 червня 2019 року, підписане Володимиром Зеленським…

…виявилася… справжня причина «воскресіння» Кучми, оскільки інтернет-ресурс «Радіо Свобода» 3 червня 2019 року оприлюднив інформацію «Олігарх Пінчук непублічно відвідував Адміністрацію Президента Зеленського – «Схеми»…

… за «воскресінням» Кучми в Мінську стоїть його зять Пінчук!..

Соромно, що нова влада не знає чи не хоче знати, хто такий Віктор Пінчук й що його зацікавленість Мінськом обумовлена тільки ж його російськими бізнес-інтересами, особливо продажем труб великого діаметру, основним споживачем яких є російська нафтово-газова галузь, а не піклуванням про Україну!..

Тому Віктор Пінчук, як і його тесть Леонід Кучма, повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності за зраду Батьківщини згідно статті 111 ККУ, а не гуляти спокійно на свободі, зустрічаючись із новою владою заради своїх приватних інтересів!

Хіба з такими підходами нова влада є дійсно новою?!..

Чи потрібні подібні «слуги народу», включаючи Леоніда Кучму, власне самому Українському народу?».

Й що весь цей час – до обрання Президентом України – робив Зе? Та все те ж, що вказано у 1-у пункті, себто продовжував і поки що продовжує, до прикрого, співпрацювати з різними олігархами, котрі й при ньому почуваються чудово!

Своєю публікацією «Зе чи Бо? НаВухоДоносець і Ко!» я кажу апологетам Зе, що вони несуть повну відповідальність за їхній поганий вибір: «73 % українських виборців, виступаючи, нерідко навіть обґрунтовано, проти політики Пе…, на президентських виборах 2019 року прямо обрали Зе та непрямо, на додачу до Зе, – …й Ко…

Ви – 73 %-виборці зробили це разом, керуючись тотальною, не завжди обґрунтованою, ненавистю до По, то й готуйтеся разом пожинати будь-які плоди діяльності Зе-команди».

Ну, а назву мого матеріалу «Де був Зе 18 – 19 лютого 2014 року?» і розшифровувати не треба: «…я (автор написаного – Г. М.) тоді був там, у Києві на Євромайдані, разом із іншими рядовими учасниками Майдану. Й ми вистояли і Революція Гідності перемогла й за її перемогу поклали свої життя Герої Небесної Сотні: пам’ятаймо та шануймо їх, їхні родини завжди!

Українська владо…, не зраджуй ідеалів Євромайдану!

Але, щоб їх не зраджувати, треба ними жити.

А Зе ними не жив і тому знущався з моєї Батьківщини, заявляючи на весь світ, що «Украіна, єслі чєстно мєжду намі, напомінаєт актрісу із нємєцкіх фільмов для взрослих, то єсть готова прінять в любом колічєствє с любой сторони»…, й не живе зараз…».

Моя стаття «І ще «нові» обличчя нової влади Зе, або Зе має українців за ґоїв-дебілів!» повідомляє українцям: «Більшість членів Національної ради (ТБРМ – Г. М.) наразі складають колишні співробітники телеканалу «1+1» та «Кварталу 95»…

Таким чином…, Національна рада сьогодні є політично ангажованим медіарегулятором, який остаточно перетворився на ручний інструмент Офісу Президента та Ігоря Коломойського…

Також останні рішення Президента вказують на брак якісних кадрів у його команді, що геть дискредитує його кадрову політику»…

І весь цей «бєспрєдєл» (знущання, насміхання над українськими людьми) твориться під егідою Зе та власника «1+1» олігарха Ко, які мають українців за ґоїв…

Оце так Зе «виконує» свою ж передвиборчу програму кандидата на пост Президента України Володимира Зеленського!

Після всіх наведених вище даних за кого Зе має українців?

Зе має українців за ґоїв-дебілів!».

У моїй роботі «Ідіоти керують дебілами!» процитовані слова одного з приватних підприємців: «Вас не любят потому что вы:…

обычные популисты, которые не отвечают за свои слова;

набрали толпу непрофессионалов и идиотов, которые киоском не способны управлять, не то, что страной;

рассказываете о коррупции предшественников, а сами точно также получаете зарплаты в конвертах…

Не любят лжецов, коррупционеров, популистов, аферистов и просто непрофессионалов, которыми сегодня как никогда наполнена Верховная Рада и другие принимающие важные решения здания. Не любят именно вас».

Cвоїм дослідженням «Й ще одне «нове» обличчя нової влади Зе!» я підкреслюю: «Новій владі Зе личать отакі «нові» і навіть ще більш «нові» обличчя, бо більшість її нових облич мало на що здатні, тому й доводиться їй сподіватися, що «нові» старі обличчя зможуть вирулити у складній ситуації! Хоча такі підходи свідчать про повну безпринципність Зе, котрий, змагаючись за президентське крісло в 2019 році, говорив абсолютно протилежні речі, фактично дотримуючись комуністично-лівацької доктрини (одночасно не забуваючи про власне збагачення, оскільки є доларовим мільйонером та власником дорогих маєтків за кордоном)… І отака безпринципність Зе дозволяє йому плювати на публічно проголошений ним самим принцип повного оновлення влади й залучати до державної діяльності старі, часто-густо такі ж, як і він, безпринципні «нові» обличчя типу Кучми або Кравчука…Злі язики твердять, що за період його – Кучми – нового пришестя до ТКГ любимий Кучмин зять Віктор Пінчук встиг порішати багато своїх бізнесових справ, тому Пінчуків тесть міг уже із спокійною совістю розпрощатися з Мінським процесом…».

Моя публікація «Брехлива Зе-еволюція: від пінгвінів – до бактерій, мікробів і порожнього місця в історії…» цитує виключеного за принциповість із парламентської фракції «СН» народного депутат України Ґео Лероса: «Боротьба з кумівством… закінчилась ледве не в перший день з призначенням кварталівця Баканова головою СБУ, який за протекцією Зеленського взяв під контроль тіньову економіку, очолив незаконний обіг спирту, наркотиків, контрабанду…

На додачу Президент призначив сестру своєї сусідки, на яку записаний його маєток в Італії, керувати Антимонопольним комітетом, який покликаний створити обіцяну свободу конкуренції.

Замість енергонезалежності, уряд відключає енергоблоки АЕС (належать державі – Г. М.), щоб головний олігарх країни (мабуть має на увазі подєльніка Януковича Ахмєтова – Г. М.) не втратив статусу одного з найбагатших мільярдерів Європи…

Пане Президенте, погодьтесь, ви не стали воювати зі старою системою, ви просто з нею злились.

Саме ви своїми «мікробами та бактеріями» брехні заразили цілу країну…, згаяли шанс великої держави…, обмінявши його на конверти від олігарха.

Ви здали країну в оренду цим олігархам…».

Назва моєї праці про Службу безпеки України «СБУ – це Служба безпеки Вітчизни чи Служба безпеки олігархів, брехунів і шльондр?!» є одразу зрозумілою.

Так само назва мого матеріалу про Національну поліцію України «НПУ – це Національна поліція Вітчизни чи Національна поліція олігархів, брехунів і шльондр?!» не потребує пояснень.

У своїй аналітичній роботі «Хто править Україною, або Українці, ви здуріли?!» я наводжу слова відомого журналіста Віталія Портникова: «Стаття у впливовій британській газеті Financial Times, автор якої стверджує, що вплив найбагатшого українського олігарха Ріната Ахметова на найнароднішого українського Президента Володимира Зеленського зростає, – …це також важливий сигнал для українців: вони завжди обирають Ахметова…

Олігархи можуть об'єднати зусилля і допомогти будь-кому прийти до влади – вони довели це й 2010 року, і 2014 року, й уже тим більше 2019 року, коли олігархічний тріумф відбувся в чистому вигляді, без усякої домішки будь-якої політики та ідеології, коли для перемоги потрібно було всього лише знайти артиста, який погодиться грати роль народного месника, «вашого вироку», а потім і глави держави…

З огляду на те, що Зеленський не дуже розуміє, де взагалі знаходиться, нова роль Ахметова може виявитися куди більш серйозною, ніж уминулому. Він стане не другом, не партнером, а опорою (виділено Г. М.)… Для того, щоб позбутися Ахметова, потрібно домогтися деолігархізації економіки. А це точно не те, чого хочуть інші олігархи. Й точно не те, що цікавить українське суспільство, котре, як і народний Президент, не дуже розуміє, де знаходиться»…

І зрештою українці отримують… КоПінАх. Це верхівка олігархічного кодла, котре паразитує на тілі українського суспільства…

А загалом українці отримують… КоЗеЄрШефПінАх. Оце отаке править Україною! Українці, ви здуріли, допустивши його до влади і покірно дозволяючи йому їздити по наших спинах?!».

24. Й що ж після цього глаголить «Європейська правда»

і що їй сказати на це?

От тепер можна знову повернутися до «ЄП», яка вже фігурувала у моїй статті «Про те, як «Європейська правда» повідомила українцям неправду!», та чому вона знову видає бажане за дійсне, з чого і починається дане дослідження! Причиною цьому є ініційований та внесений Зе до Верховної Ради України недолугий проект Закону про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів) № 5599 від 2 червня 2021 року, прийнятий у цілому 23 вересня 2021 року 279-ма голосами народних депутатів України з шокуючими порушеннями Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» № 1861-VI від 10 лютого 2010 року, співставними із порушеннями «чорного четверга» 16 січня 2014 року (п. 2 – вгорі), котрі зрештою закінчилися крахом внутрішньоокупаційного режиму Януковича, що мало би стати пересторогою для Зе-влади, але, як бачимо, поки (!) не стало, а недолугим цей законопроект є тому, що він не спрямований на деолігархізацію України – ліквідацію олігархів, абсолютну більшість котрих я вважаю раковою хворобою в українському суспільному тілі, й перетворення їх просто на крупних підприємців, рівних, як і всі інші громадяни, перед законами України, та створює лише видимість боротьби із олігархами за принципом, щоб і вовки, себто частина українського суспільства, котра вимагає деолігархізації, але у своїй більшості навряд чи глибоко вникатиме в суть проекту № 5599, були ситі й вівці, тобто Зе-влада та олігархи, – цілі, то ж у дійсності українцям, як собакам, Зе кинув кістку під виглядом даного законопроекту, сподіваючись таким чином нас заспокоїти, – надіюсь, не вийде.

Ось тут собака й заритий, образно кажучи… І заривати його почала «ЄП» своєю публікацією «Боротьба з олігархами, допомога та реформи: про що домовилися на саміті Україна-ЄС» за 12 жовтня 2021 року о 13:10, оприлюднивши Спільну заяву за підсумками 23-го саміту Україна – Європейський Союз зі своїми виділеннями жирним шрифтом та коментарями курсивом (я наведу лише один її пункт): «9… Ми підкреслили необхідність подальших зусиль України задля забезпечення незалежного та ефективного функціонування антикорупційних та правоохоронних органів, у тому числі шляхом деполітизованого процесу добору на керівні посади відповідно до заслуг. ЄС привітав зусилля України з обмеження можливостей для вчинення корупційних дій та її відданість боротьбі з впливом приватних інтересів («деолігархізація»), у тому числі шляхом юридично обґрунтованого прийняття та впровадження відповідного законодавства, та закликав до подальших кроків України на цьому напрямку. ЄС підтвердив свою сталу підтримку зусиль України, спрямованих на масштабні реформи, особливо в судовій системі та боротьбі з корупцією. Україна підтвердила свою відданість ратифікації Римського статуту, як це передбачено Угодою про асоціацію.

Чи не найбільша сенсація цієї заяви – чітка підтримка з боку ЄС антиолігархічного законодавства та заклик до України йти далі цим шляхом (це речення – коментар «ЄП», яка чомусь не виділила слова «Ми підкреслили необхідність подальших зусиль України задля забезпечення незалежного та ефективного функціонування антикорупційних та правоохоронних органів, у тому числі шляхом деполітизованого процесу добору на керівні посади відповідно до заслуг», що демонструють неефектиність Зе-влади в цій сфері – Г. М.)».

І «ЄП» далі продовжила заривати собаку своєю інформацією «ЄС письмово підтримав ухвалення Україною «антиолігархічного» закону» теж за 12 жовтня 2021 року о 13:15: «ЄС підтримав Україну за відданість у боротьбі з впливом приватних інтересів, зокрема, ухвалення закону про олігархів».

Я дуже уважно перечитував кілька разів ці два матеріали «ЄП», але так і не зміг знайти в Спільній заяві за підсумками 23-го саміту Україна – Європейський Союз письмової підтримки проекту Закону про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів) № 5599 від 2 червня 2021 року, бо фраза «ЄС привітав зусилля України з обмеження можливостей для вчинення корупційних дій та її відданість боротьбі з впливом приватних інтересів («деолігархізація»), у тому числі шляхом юридично обґрунтованого прийняття та впровадження відповідного законодавства, та закликав до подальших кроків України на цьому напрямку» її просто не містить, адже термін «деолігархізація» до законопроекту № 5599 немає жодного відношення, а ключовими, на мій погляд, тут є слова «у тому числі шляхом юридично обґрунтованого прийняття та впровадження відповідного законодавства, та закликав до подальших кроків України на цьому напрямку», чого якраз і не відбулося 23 вересня 2021 року, коли приймався проект № 5599!

Того ж таки 12 жовтня 2021 року о 19:16 24 канал на своєму вебсайті оприлюднив повідомлення «Очікування справдились, – Чалий оцінив підсумки саміту Україна – ЄС», яке я знайшов у «всесвітній павутині» пізніше після читання «ЄП»: «Про це в ефірі… розповів посол України в США у 2015 – 2019 роках Валерій Чалий… У спільній заяві за підсумками саміту Україна – ЄС Євросоюз підтримав ухвалення Україною так званого антиолігархічного законодавства. Водночас Валерій Чалий не вважає, що формулювання «ЄС підтримав прийняття антиолігархічного закону» правдиве, – це не так.

«ЄС прийняв ухвалення юридично вивіреного досконалого законодавства проти приватних осіб, які саме працюють у цій сфері. Ми їх називаємо олігархами», – пояснив експосол.

Він додав, що наразі мовиться не власне про закон щодо олігархів. ЄС акуратно не втручається у внутрішні справи України й натякає на те, що процес деолігархізації правильний, але він має проходити чітко в правовому русі (виділено Г. М.)…».

Як можна помітити, моя позиція практично повністю співпадає з позицією Валерія Чалого.

Але ж «ЄП» продовжує гнути свою лінію: це випливає із опублікованої нею 13 жовтня 2021 року роботи «Не тільки «відкрите небо»: 12 важливих домовленостей саміту Україна – ЄС»: «…обережні заяви про підтримку Євросоюзом резонансного «антиолігархічного закону», які привернули чи не найбільшу увагу в Україні, є далеко не найвагомішими змінами, які чекають на наші відносини за наслідками чинного саміту…

Спершу – про найрезонансніше, тобто про олігархів.

…пункт про підтримку Брюсселем та країнами-членами Євросоюзу «антиолігархічного законодавства» багатьох здивував».

І сміх, і гріх! Плюй йому в лице, а він каже, що дощ іде! Ну не можна ж уже так підігравати словесному «борцю» із олігархами, а на ділі – поки що їхньому партнеру, Зе, видаючи бажане йому за дійсне, котре таким насправді не є!

Виходячи з викладеного вище щодо проекту Закону про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів) № 5599 від 2 червня 2021 року, на три публікації «ЄП» можна сказати єдине: «Європейська правда» знову видає бажане за дійсне!». На жаль!

Читайте P. S.