Ще одне «нове» обличчя нової влади Зе!
Та скільки можна?!
Вже ж є «нові» обличчя, зокрема Ку, про які розповідає моя робота «Отаке воно «нове» обличчя нової влади Зе?!». Когорта згаданих у ній «нових» облич нової влади Зе поповнилася ще одним «новим» обличчям Бо, котре показано вдруге уже в моїй іншій статті «Зе чи Бо? НаВухоДоносець і Ко!».
І ось – ще одне «нове»!
Дійсно, скільки можна новій владі Зе, говорячи про справді нові владні обличчя, призначати на різні посади зовсім не нові обличчя?!
Скільки ж можна новій владі Зе «годувати» Український народ «новими»-старими «стравами»?!
Що ж це за такий «новий» інґредієнт, без якого уже вкотре не може обійтися нова політична кухня, себто нова влада Зе, готуючи українцям «нові» політичні «страви»?!
Ось – цей інґредієнт…
Про нього Сергій Сидоренко написав наступне: «…пізно ввечері 18 лютого (2014 року – примітка моя), коли спецпідрозділи міліції атакували Майдан, в Міністерстві закордонних справ проходила зустріч глав іноземних диппредставництв з керівництвом МЗС, МВС та СБУ.
Пообіді 19 лютого відбулася ще одна така зустріч. Протягом години на кожному із раундів дипломатів намагалися переконати, що на Майдані перебувають озброєні терористи, а міліція взагалі не застосовує зброї (мій матеріал «Український Євромайдан діє!» розказує про той час, коли я також був там, включаючи й ті найтрагічніші лютневі майданівські дні і ночі – виділення й примітка мої).
Це були останні недолугі спроби влади здійснити інформаційну атаку на міжнародну спільноту…
Та ідеолог інформаційної роботи МЗС – перший заступник Міністра Руслан Демченко, – був переконаний, що працює ефективно...
Тому 20 лютого, коли в МЗС вже почався відвертий бунт, він порадив знову скликати (іноземних – примітка моя) послів на зустріч для чергової порції агітації від влади.
До слова, Демченко «працював ефективно» і з українськими дипломатами. Ще на початку лютого, коли в МЗС почала утворюватися «внутрішня фронда» і розпочався збір підписів під відкритим листом українських дипломатів, Демченко викликав «на розмову» дипломата номер один у підписному листі, Андрія Дещицю, вимагаючи від нього передати паролі доступу до веб-сторінок.
...20 лютого, напередодні розстрілу «Небесної Сотні», «внутрішня опозиція в МЗС» взяла під контроль офіційну сторінку Міністерства у Facebook. «За жодних обставин Демченко паролі не отримає», – запевняв у той вечір один із дипломатів-активістів.
Та невдовзі Демченко (таких, як він, змальовує моя публікація «Боротьба і єдність протилежностей…» – Г. М.) втратив можливість для тиску на підлеглих.
Його звільнення було одним з перших кадрових рішень нового Кабміну (5 березня 2014 року Прем’єр-міністр України А. Яценюк підписав РОЗПОРЯДЖЕННЯ Кабінету Міністрів України «Про звільнення Демченка Р. М. з посади першого заступника Міністра закордонних справ України» № 140-р – примітка моя)…
Будь-хто з дипломатичної служби може підтвердити: Руслан Демченко, який від лютого 2010 року (із 17 лютого – примітка моя) працював заступником, а від грудня (з 17 грудня 2010 року – примітка моя) – першим заступником глави МЗС та офіційно курував російський напрямок (із 1994 по 2005 роки працював на різних посадах під час президенства Кучми, включаючи його Адміністрацію – примітка моя), за часів Леоніда Кожари став «сірим кардиналом» МЗС (тобто вірно служив московитському «кардиналу» Януковичу – виділення й примітка мої).
Саме він формулював і розсилав по посольствах вимоги – хто і що має говорити на зовнішньополітичній арені. Він особисто перевіряв, як працюють посольства у питанні публічної компроментації Юлії Тимошенко і Юрія Луценка (такі дані надходили до Європравди з кількох диппредставництв), а з урахуванням цього – погоджував всі кадрові рішення в Міністерстві. Без візи Демченка було заборонене поширення будь-якої інформації від імені МЗС (виділено мною – Г. М.)…
«Сірий кардинал» МЗС недовго лишався без роботи.
Дуже скоро розпочалася президентська кампанія. В штабі Порошенка розповідають, що Демченко буквально атакував Порошенка дзвінками та sms, у яких пропонував свої послуги та засвідчував відданість…
…наприкінці вересня демократичний Президент Порошенко та захисник колишнього режиму Демченко офіційно оформили стосунки – останнього було призначено Радником Глави держави (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 739/2014 «Про призначення Р. Демченка Радником Президента України» від 23 вересня 2014 року – примітка моя)…
Той факт, що Порошенко призначив одіозного Радника вже після того, як парламент ухвалив Закон про люстрацію (виділено мною – Г. М.), багато про що свідчить (свідчить, зокрема, й про те, що суспільне сміття типу демченків чи інших подібних їм «нових» облич має, на жаль, своїх покровителів у постмайданній владі завдяки різним схемам, які показує мій «Маніфест порядності», включаючи навіть нову владу Зе, але Український народ зобов’язаний позбуватися таких шкідливих для себе схем – примітка моя).
Адже за Законом про люстрацію, який Президент нібито пообіцяв підписати, Демченко має бути позбавлений права займати посади у держорганах на десятирічний термін. Це чітка вимога ч. 1 ст. 3 Закону» («ЄП»: «Дипломатична люстрація. Зелене світло «сірому кардиналу» МЗС?», 6 жовтня 2014 року).
Далі про інґредієнта Демченка Сергій Сидоренко написав таке: «…його призначення радником Порошенка наприкінці вересня було сприйняте багатьма дипломатами як особиста образа. Той факт, що Демченко підпадає під дію Закону про люстрацію (який вже був ухвалений на день його призначення!), лише посилив здивування дипкорпусу (ЗАКОН УКРАЇНИ «Про очищення влади» № 1682-VII від 16 вересня 2014 року прийнято Верховною Радою України 16 вересня 2014 року (за – 231 голос), підписано Головою Верховної Ради України 25 вересня 2014 року і того ж дня відправлено на підпис Президенту України Петру Порошенку, котрий підписав його 10 жовтня 2014 року – примітка моя)…
Відразу кілька читачів «Європейської правди» дорікнули щодо того, що в статті «Дипломатична люстрація. Зелене світло «сірому кардиналу» МЗС?» випущений важливий епізод діяльності Демченка на посаді першого заступника глави МЗС – його участь в історичному (ганебному – примітка моя) засіданні Кабінету Міністрів від 21 листопада.
Це – той день, коли Кабмін Азарова несподівано ухвалив рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію (виділено мною – Г. М.).
…в розпорядженні «Європравди» опинився протокол засідання уряду. В шапці документу дійсно зазначено, що в засіданні 21.11.2013 брав участь Руслан Демченко…
Можливо, хтось був проти рішення про зупинку асоціації? Можливо, хтось попередив Міністрів про наслідки? На жаль, ні.
Співрозмовники «ЄП» кажуть, що рішення ухвалили одноголосно (виділено мною – Г. М.)…
Формально Демченко не голосував (адже це право мають лише Міністри). Але він, як представник профільного Міністерства, був зовоб’язаний висловити позицію.
То можливо, перший заступник глави МЗС насправді був проти скасування Асоціації, а його думку просто не врахували?
На жаль, знову «ні». Колишні урядовці кажуть, що такий протокол – безумовний доказ підтримки Демченком рішення про відмову від Угоди про асоціацію…
Петро Порошенко призначив своїм Радником людину, яка особисто доклалася до того, щоби Угоду про асоціацію не було підписано (виділено мною – Г. М.) у Вільнюсі (незважаючи на дію ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про очищення влади» № 1682-VII, По так і не звільнив Демченка з посади за люстрацією – примітка моя)» («ЄП»: «Європейський шлях» радника Порошенка. Загублений епізод», 13 жовтня 2014 року).
Де ж після Пе опинився Демченко?
Як не дивно, але «новий» інгредієнт Руслан Демченко опинився у новій владі Зе…
ПреЗедент підписав УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 547/2019 «Про звільнення Р.Демченка з посади Радника Президента України» від 23 липня 2019 рокуй одразу ж – УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 548/2019 «Про призначення Р.Демченка Радником Президента України» від 23 липня 2019 року.
Демченко, будучи першим заступником Міністра закордонних справ України і не внісши на засіданні КМУ 21 листопада 2013 року жодних зауважень від МЗС до проекту рішення КМУ про відмову України від асоціації з ЄС, посприяв одноголосному прийняттю РОЗПОРЯДЖЕННЯ Кабінету Міністрів України «Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони» № 905-р від 21 листопада 2013 року, котре призупинило, а фактично зупинило, підготовку до створення асоціації між ЄС та Україною, цим самим підтримавши курс Президента-проффесора Януковича на закабалення України РоССієй, що мало наслідком повстання українців у вигляді Євромайдану проти проффесорського внутрішньоокупаційного режиму України.
Після служіння зраднику Українського народу – московитській підстилці Януковичу Руслан Демченко став Радником Президента України Петра Порошенка. Правда, не зрозуміло, що він йому радив, оскільки Пе, на відміну від російського агента Януковича, однозначно підтримує курс на вступ України до НАТО й ЄС, що є абсолютно правильним і необхідним, та чому По не люстрував Демченка. Як не зрозуміло й те, чим такий цінний для Зе, котрий також підтримує, принаймні на словах, набуття Україною членства в Північноатлантичному Альянсі та Євросоюзі, недолюстрований Радник По Демченко, тим паче, що нова влада висловила бажання люструвати всю «стару» владу Пе (з «новими» обличчями типу демченків
або іншими схожими на них «новими» обличчями дуже складно побудувати процвітаючу євроатлантичну й європейську Україну, адже для цього необхідно дотримуватися моєї програми «6Д + 3П, або Що необхідно Україні для успіху», котра виключає залучення їх до державних справ).
Зе, де логіка, послідовність і принциповість?
Отаке воно ще одне «нове» обличчя нової влади Зе!
0 коментарів