Сердечні справи…

                                                                                   Любов може бути тільки взаємною.

                                                    Все, що відбувається лише з одного боку – хвороба.

                                                                                                                   Народна мудрість

   Хіба не чудово виглядають показані нижче сердечні справи?!

   Вони обидві (вгорі) – наче своєрідні «валентинки»…

   Чи ось ці сердечно-любовні?!

Або ось ці любовно-романтичні?!

Інтернет дозволив користуватися світлинами :)

   Отака вона природна краса! Недарма в народі кажуть: «Гарним здається все, на що дивишся з любов’ю».

   Про любов індійський філософ Ошо (Чандра Мохан Джеін, Раджніш, Ачар’я Раджніш, Бхагван Шрі Раджніш, який за себе мовив так: «Ошо. Ніколи не народжувався, ніколи не вмирав, тільки гостював на цій планеті Земля з 11 грудня 1931 по 19 січня 1990 року»)  говорив: «Ви повинні знати, що свобода – найвища цінність, і якщо любов не дає вам свободи, то це не любов».

   Психолог, психіатр, невролог та засновник психоаналізу Зіґмунд Фройд із Австрії стверджував: «Люблячий багатьох знає жінок, люблячий одну пізнає любов».

   Напевно лише  цими словами Фройда можна пояснити феномен, про котрий мова йде далі. Отже, дивимося й читаємо дуже уважно.

Меморіал на могилі жінки-католички (1820 – 1888) і

      чоловіка-протестанта (1809 – 1880) в Бельґії. Одружилися у 1842 році,

             незважаючи на супротив родичів, й щасливо прожили 38 років.

                    Дружина заповіла поховати себе не в сімейному склепі,

                         а на іншій стороні католицької частини цвинтаря

                                поруч з могилою чоловіка через огорожу.

                                      Їхні рідні встановили ці надгробки,

                                            як символ безмежної любові

                                                  та вірності подружжя.

                                              Любов до гробової дошки!

   Мабуть про таку любов мріють усі істинно закохані пари дівчат і хлопців, чоловіків та жінок, відзначаючи День святого Валентина (Валентинів день) 14 лютого, котрий недарма називають ще Днем усіх законах. Ось що про нього, себто й про справи сердечні, пише священик, публіцист, місіонер, протоієрей Української Православної Церкви (Православної Церкви України) – УПЦ (ПЦУ) Євген Заплетнюк на інтернет-сторінках свого блогу:

   І) у статті «Без свята проживемо, а без любові – не зможемо» за 14 лютого 2017 року: «Ображений хоче образити, а щасливий – ощасливити.

   Доволі схожа ситуація відбувається з людьми, які в силу певних обставин не відчували любові до себе з перших років життя… Вони не вірять у те, що любов існує…

   Саме такі люди є першими критиками та ворогами Дня Валентина. Раз їх ніхто не любить по-справжньому, то значить потрібно зіпсувати це свято й усім іншим… Кожна «валентинка», кожен невинний жарт нагадує та підкреслює, що вони не такі як всі – не здатні любити. Нехай навіть любити та помилятися…

   Можна привести безліч причин тому, чого не потрібно святкувати День святого Валентина. Так, звісно. Це суто комерція, це не православне свято, це порушує наші традиції… Однак, існує лише одна-єдина причина це робити: мені не байдуже, що в цей день відчуває мій обранець чи моя кохана. Розумієте?

   Свято Валентина чи День закоханих уже наша з вами реальність. Воно вже є. Воно існує незалежно від того, погоджуємося ми на це чи ні. А якщо так, то очевидно, найкращим способом провести його правильно – це не істерити про його шкідливість, але оцерковити його. Обов’язок християн – явити світу справжню любов, показати як можна любити по-справжньому. Звичайно, це потрібно робити весь рік, не чекаючи 14 лютого. Але в такий день потрібно це робити особливою ревністю та щирістю.

   Звичайно, це лише моя точка зору, і я не видаю її за голос усіє Церкви. Все ж, спілкуючись із людьми, особливо одруженими чоловіками та заміжніми жінками, які переживають постійні сімейні кризи, хочеться зауважити, що мати подібне свято, хоча й цілком штучне, але присвячене покращенню якості стосунків, дуже добре та корисно. Для нечистого все нечисте. Для християн, які формували свій світогляд на традиції спочатку юдеїв, а потім греків, така практика цілком нормальна. Наше завдання освятити цей світ Євангелією та показати світу норму. Норму будь-якого аспекту людського життя (Мати Тереза, про котру оповідається у моїй статті «Життя – це мрія, здійсни її», казала, що «життя – це любов, то люби» – Г. М.).

   Для того, щоб показати свою любов на День Валентина, вам не обов’язково навіть купляти щось, фінансуючи цинічних торгашів. Ви можете проявити свою небайдужість просто зайвий раз помивши посуд… А ще, ви можете разом сьогодні сходити в якесь кафе за годину перед Всенічною, напередодні свята Стрітення. Справжні почуття не купляються подарунками. Їх будують.

   Я завжди багато говорю про той аспект любові, який є не емоцією, а рисою благочестя, конкретними вчинками. Однак, не варто й забувати, що любов все-таки, й не в останню чергу, це ще й дісно наша емоція. А від чого залежать наші емоції? Наші емоції залежить від обставин. Зміни обставини й зміняться емоції. Чи не так?.. Якщо не працювати над обставинами, любов як емоція нас покине, будучи витісненою іншими, значно сильнішими враженнями…

   Усім бажаю не тільки закоханості, але й справжньої любові, яка вища за всі будь-які життєві обставини, час і простір. А ще, не забувайте любити та приймати такими, які ви є («Бути самим собою» каже моя публікація під цією назвою – Г. М.). Бо лише той, хто себе любить може по-справжньому полюбити іншого. Дати другому можна лише щось, що у вас самого є. Любові всім нам, бо її ніколи не буває забагато. Без свята проживемо, а без любові – не зможемо»;

  ІІ) в статті «10 порад від священика, який не боїться Дня святого Валентина» за 13 лютого 2018 року: «Зазвичай я пояснюю, що це зовсім не церковне свято. Православні того дня шанують мученика Трифона, а ввечері служать Всенічне бдіння святу Стрітення. Для католиків в цей день – свято пам’яті свв.Кирила та Мефодія, а сам Валентин вважається покровителем не закоханих, а психічнохворих… А ще я знаю, що святий ІІІ століття на ім’я Валентин, який за переданням таємно вінчав закохані пари, не міг це робити хоча б з тієї причини, що чин церковного шлюбу було сформовано десь на межі IX-X віку. Раніше люди не вінчалися таким способом, як робимо ми це сьогодні. Однак!

   Однак, із часом я помітив, що така риторика не завжди корисна. І навіть більше, – не завжди розумна! Виходить, що церковні люди, хоч і керуючись найбільш благочестивими намірами, все-таки хочуть зіпсувати свято іншим. І наче устами патологічного ревнивця, священики та церковні активісти постійно б’ються в істериках, що, мовляв, якщо це свято не дісталося нам, то «нехай воно не дістанеться більше нікому!».

   Мені така думка виглядає безглуздою та несправедливою, бо, як християнин, я дуже хочу щоб усі люди були щасливими, і не тільки після смерті, але й уже тепер, у кожному аспекті свого земного життя. То ж якщо для когось важливий мій дозвіл на свято закоханих – я його радо вам даю. Люди, а тим більше християни, не повинні відчувати себе обділеними любов’ю. Це найгірше, що може трапитися з нами в житті. Тому, …я б хотів трохи поговорити…, …чому я не боюся Дня святого Валентина.

   Через загальне відступлення від Бога та Церкви людей нашого часу все більше будуть оточувати неймовірна кількість нецерковних свят, а також таких днів у році, які видаються чимсь особливими для невіруючих. На жаль, ми ніколи не зможемо зробити так, щоб свята Обрізання Господнього чи Чуда архистратига Михаїла в Конех стали настільки ж популярними та улюбленими, наскільки нині є популярними та затребуваними свята Хелловіну, Валентина чи Патріка. Цей факт треба смиренно прийняти, з максимальною християнською розважливістю та мудрістю. І, як радять лікарі, якщо не можемо щось змінити у своєму житті, то обов’язково слід змінити ставлення до цього. «День святого Валентина» – це чудова нагода всім нам знову й знову говорити про найбільш дефіцитну річ нашого часу – про любов.

   1. День закоханих вчить помічати власну статеву ідентичність. Спочатку ці люди забороняють нам святкувати день стосунків між хлопчиками та дівчатками, а потім усі дивуються, звідки в нас так багато гомосексуалістів… День закоханих – це підкреслено двостатеве свято. Воно вчить хлопчиків бути хлопчиками, а дівчаток – дівчатками. І хоча напевне й гомосексуалісти дарують один одному «валентинки», навіть між двох хлопчиків, хтось виконує роль хлопчика, а хтось – дівчинки.

   2. День для того, щоб помиритися. Чимало людей, які скептично ставляться до Дня Валентина, не перестають страждати від того, що не вміють любити, не вміють налагоджувати стосунки з протилежною статтю та насолоджувати щасливим життям у шлюбі. Ми часто сваримося, ми часто ображаємо один одного. А як часто замість того, щоб рятувати власні сімейні стосунки ми воліємо просто розлучитися! Сьогодні пари розлучаються набагато активніше, ніж раніше. Чому? Бо не вміють любити. Не хочуть брати на себе відповідальність, хочуть лише прав, а не зобов’язань. То ж не дивно, що інститут сім’ї нині в безмежно глибокій кризі. Все ж, якщо ваші зіпсовані стосунки застав День Валентина – це чудова нагода повернутись лицем один до одного та перепроситися за всі помилки. Цей день – дарунок із Небес для тих, хто не мав сміливості чи інших зовнішніх спонук прийти до свого подружнього партнера, чи просто коханої людини. Нехай сонце не заходить у гніві вашому! (Еф.4:26). Помиріться, чи принаймні, спробуйте це зробити.

   3. Щоб виконати формальності. …моє бажання помиритися й перепросити свого ворога має залежати не від дати в церковному календарі, але від мого особистого бажання помиритися…. Однак, навіть таке, доволі формальне ставлення до акту взаємного прощення, в дійсності має неймовірну силу! Лише переконавшись на власному досвіді, простивши (у моєму есе «Простити людину…» йдеться про це – Г. М.) та попросивши прощення в інших хоча б одного разу, люди більше ніколи не сумніваються у потрібності та важливості такого спеціального чину прощення в Церкві. Навіть із формальним підходом він має величезний вплив на наше серце. Годі говорити, наскільки велику внутрішню та очистительну, спасенну дію має цей обряд, якщо людина приступає до своїх братів і сестер не формально, але із усієї своєї сутності хоче миру з ближнім і з самим собою. Приблизно те саме, може й відбутися в стосунках подружньої пари. Якщо за роки спільного життя людей поглинув побут і дрібні проблеми, День закоханих це чудова нагода парі згадати, що вони не лише сусіди по квартирі, чи власники спільного господарства, але й люди, які колись були закоханими та світилися від щастя навіть після невеличкої телефонної розмови один із одним. І якщо такого вже давно немає, стосунки треба терміново реанімувати.

   4. День для стосунків. На жаль, пристрасна людина – надзвичайно егоїстична істота. З часом яскравість почуттів неминуче зникає у кожної пари. А тому, до цього треба мудро готуватися. «Не запускати» хвороби. В ідеалі, чоловік та дружина повинні шукати нагоди частіше побути один із одним. Не через дітей, ні через спільні справи чи проблеми, а лише тому, що вони люблять один одного. Як показує досвід більшості пар, говорячи мовою математики, з кожним роком чоловік і дружина все менше пересікаються, і все більше паралельні один одному. Щоб такого не було, людська свідомість викристалізувала ще один день, який повинен стати на сторожі людського щастя. Присвятіть день споминам власного щасливого минулого, заради власного щасливого майбутнього.

   5. Вчитися коханню. Як не дивно, але однією з причин того, чому в нас настільки невдалий досвід справжніх, живих і святих любовних стосунків є відсутність у нас теоретичних знань про цей феномен – феномен людських взаємовідносин… Єдиними нашими вчителями теорії любові є автори пісень, віршів і фільмів про любов. Насправді всі ці речі, які оточують нас із самого дитинства та напрочуд якісно промивають нам мізки, це не про любов, а про пристрасті, про муки, про гріх і егоїзм (мій матеріал «Святий і грішний…» так само заставляє задуматися, що є гріх, а що – святість – Г. М.). Натомість, існують тонни неймовірно важливих, тверезих і потрібних книжок і статей про те, чим повинна бути справжня любов, і чим вона відрізняється від токсичних, гріховних стосунків… Скажу лише, що якщо у вас немає змоги присвятити цей день коханій людині в повній мірі, зробіть щось корисне для себе – ознайомтесь хоча б у теорії, якою є ідеальні, здорові стосунки чоловіка та жінки…. Лише знаючи що конкретно вам потрібно, ви зможете шукати це. І, якщо пощастить, то й знайти.

   6. Турбота про того, кого любиш. Чимало людей скептично ставляться до цього дня мотивуючи це лише вульгарністю дарунків паперових сердечок і шоколадок. Мовляв, це смішно – ототожнювати мої величезні почуття з «валентинками»… Не стримуйте себе. Ви завжди зможете проявити свою турботу про людину, до якої маєте почуття… Цей день не про листівки, а про турботу.

   7. Помолитися за партнера. Тебе по-справжньому любить лише той, хто молиться за тебе Богу. Це не лише красивий афоризм, але й цілком справедливий погляд на любов. Коли я люблю людину, я бажаю їй максимального блага. Часто наша любов є завуальованим егоїзмом, чи проекцією любові до самих себе. І лише щира молитва за щасливе життя коханої чи коханого виявляють нашу віру в Бога та любов до інших у повній мірі. Тому, одним із завдань християн – «оцерковити» День закоханих. Його давно вже слід перенести з базарів, магазинів і нічних клубів у храми. Саме тому, ми не говоримо, що День святого Валентина це свято. Це не свято. Святом стане воно лише тоді, коли буде розпочинатися в храмі Божому. Це «День закоханих», і не більше. Зайдіть у цей день до церкви та обов’язково помоліться за свого коханого…

   8. День закоханих не лише про секс і блуд. Чимало людей називають це свято – «святом блуду». Звичайно, це не так. Можливо й дійсно, хтось очікує цього дня лише для того, щоб мати секс. Однак, як мені здається, той кому він ніколи не світить – не побачить його й 14 лютого. Ну, а хто веде активне статеве життя, зовсім не мусить чекати певної дати, щоб покохатися. Ототожнювати це свято винятково з блудом може тільки спотворена блудом хвора свідомість… Це ж дивно будувати свою філософію не на правилах, а на винятках із правил!.. Оскільки для психічно- та духовно здорових людей любов – це не лише процес статевого акту, але й стан серця людини, її чистоти та святості, мистецтву любити треба вчитися все життя (й не тільки любити, як каже моя робота «Самопорятунок, або Ніколи не здавайся!» – Г. М.. І буде просто чудово, якщо цьому ми присвятимо ще один день у році. Наша ціль не проклинати всіх, хто вчиться виявляти свої почуття, але навчити їх здоровому прийняттю себе, своїх почуттів, не порушуючи базові євангельські цінності.

   9. Подякувати та відпустити минуле. Оскільки потреба в любові та прийнятті – це одна з базових потреб людини, саме наявність позитивного досвіду закоханості, дружби (моя замітка «Про дружбу…»  розкриває певні її нюанси – Г. М.) та стосунків і є в багатьох випадках свідченням людського щастя. Той, хто любив і любить – щасливий. Той, хто не має такого досвіду – глибоко нещасний. Іноді, люди роками живуть не відпускаючи від себе травми невдалих любовних стосунків. Іноді люди травмовані минулим саме через це й не можуть будувати на такому хиткому фундаменті нових стосунків. А тому, було б дуже добре, коли самотні люди в цей день нарешті поміркують над причинами власної самотності. Можливо, в тому, що ми залишилися одні винні ми самі, а не інші люди. Тим не менше, День закоханих – це час, коли можна хоча б спробувати відпустити попередній негативний досвід у стосунках. Якщо для цього треба допомога фахівців – не соромтеся. Священики, психологи та психотерапевти готові вам допомагати. І, між іншим, вони саме для цього й існують. Прийміть своє минуле, подякуйте йому за те, що зробило вас сильнішим, і відпустить його, щоб далі жити новим, повноцінним життям у здорових стосунках. Якщо для цього треба буде з’ясувати з кимось стосунки – просто напишіть цій людині листа з усіма своїми думками, почуттями й емоціями. Залишіть на папері все те, що довгими роками душило вас. І ще одне. Цього листа зовсім не обов’язково надсилати адресату. Він потрібен у першу чергу вам самим. Ви навіть можете його одразу ж спалити. Напишіть його й символічно запаліть, щоб у тому вогні згоріли всі ваші минулі негативні емоції, недовіра до людей та страх відкритися новому. Спробуйте це.

   10. І на завершення. Я з великою повагою ставлюся до людей, які мають свої тверді погляди на життя (про окремі його аспекти розповідає моє дослідження «Оце «життя», або Інтеграція від інтеграції різниться»  – Г. М.), можуть похвалитися чіткими власними принципами та переконаннями. Однак, водночас мушу нагадати, що твердість – це не зажди позитивна риса. Змінюються умови життя, з роками ми стаємо дорослими, а дехто з нас із віком ще й може стати розумнішим (хоча необов’язково). Тож немає нічого дивного в тому, що погляди на певні речі в нас можуть змінюватися разом із нами. Це нормально. Все життя християнина тримається лише на тому, що нам стало можливим покаяння – переміна розуму. Грецьке слово «метаноя», яким перекладають слово «покаяння», буквально означає «зміну розуму». Той хто покаявся – «передумав» грішити. Те, що люди усвідомлюють власні помилки – це не лише нормально, але й єдина можлива запорука нашого спасіння.

   Немає сумнівів у тому, що День Валентина, чи День усіх закоханих, – доволі специфічний і багатогранних феномен, у якому дивним чином поєдналися й економічні чинники, й туга людей за щастям, і дитяче бажання дорослих дарувати та отримувати подарунки, і глибоке бажання бути коханим і кохати самому. І так само, як роздивляючись зблизька фрагменти великої картини, кожен бачить лише свій фрагмент, так і в цьому дивному святкуванні кожному відгукується лише та частина, яка відома йому у власному досвіді. Комусь День закоханих – це унікальна можливість нарешті сказати коханій про свої почуття, а для когось це лише нагода висловити своє заздрісне обурення радістю інших. Комусь це чудова нагода розповісти про любов, яку далі не всилах у собі тримати, а хтось в цьому дійстві бачить лише блуд. Все в нашій голові та серці. А як воно насправді? Напевне, краще всіх про це якось сказав апостол Павло:

   «Для чистих усе чисте; а для осквернених i невiрних немає нiчого чистого, але оскверненi i розум їхнiй‚ i совiсть. Вони говорять, що знають Бога, а дiлами вiдрiкаються, будучи огидними i нездатними нi до якого доброго діла» (Тит.1:15).

   Подумаймо про це…

   Бажаю всім щастя і любові. Зрештою, це одне й те ж…».

   Пам’ятаймо:  «Без свята проживемо, а без любові – не зможемо»!