Від Литвина до Дейнека, або Куди котиться Державна прикордонна служба України…
Правда завжди відважна.
Чарльз Діккенс,
англійський письменник.
Це дослідження я почав готувати рік назад, керуючись словами ще одного англійського літературного працівника, письменниці Аґати Крісті, що «докопатися до істини ніколи не пізно»… Зі збором інформації допомагали люди, котрі добре обізнані зі станом справ у прикордонному відомстві. Оприлюднення зібраних фактів я відкладав кілька разів, все-таки сподіваючись на кардинальні позитивні зрушення, адже Передвиборча програма кандидата на пост Президента України Володимира Зеленського пафосно проголошує: «Не боротьба з корупцією, а перемога над нею… Нульова толерантність до корупції на всіх рівнях. …не брати, не давати, а хто не зрозумів – саджати!…
Україна сьогодні потребує не просто нових облич. Вона потребує НОВИХ ІДЕЙ! Моє головне завдання – привести до влади порядних і патріотичних фахівців…
Треба… показувати приклад майбутнім поколінням».
Але дива, на жаль, не сталося! Всі ці привабливі для народу Зе-гасла про боротьбу із корупцією на тлі того, що розкриється нижче, залишаються тільки Зе-гаслами, а народ, якому ці гасла, даруйте за жаргон, впарюють, лишається обманутим і… з гаслами, хоча під час виборів 2019 року народ мав очі й бачив, кого обирає, тож тепер нехай сам на себе нарікає!
Останньою краплею, що переповнила чашу мого терпіння став один кричущий факт, оприлюднений 13 березня 2021 року ІА «Укрінформ» у замітці «До політради партії «Слуга народу» ввійшли п'ятеро міністрів», суть котрого я розкрию в кінці даного матеріалу…
1. А тепер – ближче до проблем Державної прикордонної служби
України (далі – Служби, Держприкордонслужби, ДПСУ)…
Щоби зрозуміти, куди ж вона котиться, читачам треба ознайомитися із деякими аспектами її «реформування» в умовах, коли Росія продовжує вести проти України гібридну війну, включаючи й збройну агресію, та прагне повністю підпорядкувати собі нашу Батьківщину.
Отже, знайомство починається і одразу ж – дуже тривожний сигнал: «Державна прикордонна служба України стримується від подальшої участі у проекті «Підтримка Європейського Союзу у посиленні інтегрованого управління кордонами в Україні» всупереч досягнутим домовленостям щодо реалізації такої програми та підготовки наших прикордонників.
Про це cказала народна депутатка України з фракції «Європейська Солідарність», голова Комітету (Верховної Ради України – Г. М.) з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе із трибуни парламенту…
«Питання не тільки в тому, що це 55 мільйонів євро прямої безповоротної допомоги Україні, можливість отримати необхідне обладнання для наших кордонів, а в українському бюджеті на це не передбачено коштів, і налагодити якісні процедури перетину кордону, які сумісні з країнами Європейського Союзу», – зауважила вона.
Іванна Климпуш-Цинцадзе підкреслила: «Проблема в тому, що попри всі заяви й декларації – це продовження тенденції відступу від реальної європейської інтеграції» (виділено Г. М.).
Депутатка нагадала, що в попередні роки уряд витратив реально титанічні зусилля для того, щоб узгодити цю стратегію інтегрованого управління кордонами всередині країни й вийти на домовленості з ЄС для того, щоб отримати зобов’язання ЄС на фінансування цієї програми.
«А сьогодні ми бачимо що ДПСУ стримується від участі у виконанні стратегії», – ще раз підкреслила голова Комітету.
«Ця стратегія – це насправді запровадження справжніх європейських стандартів інтегрованого управління кордонами. Ця стратегія – це безпека і комфорт перетину кордону кожним українським громадянином, це безпека і комфорт кожного українського підприємства, яке працює з країнами ЄС», – підкреслила Іванна Климпуш-Цинцадзе.
«Виконання цієї стратегії – це крок до того, щоб ми наблизились до стандартів, які функціонують у Шенгенській зоні», – також пояснила вона (виділено Г. М.).
За її словами, стратегія передбачає оптимізацію контрольних процедур на кордоні, можливість оперативного реагування на порушення поза пропускними пунктами, протидію гібридним загрозам і їх попередження, залучення кращих практик охорони морських кордонів, рятувальних дій, активізацію взаємодії з Інтерполом, Європолом, Євроюстом і іншими міжнародними правоохоронними структурами.
«Виконання цієї стратегії критично важливе в умовах війни з Російською Федерацією», – особливо наголосила депутатка…
«Що ж відбувається зараз? Вони стримуються. Чому? Може тому, що теперішнє керівництво ДПСУ (Зе своїм Указом Президента України № 345/2019 «Про звільнення П.Цигикала з посади Голови Державної прикордонної служби України» від 31 травня 2019 року звільнив Петра Цигикала зі вказаного поста та на його місце іншим своїм Указом Президента України № 403/2019 «Про призначення С.Дейнека Головою Державної прикордонної служби України» від 13 червня 2019 року поставив Сергія Дейнека – Г. М.) не хоче відкритих і прозорих процедур ЄС з набору технічного персоналу для управління проєктом і саме в такий спосіб намагається шантажувати ЄС? Чи може плани інтеграції є з якимось іншими кордонами, наприклад, з Російською Федерацією? (відповідь на це питання дає моя аналітична праця «Наше майбутнє – в об’єднаній Європі, а не на руїнах Російської імперії», оскільки РоССія – це вічний ворог України, а з моєї дослідницької роботи «В Європу – без сміття! Про деякі першочергові кроки нової влади» стає відомо, із чим Україні треба повертатися до свого європейського дому – Г. М.)», – зазначила Іванна Климпуш-Цинцадзе (виділено Г. М.)» (вебсайт телеканалу «Прямий»: «Уряд Зеленського стримує участь українських прикордонників у програмі Євросоюзу з управління кордонами – Климпуш-Цинцадзе», 15 липня 2020 року).
Хоча ще задовго до цього я відкрито говорив про надзвичайно серйозні проблеми всередині ДПСУ, наприклад: 1) «Чому Державна прикордонна служба (ДПС) України разом зі своїм, ще остаточно не знищеним, розвідорганом… не мала інформації, що діється на російській стороні у зоні її відповідальності глибиною 150 – 200 км? Чому через наш кордон несанкціоновано проникають не тільки російські військові, але й цивільні підбурювачі, які дестабілізують ситуацію в південно-східних областях України і піднімають над нашими державними установами російські прапори? Чому багато порядних офіцерів скаржиться на страшну корупцію? Чому за все це не відповіло керівництво ДПС?» (моя стаття «Чому?» початку березня 2014 року); 2) «Хто відповість за жахливий стан справ у Азово-Чорноморському регіональному управлінні (РУ) Держприкордонслужби… України, де на бік ворога майже одразу перейшло близько 300 чоловік, зокрема: в штабі зрадили 115 чоловік – перший заступник начальника РУ полковник Мельниченко (зрадив 3 березня ц. р., а його звільнили з лав ДПС заднім числом 2 березня ц. р.), полковник Панов, підполковник Шевченко, начальник зв’язку Білоущенко разом зі своїми 59 підлеглими, у Севастопольському загоні морської охорони – 100 чоловік (крім командування), у відділі прикордонної служби «Сімферополь» – 50 чоловік на чолі із заступником начальника відділу майором Козловою?
Хто з керівників ДПС відповість за приховування цих фактів від керівництва держави?
Хто відповість за невжиття правоохоронними органами України заходів реагування щодо ситуації в ДПС?
Хто відповість за неблокування всіма можливими силами і засобами Керченської поромної переправи, через яку безперервним потоком йшли російські окупаційні війська з технікою («зєльониє чєловєчкі») та «казакі», котрі потім склали кістяк т. зв. «кримської самооборони»? (мій матеріал «Хто?» другої половини березня 2014 року)».
2. Ну, а тепер про проблеми Держприкордонслужби – детальніше…
«Друг регіонала Артема Пшонки» руліт!
Фактично, з приходом її нового керівництва, вона у повній мірі опинилась під зовнішнім управлінням вихідців із Харківського регіону – колишніх прикордонників. Безпосередній вплив на підбір, розстановку кадрів та призначення їх на керівні посади здійснює одіозний «сірий кардинал контрабанди Слобожанщини» Вадим Слюсарєв (про нього, бездіяльність ДПСУ під час окупації РоССієй українського Кримського півострова і серйозні провали в охороні й обороні кордону на Донбасі в умовах російської збройної агресії, корупцію та зраду у Службі детально розповідала моя праця «Листи небайдужого… Або перемога, або наша смерть!» ще на початку червня 2014 року, коли в ЗМІ до пуття навіть не знали, хто такий Слюсарєв, але жоден правоохоронний орган палець об палець не вдарив аби зайнятися ним). Як відомо, його біографія і кадровий злет у 2010 – 2014 роках тісно пов’язані з кумівством із Артемом Пшонкою – сином тодішнього Генерального прокурора України В. Пшонки – надзвичайно близького соратника російського холуя Януковича. За якихось три роки майор Слюсарєв з начальника відділу прикордонної служби «Гоптівка» Харківського прикордонного загону перетворився на генерал-майора, начальника Управління внутрішньої та власної безпеки (УВВБ) Адміністрації Державної прикордонної служби України часів Голови Служби Миколи Литвина (очолив прикордонну структуру згідно Указу Президента України Леоніда Кучми «Про призначення М. Литвина Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України» № 1069/2001 від 12 листопада 2001 року і Указу Президента України № 774/2003 «Про призначення М. Литвина Головою Державної прикордонної служби України» від 31 липня 2003 року та керував нею при п’яти Главах України – Кучмі, Ющенку, Януковичі, Турчинові й Порошенку, котрий звільнив його своїм Указом Президента України № 757/2014 «Про звільнення М.Литвина з посади Голови Державної прикордонної служби України» від 6 жовтня 2014 року): саме він – Слюсарєв – удосконалив діючу на той час систему «зборів з кордону», чим заслужив беззаперечну підтримку М. Литвина і його команди. Одночасно він закріпився на «Харківському Олімпі» як одноосібний власник земельних ділянок навколо міжнародного пункту пропуску «Гоптівка (Україна) – Нєхотєєвка (Росія)», а також цілої низки будівель і споруд на цих земельних ділянках. Мало того, на сьогоднішній день Харківський прикордонний загін орендує будівлі для розміщення управління загону у фірми, яка належить В.Слюсарєву!
Звичайно, бо, починаючи зі служби в Харківському прикордонному загоні, В.Слюсарєв позиціонувався виключно як «друг Артема Пшонки» і відзначився «топ-менеджментом» керівництва контрабандними потоками спирту, продуктів харчування, одягу через українсько-російський кордон в Харківській області. За особисті заслуги перед «донецько-луганським прокурорським кланом імені Пшонки» Слюсарєв всього за два місяці, перебуваючи у кріслі начальника УВВБ Адміністрації ДПСУ, отримав генеральське звання у порушення всіх існуючих законних вимог до порядку присвоєння звання генерал-майора! В основі слюсарєвського «контрабандного топ-менеджменту» завжди був принцип: інших контрабандних ділків, крім В.Слюсарєва, бути не повинно. Повна монополія! Але найбільш видатною контрабандною операцією вже генерал-майора В.Слюсарєва беззаперечно треба визнати забезпечення евакуації в Росію за часів Революції Гідності вантажівок з майном і цінностями Віктора Януковича. Тут знадобилась уся напрацьована контрабандна інфраструктура. За спогадами ветеранів Харківського і Луганського прикордонних загонів десь третина награбованого «висохла» на контрабандному шляху.
Більш детально ці питання слідчі органи можуть уточнити у Сергія Гронського та Анатолія Максимчука, які у часи служби генерал-майора Слюсарєва були, згідно інформації поінформованих людей, «наглядачами», відповідно, перший – за контрабандними потоками на всьому українсько-російському кордоні від Донецької до Сумської області, а також на південній ділянці кордону з Придністров’ям і морській ділянці, другий – за західним кордоном з країнами Євросоюзу, при цьому Київським «Центром збору контрабандного прибутку» керував на той час заступник В.Слюсарєва в УВВБ Адміністрації ДПСУ полковник Володимир Нікіфоренко (стислу оцінку цього офіцера надано нижче)…
Читайте продовження статті – Ч. 2.
0 коментарів