«Друзі» України? Угорський та польський зрізи. P. S.

17 січня 2019 року Польське радіо на своєму інтернет-сайті оприлюднило інформацію під назвою «КС оголосив рішення щодо «української частини» Закону про ІНП», де зазначено наступне: «Конституційний Суд Польщі визнав неконституційними положення оновленого Закону про Інститут національної пам’яті із визначеннями «українські націоналісти» та «Східна Малопольща». Ці положення у лютому 2018 року опротестував Президент Анджей Дуда. Протилежну думку мають Сейм та Генеральний прокурор.

Судді підтримали позицію Президента Польщі, який ствердив, що визначення «українські націоналісти» та «Східна Малопольща» є неточними, що перешкоджає точному визнанню забороненого діяння і, таким чином, це порушує конституційний принцип точності права.

Нагадаємо, Президент Анджей Дуда оскаржив положення у частині щодо «злочинів українських націоналістів». Зміни дозволяють відкривати кримінальні провадження проти осіб, котрі «заперечують злочини українських націоналістів у 1925 – 1950 роках, а також злочини українських формувань, котрі колаборували з ІІІ Райхом під час Другої світової війни». Зі статтею 55 Закону про ІНП за заперечення таких злочинів загрожує штраф або позбавлення волі до трьох років.

Новий Закон про ІНП набув чинності 1 березня 2018 року. У червні президент Польщі підписав чергову зміну до Закону про ІНП, що скасовує, зокрема, положення накладання штрафу або позбавлення волі за приписування польському народу та державі відповідальності за злочини ІІІ Райху (на прийнятті цієї зміні наполягали Ізраїль й США – примітка моя).

Проти змін (тих, які стали чинними 1 березня 2018 року– примітка моя) до Закону про ІНП виступали, зокрема, Ізраїль, США та Україна».

Дана інформація ще раз підкреслила, що більшість польського політикуму справді є «друзями» України, бо ж ні уряд, ні парламент (Сейм і Сенат) Польщі не захотіли внести й прийняти необхідні зміни до Закону про Інститут національної пам’яті, як того науково обґрунтовано вимагала Україна, натомість польські уряд та парламент негайно внесли і прийняли ті зміни до цього ж Закону, а Президент Польщі Анджей Дуда (це уже засвідчено вгорі), їх підписав, котрих вимагали Ізраїль та США.

Добре, що все-таки Президент Польщі не закрив зовсім очі на явну правову нікчемність «українських поправок» – частини законодавчих змін від 1 березня 2018 року, хоча й підписався під ними (хіба будь-який Президент може підписувати ті акти, що протирічать Конституції його держави?!), і усе ж спромігся звернутися з відповідним поданням до Конституційного Суду Польщі, судді якого, виходячи із очевидних науково-правових реалій, де-факто скасували неконституційну антиукраїнську законотворчість польських владних політиків, правда, не всю, а лише у зазначеному Польським радіо 17 січня 2019 року контексті.

Конституційний Суд Польщі, на відміну від польської влади в особі парламенту, уряду та Генерального прокурора, виявився на висоті, даючи таким чином можливість державному керівництву Польщі покращувати зіпсовані ним же самим двосторонні польсько-українські відносини однобоко-упередженим, часто без жодних наукових доказів, трактуванням історичних питань, з чого отримувала вигоду Росія. Але рішення польських конституційних суддів зовсім не означає, що Україна після нього повинна йти на ті чи інші односторонні поступки, адже Польща, яка перщою почада псувати польсько-українські стосунки лише своїм баченням, без урахування обґрунтованих аргументів України, історичної проблематики, при цьому ще й безпідставно зруйнувавши багато українських пам’ятних поховань, навіть нічого не зробила хоча б для одного – їхнього відновлення (бодай окремих із них).