Від Литвина до Дейнека, або Куди котиться Державна прикордонна служба України… Ч. 2

   Читайте початок статті.

                                      3. Що ж є характерним для нинішньої «реформи»

                                            Державної прикордонної службиУкраїни?

   Читаємо ексклюзивне інтерв'ю Голови ДПСУ генерал-майора  (характеристику багатьом українським генералам дає мій матеріал «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!»)  Сергія Дейнека: «Напевно, реформи завершити неможливо… Тому це творчий процес і єдине завдання – не нашкодити… У цьому році ми завершили реформування наших регіональних підрозділів, скорочено чотири регіональних управління…» (ІА «Interfax-Україна»: «Хочу, щоб наступного року ми провели максимум робіт з інженерного облаштування ділянок кордону України з РФ – Голова Держприкордонслужби», 15 грудня 2020 року).

   Але ж під легендою так званої «оптимізації структури» розгорнуто безпрецедентне скорочення органів управління всіх рівнів і безглузде звільнення висококласних спеціалістів-прикордонників (з ініціативи керівництва ДПСУ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби» від 5 лютого 2020 року № 43, якою ліквідовані Донецько-Луганське регіональне управління – в/ч 1566, Азово-Чорноморське РУ, Північне РУ та Центральне РУ (відносно останнього – це, напевно, правильне рішення) Адміністрації Держприкордонслужби України). Все це робиться огульно, без жодних вагомих оперативно-тактичних й управлінських розрахунків. Як результат, така «оптимізація» фактично призвела до втрати управління охороною і обороною державного кордону, особливо на ділянках україно-російського кордону в межах Луганської, Харківської, Сумської та Чернігівської областей, а також на лінії розмежування з самопроголошеними «ДНР» і «ЛНР». Виникає логічне запитання: як в умовах гібридної війни можна скорочувати органи управління на лінії розмежування? Яким чином це відповідає генеральній лінії Президента України Зе на виконання Мінських домовленостей у контексті поновлення контролю за державним кордоном між Україною й Росією на всій його протяжності, як однією з ключових вимог до нормалізації ситуації на Донбасі? У підсумку: КОМУ це вигідно,окрім нашогоодвічного російськоговорога?

   Такі рішення свідчать про повне нерозуміння нинішнім керівництвом ДПСУ всього об’єму комплексних організаційно-правових і практичних дій по завчасній підготовці, передислокації, облаштуванню місць розгортання, обстеження й рекогносцировки ділянок відповідальності, створення цілісної системи не тільки охорони та оборони державного кордону, але й забезпечення особистої безпеки прикордонників і членів їхніх сімей після виходу на ділянки кордону, які нині контролюється Російською Федерацією та її найманцями з «ЛДНР». Або ж такі дії можна розцінити як відкритий незавуальований саботаж всієї безпекової складової держави! Звісно, наш солдат за 7 років війни навчився воювати й виконувати завдання в умовах загострення обстановки, але без ефективної системи управління цілісної системи охорони і оборони державного кордону не побудувати!

   Саме так можна оцінити рішення про ліквідацію Донецько-Луганського РУ Держприкордонслужби, а також об’єднання Луганського та Лисичанського прикордонних загонів. Практично ми стаємо на ті ж самі граблі довоєнних часів, коли протяжність ділянки Луганського прикордонного загону сягала більше 700 км (!) та унеможливлювала ефективне управління діями підрозділів охорони державного кордону, оперативний зустрічний обмін інформацією з подальшим прийняттям адекватних управлінських рішень у поєднанні зі швидкими діями прикордонних підрозділів в умовах динамічної зміни оперативно-тактичної обстановки! Саме така застаріла оперативна побудова системи охорони державного кордону у період керівництва Луганським прикордонним загоном полковником Сергієм Дейнеком  (нинішнім Головою  ДПСУ) була неповороткою, неефективною і давала змогу практично безперешкодного потраплятив Україну зі сторони Росії озброєним найманцям під личиною «добровольців», «козаків»,  «визволителів»  та інших російських зайд-окупантів.

   Чого ж тоді варті слова Дейнека, що «єдине завдання – не нашкодити»?!

   А про необхідність здійснення певного реформування прикордонного відомства можна дізнатися із моєї квітневої 2015 року публікації «Про колізії з Державною прикордонною службою України і не тільки…».

                                                Й трохи – про облаштування кордону…

   Ще в грудні 2015 року я писав у своїй статті «Маразм продовжується…»: «Колючий дріт і контрольно-слідова смуга (КСС) – на західній ділянці кордону України з нашими союзниками – членами НАТО та ЄС…, куди ми збираємося вступати…, натомість – діряві ділянки кордону з Придністров’ям (Молдова), де знаходяться російські війська, з Білоруссю, на території якої теж знаходяться російські війська і котра входить до складу союзної держави з Московією…, з Росією, що здійснює проти нас збройну агресію на Донбасі… Маразм продовжується… Свідченням цьому є нелегальний перехід зі сторони Бєлгорода (РФ) російсько-українського кордону на Харківщині 21 грудня 2015 року московським громадським активістом 76-річним Владіміром Іоновим, відомим своїми одиничними антипутінськими пікетами, з метою отримання політичного притулку в Україні…

   То на яких ділянках Державного кордону України треба позбутися колючого дроту та КСС і якомога швидше запровадити їх (про тимчасово контрольовані Росією ділянки у даній ситуації не йдеться) разом з протитанковими ровами, мінними полями (ці пропозиції були вказані у вже згадуваній вище моїй статті «Листи небайдужого… Або перемога, або наша смерть!»), валами, рокадами, спостережними та ешелонованими оборонними (фортифікаційними) системами (проект «Стіна» або «Європейський вал», гучно започаткований українською владою в 2014 році, вже майже півтора року волає про свою крайню потрібність і недовершеність навіть на найбільш загрозливих напрямках) проти російської сухопутної збройної агресії, не забуваючи про наше морське узбережжя, вразливе нині супроти російської морської збройної агресії…, щоб припинити очевидний триваючий маразм?!».

   Моя ж замітка «Де закінчується політична Європа?» вказує, до чого Україна повинна прийти та завдяки чому.

   Тепер слово має Дейнеко: «…ми ведемо мову про виключно інженерне облаштування ділянок державного кордону, насамперед на українсько-російському державному кордоні. Ці роботи тривають (виділено Г. М.). На 2020 рік ми отримали 400 млн гривень… В України протяжність державного кордону з РФ – майже 2300 кілометрів… Проєкт інженерного облаштування кордону з Росією починався з цифри 4,1 млрд гривень, в подальшому був скорочений до 2,5 млрд гривень. За всі ці роки ми отримали 1,7 млрд гривень. І я не можу зараз сказати, що в нас є завершена з готовністю «під ключ»  ділянка державного кордону хоча б в одній області (виділено Г. М.)

   Якщо ми просуваємося від лінії державного кордону, тобто від Росії в тил України, то після лінії державного кордону ми облаштовуємо протитранспортний (а треба, як я вже казав, протитанковий – Г. М.) рів шириною мінімум 4 метри і глибиною мінімум 2 метри… Після протитранспортного рову облаштовується контрольно-слідова смуга… Після контрольно-слідової смуги облаштовується рокадна дорога… Після рокадної дороги облаштовується загороджувальний паркан. Встановлюється сітчастий паркан або паркан з колючого дроту «Єгоза»… «Єгоза» дуже гостра і ріже руки та одяг. Коли вся ця система інженерного облаштування використовується в сукупності з системою відеоспостереження, це саме той мінімально необхідний обсяг контролю над державним кордоном, коли я можу впевнено сказати, що Державна прикордонна служба контролює державний кордон… Як мінімум 1500 кілометрів кордону з РФ ще потрібно інженерно облаштувати…  Також є потреба в побудові спостережних веж (виділено Г. М.)» («Interfax-Україна»: «Хочу, щоб наступного року ми провели максимум робіт з інженерного облаштування ділянок кордону України з РФ – Голова Держприкордонслужби», 15 грудня 2020 року).

   Із викладеного вгорі випливає, що без належної ефективної системи управління охороною/обороною державного кордону, за відсутності необхідного обладнання лінії кордону з Московією (про кордон із Бєларуссієй вже мовчу) Сергій Дейнеко керує Державною прикордонною службою України! Отак українці й живуть, сплачуючи податки на утримання неефективної Зе-влади…

                                   4. Але все ж таки повернемось до кадрової політики

                                                                 керівництва  ДПСУ

   Ось, що какже Сергій Дейнеко: «У нас уже відбулися кілька відборів за проєктом «Нове обличчя керівного складу». Він взагалі став візиткою Державної прикордонної служби… Ми вже реалізували два етапи конкурсу на посаду начальника прикордонного загону. 13 людей призначені на посаду. Ми провели один конкурс на посаду першого заступника командира загону (це начальники штабів), один конкурс на посаду заступника начальника загону з оперативно-розшукової роботи і один – на посаду заступника начальника загону по роботі з особовим складом» («Interfax-Україна»: «Хочу, щоб наступного року ми провели максимум робіт з інженерного облаштування ділянок кордону України з РФ – Голова Держприкордонслужби», 15 грудня 2020 року).

   А тепер – факти!

   Незрозуміло, як свої посади зайняли генерал-майори Бабюк та Зюсько, які, за словами того ж Голови Служби С.Дейнека, були причетні до протиправної діяльності в період їх служби на керівних посадах у Південному регіональному управлінні (ПдРУ) Держприкордонслужби України. Це ж стосується колишнього начальника УВВБ ПдРУ полковника А.Загорського, який безпосередньо за своїм функціоналом відповідав за недопущення протиправних дій на ділянці відповідальності! Нині він теж «ефективно протидіє» протиправній діяльності на ділянці Західного регіонального управління (ЗхРУ) ДПСУ з урахуванням набутого досвіду на попередній посаді (допускаю, що останнім часом могли відбутися окремі кадрові перестановки чи присвоєні наступні військові звання, котрі мною тут не враховано).

   Як зрозуміти призначення колишнього начальника УВВБ «Захід» полковника Петріва спочатку на вищу посаду в Адміністрації Держприкордонслужби, а згодом – начальником Луганського прикордонного загону? І це після того, як він «неефективно боровся з корупційними схемами» на західній ділянці кордону згідно слів Голови Служби під час низки селекторних нарад і засідання Колегії Адміністрації ДПСУ у другому півріччі 2019 року, де Голова давав негативну оцінку діяльності керівництва ЗхРУ!

   Яким чином відсторонені від посад з причини неефективної протидії протиправній діяльності на державному кордоні за вимогою Президента України начальники Чернівецького і Львівського прикордонних загонів були призначені начальниками вже Чернігівського та Волинського прикордонних загонів?

   Незважаючи на заяви Голови Служби С.Дейнека про недопустимість «військового туризму» офіцерів та генералів в зону дій ООС з метою фіктивної участі у бойових діях та отримання після цього відповідного соціального статусу, цей вид «отримання пільг від держави» продовжує процвітати. Зокрема, син генерал-лейтенанта Ринькова, колишнього одіозного заступника Голови Держприкордонслужби М.Литвина, після звільнення кілька років тому було поновлено на службі та направлено на два  місяці у Лисичанський прикордонний загін. При цьому половину вказаного терміну цей офіцер провів у відпустці і без проходження відповідної обов’язкової процедури оформлення переведення до іншого місця служби, не повертаючись у Лисичанський загін,  одразу був призначений на одну з керівних посад в Адміністрації  ДПСУ. Схожа ситуація сталася й у випадку 58-річного полковника І.І.Васильчука, колишнього начальника відділу кадрів Національної академії ДПСУ імені Б.Хмельницького, який був звільнений зі служби та пішов на пенсію через підозру в здійсненні корупційних дій, а потім відновлений на службі і призначений начальником сектора з протидії корупції Донецько-Луганського РУ Держприкордонслужби України уже після підписання директиви про скорочення даного РУ: відбувши як турист близько двох місяців на вказаній посаді, пішов на підвищення й був призначений заступником директора Департаменту персоналу ДПСУ та займається питаннями реорганізації Національної академії прикордонників; має дружні стосунки з народним депутатом України П.Сушком, який і пролобіював його відновлення на службі навіть після перенесеного ним важкого серцево-судинного захворювання. Такі подвійні стандарти не просто нівелюють всі попередні висловлювання нинішнього Голови Служби, але й просто дискредитують систему управління кадрами в очах решти офіцерів кордону!

   Навіщо придумувати щось нове, якщо є чітко напрацьовані схеми часів М.Литвина і Д.Іщенка й творчо розвинені за часів Віктора Назаренка (був Головою ДПСУ з 23 жовтня 2014 року по 25 липня 2017 року відповідно до Указу Президента України № 821/2014 «Про призначення В.Назаренка Головою Державної прикордонної служби України» від 23 жовтня 2014 року, до речі, в своєму матеріалі «Лист Голові Служби безпеки України…», на котрий посилання буде нижче, я сказав, чому заміна Литвина Назаренком, який обіймав високі посади при Литвині, нічого не дасть, та Указу Президента України № 192/2017 «Про звільнення В.Назаренка з посади Голови Державної прикордонної служби України» від 25 липня 2017 року; згідно Указу Президента України № 195/2017 «Про призначення П.Цигикала Головою Державної прикордонної служби України» від 25 липня 2017 року Назаренка замінив Петро Цигикал, котрого Назаренко у листопаді 2014 року призначив директором Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Держприкордонслужби, де він служив по 25 липня 2017 року)...

                         Ось, що про період від Назаренка повідомлялося різними ЗМІ…

   Так, веб-сайтом «sprotyv.info» 5 травня 2016 року було оприлюднено інформацію «И снова о «борьбе» с коррупцией. На сей раз в Государственной пограничной службе Украины» проекту «Информационное сопротивление»: «Недавно сотрудники Главного управления по борьбе с коррупцией и организованной преступностью Службы безопасности Украины совместно с работниками Генеральной прокуратуры Украины разоблачили коррупционную схему систематических поборов и механизма получения неправомерной выгоды представителями руководства Государственной пограничной службы Украины за незаконное перемещение товаров на участках Сумского, Харьковского, Луганского и Донецкого пограничных отрядов.

   Так, 02.05.2016 правоохранители задержали «на горячем» начальника отделения внутренней безопасности по Харьковскому пограничному отряду Отдельного отдела внутренней безопасности  (ВБ – Г. М.)  по Восточному региональному управлению ГПС Украины (українською буде ДПСУ – Г. М.) майора Д. при получении последним неправомерной выгоды, а проще говоря – взятки,  в размере 9800 долларов США за содействие в незаконном перемещении товаров через государственную границу Украины…

   Далі буде...

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте