Україні після відновлення незалежності й державності – 30 років і буде ще 130 й буде ще 1030 і буде ще багато років…

   Національна легенда України, що засвідчено українською історією, але, до прикрого, не засвідчено Президентом України Володимиром Зеленським (про нього із моєї аналітичної роботи «Наболіле! До 28-ї річниці незалежності України…» можна дізнатися більше), бо в його Указі Президента України № 374/2021 «Про нагородження відзнакою Президента України «Національна легенда України» від 20 серпня 2021 року цього не зазначено, композитор і виконавець Володимир Івасюк, ще навчаючись у Чернівецькому медичному інституті, далекого 1970 року написав українську пісню «Червона рута», де є наступні неповторні слова:

   «Бачу я тебе в снах,

   У дібровах зелених,

   По забутих стежках

   Ти приходиш до мене…

   Ти у мене єдина,

   Тільки ти повір».

                Всі зображення Міністерства культури та інформаційної політики (МКІП) України.

   Й хоча Зе в своєму виступі 24 серпня 2021 року, як і МКІП на даному зображенні, цитували вислів Івасюка «Ти у мене єдина» з його легендарної «Червоної рути», але сам Володимир Івасюк, як бачимо із Указу № 374/2021, для них не є легендарним!

   Та в мене ось ці наведені вище незабутні івасюківсько-червонорутівські рядки завжди асоціюються із моєю рідною єдиною Україною, котрі так і хочеться продовжити ще й словами українського поета-пісняра Вадима Крищенка: «Одна-єдина на білім світі,

                                                                              З твого імення сонце світить.

                                                                              Одна-єдина, одна-єдина,

                                                                              Моя ти рідна Україна».

   З Днем Незалежності, Україно!

   З Днем Незалежності України, Український народе, українці!

   Україно, Український народе, українці, пам’ятаймо завжди усіх своїх синів і доньок, які боролися за нашу Незалежність й багато із яких за це віддали і ще, на жаль, віддадуть свої життя, оскільки визвольній війні проти загарбницької РоССіі не видно кінця-краю, щоби ми змогли відзначити перше 30-ліття своєї суверенності, та будьмо сильними своєю єдністю (бо ж у надрукованій 24 серпня 2021 року Офіційним інтернет-представництвом Президента України промові Президента Володимира Зеленського з нагоди 30-ї річниці незалежності України сказано, що «жоден ворог не завдав нам більшого удару, ніж наші власні чвари… Ось…, чому ми… такі різні… маємо бути однією родиною», але тут же, в цій же ж самій промові Зе, згадавши першого, другого і третього Президента України, заслужено не згадав четвертого та незаслужено не згадав п’ятого Президента України, тому одразу напрошується риторичне питання: то хто ж, як не Зе, сіє між Українським народом чвари й не дає українцям «бути однією родиною»?!) перед усіма викликами, котрі поставали, постають і будуть поставати на складному шляху розбудови української державності й утвердження Української Держави на карті світу, адже ж недарма Гімн Організації українських націоналістів, про який ідеться у моїй статті «Слава захисникам України!», починається величавими рядками, що         

                                              «Зродились ми великої години

                                              З пожеж війни і з полум’я вогнів…»

та закінчується словами «Доволі нам руїни і незгоди,

                                              Не сміє брат на брата йти у бій!

                                              Під синьо-жовтим прапором свободи

                                              З’єднаєм весь великий нарід свій…

                                              Веде нас в бій борців упавших слава.

                                              Для нас закон найвищий то наказ:

                                              «Соборна Українська Держава –

                                              Міцна й одна від Сяну по Кавказ»!

   Якщо Український народ дотримуватиметься цього заповіту (дещо змінені його слова із сучасним аранжуванням музики і вкладеними кількома рядками Молитви українського націоналіста 13 березня 2017 року стали Маршем українського війська – Маршем нової армії,  але під час проведення Зе, розгорнуту характеристику котрому дає моє дослідження «Хто править Україною, або Українці, ви здуріли?!», урочистостей на Майдані незалежності Києва 24 серпня 2021 року цей Марш чомусь не звучав, хоча обов’язково мав би звучати як символ єдності різних поколінь українських борців за повне визволення нашої Батьківщини від московитської окупації та поваги до українського війська, щоби ніколи більше не повторювалася та ганьба, котра показана в моєму матеріалі «Шок! Байдужість ідіотської влади вбиває!»), то Україна після відновлення Незалежності й державності 24 серпня 1991 року, відзначивши перші свої 30 років (моя праця «Україна чи УССР/УРСР? Де ми – Український народ, українці – живемо?»  розповідає про деякі перипетії українського державотворення), буде ще відзначати і 130 й 1030 і ще багато-багато-багато років, допоки існуватиме цей світ…

   Слава Україні! Героям слава!

   Читайте продовження статті – P. S.