Західно-російські топтання по українських кістках, включаючи Страсбурзьку змову, продовжуються, або Януковичу – смерть і Кучмі – тюрма! Ч. 2

   Та як бачимо з викладеного вище, за гроші, в даному випадку газові гроші завдяки російсько-німецькому проекту «Північний потік – 2», Німеччина й Франція готові зрадити не тільки Україну, котра борониться від російської збройної агресії і якій вони з одного боку надають певну, явно недостатню, підтримку, а з іншого – встромляють ножа у спину будівництвом «ПП – 2», але й багатьох своїх союзників – противників того ж «Північного потоку – 2», таких, зокрема, як Польща, три країни Балтії, Румунія, Словаччина, Угорщина, Чехія, – членів НАТО та ЄС, до котрих вони ж самі і належать.

   Тому давайте ознайомимося, що каже про «ПП – 2», до прикладу, Міністр закордонних справ та зовнішньої торгівлі Угорщини Петер Сійярто: «…ми суперечимо практиці лицемірства, яке так поширене у ЄС. Я можу багато говорити про лицемірство у міграційній політиці. Але дозвольте нагадати інший випадок. ЄС заявив, що допомагає Україні, заради цього було скасовано будівництво одного газогону («Південний потік» – Г. М.). Але, коли виникла потреба у «Північному потоці», виявилося, що це можливо й не є порушенням. Що це, як не лицемірство? (виділено Г. М.)» («ЄП»: «Сійярто розповів про лицемірство ЄС щодо України», 5 вересня 2018 року).

   І – Міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович: «Газопровід руйнує наслідки санкцій, «Північний потік – 2» вбиває Україну (виділено Г. М.). Коли транзит російського газу територією України буде припинений, ця країна втратить не тільки серйозні прибутки, але перш за все гарантію захисту перед черговою російською агресією…

   Польща, США й Європейська комісія представляють тут проєвропейську позицію, Німеччина – антиєвропейську.Німеччина часто думає, що європейська позиція тотожна з німецькою, але у випадку з «Північним потоком» це не так (виділено Г. М.)» («ЄП»: «Польща: «Північний потік – 2» вбиває Україну, а Берлін зайняв антиєвропейську позицію», 4 січня 2019 року).

   Не менш відверто про «ПП – 2» говорить і Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький: «Ми засуджуємо агресію Росії і Президента Путіна. Ми також наголошуємо, що проект «Північний потік – 2» – антиєвропейський, й це ще один приклад того, як до держав ставляться по-різному в схожих ситуаціях (виділено Г. М.).…кілька років тому Єврокомісія «за низкою міркувань» заблокувала реалізацію проекту «Південний потік». А тепер у контексті «Північного потоку – 2» усе ті ж аргументи були сприйняті позитивно…

   «Північний потік – 2» є або буде знаряддям шантажу Президента Путіна, оскільки «Північний потік – 1» збудований, а Президент Путін використав його для шантажу України і Польщі (виділено Г. М.)» (Іnterfax-Україна: «Польський прем'єр назвав «Північний потік – 2» антиєвропейським проектом для шантажу Києва і Варшави», 9 січня 2019 року; «ЄП»: «Моравецький назвав «Північний потік – 2» антиєвропейським проектом для шантажу з боку Путіна», 9 січня 2019 року).

   Так само жорстко про «ПП – 2» висловлюється й Маршал (Голова – Г. М.) Сейму (нижня палата Національних Зборів Республіки Польща – Г. М.) Марек Кухцінський: «…Кухцінський заявив, що в питанні енергетичної безпеки деякі країни Європейського Союзу демонструють лицемірство (виділено Г. М.). …частина країн, з одного боку, хоче підтримувати Україну, проте з другого боку вони домовляються з Росією про спорудження газопроводу Nord Stream 2. «Адже відомо, що будівництво Nord Stream 2… означає згоду на те, щоб Україна стала несамостійною, що її кинули на поталу. Росія в цьому контексті є найбільшою небезпекою і загрозою. Це удар проти Центральної Європи (виділено Г. М.)…» (Польське радіо: «Очільник Сейму заявив про лицемірство країн у справі Nord Stream 2», 26 січня 2019 року).

   Й тут чітко видно, що Німеччина та Франція, які так часто говорять про нематеріальні цінності, закликаючи інші держави, включно із Україною, дотримуватися їх, завдяки російському газу швидко забули про них, бо ті західні нематеріальні цінності, на котрих побудовані НАТО і ЄС, виявилися для офіційних Берліна й Парижа нічого не вартими перед східними – російськими газовими – матеріальними цінностями, а тому, виходячи зі слів Богдана Гаврилишина, Німеччина та Франція є хворими, оскільки у них матеріальні цінності перемогли нематеріальні на догоду РоССіі/Путіна – міжнародних злочинців, убивць мирних людей і терористів, експансіоністів, розплідників великодержавного шовінізму, неоімперіалістів, марячих захопленнями чужих територій, як це сталося в Україні, ворогів-ненависників західних цінностей й тих же самих Німеччини та Франції – ось із ким Берлін і Париж ведуть справи, брехливо називаючи «ПП – 2» комерційним проектом, хоча відомий німецький політик,  голова Мюнхенської безпекової конференції Вольфґаґ Ішинґер,  котрий ще 17 лютого 2017 року пропонував США долучитися до Нормандського формату, що би «посилило формат переговорів», як демонструє моє дослідження «США визначилися з окремими зовнішньополітичними пріоритетами?», прямо заявив: «Ми не можемо не визнати, що «Північний потік – 2» є високо політичним проектом» (Укрінформ: «Nord Stream є політичним проектом, але зупиняти його вже недоцільно – Ішинґер», 17 січня 2019 року)!

   А ось, що голові МБК відповів український енергетичний експерт й керівник Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар: «Я власне вважаю, що відмовлятися від нього (проекту) зараз, після 10 років дискусій, виконання 90% робіт, було би поганою ідеєю», – заявив Ішинґер.

   Таке висловлювання є чистою маніпуляцією! По-перше, дискусії ведуться не 10 років, а 3,5 – з моменту ініціювання «Газпромом» «Північного потоку – 2» на Петербурзькому міжнародному економічному форумі 2015 року. По друге, ніяких 90% робіт ще не виконано. Якщо взяти співвідношення кілометражу укладених труб до загальної довжини двох ниток, то це на сьогодні не більше 20%...  Це не рахуючи немалого обсягу набережних робіт та пуско-налагоджувальних, а також беручи до уваги, що відносно робіт по EUGAL ще кінь не валявся (це відвідний від «Північного потоку – 2» газопровід через усю Німеччину, Чехію в напрямку австрійського Баумґартену, без якого газ далі балтійського узбережжя ФРН нікуди не потрапить). Тому, аргумент Ішингера просто нікчемний! Інша справа, хто його так (дез)інформував? Можу припустити, що без Шредера (колишній Канцлер Німеччини, роSSійскій колабораціоніст, голова комітету акціонерів російсько(51%)-німецько(31%)-французько (9%)-нідерландської(9%) компанії «Nord Stream AG» – оператора газогону «Північний потік», Прєдсєдатєль Совєта дірєкторов ПАО (публічноє акціонєрноє общєство – Г. М.) «НК (нєфтяная компанія – Г. М.) «Роснефть»  – Г. М.)  чи Варніґа (колишній офіцер Міністерства державної безпеки, відомого як Штазі – розвідка, контррозвідка й таємна поліція – під кураторством КГБ СССР, де свого часу служив Путін, колишньої Німецької Демократичної Республіки, роSSійскій колабораціоніст, друг Путіна, з яким познайомився ще восени 1989 року у Дрездені – місці служби Пу, про що детальніше оповідається в уже цитованій вище моїй публікації «Liberté, Égalité, Fraternité», керуючий директор «Nord Stream AG», замєстітєль Прєдсєдатєля Совєта дірєкторов ПАО «НК «Роснефть» – Г. М.)  тут не обійшлося» (Facebook: Michael Gonchar, 17 січня 2019 року).

   Та не лише німецьку в першу чергу й французьку зраду має Україна…

                              По українських кістках топчуться також і інші західні країни!

   Далі йдуть цікаві фотознімки із самітів Великої двадцятки (G20: 19 найбільших економік світу – Австралія, Аргентина, Бразілія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, КНР, Південна Корея, Мексика, Німеччина, ПАР, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція та Японія – і колективний член ЄС), на котрих видно, що  Путін під час їхнього проведення почувається цілком комфортно, наче й немає за ним цілого шлейфу злочинів на міжнародній арені.

                                         Саміт G20 2018 року. Буенос-Айрес, Аргентина.

   На даній світлині добре видно, що немає Федерального канцлера Німеччини Анґели Меркель, яка пропустила перший день саміту в Буенос-Айресі через технічну несправність урядового літака, що завадило їй вчасно прибути до Аргентини. Шкода, бо у зв’язку з цим Меркель не змогла похвалитися спільним знімком із Президентом Путіним.

   Зате Президент Франції Еммануель Макрон не упустив такої нагоди, свідчення чому є наступне фото…

                                                                     Макрон і Путін.

   Під час цього ж саміту Президент США Дональд Трамп скасував свою офіційну зустріч із Путіним через відмову РоSSіі віддати захоплені біля Криму українські військові кораблі та їхні екіпажі (моя аналітично-дослідницька робота «Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться» розповідає про дану влаштовану Москвою Керченську провокацію і характеризує Францію, як одну із перешкод на шляху євроінтеграції України), а також не привітався з ВсєроССійскім самодєржцєм перед початком загального фотографування учасників заходу: «Виходячи із того, що кораблі та матроси не повернулися в Україну з Росії, я вирішив, що всім зацікавленим сторонам буде краще скасувати заплановану зустріч у Аргентині із Президентом Володимиром Путіним. Я з нетерпінням чекаю змістовного саміту знову, як тільки ця ситуація буде вирішена!..

    Нам (під час переговорів із Прем’єр-міністром Японії Сіндзо Абе – Г. М.)  не подобається те, що сталося, ми не раді тому, що сталося. На основі того, що сталося з кораблями і моряками… це була єдина причина (скасування зустрічі – ред.) («УП»: «Трамп скасував зустріч з Путіним через українських моряків», 29 листопада 2018 року;«ЄП»: «Трамп заявив, що скасував зустріч з Путіним лише через Україну», 30 листопада 2018 року – виділення Г. М.)».

   На жаль, в Осаці, Японія, де проходив наступний саміт Великої двадцятки 2019 року, такої ж особливої позиції, як у Аргентині, Трамп уже не дотримувався.

                                                   Саміт G20 2019 року. Осака, Японія.

                                                                    Меркель і Путін.

                                                                     Путін і Макрон.

                                    Путін, Меркель, Ердоган і Макрон (початок ліворуч).

                                                                       Путін і Трамп.

                                                     Усі сім світлин належать REUTERS.

   Як видно, Федеральний канцлер Німеччини Анґела Меркель, Президент Франції Еммануель Макрон та Президент США Дональд Трамп спокійно ручкаються з міжнародним злочинцем і Правітєлєм всєя РоССіі Путіним, а Меркель та Макрон разом із Путіним ще й уперто штовхають до завершення будівництво «ПП – 2»…

   Хоча посли США в ЄС, Данії і Німеччині застерігають: «Завершення «Північного потоку – 2» та імпорт більшої кількості російського газу в Європу сприяли б фінансуванню ще більшої російської агресії на всьому континенті…

   Дехто проштовхує корисливу розповідь про те, що вже пізно зупинити Nord Stream 2. Це просто неправда. Трубопровід є далеким від завершення й навіть далі від експлуатації. Європа все ще має час врегулювати і зупинити трубопровід, але час збігає (виділено Г. М.)…

   Відмова від Nord Stream 2 буде нелегкою, але робити правильно часто непросто. Будь-які втрати, пов'язані з зупинкою проекту, будуть погашені за рахунок енергетичної безпеки на всьому континенті. Чи дійсно Європа хоче збільшити свою залежність від країни, яка нещодавно розгорнула хімічну зброю в спробі вбити політичного опонента в Європі (йдеться про солсберійське отруєння: трішки нижче я посилаюся на відповідну свою статтю – Г. М.)? Тієї, що вторглася й незаконно анексувала територію суверенної країни? Чи країни, яка збила рейс MH17 авіакомпанії «Malaysia Airlines» над Україною (моя публікація «Доступ к тєлу продолжаєтся…» власне розкриває деталі даного страшного злочину РоССіі – Г. М.), вбивши 298 невинних мирних жителів?

   Європейські столиці повинні показати, що вони є солідарними з Україною і захищають енергетичні інтереси своїх народів (виділено Г. М.)» («ЄП»: «США – Німеччині: це неправда, що «Північний потік – 2» вже не спинити», 7 лютого 2019 року).

                        Подивимось, до прикладу, яка ж солідарність Берліна з Києвом?

   Її справжню однієї з найвпливовіших європейських столиць демострує опублікована 13 лютого 2019 року інтернет-ресурсом «The Insider» праця  «Борис Райтшустер: Frau Ribbentrop. Меркель и Путин вонзили нож в спину Украины «Северным потоком – 2»: «Никакой паузы, хотя бы для приличия. Не прошло и дня после того, как Ангела Меркель, преодолев сопротивление многих стран Евросоюза, продавила решение по «Северному потоку – 2», как Москва начала шантажировать Киев по газовому вопросу (виділено Г. М.).

   Хорошо, что кроме 3 – 4 миллионов русскоязычных жителей Германии не так много немцев говорит по-русски и еще меньше смотрит российские федеральные телеканалы. Иначе они наверняка ужаснулись бы, услышав, что сказала на днях по поводу проекта официозная пропагандистка Ольга Скабеева: Москва завершит строительство газопровода уже в следующем году, а после этого «мы грохнем Украину». В немецких СМИ об этом выступлении не сообщается, как и о многих других воинственных речах Скабеевой и ее коллег: так, в декабре она пыталась внушить миллионам зрителей ток-шоу «60 минут», что Украина вот-вот объявит России войну. На российских федеральных телеканалах царит атмосфера войны, в то время как в Германии газовый проект с Россией чуть ли не запретная тема. Журналисты, которые хотят обсудить происходящее, регулярно сталкиваются с сопротивлением редакций. И Канцлер Меркель извлекает выгоду из неосведомленности населения: в минувшую пятницу она добилась нужного ей соглашения о трубопроводе по дну Балтийского моря (виділено Г. М.).

   «Северный поток – 2» – любимый газовый проект Владимира Путина. В 1999 году, еще не став Президентом, он писал, что полезные ископаемые – это тот инструмент, который вернет России ее историческое величие. С тех пор Путин не раз использовал энергоносители как средство давления на соседние страны. Так, 1 января 2006 года, в самый разгар морозной зимы, он отключил газ Украине (виділено Г. М.). Неоднократно проблемы с энергоснабжением возникали и у других стран Европы: Германия, Франция, Италия, Польша, Австрия, Венгрия, Румыния и Словакия также сообщали о значительном сокращении объемов поставляемого Россией газа… (Вот как – Г. М.)… писала о газовом кризисе Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ– «Франкфуртська загальна газета»: одна з провідних і найтиражніших щоденних газет Німеччини, яка поширюється у 148 країнах світу – Г. М.): «Энергоносители как оружие до сих пор использовали разве что на Ближнем Востоке, но с 1970-х годов даже там ни одна страна не решалась угрожать прекращением поставок нефти и газа другим странам. Наглый, неприкрытый шантаж со стороны России (виділено Г. М.)».

   «Поведение Москвы – нарушение международного договора, – заявил тогда бывший экономический советник Путина Андрей Илларионов. – В соглашении от 2004 года Москва не только гарантировала Киеву, что цены на газ до 2009 года останутся без изменений, но и обязалась удовлетворять все газовые потребности Украины. Я видел этот договор, когда работал в Кремле» (виділено Г. М.)… Когда страх замерзнуть по-настоящему охватил Германию, политики из разных лагерей обратились к бывшему Канцлеру Шрёдеру с просьбой стать посредником в этом конфликте: в конце концов, именно он всегда заявлял о своем влиянии на Путина и утверждал, что в чрезвычайной ситуации сможет помочь. Однако Шрёдер тогда промолчал, а чуть позже он получил руководящую должность в дочерней компании «Газпрома», которая, кстати, как раз и построит газопровод «Северный поток – 2» (виділено Г. М.).

   Эта предыстория важна для понимания нынешнего спора о строительстве второй нитки газопровода… Противники говорят, что Германия попадает в зависимость от российского газа и может сама, как и Украина в 2006 году, стать жертвой шантажа. Кроме того, Германия нарушает правила Евросоюза, предусматривающие солидарность в вопросах энергообеспечения, и это делает страны Восточной Европы и в частности Украину еще более уязвимыми. Критики проекта уверены, что он ставит под угрозу транзит газа через украинскую территорию и может лишить страну важного источником дохода. Российские оппозиционеры в своих оценках идут еще дальше и утверждают, что, заключив газовую сделку с Москвой, Германия предоставляет Путину миллиарды валютной выручки, необходимой ему для ведения войны в Украине, а значит, становится соучастником Путина и его возможным партнером в будущих военных авантюрах (виділено Г. М.).

   …известный эксперт по энергетике Клаудия Кемферт считает, что Германии газопровод вообще не нужен: «Северный поток – 2» вреден для окружающей среды, экономически невыгоден и, как теперь очевидно, с точки зрения политики это провальный проект. Германия становится все более изолированной от всего мира, настаивая на этой сомнительной истории, и должна поменять свою позицию – отказ от «Северного потока –  2» принесет ей гораздо больше преимуществ» (виділено Г. М.). Кемферт говорит и об опасности усиления энергетической зависимости Берлина от Москвы: «Дополнительный импорт российского газа вытеснит поставки из других стран, это нанесет удар по другим членам Евросоюза, поэтому Энергетический союз ЕС поставил цель диверсифицировать поставки газа и предоставить больше возможностей конкурентным поставщикам. И Германия не должна выпадать из этого процесса» (виділено Г. М.).

    …Германия сама фактически делегировала национальную оборону НАТО, в частности, Соединенным Штатам. И Америка вряд ли хочет, чтобы миллиарды немецких евро текли в карманы русских, которые на своем телевидении хвастаются, что могут захватить Вашингтон.

   Больше всего критикуют Меркель, как ни странно, некоторые деятели ее партии – Христианско-демократического союза. Депутат Европарламента Эльмар Брок пожаловался, что Германия уже и так на 50% зависит от российского газа, а после запланированного отказа от угля эта зависимость лишь усилится. Политика правительства ФРГ «в течение многих лет была односторонней и игнорировала мнение большинства стран Евросоюза, особенно когда это касалось проблемы безопасности наших восточноевропейских соседей», – посетовал председатель комитета Бундестага по внешней политике Норберт Рёттген (виділено Г. М.)…

   Многие обращают внимание на тот азарт, с которым Ангела Меркель, когда-то посещавшая языковые курсы в советском Донецке, отстаивает любимый проект Путина и «Газпрома». «Канцлер продавливает «Северный поток – 2», – писал Der Spiegel («Дзеркало»: найпопулярніший щотижневий журнал середнього класу Німеччини та найвпливовіше й найтиражніше видання Європи – Г. М.). – Чтобы преодолеть сопротивление, правительство ФРГ вело себя в Брюсселе крайне резко. Канцлер Меркель четко дала понять, насколько для нее важен этот газопровод» (виділено Г. М.).

   Долгое время власти Германии оправдывали «Северный поток – 2» тем, что его строительство якобы не повлияет на транзит газа через Украину: Берлин не раз заявлял, что будет настаивать на сохранении украинского участия. Какая наивность – можете мечтать дальше! Ведь Кремль высказывается вполне откровенно (виділено Г. М.). «Если в Европе будут чинить препоны этому проекту, с тем чтобы заставить Россию качать газ через Украину на их условиях, с их тарифами, с неопределенностью в юридических вещах, – этот номер не пройдет», –  заявил замминистра иностранных дел РФ Александр Панкин в интервью РИА «Новости». И добавил: «Мы готовы продолжать украинский транзит, но на тех условиях, которые нужны нам». …критики Кремля видят в словах дипломата угрозу прекратить этот транзит (виділено Г. М.).

   Многие в Германии… все еще считают, что Меркель выступает против Путина и за Украину. Однако ее действия свидетельствуют о другом. В 2008 году именно Меркель решительно заблокировала процесс вступления Украины в НАТО (саме про це йдеться у вже цитованій вище моїй аналітичній роботі «Незалежна Україна? Маячня!» – Г. М.). Она играла решающую роль в решении не поставлять оружие в Украину после вторжения российских войск (що так само демонструє теж уже згадувана вгорі моя праця «Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015» – Г. М. ). Европейские санкции никогда не были для Путина достаточно болезненными, чтобы вынудить его изменить свою политику (ця теза також підтверджується у моїй дослідницькій публікації «Отака справжня ціна західних антиросійських санкцій!» – Г. М.). Минскими соглашениями Меркель фактически закрепила позиции России в Украине (читайте уже згадувану вище мою статтю «Подякуймо Путіну…» й ви у цьому переконаєтеся самі – Г. М.). После военного нападения на украинские корабли в Керченском проливе в конце прошлого года в отношении России не было принято абсолютно никаких мер (це підтверджує й вже цитоване угорі моє аналітичне дослідження «Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться» – Г.М.). И вот теперь именно Меркель готова вонзить экономический нож в спину Украины путинским «Северным потоком – 2» (виділено Г. М.)…

   В Германии мало кому известно, что Канцлер ФРГ и Президент России обращаются друг к другу на «ты». Тесное сотрудничество Берлина и Москвы через голову восточноевропейских стран очевидно и бесспорно. Женщина, которая любит, когда ее называют великим объединителем Европы, в действительности с завидным упорством старается расколоть эту самую Европу, причем последствия ее действий будет очень трудно исправить. Якобы критическая по отношению к Кремлю линия Меркель становится все больше похожа на словесную «дымовую завесу» (виділено Г. М.).

   В Украине и других восточноевропейских странах тесное сотрудничество Путина и Меркель вызывает страх перед перспективой вновь оказаться в тисках, как это было 80 лет назад, после пакта Гитлера – Сталина (про цих двох виродків, що були союзниками й потім розв’язали Другу світову війну, їхні страшні злочини проти людства, пакт Молотова – Ріббентропа, масове ґвалтування німкень – від неповнолітніх до старих – побєдівшімі совєтскімі войскамі, а також багато інших злочинних фактів можна дізнатися з моїх наступних праць: уже згадуваної вище «Два чоботи – пара», «До Дня Перемоги над нацизмом! З ким Україні звіряти годинник?» та «80 років тому… Берлін – Мюнхен – Москва – Ґлайвіц – Вєлунь… Що далі?» – Г. М.). Нынешнее развитие событий может только подстегнуть такие опасения. Одна украинская пивоварня уже выпускает пиво, на этикетке которого помещен портрет Ангелы Меркель с подписью Frau Ribbentrop (нагадую, що Ріббентроп – це гітлерівський поплічник, нацист, SSівець, Міністр закордонних справ Третього Німецького Райху у 1938 – 1945 роках і воєнний злочинець, страчений через повішання 16 жовтня 1946 року за вироком Нюрнбергського трибуналу; автор даної статті Борис Райтшустер – відомий німецький журналіст, знавець сучасної РоССіі й критик Путіна, який із 1991 по 1994 і з 1998 по 2015 роки жив та працював у Москві, очолюючи з 1999 року бюро тижневого інформаційно-політичного журналу «Focus», що після журналу «Der Spiegel» і разом із журналом «Stern» («Зірка») входить до провідної трійки журналів Німеччини – виділення й примітка Г. М.)».

   Та фактично нічим від Берліна не відрізняються й позиції багатьох інших європейських столиць, зокрема Відня, Парижа і Риму, щодо «Північного потоку – 2», оскільки вони у цьому питанні солідарні з Москвою, а не із Києвом! «Друзі» ж бо України…

   І сама Меркель своїми діями цілком оправдовує звання «Frau Ribbentrop»: «Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель вважає, що попри проблеми, які створює Росія для всього світу, її ізоляція не є припустимою (виділено Г. М.). Про це вона заявила під час панельної дискусії на (Мюнхенській – Г. М.) безпековій конференції.

   …вона вважає необхідним зберігати не лише діалог, але і «партнерство» з путінською Росією. «Геостратегічно Європа не вправі переривати відносини з Росією», – наголосила вона…

   Звичайно я на боці пана Порошенка (у конфлікті з РФ – «ЄП»), але питання, пов’язані з «Північним потоком – 2», також лишаються для мене важливими», – пояснила вона. «Російський газ лишиться російським газом, а Росія залишиться нашим партнером», – наголосила канцлерка (виділено Г. М.)» («ЄП»: «Меркель: я на боці Порошенка, але Європа не перериватиме відносини з Росією», 16 лютого 2019 року).

   На оці цілковито проросійські пасажі Анґели Меркель влучно відповів вже цитований вище Михайло Гончар: «16-го (лютого 2019 року – Г. М.) Frau Ribbentrop на Мюнхенській безпековій конференції практично запросила Кремль до продовження путінських війн у Європі. У відстоюванні «Північного потоку – 2» вона вже перевершила свого попередника Шредера (угорі в розділі «Й ще раз – Німеччина, яка топчеться по українських кістках!» наведена його характеристика – виділення та примітка Г. М.), коли той проштовхував перший потік.

   …називати російську агресію «порушенням міжнародного права», «кризою на сході України», не згадати про українських бранців Кремля, про полонених на Донбасі, про українських моряків (і це тоді, коли поруч з місцем проведення конференції проводилась акція-нагадування!), про жертв варварських бомбардувань російською авіацією сирійських міст, зокрема, Алеппо, про понад 10 тисяч загиблих внаслідок російської агресії українців, про жертв МН17, про Солсбері – це говорить про цілковиту лицемірність німецького лідера, її байдужість до Східної Європи, її нестримне угодовство Путіну (виділено Г. М.)!!!

   Чого варті тиради про російський газ і пустослів'я про те, що він потрібен Німеччині у великій кількості!

   Окремі висновки, які можна зробити після виступу Меркель в Мюнхені:

   1. Вісь Москва – Берлін сформована й вона ще більш зміцниться після введення в експлуатацію «Північного потоку – 2» (виділено Г. М.). Не повинна вводити в оману фраза Меркель про те, що Росія веде гібридну війну. У неї хибне уявлення про те, що це таке гібридна війна a la Russe.

   2. Меркель дезінформована своїм оточенням щодо газової політики Росії й має деформоване уявлення про газові реалії Європи (чого варте твердження про те, що«Північний потік – 1» не вплинув на Україну у відповідь на питання Svitlana Zalishchuk та неправомірне порівняння імпорту газу в Західну Німеччину в малих обсягах в 70-х роках з нинішніми обсягами, які на порядок вище і саме така майже півстолітня еволюція газової експансії Росії й викликала залежність).

   3. Улещуючи слух американців про готовність брати СПГ (скраплений природній газ – Г. М.) зі США, намагається обманути Вашингтон, бо СПГ вони реально будуть брати так само з Росії.

   4. Меркель боїться американських мит проти німецького автопрому, бо збитки від цього можуть перевершити очікувані вигоди від російського газу.

   5. На словах Меркель підтримує Україну, а на ділі – путінський режим.

   І насамкінець. Німеччина не тільки грішми допомагає Путіну вести війни через закупки газу, нафти, вугілля. Неабияке сприяння має місце у виробництві сучасної техніки для російських збройних сил. Так наприклад, суднобудівний завод «Пелла» в Ленобласті, який виконує замовлення для ВМФ РФ, отримав у власність спеціалізовану корабельню «Sietas» в Гамбурзі у 2014 (!) році (виділено Г. М.). Таким чином, німецькі виробничі потужності задіяні у ланцюжку виконання замовлень ВМФ РФ. Ця російська компанія, до того ж, будує ракетні корвети на захоплених в України суднобудівних потужностях у Феодосії, в окупованому Криму. Німецьке підприємство «Sietas» з 2016 року стало виконувати завдання відомства Шойгу (Міністерство оборони РФ – Г. М.) на створення новітніх суден забезпечення для ВМФ Росії – універсального морського танкера-бункеровщика і судна для обслуговування підводних човнів та виконання аварійно-підйомних робіт арктичного класу. Передусім, судна, що будуть будуватися у Німеччині, призначені для забезпечення арктичної експансії Росії і не можуть бути збудовані на російських потужностях компанії (виділено Г. М.).

   «Пелла» не значиться в жодних санкційних списках! Подібні речі, якщо їх не припиняти, лише породжують відчуття безкарності та вседозволеності.

   Тому потрібно те, що я вже не раз писав – кийок американського ковбоя має добряче огріти заблукалу німецьку корову, щоб привести її до тями. Росію не вдасться стримувати, якщо не вибити її німецьку підпорку.

   Тому час пити пиво «Frau Ribbentrop» задля кращого осмислення як протидіяти тандему Меркель – Путін (виділено Г. М.)» (Facebook: Michael Gonchar, 17 лютого 2019 року).

   Читайте продовження статті – ч. 3.