Як буковинці Епіфаній і Валерій у Києві зустрілися…

                                                                                              Живи по правді – ось найкраща проповідь.

                                                                                                                         …(адже – Г. М.) все на світі

                                                                                                               можна виправити, окрім смерті.

                                                                                                                                   Міґель де Сервантес Сааведра,

                                                                                                                              видатний іспанський письменник.

 

   Й ще – про людей, продовжуючи тематику вже раніше опублікованих окремих моїх публікацій…

   Отже, будучи охрещеним за православним обрядом християнином та належачи до спільноти УПЦ (ПЦУ), я регулярно знайомлюся з новинами, розміщеними на її офіційному веб-сайті, де, зокрема, 24 травня 2021 року Православна Церква України оприлюднила інформацію «Всенічне бдіння напередодні дня пам’яті святителя Епіфанія Кіпрського», в якій наведені наступні дані: «Напередодні дня пам’яті свого небесного покровителя – святителя Епіфанія, єпископа Кіпрського, 24 травня 2021 року, Предстоятель помісної Української Православної Церкви звершив Всенічне бдіння у кафедральному Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі.

   Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію співслужили… (митрополити, архієпископи й єпископи: перелічено всіх поіменно – Г. М.), всечесна братія обителі та численне духовенство».

   Здавалось би, звичайне, нічим особливо не примітне для широкого загалу повідомлення, якби не важлива дата для Митрополита Епіфанія й один нюанс його фотосупроводу…

   І суть даного нюансу, передовсім для багатьох жителів славної Буковини – Чернівецької області й Чернівців зокрема, стає зрозумілою після перегляду показаної нижче світлини.

                               

   На ній багато буковинців/чернівчан можуть упізнати ще двох двох буковинців: у першу чергу Митрополита Київського і всієї України Епіфанія (крайній праворуч; хоч він й народився на Одещині, де тимчасово проживала його родина, але його власне родинне коріння – буковинське та й зростання Сергія Думенка – майбутнього Епіфанія – проходило теж на Буковині), а також менш відомого багатолітнього депутата Чернівецької міської ради Валерія Чинуша (другий ліворуч із благородною сивиною тримає дарунок для Митрополита). Ось так буковинці Епіфаній і Валерій у Києві зустрілися…

   Правда, ті читачі, що цікавляться історією Буковинського краю, побачать на даному фотознімку й ще одного буковинця, але вже на картині, – Євгена (Євфимія Гакмана (Горяка), Митрополита Буковини і Далмації, котрий був першим на цій високій православній кафедрі, отримавши повний титул Архієпископ Чернівецький та Митрополит Буковини і Далмації часів Австрійської імперії – згодом Австро-Угорської монархії (імперії).

   Більше ж про самого Митрополита Епіфанія та його богоугодні справи можна дізнатися з мого дослідження «1031 й 333, або Русь-Україна – незалежна: і політично, і духовно!», але при цьому вкотре вдивляючись у наведену вище світлину, ще раз загострюю увагу читачів на словах уже цитованого мною Міґеля де Сервантеса Сааведри, взятих за епіграф до моєї роботи «Від Януковича – до Зе, або Ось – ще й ще один з результатів того, що дебіли обирають ідіотів!» і до даної статті, а власне про Валерія Чинуша, окрім й інших дійових осіб, розповідає моя дослідницька праця «Чому Зе-команда бреше? Або хто такий Ілюша «Курятник»…», та разом із цим закликаю завжди пам’ятати про ті істини, на котрих наголошують два наступних мої матеріали-роздуми «Від терпимості – до жорстокої нетерпимості, або Commorandi natura deversorium nobis, non habitandi dedit» й «Про молодість і старість людську…».

   Звісно, що висловлені тут мною заклики/попередження стосуються того чи іншого представника людського роду, який чинив та чинить небогоугодні справи, одночасно прикриваючи їх окремими богоугодними ділами – пожертвами на храми чи дарами для священнослужителів у важливі для них дати, хоча, з іншої сторони, думаючим людям – Homo sapiens – відомо, що, як би він не намагався, але гнилий плід уже ніколи не зможе стати свіжим!

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте