Від Литвина до Дейнека, або Куди котиться Державна прикордонна служба України… Ч. 3

Читайте початок статті, Ч. 2.

На самом деле система поборов в структуре ГПС Украины существует достаточно длительное время и имеет вполне организованный характер. …в ходе проведения обысков по адресам проживания и в служебных кабинетах заместителя начальника Харьковского пограничного отряда – начальника оперативно-розыскного отдела подполковника П., заместителя начальника Восточного регионального управления по оперативно-розыскной работе ГПС Украины генерал-майора Ш. и начальника отдельного отдела внутренней безопасности по Восточному региональному управлению ГПС Украины полковника Л., …у главного ВБ-шника Восточного регионального управления – штатного «борца с коррупцией» в системе ГПСУ, было найдено немало пакетов с иностранной валютой на общую сумму более 100 000 долларов США с вложенными записками (!), в которых было указано, из каких подразделений охраны государственной границы они поступили (виділено Г. М.).

Кроме того, как у ВБ-шников, так и у руководителей оперативно-розыскных подразделений Восточного регионального управления ГПС Украины были найдены ежемесячные «отчетные записи», в которых указывались сведения о виде и количестве незаконно перемещенных товаров через государственную границу, имена или клички контрабандистов-организаторов, подразделения охраны государственной границы, на участке ответственности которых осуществлялось перемещение, и суммы денежных средств, которые были уплачены контрабандистами пограничникам.

Также интересен тот факт, что буквально на следующий день начальник указанного регионального управления намеревался ехать в г. Киев для так называемого «месячного отчета»… Так, неправомерная выгода, полученная офицером на государственной границе от лица, которое организовывает незаконное перемещение товаров, передается через руководителей разных уровней руководству ГПС Украины (як бачимо, й тут фігурує Харківщина, Сумщина, Донеччина та Луганщина – виділення і примітка Г. М.)…».

А от ще: «Родина Голови прикордонної служби генерал-полковника Віктора Назаренка за останній рік придбала пакет нерухомості вартістю близько 15 мільйонів гривень. Як встановила Аліна Стрижак для програми «Наші гроші з Денисом Бігусом», родичі головного прикордонника придбали 3 квартири та 5 паркомісць в житловому комплексі бізнес-класу «Сонячна брама». На час купівлі квадратний метр житлової нерухомості коштував 30 тис. грн, машиномісце – близько 300 тис. грн… Віктор Назаренко вказав у декларації, що за минулий рік заробив 245 тисяч гривень, його дружина – на 9 тисяч більше» (інтернет-ресурс «bihus»: «Родина головного прикордонника купила нерухомості на 15 мільйонів», 16 серпня 2016 року).

Й ще: «…приблизна вартість автопарку родини очільника ДПСУ за скромними підрахунками перевищує $ 200 тис. (фігурує тут також і Петро Цигикал та один виходець із Чернівецького прикордонного загону – Г. М.)» («bihus»: «З-за кордону. Автопарк Державної прикордонної служби України», 16 серпня 2016 року; «bihus»: «Новий Голова прикордонників купив BMW втричі дорожче річної зарплати», 26 липня 2017 року).

Це – те, хоча й далеко не все, що було раніше,

а тепер знову повертаємось до того, що є зараз, бо воно

тісно переплетено із тим, що було до нього…

Ні для кого не є таємницею, що перший заступник Голови ДПСУ на той час полковник (тепер – генерал-майор) В.Нікіфоренко призначений на цю посаду за квотою вищезгаданого В.Слюсарєва. Цей офіцер взагалі не має досвіду керівництва органами управління охороною державного кордону – «паркетний офіцер»! Крім неодноразово підтвердженої беззаперечної відданості особисто Слюсарєву під час роботи на посаді його заступника, як начальника УВВБ Адміністрації ДПС України (АДПСУ), інших особливих управлінських здібностей В.Нікіфоренко не має. Ну, ще беззаперечне вміння чітко виконувати вказівки Слюсарєва щодо контролю за надходженнями коштів від налагодженої системи сприяння протиправній діяльності на кордоні.

Свою кар’єру В.Нікіфоренко (в народі – «Кефір») починав у Сумському прикордонному загоні, де доріс до оперативного співробітника військової контррозвідки в маленькому містечку Середина-Буда: там і одружився та у родичі зі сторони дружини отримав групу контрабандистів, котру довелося йому «кришувати», використовуючи своє службове становище, так би мовити, в сімейних інтересах!

Враховуючи те, що В.Слюсарєв був радником (поза штатом) колишнього Першого заступника Керівника Офісу Президента України С.Трофімова (ось, що про це пише головний редактор інтернет-видання «Цензор.Нет» Юрій Бутусов у своїй статті «Сможет ли Ермак сделать Офис Президента центром управления страной?» («Цензор.Нет», 12 лютого 2020 року): «Известность приобрели советники Трофимова – известный киевский застройщик Владимир Родин… и харьковский пограничник Вадим Слюсарев, который, по данным СМИ, контролирует пограничный переход «Гоптовка» в Харьковской области и близко связан… с сыном экс-генпрокурора Артемом Пшонкой, а также областного прокурора»; моя ж аналітична робота «Потому, потому, что ви – здебільшого дебіли…», або Пєсєнка про любітєлєй Зе!» подає детальний портрет Трофімова), напевно через ці зв’язки свого часу проштовхувалася кандидатура В.Нікіфоренка навіть на посаду Голови Держприкордонслужби України (докладніше про «Кефіра» можна дізнатися із замітки «Новым Главой Погранслужбы Украины станет «паркетный офицер», сливавший агентурную сеть криминалитету?» за 29 лютого 2020 року веб-сайту «7 ДНІВinfo»). А як бути з програмою «Нове обличчя керівного складу» ДПСУ, про котру на початку цього розділу говорив Голова Служби Дейнеко? І оце отаке «нове» керівне обличчя – перший заступник Голови Державної прикордонної служби України – знаходиться в українському прикордонному відомстві! Прикро!

Чи той же заступник Голови Служби полковник (нині – бригадний генерал) В.Ченчик, який взагалі останні 5 років перебував у запасі, куди він пішов з посади офіцера регіонального центру комплектування регіонального управління. Безперечно, що тільки такий «цінний кадровий резерв» міг бути реалізований для заняття посади заступника Голови Служби – куратора оперативно-розшукового блоку охорони державного кордону! Він, як подейкують, теж кум В.Слюсарєва. Можливо це і є основним критерієм для таких кадрових призначень?

Дуже дивує офіцерський корпус та ветеранів Держприкордонслужби регулярна присутність на засіданнях, зокрема «кадрових», Колегії АДПСУ народного депутата України, голови підкомітету у сфері кінематографу та реклами Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики П.Сушка (партія «СН», до речі, колишнього офіцера Харківського прикордонного загону). Так було, наприклад, і 14 лютого 2020 року, коли Колегія розглядала одне питання «Підведення підсумків за 2019 рік», а Сушко хвалив роботу відомства, виділивши в кращу сторону начальника ПдРУ (про «здобутки цього управління на додачу до вже означеного вгорі ще буде сказано далі). Але, окрім цього, генерал-майор Баран відмітив як недолік проїзд військовослужбовців (в/сл.) до тимчасово окупованої території (ТОТ) через Контрольний пункт в’їзду-виїзду (КПВВ) «Новотроїцьке», малу ефективність завершення пошукових операцій у Східному регіональному управлінні (СхРУ) ДПСУ та необхідність запровадження електронного документування; генерал-майор Зюзько теж вказав на найбільш складну обстановку в СхРУ; полковник Левадний доповів, що за 2019 рік на 20% збільшилась кількість випадків внесення у Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) даних за порушення служби; полковник Харченко: у 2019 році з ДПСУ звільнено більше 2,5 тис. в/сл., серед яких – 605 офіцерів, а в 2020 році – уже 186 в/сл. (на кінець весни); полковник Дахно: не реалізовано 17 млн грн., котрі повернулися до державного бюджету; підбиваючи підсумки, Голова ДПСУ С.Дейнеко сказав, що пріоритет – це контроль ділянки кордону у межах Донецької і Луганської областей, хоча вона не контролюється Україною, а сам він, Голова, ліквідував Донецько-Луганське РУ ДПСУ, та нарощування кадрового потенціалу і професійної підготовки особового складу (о/с), в першу чергу щодо застосування зброї.

Повертаючись знову до П.Сушка, треба відзначити, що без його особистого схвалення не відбувається жодного призначення на керівні посади. Крім того, що це вказує на зовнішнє управління кадровою політикою Держприкордонслужби, це ще й зовсім не передбачається статусом народного депутата України (про це говорить Конституція України та ст. 3, 6, 7 і, особливо, ст.8 Закону України «Про статус народного депутата України»). Звісно він позиціонував себе під час передвиборчої компанії як «менеджер, спроможний працювати абсолютно з будь якими кадрами». Тим паче, маючи за спиною цілих 18 (!) років служби (з його слів)! Якщо зайнятись арифметикою, то з 1996-го (рік його вступу у Національну академію ДПСУ) по 2010-й (рік початку його юридичної кар’єри) пройшло 14 років, з яких 4 роки – «юність у чоботах», решта 10 (вся офіцерська служба!) – в Харківському прикордонному загоні! Звісно його життєвий досвід, як відомого менеджера в області кінематографії, дозволяє йому розібратись в особистих даних офіцера-кандидата на посаду, але ж не відігравати при цьому головну роль у прийнятті рішення про призначення на посаду. Можливо отаке відкрите втручання в діяльність центрального органу виконавчої влади є однією з форм парламентського контролю чи роботи народного депутата України зі своїми виборцями? Так подібні дії теж врегульовані вищезгаданим Законом, а також Законом України «Про Регламент Верховної Ради України». І Сушко, напевно, як людина з юридичною освітою, їх знає. Тим паче, що ці норми детально роз’яснювались членам парламентської фракції «Слуга народу» ще в Трускавці під час «підготовчих навчальних зборів». А можливо «ефект Юзика» не став для П.Сушка прикладом реакції суспільства на недолугі спроби втручання народних депутатів України в діяльність правоохоронних органів?

Знову ж таки, за умови втрати через звільнення, скорочення, «оптимізацію» тощо досвідчених фахових офіцерів-прикордонників, процвітає практика призначення на посади вихідців з інших структур, які у той чи інший час служили в одному регіоні з теперішніми керівниками Служби і їх кураторами. Про це свідчить факт колишнього призначення на посаду заступника директора Департаменту оперативної діяльності колишнього керівника спецпідрозділу «К» Луганського обласного управління СБУ. Мабуть, береться до уваги його лояльність до нинішнього Голови Служби С.Дейнека, коли він був начальником Луганського прикордонного загону на початку війни з Росією. А було за що!

5. Тепер – трохи про Дейнека…

Зокрема, полковник Дейнеко С.В. у липні 2011 року за безпосереднього сприяння тодішнього заступника Голови Держприкордонслужби генерал-лейтенанта Ринькова І.М. – ставленика та довіреної людини Литвина М.М. – був призначений начальником Луганського прикордонного загонуі служив на вказаній посаді до серпня 2014 року. Загалом при Литвині Дейнеко прослужив 13 років на управлінсько-начальницьких посадах, а при Назаренку й Цигикалі – близько 2 років, обіймаючи пост заступника директора Департаменту оперативної діяльності Адміністрації ДПСУ, тобто був угодним любИм своїм начальникам – Головам Державної прикордонної служби України (крім, частково, Назаренка) і не лише начальникам, а й різним політикам (деталі – нижче) – тій же Юлії Тимошенко згідно слів її соратниці, однопартійниці та члена політичної ради партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» Ірини Верігіної, котра 30 січня 2019 року повідомила, що «підтримує Юлію Тимошенко і Сергій Дейнеко, начальник відомого Луганського прикордонного загону… Сьогодні полковник Дейнеко допомагає розробляти нову військову стратегію у складі Воєнного кабінету Юлії Тимошенко» (Facebook: Ирина Веригина: «КОГО ПІДТРИМУЮТЬ ВІЙСЬКОВІ»), й зненацька, покинувши Тимошенко і миттєво перефарбувавшись, – Зе, котрий, як я вже зазначав на початку даного дослідження, 13 червня 2019 року призначив Сергія Дейнека черговим Головою ДПСУ.

Та заради об’єктивності треба подати точку зору й самого Дейнека…

Він її висловив в інтерв’ю «У 2014 році Луганські прикордонники врятували Порошенку життя» за 1 червня 2017 року інтернет-виданню «LB.ua»: «Нещодавно на прес-конференції ви озвучили, що за 2015 рік в зоні АТО було проведено контрабанди на 200 млн. грн.

Так, але дані не мої. В жовтні 2016 в ЗМІ з'явилась ця інформація. В її основі був реальний документ Управління внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби… Я точно знаю, що пан Назаренко ознайомився з цим документом і знає про всю протиправну діяльність…

Все він знає, але нічого не робить. Він діє, як у цьому відомому вислові «якщо корупцію не можна подолати, її можна лише очолити». Щоразу його помічник проводить прес-конференції, на яких дуже гарно розповідає про покращення та щоразу вводить в оману українське суспільство та керівництво держави. Але за корупційні діяння людину не можна просто звільнити, людина повинна притягуватися до кримінальної, або адміністративної відповідальності, а у нас прикордонна служба рапортує тільки про звільнених і переведених хабарників. Я знаю пана Назаренка, знаю, що щоб залишитись на посаді, він готовий перевести всіх прикордонників з Заходу на Схід, і з Півдня на Північ.

…з легкої руки Назаренка, я вже два роки, як цивільна людина. Він звільнив мене, поставивши незаконну команду лікарям ДПСУ, які з другої спроби визнали мене непридатним до військової служби у мирний та військовий час…

Все почалось після того, як я в березні 2015 року за командою Назаренка попрацював в Мукачівському прикордонному загоні. Після повернення зайшов до нього і по-офіцерськи доповів про ситуацію, яку я побачив. Там була страшна контрабанда. Я сказав, що це приведе до поганих наслідків. Я провів ряд зустрічей з СБУ, МВС. Я знав, що в матеріалах справ фігурують і Назаренко, і його син Олександр, який з часів керування Мукачівським прикордонним загоном перебуває в схемах переміщення контрабанди (переважно тютюнових виробів) з України в країни ЄС. Назаренко на мої слова відреагував бурхливо. …як тільки ти критикуєш Олександра, ти одразу ворог…

Сумно, що з моменту мого звільнення все, що пов'язане з Луганським прикордонним загоном з подачі Назаренка очорнюється. …Назаренко – афганець – …чомусь під час самих запеклих боїв, у яких брали участь прикордонники, …пробув на лікарняному…

Я хочу нагадати, що Назаренко за час головування Литвина 10 років обіймав посаду першого заступника Директора департаменту охорони державного кордону, а в жовтні 2014 році з легкої руки Литвина став його (Голови ДПСУ – Г. М.) першим заступником. Він був тією посадовою особою, яка безпосередньо відповідала за охорону державного кордону, був членом колегії Державної прикордонної служби (виділено Г. М.). І лише з призначенням його на посаду Голови Служби виявляється, що він згадав, що завжди був «борцем з Литвином».

Назаренко зараз головний бенефіціар контрабанди в АТО. Шкода, що він стільки років вводить в оману керівництво держави (виділено Г. М.)…

Я буду звертатися до Петра Олексійовича (Порошенка: про нього розповідає мій матеріал «Зе чи Пе?» – Г. М.). Нехай він згадає 2014 рік, коли він приїжджав у Луганськ. Петро Олексійович неодноразово казав, що прикордонники врятували йому життя (далі Дейнеко розказує деталі цієї історії – Г. М.). Порошенко був дуже вдячний…».

Як бачимо, Сергій Дейнеко 1 червня 2017 року заявляв, що тодішній Голова ДПСУ «Назаренко зараз головний бенефіціар контрабанди в АТО (тепер – це операція Об’єднаних сил (ООС) – Г. М.)», а 2 серпня 2019 року в інтерв’ю «Новий голова прикордонників: «У мене 5 службових машин. Навіщо вони мені?» веб-сайту «ВВС News Україна», сам ставши Головою ДПСУ, вже каже, що «…на лінії розмежування немає контрабанди, бо там немає державного кордону». В цьому ж інтерв’ю для «ВВС News Україна» він говорив наступне: «На даний момент я проводжу службову перевірку по ділянці Західного регіонального управління стосовно зловживань (із житлом – Г. М.), які мали місце там. Повністю аналізується ситуація з питань отримання та розподілу житла у період із 1 січня 2014 року по всій Державній прикордонній службі.

І друге завдання, яке я визначив: з моменту отримання незалежності нашої держави ми піднімаємо всю інформацію по всіх військовослужбовцях, хто й коли отримував житло. Роботи багато, ми нікуди не поспішаємо, але я обов'язково відзвітую перед особовим складом, хто із генералів, полковників чи прапорщиків отримав дві і більше квартири». Та пройшло ж уже 20 місяців, то можна би хоча б частково відзвітувати, але нічого подібного не відбулося.

Читайте продовження статті – Ч. 4.