Дебіли!

   Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) 17 квітня 2020 року оприлюднив результати дослідження «Ставлення населення України до Росії та населення Росії до України, лютий 2020 року»: «Прес-реліз містить результати спільного проекту Київського міжнародного інституту соціології і російської недержавної дослідницької організації «Левада-Центр», що здійснюється з 2008 року…

   В Україні у лютому 2020 року добре або дуже добре ставилося до Росії 54% українців…; за півроку (з вересня 2019 р., коли проводилися останні заміри) ситуація в Україні щодо ставлення до Росії практично не змінилася.

   В Росії навпаки, кількість тих, хто добре або дуже добре ставиться до України зменшилася (було 56%, стало 41%). Кількість тих, хто ставиться негативно до України збільшилася (було 31%, стало 47%)…

   Ставлення українців до Росії  суттєво залежить від регіону: на Заході позитивно ставляться до Росії 39%, у Центрі – 47%, на Півдні – 68%, на Сході – 80%.  Більшість тих, хто негативно ставиться до Росії, сконцентрована у Західному регіоні (51%), найменше таких – у Східному регіоні (11%)…

   Західний  макрорегіон – Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області; 

   Центральний  макрорегіон – м. Київ, Київська, Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області;

    Південний  макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області;

    Східний макрорегіон – Харківська, Донецька, Луганська область (райони, підконтрольні Україні)».

   Ну, що тут скажеш?!

   Обуренню немає меж!

   Одним словом, дебіли!

   Де-бі-ли!!!

   Оці 54% українського населення уже забули, хто пішов гібридною війною проти України, окупувавши українські Крим і Севастополь, хто здійснює збройну агресію супроти України, окупувавши на додачу до Кримського півострова українські окремі райони Донецької та Луганської областей, хто зробив вимушеними переселенцями на своїй українській землі близько 2 мільйонів людей, хто продовжує бойові дії проти України, вбивши уже більше 14 тисяч українського люду й здійснюючи подальші ледь не щоденні вбивства, яким не видно кінця-краю, бо агресор не хоче перестати стріляти, а хоче вщент зруйнувати державницьку незалежність України й повністю підпорядкувати мою рідну Батьківщину собі!

   Так я нагадаю, хто ось ці перелічені злочини вчинив супроти України, а значить і проти отих 54% українських любителів Росії!

   Ці злочини здійснила сама Росія!

   РоССія!

   РоSSія!

   Чорт забирай!

   54%, як можна любити Росію, коли вона вас самих убиває?!

   Свідчення злочинів Росії проти України, включаючи вбивства Москвою українських жителів, висвітлені, зокрема, в наступних моїх публікаціях:

   «Чому?» (27 – 28 лютого 2014 року, «отримавши інформацію з достовірного та добре поінформованого джерела з-за меж України…, яку я доповів певним посадовим особам нашої держави, відповідально заявляю, що Росія використає Крим, як базу для дестабілізації та підпорядкування собі всього Півдня і Сходу України… Військова спецоперація проти нас розпочата!»);

   «Захищай Україну зараз, щоб потім не було пізно!» (уже згадуваний вище «Левада-Центр» ще в лютому 2014 року установив, що 74% росіян підтримують війну супроти України);

   «Два чоботи – пара» (мною сказано, «що російський шовінізм, як свого часу німецький нацизм, загрожує миру в усьому світі»);

   «Обережно – Росія! 10 завдань українцям» (мої слова: «…російські брехливі «брати», у своїй переважній більшості…, є нашими ворогами, від яких треба триматися подалі разом з їхнім россійскім самодєржавієм – вєлікорусскім шовінізмом»);

   «Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?» (мій квітневий 2014 року допис: «Росія… тримає біля східних кордонів України ударне угрупування своїх військ, як зовнішнє прикриття своєї ж… спецоперації на українській суверенній території та постійну загрозу вторгнення на нашу землю…»);

   «Листи небайдужого… Або перемога, або наша смерть!» (12 березня 2014 року я повідомляв: «В Архангельську (Росія) відкриті склади НЗ озброєння і боєприпасів (цього не робилося близько 60 років, відбувалося тільки оновлення і поповнення), які відправляють до нашого східного кордону»);

   «Обережно – агенти Росії!» (мною наведено «список частини… нікчемних людей – брехунів, негідників, циніків, працівників окремих російських ЗМІ – агентів Москви, яких очільник Кремля… відзначив державними нагородами Росії за підривні акції проти України…»);

   «Обережно – агенти Росії в Європі, або Зґвалтування – не найкращий спосіб отримання жертвою задоволення!» (у червні 2014 року я писав: «Чому Україна не веде себе з Росією, як із агресором, окупантом, країною, що веде проти нас реальні бойові дії – війну?»);

   «Доступ к тєлу продолжаєтся…» (мої липневі 2014 року слова: «На жаль, жахлива авіакатастрофа, в результаті якої загинуло 298 людей, сталася в Україні, але сталася вона не з нашої вини, а з вини  кремлівської мавпи з гранатами та ракетами в лапах – Путіна і ворожої нам Росії…»);

   «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!» (ось, що я казав ще у липні 2014 року: «Мета Росії – перетворити Донеччину та Луганщину в «чорну діру», зруйнувавши інфраструктуру, а решту України максимально дестабілізувати»);

   «Яке їхало, таке й здибало!» (моя цитата за жовтень 2014 року: «…Навальний знову «відзначився», заявивши в унісон з Путіним, що не поверне Україні анексований у неї Росією Крим… Дещо несподіваною стала заява Ходорковского щодо Криму…, яка… повністю є суголосною з позицією Навального/Путіна: Крим він не поверне Україні за жодних обставин…»);

   «На колєні, тварі…» («Путин создал ситуацию, при которой Россия стала опасна для человечества»);

   «Від Парижа до Києва! Від Вашинґтона до Канберри!» («В Україні триває страшна біда і жахлива трагедія: Росія-терорист окупувала Крим та частину Донбасу, вбивши при цьому тисячі невинних людей, і продовжує їх вбивати…», – писав я у січні 2015 року);

   «Нас мають за бидло!» («Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України під час виступу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі 21 січня 2015 року, зазначивши, що за даними української розвідки на території України в межах частини Донеччини та Луганщини знаходяться 9 тисяч російських військових, 500 танків, важка артилерія і БТРи, сказав: «Якщо це не агресія, то що тоді агресія?»);

   «Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015» («На зміну вождеві Третього Німецького Райху Гітлеру прийшов Вєрховний правітєль Россіі Путін. Наслідуючи фюрера і його дії з анексії Австрії та розчленування Чехословаччини, Путін у 2014 році анексував (окупував) український Крим… і частину українського Донбасу, вбивши тисячі наших громадян та продовжуючи їх вбивати…»);

   «Подякуймо Путіну…» (ось, що я писав у лютому 2015 року: «Подякуймо… Путіну, українці, і проклинаймо його та просімо Всевишнього, щоб він покарав Путіна разом з Росією… і допоміг Україні боротися з цим російським ворогом, бити його та викинути його з української землі і засудити Путіна та всю його бандитсько-владну зграю Гаазьким трибуналом (Міжнародним кримінальним судом) за розв’язану війну проти України, за окупацію Криму і частини Донбасу, за Іловайськ, за Савур-могилу, за Донецький аеропорт, за Волноваху, за Маріуполь, за сплюндровані Донеччину та Луганщину, за масові вбивства тисяч українців, за сотні тисяч українських біженців і внутрішніх переселенців, за горе та сльози українських матерів, дружин, сестер, наречених, за ненароджених українців і українок, за вкрадене дитинство та страх мільйонів українських дітей, за страждання мільйонів українських родин, за злочини проти людства і людяності, за порушення та цинічне зневажання норм міжнародного права, за поширення зла у світі»);

   «Кримінь» («На мою думку, влучніше і не скажеш. Про Росію з її нинішнім правлячим режимом… на чолі з Патріархом Русской Кримославной Цєркві Путіним – шефом та колегою по службі в КГБ СССР нинішнього Патріарха Русской Православной Цєркві «святого» Кірілла (Гундяєва)…»);

   «До Дня Перемоги над нацизмом! З ким Україні звіряти годинник?» («Путін – вождь всія Россіі, обрізаної спадкоємиці радянської імперії, котрий після закінчення Другої світової першим на європейських теренах порушив усі норми міжнародного права, окупувавши частину України – офіційно визнаної усім світовим співтовариством, зокрема й Росією…, суверенної країни у відповідних державних кордонах, включаючи Крим та повністю Донецьку і Луганську області, як це було на момент розвалу СССР…»);

   «Дружбани!» (Кучма: «Я уверен, что Россия никогда с нами воевать не будет… …мне очень хотелось, скажу опять, чтобы у Президента России была государствення дача в Крыму. И чтобы над нею поднимался российский триколор в дни пребывания там хозяина»);

   «Московітскій дружбан – собача людина чи людина-собака, або Homo putinus» (моя позиція: «Для мене кожен, хто не сприймає Україну як незалежну державу в міжнародно визнаних кордонах станом на 24 серпня 1991 року, або підтримує ті чи інші зазіхання чужих держав на українські землі, є ворогом – псом поганим, а всіх, без винятку, ворогів України, до котрих українські спецслужби, правоохоронці можуть дотягнутися, необхідно швидко нейтралізовувати…, щоб не сталося реваншу антиукраїнських сил, до яких відносяться і всі проросійські елементи!..

   …Владімір Путін. Саме цей собачій братан Путін розпочав російську збройну агресію проти моєї Батьківщини України, порушив її територіальну цілісність, затверджену міжнародними угодами на момент проголошення української незалежності, окупував частину української землі та продовжує вбивати український люд на тимчасово окупованій ним території»);

   «Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться» («…акт відкритої російської збройної агресії 25 листопада 2018 року в районі Керченської протоки у міжнародних (нейтральних) водах Чорного моря, якому сама собою напрошується однозначна влучна назва «Керченська провокація», – офіційно визнаного Московським Кремлем збройного нападу військовослужбовців Погранічной служби (ПС) ФСБ Россіі і ЧФ ВМС й ВКС (Воздушно-космічєскіх Сіл) ВС Россіі під прапором Россійской Фєдєраціі на корабельно-катерну групу ВМС ЗСУ…

   «Керченська провокація», в разі відкриття вогню у відповідь українськими військовиками на вогонь російських військових бандитів-провокаторів, не по формі, а за своєю суттю  міг би стати схожим на «Ґлайвіцький інцидент» чи «Ґлайвіцьку провокацію» – інсценований 31 серпня 1939 року «напад» Польщі на Німеччину в місті Ґлайвіц… з метою «захоплення» німецької радіостанції, здійснений переодягненою у форму польського війська групою співробітників підпорядкованої керівництву СС… (SS) СД…, що став casus belli для розв’язання Німеччиною війни проти Польщі 1 вересня 1939 року й загалом початку Другої світової війни… Злочинність дій РоSSіі під час… «Керченської провокації» чітко зафіксовано…», – написав я про підступність ворожої Росії);

   «Отаке воно «нове» обличчя нової влади Зе?!» («…як «дбав» про єдність України і українську євроінтеграцію Леонід Кучма, сковуючи мою Батьківщину московітско-СНГовскімі кандаламі, демонструє моя аналітична праця «Дружбани!». Включно й через таке кучмівське «дбання»… Україна отримала російську збройну агресію…»);

   «Наболіле! До 28-ї річниці незалежності України…» («Прикро, що нинішня влада в цей величний день не захотіла продемонструвати всьому світу наші здобутки в усіх сферах суспільного життя, зокрема через проведення військового параду. Вирішила зекономити… Циніки! Економили б на своїх палацах…, яхтах!..»);

   «Обличчя Зе» («Подумаєш, РоССія пішла війною проти України, загубила життя майже 15-ти тисяч українських людей і окупувала при цьому Крим, Севастополь та частину Донбасу…: война – войной, а обєд – по распісанію чи війна – війною, а торгівля з Московією, включаючи пиво «Балтіка»…, й позитивний настрій після… випитої «Балтіки» – за розкладом»);

   «80 років тому… Берлін – Мюнхен – Москва – Ґлайвіц – Вєлунь… Що далі?» (мій коментар: «Путін став гідним учнем Гітлера, використовуючи… ж його нацистські аргументи, тільки замість Чехословаччини треба розуміти Україну, замість німців – русскіх, замість нацистської Німеччини – РоSSію, а замість хороших відносин з усіма сусідами – їхнє підпорядкування Москві будь-якими способами, включаючи й збройні, для оправдання вже російської збройної агресії проти України та окупації українських Криму і частини Донбасу»);

   «1031 й 333, або Русь-Україна – незалежна: і політично, і духовно!» («Російська Православна Церква –частина політичної системи РФ. Сам Путін порівняв РПЦ з ядерною зброєю»);

   «Деякі люди ніколи не повинні були народитися» («За все зло, яке він сотворив після свого приходу до влади у Московіі – РоССіі, зокрема проти України, розв’язавши війну на українській землі й окупувавши її частину та вбивши більше 14-ти тисяч українських людей, Владімір Путін, як людина, а насправді нелюд, ніколи не повинен був народитися», – сказано мною);

   «Окупація без зазначення окупанта, або Зе продовжує українцям пудрити мізки після заглядання в очі Путіну…» («Я думаю, что у Путина только к собаке есть человеческие чувства…Понимаете, человек без человеческих чувств–это ужасно. …с ним никаких человеческих отношений быть не может… Путин –пахан в огромной бандитской шайке…», – ці слова належать російському академіку Вячеславу Всеволодовичу ИвАнову).

   Але попри вказані вище дані частині українського населення, включаючи і оті сумнозвісні 54%, хоч кіл на голові теши!

   Дебіли!

   А до оцього всього треба ще й приплюсувати результати виборів 2019 року та карантинні перипетії 2020 року, про котрі йдеться у моїй роботі «Ідіоти!», і буде Україні повне щастя.

   Дебіли ж бо…

   Де-бі-ли!!!