Брехуни – у владі, або Зе не виконав одну з найважливіших своїх обіцянок!

Блоґ: Георгій Манчуленко

Існує лише одна моральність – це правда

і лише одна аморальність – брехня.

Ернст Марія Йоганн Карл Фрайгер

фон Фойхтерслебен,

австрійський медик,

письменник і філософ.

Ну, коли ж?

Коли ж?

Коли?

Мільйони думаючих українців усе чекали, чекали й чекали…

Я також, як часточка такого українства, все чекав, чекав і чекав…

Й, на жаль, думаючі українці так і не дочекалися!

А чого думаюче українство, власне, чекало?

Пояснюю…

31 березня 2019 року на інтернет-сторінці програми «ТСН» телеканалу «1+1», основним володарем якого є олігарх Ко – бізнес-партнер Зе, – була оприлюднена інформація під назвою «Зеленський відповів, що скаже Путіну в разі зустрічі», де наведені отакі слова Зе: «Кандидат у Президенти Володимир Зеленський під час брифінгу у своєму передвиборному штабі відповів на запитання про зустріч із Путіним…

«Якщо зустрінусь із паном Путіним, я йому скажу: «Ну, нарешті ви повернули наші території. Скільки ще готові компенсувати грошей за те, що відібрали наші території і допомагали людям, які брали участь в ескалації на Донбасі і в Криму, на всьому їхньому страшному, жорстокому і огидному шляху»…».

Зе зустрівся з паном Путіним (Пу) й зустрілися вони, окрім спільного зібрання Нормандської четвірки ще і тет-а-тет, 9 грудня 2019 року в Єлисейському палаці Парижа – столиці Французької Республіки…

Й чого ж українці дочекалися після зустрічі Зе та Пу?

А дочекалися українці багато чого, тільки не того, що обіцяв Зе 31 березня 2019 року…

По-перше, результатом зустрічі Нормандської четвірки стали «Загальні узгоджені висновки Паризького саміту в Нормандському форматі 9 грудня 2019 року» (подаю повністю): «Президент Французької Республіки, Канцлер Федеративної Республіки Німеччина, Президент Російської Федерації та Президент України зустрілися сьогодні в Парижі.

Мінські домовленості (Мінський протокол від 5 вересня 2014 року, Мінський меморандум від 19 вересня 2014 року (про сутність протоколу і меморандуму можна дізнатися з моєї вересневої 2014-го року праці «Ето радость со слєзамі на глазах…» – Г. М.) та Мінський комплекс заходів від 12 лютого 2015 року (а про нього, його загрози для української сторони детально оповідає моя лютнева 2015-го року робота «Подякуймо Путіну…» – Г. М.) продовжують слугувати основою роботи Нормандського формату, держави – члени якого віддані їхній повній імплементації (тут необхідно зазначити, що оця повна імплементація Мінських домовленостей, а саме комплексу заходів, які я обґрунтовано критикував у вказаних вище двох своїх публікаціях, несе для України величезну небезпеку, котру показує мій серпневий 2015-го року матеріал «Про «вату» в головах!» у пунктах 5, 9 і 11 комплексу заходів, а його пункт 12 я процитую: «На основании Закона Украины «О временном порядке местного самоуправления Донецкой и Луганской областей» вопросы, касающиеся местных выборов, будут обсуждаться и согласовываться с представителями отдельных районов Донецкой и Луганской областей (тобто й з місцевими російськими колабораціоністами, котрі лише виконують накази Москви – Г. М.) в рамках Трехсторонней контактной группы…» – виділення і примітка Г. М.).

Вони наголошують на загальному прагненні до сталої й всеохопної архітектури довіри та безпеки у Європі, заснованій на принципах ОБСЄ, для якої врегулювання конфлікту в Україні (не збройна агресія РоССіі проти України, а конфлікт в Україні, тобто громадянська війна, як прагне подати свою агресію Москва – виділення і примітка Г. М.) є одним із низки важливих кроків.

На цій основі вони вирішили таке:

1. Невідкладні заходи зі стабілізації ситуації в зоні конфлікту:

Сторони віддані повній та всеохопній імплементації режиму припинення вогню, підкріпленого реалізацією всіх необхідних заходів з підтримки режиму припинення вогню до кінця 2019 року (не виконано і навіть попри запровадження з 27 липня 2020 року перемир’я на Донбасі повного припинення вогню там все одно немає – Г. М.).

Вони підтримають розробку та імплементацію оновленого плану з розмінування на основі рішення Тристоронньої контактної групи про протимінну діяльність від 3 березня 2016 року.

Вони підтримають домовленість у рамках Тристоронньої контактної групи щодо трьох додаткових ділянок розведення з метою розведення сил і засобів до кінця березня 2020 року.

Вони заохочують Тристоронню контактну групу сприяти звільненню та обміну утримуваних осіб, пов’язаних з конфліктом, до кінця року на основі принципу «всіх на всіх» (не виконано – виділення і примітка Г. М.), починаючи з «усіх встановлених на всіх встановлених», при розумінні, що міжнародним організаціям, включно з Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ), буде надано повний і безумовний допуск до всіх утримуваних осіб (не виконано – виділення й примітка Г. М.).

Вони підтримають досягнення протягом 30 днів домовленості в рамках Тристоронньої контактної групи про нові пункти пропуску через лінію розмежування (не виконано – виділення та примітка Г. М.), виходячи передусім з гуманітарних критеріїв.

Вони нагадують, що Спеціальна моніторингова місія (СММ) Організації безпеки і співробітництва в Європі має бути спроможною використовувати усі можливості мандату (від 21 березня 2014 року) і мати безпечний і надійний доступ на всій території України (це означає, що включно з окупованими РоССієй Кримом, Севастополем та українською частиною Донбасу згідно Резолюцій ГА ООН, зокрема найпершої такої Резолюції А/RES/68/262 «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року, про котру йдеться в моїй аналітичній статті «Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?», а не того, чого прагнув олігарх Віктор Пінчук, що описує моя праця «Пінчук, ПНХ!» – Г. М.)з метою повного виконання свого мандата (не виконано – виділення й примітка Г. М.).

2. Заходи з імплементації політичних положень Мінських угод:

Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей у рамках Нормандського формату (Н4) і Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів особливого порядку місцевого самоврядування (особливого статусу) окремих районів Донецької та Луганської областей – як вказано в Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року – з метою забезпечення його функціонування на постійній основі (а це – фактично федералізація – є небезпечним для України, як я вже зазначав угорі – виділення й примітка Г. М.).

Вони вважають за необхідне інкорпорувати «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство («формула Штаймаєра» є російською розробкою – виділення і примітка Г. М.) згідно з версією, узгодженою Н4 та Тристоронньою контактною групою (окремі перипетії діяльності цієї ТКГ висвітлюють мої роботи «Отаке воно «нове» обличчя нової влади Зе?!» і «Й ще одне «нове» обличчя нової влади Зе!» – Г. М.).

3. Подальші кроки:

вони просять своїх міністрів закордонних справ та політичних радників забезпечити виконання досягнутих домовленостей, і вони погодилися провести ще одну зустріч у цьому форматі впродовж чотирьох місяців (не виконано; до речі, невиконання всіх зазначених тут мною речей сталося через небажання РоSSіі їх виконувати – виділення й примітка Г. М.) стосовно політичних та безпекових умов, серед іншого – для організації місцевих виборів» (Офіційне інтернет-представництво Президента України, 10 грудня 2020 року).

По-друге, результатом зустрічі Зе й Пу стали наступні слова Зе, які я вже наводив у своєму дослідженні «Окупація без зазначення окупанта, або Зе продовжує українцям пудрити мізки після заглядання в очі Путіну…», але котрі варто процитувати ще раз, отже Зе сказав: «Я впевнений, що він мене зрозумів… Здається, що коли такий контакт, очі в очі, ти одразу розумієш, хто перед тобою, що за людина… Мені здається (спочатку впевнений, а потім – уже здається – Г. М.), що він мене зрозумів. І він розуміє, що треба закінчити цю війну» (виділено Г. М.).

Важко збагнути, що зрозумів Зе, надивившись у очі Пу, адже слова Зеленського про розуміння Путіним потреби «закінчити цю війну» не мають нічого спільного з реальністю, оскільки окупація РоSSієй Криму, Севастополя (між іншим, ось, що про них сказав лідер кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв під час свого інтерв’ю «Может, россияне будут в нас стрелять. Что теперь?»: Мустафа Джемилев – о марше на Крым, поставках воды и Нормандском формате» за 13 лютого 2020 року для «Радіо Крим.Реалії» – проекту української служби «Радіо Свобода»:«Вообще, Нормандская четверка предназначена для решения вопросов, связанных с Донбассом… В то же время, когда была встреча в Париже в декабре, то там говорили и о газе, и на другие темы. Все зависит от настойчивости и решительности украинского Президента. В прошлый раз Владимир Зеленский лишь упомянул, что Крым – это Украина. Надо было настаивать на том, что если мы всерьез хотим наладить отношения между нашими странами, то необходимо, чтобы соседи уважали территориальную целостность Украины. Поэтому нормальных отношений с Россией быть не может до последнего квадратного метра нашей земли. Надеемся, что подобное когда-то прозвучит. Мы считаем, что вопросы Донбасса и Крыма должны рассматриваться одновременно… Пока Россия не соглашается ни на какие разговоры, но согласится, если будут соответствующие санкции. Сейчас они пока недостаточно жесткие… Поэтому санкции, санкции и еще раз санкции. Она понимает язык силы и санкций» (виділено Г. М.) та окремих районів Донецької й Луганської областей (про окуповану РоССієй частину українського Донбасу – ця цікава історія у викладі двоюрідного брата колишнього в’язня Москви Євгена Панова, голови ГО «Об'єднання родичів політв'язнів Кремля» Ігора Котелянця (Facebook: Igor Kotelianets, 20 вересня 2020 року):«За кермом мер (Андрій Бондарчук – Г. М.) Дебальцевого (Горлівський район Донеччини, місто перебуває в окупації – Г. М.). Він приїхав на наш виклик по Uber Comfort (таксі – Г. М.). Везе з центру Києва на лівий берег. Цитуючи вірші Володимира Сосюри (поет народився в Дебальцевому – Г. М.), якими розповідає історію власного міста, «між іншим» згадує, що очолював його з 2006 по 2010. Зараз він висококласний водій. На першому місці по кількості виконаних замовлень у столиці. Більше 23 тисяч. Це 23 тисячі його історій про те, що насправді відбувається на Донбасі. 23 тисячі його розмов з клієнтами про важливе. Про війну і людей, яких вона вичавила з рідного краю. «Серед іноземців дуже багато ватників. Поки їдемо, намагаюся змінити їх переконання про громадянську війну і про те, хто насправді є загарбником, хто вигнав мене з власного дому. Коли трапляються росіяни, зазвичай виправдовуються, мовляв ми не відповідаємо за нашу владу. Деякі просять прощення». Через ці діалоги з клієнтами українською, російською або англійською чоловік виконує власну місію: наближає деокупацію Донбасу, яка обов’язково станеться, якщо світ буде знати правду» (виділено Г. М.); а детальніше про Андрія Бондарчука можна дізнатися із інформації «Я знав, що не житиму в окупації: екс-мер Дебальцевого про війну та роботу в таксі», розміщеної на веб-сайті «Факти» (ICTV) 26 лютого 2020 року:«Він має три вищі освіти за спеціальностями історія, право та державна служба, вільно володіє англійською мовою, …у 1990-х працював директором школи… «Я знав, що не житиму в окупації. Дітей вивіз із Донецька у травні 2014 року після початку боїв у Донецькому аеропорту, а вже в червні ми всією сім’єю жили у зйомній квартирі на Осокорках (район Києва – Г. М.)… В нас є житло у Донецьку, але я не збираюсь туди повертатися… На момент референдуму 11 травня я був у Донецьку. Вважаю, що явка тоді була не більше 10%. Причина проста: в місті близько 400 виборчих дільниць, а у день «референдуму» працювало тільки 78. Забезпечити явку було просто неможливо. Протоколи виборчих дільниць ніхто не складав… Моє рідне місто – Світлодарськ (Бахмутський район Донецької області – Г. М.). Зараз воно перебуває під контролем України, але до лінії вогню буквально 4 км. Ще в 1990 році я був першим, хто підняв тут український прапор. Бо поки є український прапор, буде українська держава… Свобода – це річ, яку не відчуваєш, поки вона у тебе є. Сучасне покоління українців вперше за багато століть живе у вільній Україні. Наша свобода на терезах має переважувати усі ті негаразди, які ми зараз переживаємо» (виділено Г. М.), тобто російська агресія, правда в сутності якої не можуть до кінця розібратися керівники Міноборони України, підтвердженням чому є моя аналітична праця «Пряма чи крива збройна агресія РоССіі проти України, або Ось – й ще один з результатів того, що дебіли обирають ідіотів!», продовжується, а на Донбасі, крім цього, і далі пострілюють…

Отакого дочекалися українці, тільки, на жаль, не того, що обіцяв Зе 31 березня 2019 року!

Який же висновок напрошується після невиконання Зе однієї з найважливіших своїх обіцянок?

Лише глухі, сліпі, дебіли та ідіоти, котрих оспівує мій матеріал «Потому, потому, что ви – здебільшого дебіли…», або Пєсєнка про любітєлєй Зе!», можуть не розуміти, що висновок напрошується тільки один: у владі знаходяться брехуни (колись на таке італійський поет, мислитель і політик Данте Аліг’єрі зауважив, що «брехня (обман) та сила – знаряддя злих»), як демонструє, зокрема, моя публікація «НПУ – це Національна поліція Вітчизни чи Національна поліція олігархів, брехунів і шльондр?!», й Зе їх очолює, а значить він – головний брехун України (ГБУ)!