Who are you, Mister чи все ж таки господін Єрмак, або Протоколи нєукраінскіх мудрєцов
Указом Президента України «Про призначення А.Єрмака Керівником Офісу Президента України» № 48/2020 від 11 лютого 2020 року Зе поставив керувати президентською канцелярією нове обличчя – свого багатолітнього друга (на своїй Instagram-сторінці Єрмак вітає Зе: «С днём рождения, мой друг»), колишнього керівника юридичної фірми, котра обслуговувала «Квартал 95», Андрія Єрмака, про якого я вже писав у своїй статті «Китаєць, ні – калмик, або Хто кому Зе чи Пе…», перед цим Указом Президента України № 47/2020 від 11 лютого 2020 року звільнивши його з посади помічника Президента України.
Їх усіх – нові обличчя нової влади Зе – треба знати в обличчя: Андрій Єрмак.
Джерело фото – Офіційне інтернет-представництво Президента України.
До нового Керівника ОПУ є чимало запитань через цікаві знайомства в РоССіі його батька (закінчив факультет радіоелектроніки Київського політехнічного інституту, працював на Київському заводі імені Артема, де виробляють керовані ракети різного типу, що був під пильним наглядом Контори Глубокого Бурєнія), котрі він установив ще коли працював у совєтскому посольстві в Афганістані під час його совєтской оккупаціі та потім керував відділом кадрів торгового представництва СССР там же, а всі, хто тоді направлявся на роботу, тим паче відповідальну, за кордон, були під ковпаком у Мюллера – начальника Gestapo (німецькою Geheime Staatspolizei – таємна державна поліція) КГБ СССР, спадкоємицею якого є ФСБ РоССіі, й котрі (знайомства) успадкував Єрмак-молодший.
За дорученням Зе Андрій Єрмак дуже щільно займається українською зовнішньою політикою, зокрема американським напрямком, через що його ще називають Mister Єрмак, і особливо, враховуючи єрмаковско-московітскіє контакти, – російським вектором, тому Єрмаку-молодшому більше пасує звертання господін Єрмак, але детальніше про це й про те, на кого працює ще одне нове обличчя нової влади Зе, піде мова далі, а зараз я зупинюся лише на одному – мінському – аспекті…
І цей аспект – Консультативна рада
11 березня 2020 року Офіційне інтернет-представництво Президента України опублікувало чергову, здавалось би нічим непримітну, інформацію «У Мінську відбулося засідання ТКГ за участю Керівника Офісу Президента Андрія Єрмака»: «У Мінську відбулося чергове засідання Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Донбасі, на якому були присутні Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак і заступник Керівника Адміністрації Президента Російської Федерації Дмитро Козак.
За результатами зустрічі сторони досягли домовленостей щодо:…
4. Питання запровадження Консультативної ради (виділено Г. М.).
Підписати Рішення Тристоронньої контактної групи щодо запровадження Консультативної ради в складі політичної підгрупи ТКГ після консультацій з представниками ОБСЄ, Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччина щодо виконання домовленостей, досягнутих під час саміту в Нормандському форматі».
Але мене одразу насторожило оце «запровадження Консультативної ради» з незрозумілими принципами формування й повноваженнями таємно від Українського народу. І недаремно.
Грім серед ясного неба прогримів 13 березня 2020 року, коли інтернет-газета «Дзеркало тижня» («ДТ») оприлюднила матеріал «Нові мінські протоколи. Документ»: «У Мінську підписані домовленості про створення органу, яким фіксується суб'єктність ОРДЛО (окуповані РоSSієй окремі райони Донецької та Луганської областей, себто російські маріонеткові утворення «ДНР»/«ЛНР» під керівництвом російської окупаційної влади – Г. М.), а Росія в статусі гаранта-спостерігача виявилася нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ. Про це йдеться в рішенні Тристоронньої контактної групи, засідання якої відбулося у Мінську 11 березня. Документи передало у розпорядження ZN.UA («Зєркало нєдєлі.UA» – Г. М.) джерело в переговорній групі…
Примітка Г. М.: цей антиукраїнський протокол підписав сумнозвісний
Леонід Кучма, про котрого детально розповідає моя аналітична робота
«Отаке воно «нове» обличчя нової влади Зе?!», а
ліворуч під словом «Согласен» стоїть підпис Дмітрія Козака й
праворуч під тим же словом – Андрія Єрмака;
це сталося вперше після окупації РоССієй окремих районів Донецької та
Луганської областей, коли представник української нової офіційної влади –
Керівник ОПУ Єрмак – ставить свій підпис разом із представниками російської
окупаційної влади – полномочнимі прєдставітєлямі Н.Ю.Ніконоровой і В.Н.Дєйнєго
(хто їх уполномачівал, РоSSія?), – легалізуючи їхній незаконний статус,
фактично легалізуючи таким чином російську окупацію
цих українських територій, що означає зраду національних інтересів України:
ось що значить слово Єрмака «Согласен».
Примітка Г. М.: Український народ через свою виборчу нерозсудливість,
як от показану, зокрема, й у моєму дослідженні «Про результати позачергових
парламентських виборів – попередньо, або Україна – остров нєвєзєнія?»
отримав ось такі зрадливі протоколи нєукраінскіх мудрєцов!
Оглядачка ZN.UA Тетяна Силіна так прокоментувала рішення ТКГ: «Перше, що кидається в очі в проекті цього документа, це те, що до т. зв. Консультативної ради за стіл переговорів або, пардон, «консультацій», на рівних правах і в рівному статусі саджають представників офіційної України та самопроголошених «ДНР» і «ЛНР». Це те, від чого Київ категорично відмовлявся всі шість років. І це та помилка, вчинена в свій час Кишиневом у врегулюванні придністровського конфлікту, яку експерти настійно закликали Київ не повторювати (виділено Г. М.)».
За її словами, Росія є агресором, вона з допомогою даного формату отримує підтвердження своєї мантри «настамнєт» і всідається за стіл переговорів в якості «посередника», а не учасника конфлікту.
«Можна припустити, що наші західні партнери не стануть заперечувати проти такого формату, тому що вони давно давали зрозуміти, що приймуть будь-яке рішення, підтримане Києвом і Москвою: мовляв, «головне, щоб ви домовилися між собою». Також неодноразово доводилося чути, зокрема, від французької сторони, що Києву так чи інакше необхідно розмовляти з представниками ОРДЛО, і «краще говорити, ніж не говорити».
Друге, що викликає подив і побоювання, це наявність в тексті формулювання про «необхідність всеосяжного політичного врегулювання конфлікту», і повна відсутність хоча б натяку на необхідність негайного припинення вогню, стійкого режиму тиші і забезпечення всіх умов безпеки, необхідних для цього самого політичного процесу. Хоча побіжно згадані в преамбулі проекту рішення ТКГ (навіть без зазначення назв і дат цих документів) «інші угоди, що становлять пакет Мінських домовленостей» присвячені саме питанням припинення вогню і виведення іноземних військ з території України.
Не миттям так катанням Москва пропихає реалізацію політичних пунктів «Мінська», раніше порушуючи всі пункти, що стосуються безпеки. Схоже, в нинішній переговорній команді з Банкової (київська вулиця, на котрій знаходиться ОПУ – Г. М.) вона знайшла благодатних слухачів і реалізаторів своїх ідей, які, можливо, розраховують на те, що в умовах хайпу навколо наростання небезпеки епідемії коронавірусу «мінська зрада» пройде непоміченою (виділено Г. М.)», – пише оглядачка».
Реакція ще одного журналіста на протоколи нєукраінскіх мудрєцов
Того ж 13 березня 2020 року на повідомлення «ДТ» двічі відреагував головний редактор інтернет-видання «Цензор.Нет» Юрій Бутусов: «Государственная измена. 11 марта в Минске подписан позорный акт о капитуляции Украины в Войне за независимость…
Если в стране есть Служба безопасности, то она обязана открыть уголовное дело против всего состава Трехсторонней контактной группы в Минске, за нарушение Закона Украины «Об особенностях государственной политики по обеспечению государственного суверенитета Украины на временно оккупированных территориях в Донецкой и Луганской областях» (ЗАКОН УКРАЇНИ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року: статті 3 – 7 й 13 – виділення та примітка Г. М.)…
Тайно, без согласований с Верховной Радой, представителем Украины принят сценарий Путина – фактическое признание оккупационных властей РФ как «представителей отдельных районов Украины». Признание «отдельных районов» полностью противоречит позиции самого Президента Зеленского, который в Мюнхене 15 февраля заявил: «Мы готовы к переговорам с местным населением, но не с непризнанными, с точки зрения международного права, властями».
Этот документ по сути показывает, что «непризнанные власти» фактически признаются, а Россия уже не несет ответственности за мирное урегулирование.
Это сценарий Приднестровья, который привел к сдаче Молдовой части своей территории, и подписал этот план в свое время от РФ тот же самый Дмитрий Козак.
Все шесть лет вели переговоры с РФ, и обмен пленными Зеленский согласовывал с Путиным. А теперь РФ уже не несет ответственность, теперь в документе есть «отдельные районы Украины», то есть Украина ведет переговоры сама с собой, это означает, что мы сами признаем у себя «внутренний конфликт». Тот самый, который пиарит Сивохо…
Гражданское общество должно мобилизоваться и дать оценку действиям капитулянтов, и следует рассмотреть вопрос – достойны ли эти люди до сих пор находиться в своих кабинетах. Предателям во власти не место.
Следователь СБУ, который сегодня откроет уголовное дело по статье 111 «Государственная измена» (ККУ № 2341-III від 5 квітня 2001 року – Г. М.) против представителей Украины в Трехсторонней контактной группе войдет в историю Войны за независимость. Надеюсь, такие смелые люди в СБУ найдутся (я вважаю, що не знайдуться, адже починати треба із Зе – Г. М.)…
Необходим определить весь круг лиц (тут і визначати особливо нічого – Зе, Єрмак, Кучма й ті, хто з влади підтримує диверсію Єрмака: обґрунтування подано нижче – Г. М.), которые были причастны к этому предательскому сговору в Минске – все они должны быть привлечены к ответственности (виділено Г. М.)» (Facebook: Юрий Бутусов, 13 березня 2020 року).
Як на це зреагувала частина парламентських «слуг народу»?
Того ж таки 13 березня 2020 року група народних депутатів України з парламентської фракції партії «СН» оприлюднила свою незгоду із протоколамі нєукраінскіх мудрєцов, коли кожен окремо парламентарій через соцмережі опублікував таку заяву: «Ми, народні депутати України – представники політичної партії «Слуга народу» не можемо не звернути увагу на низку подій навколо переговорів з Російською Федерацією.
Поділяємо стурбованість громадськості триваючими заявами різних посадових осіб щодо можливості відновлення постачання води до окупованої Автономної Республіки Крим; неприйнятними заявами про те, що на сході України відбувається внутрішній конфлікт… Не можемо також не помітити схвалене представниками України в рамках Тристоронньої контактної групи рішення про створення Консультативної ради в рамках політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи.
Тривогу викликає той факт, що до утворюваної Консультативної ради увійдуть на рівних правах представники України та окремих районів Донецької та Луганської областей України, як сторони консультацій.
У зв’язку з цим вважаємо за доцільне заявити, що згідно з положеннями Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 2018 року Російська Федерація здійснює тимчасову окупацію територій в Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до законодавства України на тимчасово окупованій території України, узурпувавши виконання владних функцій, діють окупаційні органи влади Російської Федерації.
Відтак, українське законодавство унеможливлює визнання в будь-якій формі будь-яких органів влади так званих ЛНР, ДНР, ОРДЛО… Усі переговори щодо забезпечення прав та інтересів громадян України, а також щодо припинення збройної агресії повинні вестись винятково з Російською Федерацією та її представниками. Легітимність представників так званих ОРДЛО може бути визнана лише в тому разі, якщо вони призначені законними представниками України чи законними органами влади нашої держави.
Ми усвідомлюємо, що створювана Консультативна рада є лише дорадчим органом без права прийняття рішень. Разом з тим, на наше переконання, реалізація на практиці оприлюдненого українськими ЗМІ положення про згадану Консультативну раду закладає основу для того, щоб поставити під сумнів закріплену в законодавстві України позицію нашої держави про те, що на сході України відбувається збройна агресія з боку Російської Федерації, яка тимчасово окупувала Автономну Республіку Крим, місто Севастополь та території в Донецькій та Луганській областях.
Такий підхід може поставити під сумнів продовження санкцій наших західних партнерів. Крім того він жодним чином не вирішує безпекову складову конфлікту на Донбасі.
У зв’язку з цим ми звертаємось до Президента України Володимира Зеленського щодо необхідності, в умовах суперечливої громадської реакції на останні Мінські ініціативи, надання доручення представникам України в Тристоронній контактній групі та усім переговірникам України повернутися в рамки законодавства України та не допустити реалізації оприлюднених рішень щодо створення Консультативної групи у спосіб і формах, які не знаходять підтримку народу України, протирічать діючому законодавству держави та національним інтересам (виділено Г. М.)» (до прикладу, Facebook: Anastasia Krasnosilska, 13 березня 2020 року).
Дана заява демонструє, що серед нових облич Зе-влади є дійсно українські обличчя, але, на жаль, вони в меншості, а правлять балом за дорученням Зе такі, як господін Єрмак і йому подібні, окремі із котрих показані у трьох наступних моїх публікаціях:
«Ще одне «нове» обличчя нової влади Зе!»,
«Нове, але по-старому нахабне, обличчя нової влади Зе,
або Мендель заслуговує на пендель*!»
Спочатку під цією процитованою вище заявою підписалося 60 «слуг народу», потім 7 (Аллахвердієва Ірина, Боблях Андрій, Василевська-Смаглюк Ольга, Ковальов Артем, Тимофійчук Володимир, Фріс Ігор (написав окреме повідомлення), Чорний Дмитро) – відмовилося та залишилося 53 «слуги народу» (Аліксійчук Олександр, Андрійович Зіновій, Бабій Роман, Безгін Віталій, Богданець Андрій, Богуцька Ліза, Бондар Анна, Борзова Ірина, Булах Лада, Вагнєр Вікторія, Василів Ігор, Герус Андрій, Гурін Дмитро, Дануца Олександр, Дирдін Максим, Жмеренецький Олексій, Жупанин Андрій, Захарченко Володимир, Камельчук Юрій, Кисилевський Дмитро, Кицак Богдан, Костюк Дмитро, Красносільська (Радіна) Анастасія, Кузьміних Сергій, Лерос Гео, Маріковський Олександр, Марчук Ігор, Матусевич Олександр, Мезенцева Марія (хоч вона й ненайкращим чином «засвітилася» в земельному питанні, про що розповідає моя праця «Зе обманює Український народ і Зе-«слуга» – туди ж…», але тут вона себе показала таки з найкращого боку), Мовчан Олексій, Мотовиловець Андрій, Наталуха Дмитро, Овчинникова Юлія, Пашковський Максим, Петруняк Євген, Подгорна Вікторія, Потураєв Микита, Прощук Едуард, Рубльов Вячеслав, Саламаха Орест, Санченко Олександр, Соха Роман, Стернійчук Валерій, Ткаченко Олександр Владиславович, Трухін Олександр, Циба Тетяна, Чернєв Єгор, Швець Сергій, Шуляк Олена, Юнаков Іван, Яременко Богдан (свого часу він телефоном домовлявся із жінками легкої поведінки прямо на своєму робочому місці у сесійному залі під час пленарного засідання Верховної Ради України, але у даній ситуації він виявився на висоті), Ясько Єлизавета, Яцик Юлія).Ось ці 53 народні депутати України дійсно вболівають за українську справу і намагаються рятувати уже зіпсований імідж свого шефа Зе й своєї партії, але, на жаль, серед них я не бачу представників моєї рідної Чернівецької області – от яких «українських захисників»обрали до українського парламенту виборці Буковини!
Далі – позиція Сенцова та Загороднюка
Дуже жорстко та правильно щодо протоколов нєукраінскіх мудрєцов висловився колишній російський політв’язень Олег Сенцов: «Увесь останній час ми спостерігаємо, як зливають нашу країну. Як крок за кроком змінюється риторика влади. Нам пропонують то подати воду в Крим, то не поспішати в НАТО, то консультуватися з ОРДЛО, а Росію зробити спостерігачем за цим процесом. І як би все це робиться заради гуманітарних цілей. Коли від гідності відрізати по маленькому шматочку кожен день, то вона непомітно перетворюється у підлість. Так Путін крок за кроком придушував свободу у Росії, поки не створив з неї поліцейську державу, котра охороняє стадо баранів. Але Україна – це не Московія, тут є народ, який знає, як боротися за свою свободу, а на кожному шиномонтажу завжди вдосталь старих покришок (виділено Г. М.)» (Facebook: Oleg Sentsov, 13 березня 2020 року).
Не залишився осторонь від диверсійних дій Єрмака й колишній Міністр оборони України Андрій Загороднюк: «Це не «внутрішній конфлікт». Це – агресія РФ. Всі ці роки Росія намагалася стати посередником, а не єдиною причиною війни.
Якби мене не звільнили тиждень тому, день моєї відставки був би сьогодні (виділено Г. М.)» (Facebook, 13 березня 2020 року).
Від себе додам, що я повністю солідарний із позицією Тетяни Силіної, Юрія Бутусова, 53-х «слуг народу», Олега Сенцова і Андрія Загороднюка відносно неприпустимості «запровадження Консультативної ради в складі політичної підгрупи ТКГ»!
Що ж відбувається всередині «СН»?
Трохи згодом, 14 березня 2020 року, один зі списку 53-х українських «слуг народу» Єгор Чернєв розповів, що сталося в його парламентській фракції після оприлюднення їхньої заяви: «Політика, зазвичай, дуже швидко підсвічує в людині все найгірше. А ще вона показує, наскільки низько може впасти людина у своїх інтригах, підлості та лицемірстві.
Не встигла патріотична частина фракції «СН» заявити про своє застереження, що не можна йти на жодні поступки Росії та терористам, як знайшлися люди, які вирішили використати ситуацію у внутрішньопартійних інтригах.
Це ті самі наші «однопартійці», які протягом останнього року системно і методично поливали брудом уряд і своїх колег по фракції, вбивали рейтинг Президента, дискредитуючи його команду, і все лише заради однієї мети – повернення своєму господарю відомого банку та збереження його контролю над держпідприємствами.
І тепер ці люди у своїх соцмережах та телеграм-каналах, натягнувши маску доброчесності, виваженості та святої непорочної чистоти, лицемірно виступають на нібито захист Президента від «розкольників», до яких вони вирішили записати всіх нас.
Їхній розрахунок зрозумілий. Вони хочуть показати Президенту якусь змову, якої не існує, і дати зрозуміти Офісу Президента, що спиратися треба саме на їхню групу… Ну, а в обмін, звісно, ви поверніть нашому ляльководу (Ко – Г. М.) його банк (виділено Г. М.).
Отже, щоб не дати приводу цій групі для тиску та торгів з Офісом Президента, хочу розставити крапки над «і».
По-перше,… порохоботом ніколи не був, а моя позиція щодо війни з Росією була, є і буде незмінною.
По-друге, серед підписантів заяви немає жодного депутата, який би не підтримував Володимира Зеленського. Так, виникають дискусії, іноді непорозуміння, і це нормальний робочий процес. Але ми всі зацікавлені в тому, щоб у Президента вийшло виконати всі обіцянки, які він давав перед виборами – побороти корупцію, здійснити реформи, досягти миру. І ми будемо його в цьому підтримувати.
По третє, розкольниками і зрадниками ми вважаємо тих, хто замість спільної роботи займається лише обливанням брудом своїх колег і відверто працює проти Президента, його команди та всієї країни (виділено Г. М.).
Ми виступаємо за єдність фракції і не хочемо виносити внутрішні суперечки на загал. І не будемо. Але деструктивна діяльність окремих осіб без відповіді не залишиться» (Facebook: Yegor Chernev, 14 березня 2020 року).
А що ж діється за межами України?
Деструктивна діяльність Єрмака не залишилась непоміченою й на міжнародному рівні. Так, зокрема, нею залишилася невдоволеною частина депутатів німецького федерального парламенту (а Німеччина, як відомо, відіграє одну з ключових ролей у Нормандському форматі, під егідою котрого відбувається Мінський процес – переговори в Мінську, де Єрмак 11 березня 2020 року підписав протоколи нєукраінскіх мудрєцов): «У фракції Бундестагу «Союз 90/Зелені» розкритикували створення консультативної ради із залученням представників ОРДЛО в складі політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи (ТКГ). Відповідна заява була опублікована на сайті фракції в понеділок, 16 березня.
«Те, що звучить як позитивна нова динаміка в Мінському процесі, насправді є подальшим вихолощуванням Мінських угод. Ця рада є дуже сумнівною через однаковий статус представників України та представників окупованих територій (виділено Г. М.)», – заявив речник фракції «Союз 90/Зелені» з питань східноєвропейської політики Мануель Заррацін (Manuel Sarrazin).
На його думку, завдяки цій раді Росія реалізує свою основну вимогу, адже, за словами Зарраціна, «Кремль роками вимагав від України прямих переговорів з маріонетковим урядом»…
«Створення дорадчого органу за участю людей, які де-факто є керівниками уДонецьку та Луганську, не має реальної додаткової вартості для переговорних рішень. Всім відомо, що ці ватажки є і залишаться маріонетками Кремля», – наголосив представник Зелених…
«Ми очікуємо абсолютної ясності від федерального уряду з приводу цього питання. Росія є та залишається військовою стороною на Донбасі і також повинна бути відповідальною за свої дії. Завдяки так званій консультативній раді Путін має на меті сприяти поступовому прийняттю окупації та анексії Криму. Цьому треба запобігти», – вважає представник Зелених (виділено Г. М.)» (інтернет-ресурс «DW»: «Німецькі Зелені розкритикували створення консультативної ради з ОРДЛО», 17 березня 2020 року).
Чому Зе йде на капітулянтські поступки Путіну?
А ось чому! 16 березня 2020 року «УП» розмістила публікацію «Дебогданізація Зеленського. Як тепер працює Офіс Президента», де є слова, котрі проливають світло на темний вчинок господіна Єрмака – підписанта протоколов нєукраінскіх мудрєцов у Мінську 11 березня 2020 року: «Треба і банк Коломойскому не віддати, і не почати з ним війну. Або послати МВФ, або Коломойського. Але треба щось вирішувати. З цим не можна більше тягнути»,– обурюється один із членів команди Президента.
Друге надболюче питання, за його словами, це Росія: «Ми прийшли до Путіна і сказали, що давай ти зробиш нам кілька кроків назустріч, а ми тоді зможемо пояснити своїм людям, чому і нам треба якісь кроки робити. І росіяни пішли на обміни полоненими, кораблі віддали, транзит газу продовжили. А ми що? А нічого (виділено Г. М.)».
Тепер зрозуміло?!
Зе-влада у відповідь на кроки РоССіі/Путіна, які вони й так зобов’язані робити згідно норм міжнародного права та вимог міжнародного демократичного співтовариства, збирається поступатися на Донбасі суверенітетом України у вигляді її приєднання до російських маріонеток «ДНР»/«ЛНР», ставлячи під загрозу подальше існування української єдиної державності як такої.
Невже Український народ, переважна більшість котрого є патріотами України, дозволить Зе-владі торгувати українським суверенітетом і не притягне її до відповідальності за те, що насмілюється на нього зазіхати?!
Чи може хтось думає, що господін Єрмак підписав протоколи нєукраінскіх мудрєцов без відома Зе?!
Та ні: ці антиукраїнські протоколи нєукраінскіх мудрєцов господін Єрмак підписав (а підписав, бо повністю їх підтримує) за вказівкою Зе (п.3 статті 106 Конституції України гласить: «Президент України:… здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави…»), тому Зе-директиви українським переговірникам-підписантам, включаючи Леоніда Кучму, у Мінську 11 березня 2020 року мають бути оприлюднені, щоб Український народ нарешті зрозумів хто є хто та не терпів би й надалі продовження лицемірства, що вже, на жаль, проявилося згідно моєї праці «Яке ж Зе-лицемірство!» у церковному питанні!
Тому РОК – проти здачі України!
У відповідь на протоколи нєукраінскіх мудрєцов Рух опору капітуляції (РОК) 21 березня 2020 року оприлюднив заяву «Чергові поступки Росії посилять кризу під час пандемії коронавірусу: звернення громадськості до Президента України», в котрій, зокрема, сказано таке: «У цей непростий час влада зобов’язана бути прикладом мудрості та виваженості. Вся країна має сконцентрувати свої зусилля на подолання трьох загроз: пандемія вірусу COVID-19, відсіч збройній агресії Росії та зменшення негативних наслідків від економічної кризи.
Необхідно категорично відмовитися від розгляду питань, а тим більше ухвалення рішень, які викликають масове суспільне несприйняття.
У зв’язку з цим, ми вимагаємо від Президента Зеленського:
зобов’язати Леоніда Кучму та Андрія Єрмака відкликати свої підписи під протоколом засідання Тристоронньої контактної групи, що відбулося у Мінську 11 березня 2020 року;
заборонити українській делегації остаточно підписувати 25 березня 2020 року «Рішення Тристоронньої контактної групи про заснування Консультативної ради (робочої групи)»;
негайно припинити будь-які переговори щодо створення так званої «Консультативної ради», як такі що суперечать Конституції, законам та національним інтересам України (виділено Г. М.)…
Заява відкрита до підписів (свій підпис під нею я також поставив – Г. М.).
Для того, щоб підтримати (підписати) це звернення, надішліть на поштову скриньку: forcegap@pm.me лист, в якому вкажіть:
1. Ім'я та прізвище підписанта.
2. Посаду та організацію, яку підписант представляє.
Долучайтесь і поширюйте! (виділено Г. М.)» (Facebook, 21 березня 2020 року).
До РОКу долучився «Vox Ukraine»!
Після заяви РОКу «Vox Ukraine» опублікував «Звернення громадських діячів про недопущення створення консультради з «представниками ОРДЛО». Зупини владу від фатальної помилки»: «Шановні співвітчизники!
Сьогодні ми проходимо один із найважчих періодів в історії країни – одночасно маємо давати раду пандемії коронавірусу, російській агресії та економічній кризі в країні та у світі. Ми всі дуже хвилюємося за здоров’я та життя своїх рідних і близьких та за свій майбутній добробут. Однак саме зараз ми не можемо оминути увагою проблему, від якої залежить існування нашої країни.
Влада, а разом з нею і вся країна, сьогодні стоїть на межі фатальної помилки. Ця помилка може коштувати нашій країні незалежності й самого існування, а багатьом нашим громадянам – як військовим, так і цивільним – коштуватиме життя.
Ця помилка – підписання рішення про створення так званої консультаційної ради з «представниками ОРДЛО» – російських окупаційних адміністрацій. Рішення, яке 11 березня таємно, за спиною парламенту та українського суспільства, узгодив у Мінську голова Офісу Президента Андрій Єрмак. Подібні доленосні для країни документи не можуть ухвалюватися без широкого громадського обговорення. Це ляпас кожному українцеві і особливо всім, хто захищав та захищає Україну на фронті.
Зміст цього рішення – неприпустимий! Адже переговори України з «повноважними представниками ОРДЛО», а насправді маріонетками країни-агресора, – це визнання російської пропаганди про те, що в Україні нібито громадянська війна. Саме так це зрозуміють у світі. Фактично це капітуляція України. Це відмова України від Криму і «злив» судових процесів проти Росії, а отже – зрада наших громадян (незалежно від їх національності чи паспорта), які живуть там.
Далі буде втрата Україною міжнародної підтримки та зняття санкцій з Росії. Адже Берлін, Париж чи Вашингтон не можуть бути більш проукраїнськими, ніж Київ. Зрештою це призведе до неможливості ухвалення Києвом будь-якого рішення без погодження з Москвою, що означає спочатку втрату незалежності нашої держави, а потім федералізацію України за кремлівським планом і подальше розчленування України.
Більш того, у документі, на якому А.Єрмак написав «согласен», немає жодного слова про виведення російських військ з нашої території та роззброєння місцевих бойовиків, про отримання Україною повного контролю над державним кордоном. Не може бути й мови про будь-які політичні рішення, тим більше про вибори на окупованій частині Донбасу, без вирішення безпекових питань.
Українська влада хоче погодитися на процедури функціонування так званої консультативної ради, що означатиме її визнання як частини офіційних переговорів. Влада або не розуміє цього, або розуміє і навмисно веде країну до капітуляції. Але капітуляція – це не мир. Мир у нас зараз – на більшості території України. Завдяки нашій армії та волонтерам.
Кожен із нас, громадян України, може відвернути цю фатальну помилку, нагадавши владі, що недопустим є виведення Росії у ситуацію «понад конфліктом» та ведення прямих переговорів з «повноважними представниками ОРДЛО» у будь-якому форматі. Також недопустимим є обговорення політичних питань (наприклад, виборів) до вирішення безпекових питань – виведення російських військ, роззброєння місцевих бойовиків, отримання Україною контролю над своїм державним кордоном.
Що ви можете зробити:
Підписати петицію на сайті Президента.
Відправити листа депутатові партії, яку Ви підтримуєте, депутатові зі свого округу або голові своєї області, міста, громади (текст листа – тут; дізнатися свій виборчий округ можна тут, електронні адреси депутатів тут, або можна написати на адресу Верховної Ради (Київ, 01008, вул. Грушевського, 5), контакти голів обласних рад, мерів міст чи голів громад можна знайти на веб-сайтах відповідних рад, міст чи громад).
Поширити це звернення та попросити своїх знайомих також приєднатися до нього (форма для підпису) (я це теж зробив – Г. М.).
Як відповідальні громадяни, ми зараз переважно знаходимося вдома. Однак, громадянська відповідальність – це не лише вберегти співгромадян від хвороби. Це також уберегти владу від небезпечної помилки, а свою державу від знищення.
Допоможемо нашим військовим, які захищають нас на передовій!» (23 березня 2020 року).
А що ж поробляє сам Єрмак?
Й ось як на пандемію коронавірусу, коли весь світ включно з Україною потерпає від цієї біди, відреагував господін Єрмак.
Читайте продовження статті – Ч.2.
0 коментарів