Від терпимості – до жорстокої нетерпимості, або Commorandi natura deversorium nobis, non habitandi dedit
Люди?! Як мало їх…
Уляна Кравченко
(Юлія Шнайдер),
українська письменниця.
У тваринному світі може бути так, як демонструють терпимість зображення з мого есе «Боротьба і єдність протилежностей…» чи наступні фотознімки про собак та кошенят і «вічну
Фото © Castilla34.
Фото © formaforte, Imgur.
пару» леопарда (пантери) та пуми, але може бути й так, як є у моєму дискурсі «Самопорятунок, або Ніколи не здавайся!», і так, як показують далі жорстоку нетерпимість оці світлини Амоса Начуми, Адріана Гірші або Чіна Леонґа Тео: від терпимості – до жорстокої нетерпимості…
Фотоконкурс Siena International Photo Awards 2018.
Автор Амос Начум, США.
Adrian Hirschi, Швейцарія, WPY 2019.
Зімбабве, озеро Каріба.
One Eyeland Awards 2020. Chin Leong Teo. Photographer of the Year – Gold.
Власне, як і в людей (про що можна дізнатися із мого короткого філософського трактату «Наочний приклад, або Люди будьте Людьми!»)…
Життя – безжалісна, жорстока, звіряча річ та вічна боротьба і єдність протилежностей (свідченням цьому є мої нарис «Нахабство чи доброта?» й афоризм «Про дружбу…»)…
Давньогрецький філософ Геракліт Ефеський казав: «Слід знати, що… все існує через боротьбу і через необхідність…
Все єдине: подільне – неподільне, народжене – ненароджене, смертне – безсмертне, Логос (думка, зміст, знання, буття – Г. М.) – вічність; батько – син, Бог – справедливість; не мені вірячи, а Логосу, мудро визнати, що все єдине…
Безсмертні – смертні, смертні – безсмертні; смертю одне одного вони живуть, життям (тут варто звернутися до двох моїх публікацій «Що таке життя?» та «Дожилися! Людські долі й нелюдська влада» – Г. М.) одне одного вони вмирають…
Народившись (хоча «Деякі люди ніколи не повинні були народитися», як стверджує моє однойменне есе – Г. М.), вони хочуть жити і, тим самим, померти, а краще сказати – заспокоїтись, і залишають дітей, народжених для смерті (сучасною мовою у нинішніх українських реаліях це певною мірою виглядає так, як розповідає моя аналітична стаття «Брехлива Зе-еволюція: від пінгвінів – до бактерій, мікробів і порожнього місця в історії…» – Г. М.)».
Та всім людям – брехунам/правдолюбцям, бунтарям/пристосуванцям, добрим/жорстоким, добродіям/лиходіям, порядним/непорядним тощо – треба завжди пам’ятати слова уже цитованого мною, зокрема в моїй праці «Чому Зе-команда бреше? Або хто такий Ілюша «Курятник»…», Марка Туллія Ціцерона: «Commorandi natura deversorium nobis, non habitandi dedit», що в перекладі з латини означають таке: «Природа дала нам тимчасовий притулок, а не постійне житло» (тому цю тимчасовість свого існування (хоча моє дослідження «Цим та їм подібним людським тварюкам – не місце в цьому світі!» доводить наступне: окремим істотам взагалі не варто існувати) людям не треба тратити на негідні вчинки – братися за те, до чого вони непридатні, що демонструє моя робота «Еволюція Зе: від насмішника – до посміховиська!», на брехню, пристосуванство, тваринну жорстокість, користолюбство, показане в моїй публікації «Слуги народу» служать собі, а не народу!» (недарма давньогрецький комедіограф Менандр казав: «Велике зло для людини – ненаситність»), лиходійство, непорядність і подібне).
Повторюю: «Commorandi natura deversorium nobis, non habitandi dedit» – «Природа дала нам тимчасовий притулок, а не постійне житло».
Люди, пам’ятаймо це!!!
0 коментарів