Нове, але по-старому нахабне, обличчя нової влади Зе, або Мендель заслуговує на пендель*! Ч. 2
На це Юлія Мендель відреагувала так (Facebook, 27 вересня 2019 року): «У США «Ні» для журналіста означає неможливість підходити до першої особи. Інакше журналіста заарештують. Медіа наполягають, але не кидаються. Бо особистий простір першої особи – це його/її безпека. Особливо важливо це усвідомлювати після 2017 року, коли, вдаючи журналіста відомого видання, кілер підстрелив добровольця у Києві.
Можливо, мої прохання дещо не дотягують до високих стандартів. Але й Сергій Андрушко – не найгалантніший джентльмен. На відео видно, що я його не штовхала і не кидалася, а зупиняла (віділено мною – Г. М.)».
Й ось – відповідь Юлії Мендель (Ме) так само 27 вересня 2019 року від «Радіо Свобода» на Facebook-сторінці її програми «Схеми: корупція в деталях – RFERL»: «Задля уникнення маніпуляцій з боку представників Офісу Президента і речниці Зеленського, редакція «Схем» публікує повне відео спілкування Сергія Андрушка з Юлією Мендель та спроб нашого журналіста отримати позицію керівника ОП Богдана і Глави держави щодо фактів, встановлених редакцією під час проведення розслідування «Андрій Богдан. «Незаслужене» звання та грамота від Азарова в розпал Майдану»…» (на цьому відео добре видно те, про що йдеться вище у Facebook-дописі Михайла Ткача – примітка моя).
Того ж таки 27 вересня 2019 року програма «Схеми: корупція в деталях – RFERL» на своїй Facebook-сторінці зазначила: «А ось ще один епізод, коли речниця Президента Юлія Мендель буквально фізично відтягує журналіста «Радіо Свобода» Крістофера Міллера від Володимира Зеленського – перешкоджаючи йому поставити запитання Президенту. Це сталося 13 вересня на форумі YES (Ялтинської Європейської стратегії – примітка моя).
Публікуємо повне відео інциденту з перекладом.
Примітно, що у відповідь на зауваження журналіста, що «це не так, як це має працювати», Мендель відповіла: «Так, саме для цього я тут працюю» (тобто, за словами Ме, виходить, що Зе їй наказав виконувати при ньому функцію такого собі нахабного Цербера (це – триголовий пес грецької міфології, котрий охороняє ворота Аїду – царства мертвих, не випускаючи з нього померлих й не впускаючи туди живих), яка немає нічого спільного з функціями цивілізованого Прес-секретаря Президента України – виділення й примітка мої)».
А як усе гарно починалося… 3 червня 2019 року в інтерв’ю інтернет-виданню «ЙОД. MEDIA» під назвою «Новопризначена речниця Президента: «Українські політики не вміють посміятися над собою. І це проблема» Ме давала багато обіцянок: «Для того, щоб бути відкритішим до медіа, у Президента буде речниця, яка транслюватиме позицію Володимира Зеленського і пояснюватиме погляд на події, які відбуваються… У Володимира Зеленського є всі шанси стати найвідкритішим Президентом в історії України… Сто відсотків, журналісти можуть чекати на часте спілкування та брифінги… Тому я буду в його команді інструментом для спілкування з медіа… Мені би хотілося навчитися, як це роблять у Білому домі. Це є прикладом того, як відкрито ведеться комунікація, наскільки налагоджені контакти (виділено мною – Г. М.)…». Але, до прикрого, ні з шансами зробити Зе «найвідкритішим Президентом в історії України», ні з очікуванням представників ЗМІ на часте спілкуванням і брифінги, ні з обіцянкою бути в Зе «інструментом для спілкування з медіа», ні з бажанням навчитися вести комунікацію, «як це роблять у Білому домі» США, в Прес-секретаря ПреЗедента України Юлії Мендель не складається, а частіше всього виходить навпаки…
На таку, означену вище, неприйнятну поведінку Ме під час виконання нею її службових обов’язків той же Крістофер Міллер 27 вересня 2019 року відреагував у ефірі програми «Нині вже» на телеканалі «hromadske» (замітка «Такого в США просто не буває» – журналіст про поведінку Прес-секретарки Зеленського»): «Журналіст розповів, що 13 вересня на форумі YES у Києві він підійшов до Зеленського і запитав, чи пам’ятає він його і чи можна поставити запитання. Президент відповів: «Так, будь ласка».
«Я почав запитувати, але встиг сказати лише одне речення, коли Юлія Мендель підійшла до мене з-за спини, чим дуже мене здивувала. Вона схопила мене за праву руку і за спину і почала тягнути мене. Це було дуже неприємно», – зазначив Міллер.
Він наголосив, що це перешкоджання професійній діяльності журналіста, а також додав, що Мендель «абсолютно неправа», коли говорить, що подібна поведінка є нормальною для прес-секретарів у США. «Такого в Америці просто не буває», – сказав він.
Міллер додав, що Офіс Зеленського часто поводить себе подібним чином з журналістами незалежних медіа, коли ті намагаються поставити запитання, які Офіс розцінює як критичні щодо Зеленського або його команди.
«Я бачив, як добре Офіс ставиться до каналів та ЗМІ, що лояльні до Президента, і як геть інакше – до «Радіо Свобода», яке критикує цю владу, як і будь-яку, яка була до неї», – резюмував журналіст» (виділено мною – Г. М.).
На церберську поведінку Ме звернув увагу й голова Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Сергій Томіленко (Facebook, 27 вересня 2019 року): «Прес-секретар Президента не має права фізично перешкоджати роботі журналістів. Чи дружні обійми, чи відштовхування-відтягування – це не та поведінка, з якою журналісти мають миритися (виділено мною – Г. М.).
Висловлюю солідарність із колегами з програми «Схеми: корупція в деталях – RFERL» та американським журналістом Christopher Miller, який працює у Києві для «Радіо Свобода».
Влада в усьому світі шукає формати уникання неконтрольованих контактів із незалежними журналістами. І це природньо. Чиновник (як і кожна людина) боїться незручних запитань. Але перешкоджання журналістській діяльності – найгірша з можливих реакцій влади.
Національна спілка журналістів України звертається до Офісу Президента та Прес-секретаря Президента Юлії Мендель із закликом переглянути ставлення до журналістів, вибачитися за некоректні заяви та прикрі ситуації, які трапилися. І головне, нова владна команда має будувати коректні стосунки з журналістами, визнаючи, що спілкування із незалежними медіа – це важливий обов’язок демократичної влади, відповідальної перед громадянами (виділено мною – Г. М.)».
До речі, актуальним баченням ролі речника Президента України поділилася Прес-секретар Президента Віктора Ющенка Ірина Ванникова (Facebook, 27 вересня 2019 року): «Якщо коротко. Робота речника Президента – це генерувати сенси, пояснювати позицію Глави держави, вибудовувати комунікацію з медіа, бути джерелом достовірної інформації… Бути публічною, а значить тебе роздивляються під мікроскопом. Тому треба бути майже бездоганною – компетентною і раціональною. Бути дипломатом і психологом, юристом і журналістом, кризовим і проектним менеджером. Вибачте за пафос. Навіяло останніми подіями. Якщо я помиляюся, виправте мене. Можливо, сьогодні функція речника Президента – це штовхати, зупиняти журналістів і ганятися за операторами. Але виглядає так, що мікроскопом забивають цвяхи.
P. S. Сергія Андрушка знаю ще з часів спільної роботи на СТБ. Він правдивий журналіст і воїн. Він завжди був настирним, тому і став професіоналом справи (виділено мною – Г. М.)».
Не залишилися осторонь цього кричущого неподобства зі сторони Мендель започаткований 5 лютого 2019 року медіарух «Медіа за усвідомлений вибір» (вступити до нього або підтримати його можна, звернувшись до координатора Вадима Міського: vadim.miskyi@gmail.com) та інші представники ЗМІ: «Так, щонайменше троє журналістів українських та іноземних медіа повідомили, що нещодавно зіткнулися з неетичною та агресивною поведінкою Прес-секретарки Президента Юлії Мендель, яка відштовхувала їх, у тому числі, щоб обмежити можливість поставити Президентові запитання. Це, зокрема, були Наталія Шимків з «Лівого берега», Крістофер Міллер і Сергій Андрушко з «Радіо Свобода».
У всіх згаданих випадках дії щодо обмеження доступу журналістів до Президента вчиняли не працівники державної охорони, що свідчить про відсутність загроз його безпеці, а саме Прес-секретарка Президента Юлія Мендель. Подібні дії можуть бути розцінені як такі, що мають ознаки перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (виділено мною – Г. М.). А посилання Юлії Мендель у своєму поясненні у Фейсбуку на те, що, мовляв, її дії стосовно Андрушка були продиктовані зокрема й тим, що, цитуємо, «Медіа наполягають, але не кидаються. Бо особистий простір першої особи – це його/її безпека. Особливо важливо це усвідомлювати після 2017 року, коли, вдаючи журналіста відомого видання, кілер підстрелив добровольця у Києві», після публікації «Радіо Свобода» повного відео нагадують блюзнірство, адже їй очевидно було відомо, що Андрушко не «вдає» журналіста.
Ми звертаємо увагу Президента Володимира Зеленського на те, що відкрите спілкування із журналістами – це не лише ознака демократичності влади, а й її обов’язок (виділено мною – Г. М.). З огляду на повторюваність випадків неетичного поводження із журналістами з боку працівників Офісу Президента та депутатів фракції «Слуга народу», ми закликаємо команду Зеленського до налагодження більш конструктивних взаємовідносин з медіа. Ми змушені відзначити, що реакція представників влади на попередні інциденти свідчила про неповне розуміння ними ролі незалежних медіа в суспільстві та про недостатню готовність до нормалізації стосунків із журналістською спільнотою.
Ми закликаємо Президента України Володимира Зеленського особисто публічно відреагувати на загрозливу тенденцію перешкоджання роботі журналістів та медіа з боку працівників Офісу Президента (виділено мною – Г. М.)» (інтернет-видання «Детектор медіа»: «Медіаспільнота закликає Президента публічно відреагувати на перешкоджання роботі журналістів з боку працівниці його Офісу», 30 вересня 2019 року; заява є відкритою для підписання всіма журналістами, включаючи працівників ЗМІ Чернівецької області: долучитися до неї можна відправивши листа на пошту info@detector.media із зазначенням імені та прізвища).
А неформальна спільнота незалежних журналістів «Ініціатива 34» (34 – це номер статті Конституції України, котра гласить: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір»; про створення даної спільноти заявила журналістка Катя Горчинська (Facebook: Katya Gorchinskaya) 1 лютого 2019 року: заяву, відкриту до подальшого підписання, на момент її оприлюднення підтримали 68 представників ЗМІ) пішла ще далі (Facebook, 30 вересня 2019 року), ніж надто обережні Сергій Томіленко, рух «Медіа за усвідомлений вибір» й підтримуюча його інша медіаспільнота: «У зв’язку із непрофесійністю, неетичною поведінкою та провокацією штучних конфліктів, вимагаємо звільнити Юлію Мендель з посади Прес-секретара Президента України Володимира Зеленського.
Від Офісу Президента та Юлії Мендель очікуємо вибачень перед нашим колегою Сергієм Андрушком» (виділено мною – Г. М.).
Але Зе, на жаль, має зовсім іншу думку про Ме, що підтверджується оприлюдненою 1 жовтня 2019 року інтернет-порталом «OBOZREVATEL» інформацією «Ви нікого не штовхали?». Зеленський публічно потролив Мендель. Відео»: «Президент України Володимир Зеленський пожартував над своєю Прес-секретаркою Юлією Мендель через її недавні зіткнення з журналістами. Це трапилося на брифінгу Глави держави у вівторок, 1 жовтня… Так, Мендель оголосила про початок прес-конференції за підсумками переговорів у Мінську і надала слово Президенту. Зеленський подякував і звернувся до Мендель. «Ви нікого не штовхали, Юлю?» – посміхнувшись, запитав гарант. Прес-секретарка вирішила не відповідати». Дана позиція Зе тільки підтверджує, що він у спілкуванні із представниками ЗМІ – такий самий, як і Ме, а Ме – така сама, як і Зе, та що йому потрібен Цербер, а не професійний, ввічливий Прес-секретар, й що ПреЗедент не збирається карати Ме. Іншими словами, на журналістів, котрі, реагуючи на гострі суспільні запити до влади, ставлять незручні питання можновладцям, їм начхати.
Своєрідно на поведінку з працівниками ЗМІ Зе та Ме відреагував Сергій Гришин (інтернет-портал «Цензор.Нет»: «Кричить, за руки хапає, а що буде далі?» – журналіст Гришин передав Зеленському повідець, нашийник і намордник «для співпраці» з Мендель. ВІДЕО+ФОТОрепортаж», 3 жовтня 2019 року): «Журналіст Сергій Гришин приніс в Офіс Президента і передав Володимиру Зеленському намордник, ошийник і повідець для Прес-секретарки Глави держави Юлії Мендель…
«Історія проста. У нас є Прес-секретарка Президента Юлія Мендель, яка поводиться не дуже адекватно. Вона це продемонструвала тричі, як мінімум. Один раз під час спілкування з Крістофером Міллером… і двічі із Сергієм Андрушком. Я сподівався на певну реакцію Президента. Але позавчорашній брифінг і жарт Президента: «Юлю, ви сьогодні нікого не штовхали?», – кажуть, що він знає цю ситуацію і вона його влаштовує. Якщо вона його влаштовує, це його вибір. Нехай вона працює, просто потрібно обмежити її спілкування з журналістами і тримати під контролем, тому що це небезпечно. Спочатку кричить, потім за руки хапає, а що буде далі? Тому я передаю Президентові такий подарунок від себе для його співпраці з його Прес-секретаркою», – заявив журналіст Гришин (виділено мною – Г. М.).
До журналіста з ОП ніхто не вийшов і він залишив намордник, ошийник і повідець для Прес-секретарки Глави держави Юлії Мендель у бюро перепусток».
А 5 жовтня 2019 року журналістська програма «BIHUS.info» на своїй Facebook-сторінці розмістила відео наступної тематики: «Поштовхатись, а тепер налагоджувати діалог! Запитали, що думає пані Мендель про ситуацію з нашим колегою Сергієм Андрушком (виділено мною – Г. М.). Його, нагадаємо, вона дуже наполегливо відсунула, коли той хотів взяти коментар у Президента. А Зеленському хоч би що – лише жартує, чи не штовхали ви кого, Юліє? Як гадаєте, Президент вважає це ок поведінка?». Цікаво подивитись, послухати: рекомендую.
На це відео Сергій Андрушко відреагував так (Facebook, 5 жовтня 2019 року):«Реакція на Мендель». Чи готовий я до діалогу про свободу слова з Прес-секретарем Президента? Так, готовий. З новим адекватним Прес-секретарем Президента. Моя позиція» (виділено мною – Г. М.). Й дійсно, після такої неприпустимо ганебної поведінки Ме відступити – це означало б самому себе не поважати: компромісу тут бути не може!
Але Мендель, заслуговуючи на пендель, все одно гне своє. 6 жовтня 2019 року телеканал «1+1» на своїй інтернет-сторінці розмістив інтерв’ю «Журналіст сам кидався»: Прес-секретарка Президента Юлія Мендель прокоментувала Катерині Осадчій скандальний випадок, коли вона боронила Главу держави від преси» (пряма мова Ме): «По-перше, я не вважаю, що зробила щось критичне. По-друге, журналіст сам кидався, і ви не побачите в жодній цивілізованій країні такого. Коли мені кажуть, що я його штовхала, то, вибачте, я могла просто впасти під ним, якби я не відштовхувалася… І я не те щоб відштовхувалася, я просто робила опір, наскільки це було можливо».
Та це ще не все… 7 жовтня 2019 року інтернет-ресурс «24 канал» розмістив інформацію «Kyiv not Kiev: Мендель неправильно написала назву української столиці – фотофакт», повідомивши наступне: «Речниця українського Президента Юлія Мендель, схоже, не знає, як правильно транслітерувати назву української столиці. Робить вона це на російський манер.
Так, свій Твіттер Мендель веде виключно англійською мовою. В одному зі своїх повідомлень у мікроблозі Прес-секретарка Зеленського, згадуючи українську столицю, написала Kiev, а не Kyiv, як це правильно (виділено мною – Г. М.). Так, Мендель оприлюднила цитату з інтерв'ю Зеленського для видання Kyodo та написала, що його брали в Кієві».
Виправдалась Ме наступним чином: «Kyiv not Kiev. Я не змінила назву столиці України в недавній цитаті. Моя провина. У всіх моїх твітах згадується виключно українська версія Києва. Я сама постійно на цьому наголошувала у всіх ЗМІ, у яких працювала. Прошу пробачення у всіх, чиї почуття я образила, не змінивши цитату» («УП»: «Мендель пояснила, чому використала написання Kiev», 8 жовтня 2019 року).
Далі буде…
Позиція Ради з питань свободи слова та захисту журналістів
при Президентові України й самого ПреЗедента…
І аж після всього цього рейваху щодо неприйнятної службової поведінки Ме члени Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України відреагували своєю заявою, до прикрого, досить беззубою: «Прес-секретарка Президента та інші члени команди припускаються помилок, які викликають суспільний резонанс та негативні реакції як у журналістської спільноти, так і в суспільстві. Через недокомунікацію із журналістами багато важливих політичних питань або залишаються поза увагою суспільства, або інтерпретуються в специфічний спосіб, що породжує додаткові лінії розколу в самому суспільстві…
Окремі дії пані Ю.Мендель містять ознаки перешкоджання журналістам у здійсненні ними професійної діяльності, що є неприпустимим для державних службовців. Але, на жаль, ключові особи не почули аргументів та не шукають діалогу…
Враховуючи необхідність налагодження необхідного рівня комунікації між журналістами та прес-службою Президента, закликаємо Президента вжити заходів для покращення такої комунікації та уникнення подібних ситуацій в подальшому (виділено мною – Г. М.)» («Детектор медіа»: «Члени Ради зі свободи слова закликали Президента вжити заходів щодо ситуації з Мендель для налагодження комунікації», 8 жовтня 2019 року; заяву підписали 9 із 15 членів Ради, установчі збори котрої відбулися 16 вересня 2019 року, а УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 808/2019 «Про Раду з питань свободи слова та захисту журналістів» Зе підписав 6 листопада 2019 року).
І от яких заходів щодо Ме після багатьох звернень представників ЗМІ вжив Зе… «Президент України Володимир Зеленський знову пожартував над агресивною поведінкою своєї Прес-секретарки Юлії Мендель, у якої відбулося вже кілька конфліктів із журналістами. Цього разу Глава держави зіронізував на виставці «Зброя та безпека» в Києві в середу, 9 жовтня… Зеленський помітив журналіста, якого закрила охорона, і сказав: «Ні, ні, ні! Не чіпайте людей! Ідіть сюди». Коли той підійшов до Президента, Глава держави пожартував, поклавши руку на плече журналісту: «Дєвочкі нєт, тобто з вами нічого не буде страшного. Ви ж дівчат боїтеся»(виділено мною – Г. М.). Раніше… Зеленський звернувся до Мендель зі словами: «Ви ж нікого не штовхали, Юлю?» («OBOZREVATEL»: «Дівчинки тут немає»: Зеленський «підколов» журналіста через Мендель. Відеофакт», 9 жовтня 2019 року).
«Можно я вам честно скажу? Я, конечно, господина Андрушко видел много раз. Мне кажется, ведет он себя, несколько раз я это видел, не совсем корректно. Во-первых, так, в принципе, себя мужчина не должен вести по отношению к женщине, или к девушке.
Он здоровый мужик, честно, если бы я не был Президентом, я бы ему, конечно, ответил по-другому… Он здоровый парень, он нападает… ну, он нападает, ну, действительно это так… он прыгает…
Згідно журналістської етики, згідно з іншими людськими, якимось, відносинами, понимаете, он не может микрофоном бить меня по лицу…
Юля, конечно же, как Пресс-секретарь не имела права так реагировать, но эмоционально, знаете, ну, как «виснаженість», є таке прекрасне слово: емоційне виснаження.
Вона теж людина, і вона не зло, вона Прес-секретар. І вона з вашої журналістської землі вийшла...
Вона не мала права, як Прес-секретар, так реагувати, але вона вже не змогла як людина по-іншому реагувати на пана Андрушка…
Ще раз так буде і ми розійдемось, але зараз я її захищаю… Ну, ми ж всі люди, ми помиляємось… І я жива людина, з помилками і з будь-чим і вона така ж сама. Тому дєвочку, в цьому випадку, буду захищати (виділено мною – Г. М.)» («УП»: «Зеленський про Мендель і Андрушка: Дєвочку, в цьому випадку, буду захищати», 10 жовтня 2019 року).
Цікаво, й коли ж це Сергій Андрушко мікрофоном біл оточеного охоронцями Зе по ліцу?! Але тепер Український народ ще раз побачив справжнє ліцо, себто обличчя, Зе і тому процитовані вище «УП» й виданням «OBOZREVATEL» слова ПреЗедента про дєвочку та інформація того ж інтернет-порталу «OBOZREVATEL» від1 жовтня 2019 року «після публікації «Радіо Свобода» повного відео (на ньому добре видно, що Ме відштовхує Андрушка – примітка моя) нагадують блюзнірство», як повідомляло «Детектор медіа» 30 вересня 2019 року відносно Ме.
Й на завершення після блюзнірства, нахабства та непрофесіоналізму –
«ні обіцянок, ні пробачень», ні від Зе, ні від Ме…
Фактично знову ж про блюзнірство говорить і журналістка Юлія Забеліна: «В общем, Пресс-секретаря Зеленского Юлию Мендель предыдущие истории ничему не научили… Считала и считаю, что Пресс-секретарь Президента должен вести себя более уважительно по отношению к журналистам. О чем я ей вчера и сказала» (Facebook: Yulia Zabelina, 11 жовтня 2019 року; для повноти картини треба дивитися розміщене нею відео, де видно, як Ме намагається відвести дану журналістку від Президента, беручи її під лікоть).
Та журналіст Данило Яневський не здається, І) подавши 7 жовтня 2019 року до Солом’янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ЗАЯВУ про вчинення злочину: «…дії Прес-секретаря Президента є протиправними з точки зору кримінального законодавства, оскільки застосувавши фізичний вплив на журналіста Прес-секретарем допущено умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності, відповідальність за які передбачено ст. 171 КК України. Здійснивши напад на журналіста, службова особа Мендель Ю.В. з перевищенням повноважень, умисно порушила право журналіста на вільне збирання інформації, унеможливила його доступ до інформації, здійснила вплив у фізичній формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов'язків…
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 55, 56, 214, 215, 216 КПК України, ПРОШУ:
1. Внести мою заяву про вчинення Мендель Юлією Володимирівною кримінального правопорушення за ч.2. ч.3 ст. 171 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та видати мені пам’ятку про процесуальні права та обов`язки.
2. У строк передбачений КПК України розпочати досудове розслідування, з підстави вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч.2. ч.3 ст. 171 КК України.
3. Повідомити мене, у встановленому законом порядку і терміни, про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування» (Facebook: Данило Яневський, 7 жовтня 2019 року), ІІ) подавши 15 жовтня 2019 року слідчому судді Солом’янського районного суду м. Києва СКАРГУ на бездіяльність слідчого – «позов до суду… по кейсу «дєвочка» Мендель vs журналісти. Ніяка вона не «дєвочка», а посадова особа… Сьогодні про те, що цього кейсу і могло не бути, якби а) «дєвочка» не розпускала руки, б) її шеф зняв би слухавку і перепросив би журналістів, адже «корони» на голові, за його словами, він не має» (Facebook: Данило Яневський, 15 жовтня 2019 року; виділено мною – Г. М.), ІІІ) подавши 18 жовтня 2019 року «до ОП (Офісу Президента – примітка моя) офіційний запит. Цікавлюся, зокрема, чи існує офіційно таке поняття як «дєвочка», яку треба «захищати»? Якщо так, то хто саме і як має це робити? УДО? Особисто Голова держави? Інша, уповноважена ним особа? А якщо Прес-секретар «мальчік»? Коротко кажучи, купа питань – і це попри «формулу Шайнмайера» чи як його там?» (Facebook: Данило Яневський, 18 жовтня 2019 року; виділено мною – Г. М.).
А журналістка Олеся Медведєва ще раз вказує на жахливий непрофесіоналізм Ме: «Сегодня вышло интервью Зеленского прямо из Японии. Лояльное интервью, изданию Ахметова (інтернет-газеті «Сегодня» – примітка моя). За 11 минут интервью 4 раза вот этот человек (Ме: видно на стоп-кадрі – примітка моя) выглянул из-за стены в разные моменты, махала руками, какими-то листами, жестами объясняла, что мол все, хватит. Никогда так не делайте, пожалуйста. Это самый ужасный пример работы пресс-работника с политиком. Непрофессионально. Ужас просто (виділено мною – Г. М.)» (Facebook: Olesya Medvedeva, 23 жовтня 2019 року; для підтвердження сказаного нею надаю відеоматеріал «Капитуляции не будет»: Зеленский в эксклюзивном интервью «Сегодня» рассказал о переговорах по Донбассу» за 23 жовтня 2019 року, а про непрофесійність при попередній владі розповідає моя робота «Непрофесіоналізм і політична шизофренія»).
Отакий вийшов непривабливий фактаж… Що ж залишається після нього у сухому остатку?
Українська журналістська спільнота, на жаль, не виступає єдиним фронтом проти блюзнірства, менторства, нахабства, непрофесіоналізму, ігнорування (Юлія Мендель відмовилась свідчити в Генпрокуратурі після своїх слів про обстріл українськими військовиками мирних жителів на окупованій Росією території Донбасу) й порушення Закону зі сторони Ме та Зе в справі Ме. Лише «Ініціатива 34» і сам постраждалий Сергій Андрушко вимагають звільнення Ме. Подібну ж безкомпромісну позицію займає й Данило Яневський, вказуючи, що Ме порушила Закон, вчинивши злочин. Хоча, якби переважна більшість журналістів, столичних у першу чергу, професійних журналістських об’єднань, включаючи НСЖУ, займали щодо Ме спільну позицію, вимагаючи її звільнення, то, можливо б, і Зе не було би куди діватися. А так…
Ме вважає свої неодноразові блюзнірські, менторські, нахабні, непрофесійні, незаконні поступки, за котрі заслуговує на пендель, правильними та навіть не попросила пробачення за такі ганебні власні дії й не дає обіцянок, що вони не повторяться в майбутньому.
Зе, маючи перед собою весь оцей поганий фактаж, каже, що буде захищати дєвочку Ме та не збирається її звільняти з посади Прес-секретарки Президента України (навпаки, все спускається на гальмах, щоб дії Мендель поступово забувалися), бо йому потрібен Цербер, таким чином зневажаючи все співтовариство працівників українських ЗМІ, не кажучи вже про те, що від слова «дєвочка» разить сексизмом. Утримування Зе Мендель на посаді «виглядає так, що мікроскопом забивають цвяхи», як сказала Ірина Ванникова, але, напевно, Зе байдуже, і він так само не попросив пробачення за Ме й нічого не обіцяє…
Тому Зе та Ме, насміхаючись над українською журналістикою, а в її особі і над широкими верствами Українського народу, бо саме журналісти (я маю на увазі тільки патріотичних, професійних, порядних, незалежних представників даної професії, а не прислужників можновладців чи різних нуворишів та олігархічних кланів) роблять надбанням гласності проблеми його життя, спонукаючи владу (конкретно тут – Зе) їх вирішувати, можуть спокійно співати пісню «Ні обіцянок, ні пробачень» (слова й музика Сергія Лазо), де є такі рядки:
«Ні обіцянок, ні пробачень,
Все сталося само собою,
Слова набули нових значень,
Ми ж не змінилися з тобою».
Ну, а що ж таке пендель будь-якого ступеня, на котрий заслуговує Мендель?
*Пендель – це копняк під зад. Іншими словами – це те або інше покарання за той чи інший проступок. У випадку владно-службової особи пендель може мати найсильніший (найвищий) ступінь, себто закінчитися навіть звільненням із займаної посади і додатково ще й притягненням її до тієї або іншої відповідальності згідно Закону при наявності його порушення. Але в ситуації з владно-службовою особою Юлією Мендель, яка заслуговує на найсильніший пендель, ПреЗедент не застосував навіть найслабший пендель, хоча й «слова (гарні обіцянки Зе перед президентськими і парламентськими виборами 2019 року – примітка моя) набули нових значень (після перемоги Зе на вказаних виборах 2019 року обіцянки уже треба виконувати – примітка моя)», та «ми ж (Зе і Ме – примітка моя) не змінилися з тобою (тобто гарні слова-обіцянки залишилися просто словами, а реальні дії, як у даному випадку, не мають нічого спільного з ними, себто їх ніхто й не збирався виконувати – примітка моя)», бо таки дійсно «ми ж не змінилися з тобою»: нічого не вдієш – отакі от «слуги народу», котрих народ Український і обрав на свою голову в 2019 році.
0 коментарів