80 років тому… Берлін – Мюнхен – Москва – Ґлайвіц – Вєлунь… Що далі? Ч. 3

   РФ після грузинської кампанії 2008 року теж почала переозброювати армію (переозброєння свідчить про підготовку наступних збройних агресій Московії, що й сталося 2014 року, зокрема, з Україною, проти котрої РоССія, очолювана вождем (фюрером) РоSSійского Райха Путіним пішла війною, але Захід, включаючи Британію, так само ніяк не реагував на масове російське оновлення своїх озброєнь, як і в 1930-х роках на такі ж дії Третього Німецького Райху, очолюваного його фюрером (вождем) Гітлером –  примітка та виділення  мої). У Москві планують завершити цей процес до 2020-го…

   «Фюрер так щиро клянеться у відданості ідеалам, які повністю протилежні його власним, що стає ніяково. Цей важливий гібридний прийом варто назвати поняттям з ідиш (єврейська мова германської мовної групи – примітка моя) хуцпа –  нахабна цинічна брехня, яка паралізує опонента.

   Цю тактику придумав не Гітлер… Ленін визначав цей прийом терміном «наднахабство» (російською «сверхнаглость»  – виділення та примітка мої): «Действительное впечатление можно произвести только сверхнаглостью» (письменниця Оксана Забужко: «Слово «хуцпа» походить з ідиш, але вже давно ввійшло в усі європейські мови. Воно означає верх цинізму й нахабства, що паралізує опонента, – ту «сверхнаглость», яка від початку була головним більшовицьким прийомом у політичній боротьбі», – з її інтерв’ю інтернет-ресурсу «УНІАН»: «Оксана Забужко: На якій підставі група пацанів з баблом вирішує долю 46-мільйонної нації до 2042 року?», 6 липня 2010 року – примітка моя).

   Впевнено називати чорне білим і навпаки – ось що таке російська хуцпа в нинішній гібридній війні. Коли законно обрана (2014 року українська – примітка моя) влада стає «хунтою», а самозвана військова хунта (призначені Москвою «керівники» псевдореспублік «ДНР»/«ЛНР» – примітка моя) – «народною владою» (виділено мною – Г. М.)…

   Хуцпа – це Путін, який у березні 2014 року, готуючись розпалити гібридну війну від Харкова до Одеси звертається… до українців: «Любі друзі, не вірте тим, хто лякає вас Росією. Тим, хто кричить, що за Кримом настане черга інших регіонів. Росія не хоче поділу України, нам це не потрібно» («Обращение Президента Российской Федерации. Владимир Путин выступил в Кремле перед депутатами Государственной Думы, членами Совета Федерации, руководителями регионов России и представителями гражданского общества. 18 марта 2014 года…

   Я  обращаюсь… к народу Украины. Искренне хочу, чтобы вы нас поняли: мы ни в коем случае не хотим нанести вам вред, оскорбить ваши национальные чувства…  Хочу, чтобы вы меня услышали, дорогие друзья. Не верьте тем, кто пугает вас Россией, кричит о том, что за Крымом последуют другие регионы. Мы не хотим раздела Украины, нам этого не нужно…

   Скажу прямо, у нас болит душа за всё, что происходит сейчас на Украине… И наша обеспокоенность понятна, ведь мы не просто близкие соседи, мы фактически, как я уже много раз говорил, один народ…

   Мы хотим дружбы с Украиной, хотим, чтобы она была сильным, суверенным, самодостаточным государством… И главное: мы хотим, чтобы на землю Украины пришли мир и согласие, и вместе с другими странами готовы оказывать этому всемерное содействие и поддержку» – примітка моя).

   Хуцпа – це Гітлер, який у березні 1935 року, готуючись дощенту зруйнувати мирний устрій, звертається… до Заходу: «Націонал-соціалістична Німеччина не хоче війни, тому що прекрасно розуміє: в будь-якій війні гине цвіт нації… Ми й гадки не маємо завойовувати інші народи. Німеччині потрібен мир, вона прагне його!».

  … Свою промову фюрер завершує ефектним театральним жестом — публічно клянеться у відсутності агресивних намірів щодо сусідів:

   «Урочисто визнаємо кордони Франції і відмовляємось від претензій!

   Обіцяємо не втручатися у внутрішні справи Австрії чи приєднувати її!

   Присягаю, що Німеччина не порушить демілітаризації Рейнської зони!».

   Поки вусата надлюдина присягає, новостворений німецький Генштаб вже третій тиждень працює над тим, як окупувати Рейнську зону. Це наказ №1 у щойно легалізованій армії. От тільки армія легалізована, а наказ ще ні. Військовий Міністр Бломберг пише його від руки – щоб не використовувати офіційні бланки і штатних машиністок.

   Учасникам штабних засідань взагалі забороняється робити якісь нотатки.

   Якщо документ загубиться, його використає ворожа пропаганда. А усні заяви завжди можна спростувати.

   Гібридна війна – річ непевна. Іноді в неї краще грати без офіційних документів…

   1 березня 1936 року Гітлер викликає Міністра оборони фон Бломберґа з групою штабних генералів: «Готуйте армію до переходу через Рубікон (термін «Перейти Рубікон» походить від однозначної ухвали давньоримського державця та полководця Юлія Цезаря про перехід річки Рубікон разом зі своїм військом всупереч забороні Сенату Риму зі словами «Жереб кинуто», після чого він унаслідок війни запанував над Римом, ставши його диктатором, але пізніше був убитий змовниками: себто загалом вислів означає безповоротне рішення – примітка моя)Рейн».

   Значна частина військових висловили впевненість у провалі такого грандіозного блефу. У французів вистачало боєздатних дивізій, щоб вибити нечисленні німецькі сили з демілітаризованої зони. Власне, післявоєнні мирні угоди (укладені після завершення Першої світової війни – примітка моя) і передбачали, що Франція має вчинити саме так, а Англія зобов'язана їй допомогти.

   Фон Бломберґ теж вагався, але план окупації Рейнської зони підготував. Цілком у гібридних традиціях Міністр визначив майбутню військову операцію як мирну, у форматі «неочікуваного кидка».

   На випадок французького опору німецьким військам план передбачав «бойові контрзаходи». Ішлося про стрімкий відступ Вермахту назад за Рейн.

   На світанку 7 березня в Рейнську демілітаризовану зону без зайвого шуму увійшли німецькі підрозділи. Бломберґ зміг зібрати для мирної операції не більше дивізії (10 – 12 батальйонів). На протилежний бік Рейну переправилося тільки три батальйони…

   Ця дата – 7 березня 1936 року – ключова у хронології протистояння нацизму із західними демократіями.

   Сам Гітлер і через роки згадуватиме той день як про переломний момент гібридної фази Другої світової війни – «найдраматичніші в житті години». Блефував він тоді відчайдушно: «Якби французи увійшли тоді в Рейнську зону, ми змушені були б тікати, підібгавши хвоста. Бо наших військових ресурсів не вистачало навіть на слабкий опір».

   О 10-й ранку Міністр закордонних справ Німеччини Нерита (насправді Нойрат, німецькою Konstantin Freiherr von Neurath, попередник Ріббентропа – примітка моя) вручив послам Британії, Франції та Італії офіційні ноти. Вони повідомляли, що Райх не визнає дотеперішнього мирного договору (йдеться про сім договорів 1925 року, названих Локарнськими за місцем їхнього укладання – місто Локарно, Швейцарія). І пропонує укласти новий.

   Французький посол влучно узагальнив:  «Гітлер б'є суперника в обличчя зі словами «Я приніс пропозицію миру!».

   Спершу підвищення ставок, потім –  гібридна деескалація (виділено мною – Г. М.).

   До згаданої пари тактичних прийомів може додаватися третій – імітація діалогу. Результативні переговори гібридному агресору ні до чого. Йому треба, щоб противники вірили в саму можливість домовитися.

   І це працює. Союзники вкотре йдуть на перемовини, знову закриваючи очі на силові кроки диктатора (тут наче йдеться не про Гітлера першої половини 20-го, а про Путіна початку 21-го століття, коли західні союзники України, найперше Франція й Німеччина, неодноразово до того обмануті тим же Путіним запевненнями про непричетність РоССіі до розв’язання та ведення нею очевидної для переважної більшості держав світу антиукраїнської війни на Донбасі, уже який раз зустрічаються із ним, поводячись як оті безпринципні шльондри і задовольняючись його черговими брехливими обіцянками – виділення й примітка мої)…

   Пізніше Гітлер повторить фокус із «оновленням мирних договорів» у Австрії та Чехословаччині. Під загрозою сили він змусить тамтешні уряди прийняти німецькі умови миру, навзаєм пообіцявши більше не порушувати сусідський суверенітет. Сталін зробить аналогічні пропозиції Литві, Латвії, Естонії та Фінляндії.

   Не згодиться тільки Фінляндія. Взамін вона отримає війну, зате збереже суверенітет  (моє аналітичне дослідження «Вчімося у маршала Маннергейма  перемагати Россію!»  про це розповідає – Г. М.). Всі інші країни спершу втратять незалежність (погодившись на «мир»-ганьбу, як от до прикладу Австрія і Чехословаччина – примітка моя), а потім ще й отримають війну (в своїй наведеній далі публікації «Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015» я вже цитував Вінстона Черчилля, який свого часу сказав, що у 1938 році  «Англії був запропонований вибір між війною і ганьбою. Вона вибрала ганьбу й отримає війну», але цей його пророчий вислів залишається актуальним, на жаль, і в наш час, тому мені доводиться нагадувати його знову – примітка та виділення мої).

   Навесні 2014-го РФ  пробувала  нав'язати подібну пропозицію миру Києву («Заявление МИД России о Группе поддержки для Украины…

   Целями Группы поддержки стало бы поощрение украинцев к осуществлению следующих первоочередных действий…

   2. 2. Без промедления созвать по решению Верховной Рады Украины конституционное собрание с равным представительством всех украинских регионов для подготовки новой федеративной конституции, в соответствии с которой:

   – будут закреплены принципы…,обеспечивающие политический строй Украины в качестве демократического федеративного государства, обладающего суверенитетом и нейтральным военно-политическим статусом;

   – русскому языку наряду с украинским будет предоставлен статус второго государственного языка…;

   – регионы будут самостоятельно прямым голосованием избирать органы своей законодательной и исполнительной власти…

   4. Признается и уважается право Крыма определить свою судьбу в соответствии с результатами свободного волеизъявления его населения в ходе состоявшегося 16 марта 2014 г. референдума.

   5. Установленный на основе совокупности изложенных выше целей и принципов государственный строй Украины, ее суверенитет, территориальная целостность и нейтральный военно-политический статус гарантируются Россией, Евросоюзом и США с закреплением резолюцией Совета Безопасности ООН.

   Россия готова совместно с нашими партнерами без промедления приступить к формированию многостороннего механизма содействия урегулированию украинского кризиса в соответствии с этими предложениями. 17 марта 2014 года»: це був російський план розчленування України, згідно котрого Москва свою агресію проти України називала «украінскім крізісом» – виділення й примітка мої). Агресор, який щойно вдарив сусіда в обличчя грубо порушив попередні домовленості, пропонував ЄС і США разом гарантувати нові українські кордони.

   В обмін на нову мирну угоду Україна мала стати федерацією, відпустити Крим, проголосити вічний нейтралітет, визнати російську мову державною (від подібних вимог, про одну з котрих – мовну розповідає моя робота «Друзі» України?», до рідної моєї Батьківщини – неповторної України Московщина – РоSSія навіть не думає відмовлятися – примітка й виділення мої)…

   До оголошення про створення Вермахту підлеглі Міністра пропаганди Геббельса стежили, щоб у пресі не з'являлося словосполучення «Генеральний штаб». Створення цього органу заборонялося згідно з умовами Версальського договору… Весь світ знав, що у німців є тіньовий Генштаб, але формально його не було –  отже, договір нібито не порушений.

   У 2014-му світові теж стане ясно, що Україну окуповують російські військові на російській техніці зі штатною зброєю. Але формально в цієї армії немає шевронів ЗС РФ (а захоплені українськими воїнами на території України російські військові із шевронами ЗС РФ – Московщини на формі та на російській техніці і зі штатною російською зброєю в руках просто «заблукали», як постійно брехливо стверджує Московський Кремль – примітка моя). Ніби й не війна, і Будапештські угоди не порушуються (у моїй дослідницькій праці «Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?» детально аналізується їхня оманлива сутність та котрі обійшлися Україні занадто дешево, що доказує мій матеріал «Ціна незалежності: 1240 чи 600 тисяч?» – Г. М.). І Путін присягає, що дотримується чинних правил гри (виділено мною – Г. М.)…

   Читайте продовження статті – Ч. 4.