Нагородження непричетних, або Ось – ще, ще й ще один з результатів того, що дебіли обирають ідіотів!

    На цю тему я вже писав у своїй роботі «Відзначення непричетних, або Ось – ще один з результатів того, що дебіли обирають ідіотів!». Але Зе не робить жодних висновків зі своїх управлінських промахів і тупо продовжує наступати на одні й ті ж граблі. 

   Підтвердженням цьому є слова головного редактора інтернет-видання «Цензор.Нет» Юрія Бутусова щодо трагедії, про яку не можна не згадати окремо…  

                                                                             Факт 1

   «После гибели двух морпехов и для поиска пропавшего Ярослава Журавля из 137-го батальона Президент Владимир Зеленский заявил, что берет поиски под личный контроль. К сожалению, на поисках Журавля это не отразилось – его нашел противник уже мертвым (виділено Г. М.).

   Мне казалось, что личный контроль Президента подразумевает какое-то изучение обстановки, разбор ситуации, выводы. Но 5 августа Президент Зеленский наградил орденами тех, кто принимал участие в операции. Трое морпехов 137-го батальона были награждены посмертно, а один морпех был награжден живым, орденами «За мужність» 3-го ступеня лично. В этот момент стало очевидно, что никакого «личного контроля» в этой ситуации на самом деле Зеленский не организовал и никакого понимания происшедшего нет ни у Президента, ни у Министра обороны Андрея Тарана, ни у Главкома ВСУ Руслана Хомчака, которые подавали списки на награждение.

   На видео с нашлемной камеры погибшего Миколы Илина четко видно и слышно, как боец, которому вручил орден Зеленский, бросает офицера – командира группы – и медика Илина, и убегает обратно (виділено Г. М.). Именно с просмотра этого видео следовало начинать расследование событий по гибели трех морпехов. Это видео смотрели все, сотни тысяч людей, кого интересовали эти события. Как можно было это проигнорировать?

   Да, это проблема всей нашей армии, когда  людей  набирают всех подряд, не проводят подготовку и потому не все могут адекватно пройти проверку боем.  Но на каком основании Верховный Главнокомандующий ПООЩРИЛ боевым орденом матроса, разведчика, который БРОСИЛ своих боевых товарищей под обстрелом врага?  Этот боец выжил  и выполнять задачу по спасению его раненого командира Ярослава Журавля остались только один офицер – командир эвакуационной группы – и медик Илин. Награжденный за мужество, знавший обстановку, СБЕЖАЛ, а медик, который не знал обстановку, подорвался на мине и погиб. Оставшийся один командир эвакуационной группы попал под обстрел, получил контузию и в одиночку не смог выполнить задачу. Журавель погиб от потери крови, хотя его шансы на выживание были высокими, он был командиром награжденного.  Единственный  воин,  выполнявший задачу до конца воин, – офицер, командовавший эвакуационной группой. Но его Зеленский не наградил. Ни Министр обороны, ни Главком ВСУ, ни командование 35-й бригады почему-то его не представили к ордену.

   Почему же наградили недостойного? Да потому,  что его отправили снимать сюжет для телевидения к отцу погибшего Ярослава Журавля. К отцу его командира, которого награжденный за мужество побоялся вытаскивать.  То есть дали боевой орден за участие в пиар-акции. А воину, который по-настоящему собой рисковал и проявил мужество, и сейчас находится на лечении в госпитале, орден не дали (виділено Г. М.). Хотя награждать должны, прежде всего, тех, кто берет на себя ответственность, а не тех, кто ближе к начальству.

   Это говорит о том, что «совок» и показуха продолжают царить в нашей армии. Что никакого after action review – разбора операции, который является одним из ключевых НАТОвских стандартов – в ВСУ нет. Это значит, что слова Зеленского о «личном контроле» – пустопорожняя болтовня. Не знает Президент ничего о происшедшем, не интересовался  и  не  спрашивал даже.  Вместо этого он пишет, как целые сутки ездил по фронту и общался с солдатами, и показывает постановочные снимки с бойцами. Владимир Александрович, так вы определитесь, для вас армия – это просто массовка, фон для съемок, или вы хотя бы чуть-чуть начнете вникать в свои обязанности и задачи  как  Верховного  Главнокомандующего  (та який Зе Верховний Головнокомандувач ЗСУ, коли згідно офіційної інформації МОУ від 13 квітня 2019 року, як свідчить моя стаття «Зе чи Пе?», він «військову службу у ЗС України не проходив.  Для призову під час мобілізації громадянину Зеленському В.О. надсилалися повістки: 15.04.2014, 23.06.2014, 15.08.2014, 10.05.2015 за адресою, визначеною у його облікових документах.  Громадянин Зеленський В.О. до військового комісаріату за його викликом не прибував» – Г. М.)? «Личный контроль» на деле обернулся лицемерием (виділено Г. М.)» (Facebook: Юрий Бутусов: «Награждение непричастного, или к чему привел «личный контроль» Зеленского в деле о гибели трех морпехов», 8 серпня 2020 року).

   Ось цей «особистий контроль», про котрий казав Юрій Бутусов…

                                                                             Факт 2

   «Президент України Володимир Зеленський тримає під особистим контролем ситуацію з убивством військового медика та пораненням бійців під час евакуації тіла загиблого військовослужбовця в районі Зайцевого Донецької області (виділено Г. М.). На виконання завдання Глави держави на місце виїхали Головнокомандувач Збройних Сил України Руслан Хомчак та заступник Керівника Офісу Президента Роман Машовець. 

   «Ця трагедія ще раз повертає нас до розуміння наших фундаментальних цінностей. Україна повинна жорстко охороняти свої території. Україна повинна жорстко відповідати на підлі дії бойовиків (та не бойовиків, а збройних формувань РоССіі, котрими командують кадрові російські офіцери – Г. М.). Україна повинна чітко розуміти ризики, які несе існування сірих кримінальних анклавів. Україна повинна завжди знати ціну «обіцянкам» тієї сторонни (котрої?; невже Зе так боїться Путіна, що йому страшно назвати речі своїми іменами – не «тієї сторони», а РоSSіі?!; бо це РоССія віроломно напала на Україну, а не якісь міфічні бойовики – Г. М.)», – наголосив Президент» (Офіційне інтернет-представництво Президента України: «На виконання завдання Глави держави Головнокомандувач ЗСУ та заступник керівника Офісу Президента відбули на Донбас для вивчення обставин обстрілу українських військових у районі Зайцевого », 14 липня 2020 року).

   Далі…

                                                                             Факт 3

   Волонтер Діана Петреня пише: «У меня появилась абсолютно личная причина ненавидеть шмарклю. До этой ситуации я его презирала и ждала логичного завершения его каденции  (Президента України – Г. М.)  с вилами в его ж…пе. С сегодняшнего дня ничем другим, кроме как ненавистью, назвать чувство,  которое он вызывает у меня,  я не могу…
   Военный, который лежал 4 дня раненый на поле и ждал помощи,  умер. Ещё раз, для тех,  кто не осознал с первого раза. Военный, который был в группе эвакуации, и которого ранили тогда,  когда убили нашего медика, 4,  с…ка, дня лежал в поле потому,  что орки  (збройні формування РоSSіі – Г. М.)  не давали его забрать. Один. На жаре. Без воды. Без помощи.

   …то что произошло – это прямая ответственность шмаркли (виділено Г. М.).

   Это произошло 13 июля, после того, как сутки ФБ (Фейсбук – Г. М.) пылал в ярости по поводу отсутствия официальной реакции от властей, и после того, как Посольство США прямо написало, что так нельзя, шмаркля отчитался, что взял ситуацию под личный контроль, и отправил туда НГШ (у дійсності Головнокомандувача  ЗСУ, як угорі проінформувало Офіційне інтернет-представництво Президента України – Г. М.) и зама своего завхоза ОП. Те приехали на денёчек, вы…бали комбрига и уехали. Всё. Больше об этом ни слова, ни пол слова, никаких больше действий от слова совсем.  

   Проконтролировали.

   После этого ОБСЕ пыталась договориться с орками про режим тишины для эвакуации. Естественно этого не произошло. И в результате даже на официальной  странице штаба ООС появляется прямая просьба обратиться в международные организации и к мировой общественности. Прямая просьба. Кто может это сделать? Правильно, Президент страны. И скорее всего это бы сработало.  Сработало бы, если бы каждый день это животное в кресле Президента моей страны дёргало бы все страны на официальном  уровне, требовало санкций, требовало внимания к этой ситуации, требовало хоть чего то. В конце то концов Штаты первыми написали про то,  что рашка  (РоССія – Г. М.)  убила медика, и это капец.

   Но нет, шмаркля просто молчал. Под его личным контролем умер боец, которого возможно можно было спасти… Тупо ничего не делал.
   НЕ НА ВИ ЖУ.
   Я просто искренне теперь желаю, что бы шмаркля,  когда будет умирать, когда бы это не случилось,  умирал так же в боли,  в  страхе и совсем один (виділено Г. М.)» (Facebook: Диана Петреня, 20 липня 2020 року).

                                                                             Факт 4

   «Російські окупанти на Донбасі здійснили наругу над тілом військового медика (Миколи Іліна – Г. М.), який загинув біля Зайцевого і тіло якого було передано пізніше українській стороні. Про це свідчать наявні в «Укрінформу» фотографії. Відзняті знімки переданого окупантами тіла настільки жахливі, що на них не можна дивитися і, тим більше, публікувати.

   Із незрозумілих причин воно було розпороте від тазу до шиї, після чого грубо зшито. Також тіло не зберігалося у морзі, через що воно було покрите великими трупними плямами.

   Раніше на контрольованих окупантами інформаційних ресурсах також викладалося відео, як у голові трупа медика стирчить ніж (виділено Г. М.)…» («Укрінформ»: «Окупанти здійснили наругу над тілом загиблого медика», 21 липня 2020 року).

                                                                             Факт 5

   «Тринадцятого липня в районі Зайцевого Донецької області, повертаючись з бойового завдання, на розтяжці підірвався розвідник 35-ї бригади морської піхоти Дмитро Красногрудь. Щоб українські військові могли евакуювати тіло на підконтрольну територію, ОБСЄ погодила з бойовиками «ДНР» (знову бойовики, а не російські збройні формування – Г. М.) коротке перемирʼя. Бойовики порушили домовленість: обстріляли групу евакуації, поранили сержанта Ярослава Журавля, він був у білому жилеті та білій касці (за Женевською конвенцією 1949 року для евакуації поранених діють санітарні місії, які повинні мати розпізнавальні знаки білого кольору, противник не має права відкривати по них вогонь), убили медика Миколу Іліна – він знімав бій на камеру на касці. Пізніше бойовики знайшли його тіло… Загиблих бойовики повертали протягом тижня, а над тілом медика поглумилися. Щоб розібратися, що сталося насправді, кореспондент «Бабеля» Оксана Коваленко поговорила з трьома джерелами, знайомими із ситуацією, і в подробицях відновила хронологію бою під Зайцевим 13 липня.

   Рано-вранці 13 липня розвідувальна група одного з батальйонів 35-ї бригади морської піхоти поверталася із завдання в районі Зайцевого – невеликого селища в Донецькій області між Горлівкою і Бахмутом, частину якого контролюють бойовики, частину – ЗСУ. Розвідники шукали шляхи, якими диверсанти могли підібратися до бригади. По дорозі до своїх позицій 41-річний командир розвідки лейтенант Дмитро Красногрудь опинився на мінному полі. Він зачепив розтяжку і загинув на місці від поранень. Інші учасники групи, щоб не нарватися на міни, залишили тіло і пішли іншим шляхом.

   Коли військові повернулися, у бригаді вирішили сформувати групу й евакуювати тіло вбитого командира. Українська сторона запросила режим тиші. Спільний центр контролю і координації вогню (СЦКК) звернувся до Спеціальної моніторингової місії (СММ – Г. М.) ОБСЄ, а ті – до бойовиків «ДНР». Вони гарантували ОБСЄ, що під час евакуації – 13 липня з 14:00 до 18:00 – не стрілятимуть.

   Окрім командира, до групи ввійшли провідники, які знали, де лежить тіло Красногрудя, і сапер. Також із групою вирушили двоє беззбройних представників СЦКК. Один з них – керівник української сторони в СЦКК Микола Левицький. На касках і бронежилетах спереду і ззаду у представників центру були розпізнавальні знаки –  великі написи «СЦКК» на білому тлі. Білі каски й повʼязки були на розвіднику сержанті Журавлі та ще одному бійцеві (виділено Г. М.).

   Склад групи затвердили комбриг Микола Палас і командир батальйону Вадим Римаренко. Перед виходом військові запустили дрон, щоб уточнити місце, де лежить тіло Красногрудя. Близько 14-ї години група вирушила за тілом загиблого командира. По дорозі бійці виявили міну ПОМ-2 (радянська протипіхотна осколкова міна: вражає людей в радіусі до 16 метрів, перебуває на озброєнні лише Росії, як і решта протипіхотних мін вона заборонена Оттавською конвенцією, ставиться пострілами з РПГ-7, має період самоліквідації від 4 до 100 годин, спрацьовує тоді, коли людина зачепить одну із чотирьох тонких ниток довжиною 10 метрів кожна). Міну зафіксували і підірвали. Увесь час, поки група йшла до тіла, бойовики за допомогою квадрокоптера намагалися зʼясувати її координати. Група ховалася від дрона в посадці.

   Першим у групі йшов сержант  (Журавель – Г. М.). На ньому були білі жилет і каска. Коли до тіла Красногрудя залишалося 15  – 20 метрів, бойовики порушили узгоджене з ОБСЄ перемирʼя і почали стріляти з автоматів. Одну з черг вони випустили в бік сержанта Журавля –  він впав на землю і не рухався. Бойовики вели обстріл з трьох сторін. Оскільки режим тиші вже порушили, а білі повʼязки робили військових зручними мішенями,  їх зняли (виділено Г. М.). Евакуювати тіло сержанта Журавля не вдалося через обстріли. Група повернулася на контрольну точку, де їх чекали кілька людей, готових вийти на допомогу.

   На контрольній точці медик Микола Ілін, заступник комбата і ще кілька людей обговорили ситуацію. На касці Іліна працювала відеокамера. Ілін як медик зголосився йти за сержантом Журавлем. Щоб зʼясувати, чи він живий, військові запустили квадрокоптер: виявилося, що сержант живий – він наклав джгут і поранений повз у бік українських позицій. Військові вирішили повернутися і забрати сержанта за правилом «золотої години» (у правилах НАТО є стандарт «золотої години», коли людину після важкого поранення можна врятувати протягом 60 хвилин). На пошуки пішли четверо бійців: двоє провідників, які щойно повернулися з пошуків Красногрудя, медик Микола Ілін і командир групи. Двоє провідників з невідомої причини навіть не наділи каски.

   СЦКК знову запросив у ОБСЄ режим тиші для евакуації пораненого сержанта, але гарантій безпеки від бойовиків ніхто не отримав. Тому вдруге група вийшла без білих розпізнавальних знаків. На відео з камери медика Іліна чутно, як він квапить бійців і каже, що у них мало часу. За групою, а також за пораненим військовим з контрольної точки стежили за допомогою квадрокоптера. Через 12 хвилин після виходу група опинилася в 150 метрах від пораненого сержанта. По рації їх запитали, чи прийняла група повідомлення про місце, де лежить поранений сержант. Група зупинилася, щоб відповісти, і цієї миті бойовики почали стріляти. Військові впали на землю і відповзли назад.  Під час обстрілу двоє провідників ретирувалися. Командир групи і медик Ілін залишилися (виділено Г. М.), намагаючись зʼясувати, де перебуває поранений сержант, за яким стежили за допомогою коптера. Щоб було легше, медик скинув рюкзак, і вони разом із командиром групи вирушили шукати пораненого. До сержанта вони підійшли на 20 метрів, до позицій бойовиків – на 100 – 200 метрів. Якоїсь миті командир групи евакуації пішов уперед, а Ілін забарився – йому потрібно було пройти доволі відкриту ділянку. Він дійшов до посадки і передав по рації, що засік дрон бойовиків.

   На відеозапису з камери Іліна видно, що він залишився в низині та не бачив командира групи – той був на височині, бачив медика і шукав пораненого Журавля, а Ілін чекав його в посадці. Коли почався обстріл, Ілін побіг. Що було далі, поки достеменно невідомо. Або Ілін зачепив розтяжку, або у нього вистрілили з РПГ-7 (40-мм ручний противотанковий гранатомет радянського виробництва). Медик загинув на місці. Через кілька хвилин пролунав ще один вибух – можливо, другий постріл з РПГ. Командира групи, який лишився живим, контузило. Обстріл тривав, звʼязку з Іліним не було, командир не зміг дістатися до пораненого сержанта Журавля і відійшов назад до контрольної точки, а потім повернувся до своїх позицій.

   Через три дні, 16 липня, бойовики віддали українській стороні тіло вбитого командира Красногрудя, 17 липня – понівечене тіло Іліна, і тільки 21 липня –  сержанта Журавля. Він кілька днів поранений помирав у посадці (виділено Г. М.)» («Тиждень тому бойовики зірвали евакуацію тіла українського розвідника, убивши ще двох військових: сержанта Ярослава Журавля і медика Миколу Іліна. «Бабель» відновив хронологію бою під Зайцевим», 23 липня 2020 року).

                                                                             Факт 6

   «У командуванні ООС розповіли BBC News Україна, що… українська сторона кілька разів зверталася через СММ ОБСЄ до проросійських формувань з тим, щоб забрати пораненого, який «мав відповідні білі позначки (що свідчило про його причетність до евакуаційної групи)». Утім, супротивник відмовляв, що не дозволило вчасно провести пошуки та евакуацію.

   «При цьому ворог самостійно здійснював пошук та затягував час. Свідоме затягування противником часу призвело до жахливих наслідків. Поранений військовослужбовець не отримав своєчасної медичної допомоги, в результаті чого стік кров'ю та загинув (виділено Г. М.)», – йдеться у відповіді командування ООС…

   Тіла загиблих на момент передачі українській евакуаційній групі «Евакуація-200» мали незворотні трупні зміни, що може свідчити про те, що їх не зберігали за всіма правилами у холоді в моргу. А самі загиблі були без своєї військової форми (виділено Г. М.).

   …тіло військового медика Миколи Іліна розрізали: «Незрозумілим і кричущим є факт відносно розтину тіла полеглого військового медика. Окрім того, встановити, з якої зброї було вбито військового медика за результатами судмедекспертизи було неможливо, через те, що уражені органи та кістки, а також вбивчі елементи були вилучені представниками російсько-окупаційних військ у морзі Горлівки на тимчасово окупованій території Донецької області (виділено Г. М.)», – говориться у повідомленні командування ООС» (BBC News Україна: «Тіло загиблого медика розрізали і вирізали кістки, а поранений морпіх стік кров'ю – штаб ООС», 23 липня 2020 року).

   Далі буде...