СКРІПАЛЬскоє дєло і двоякість дій Заходу. Так – правильній позиції Президента України! Ні – непрофесіоналізму його владних соратників! P. P. S.

   14 березня 2018 року народний депутат України (фракція партії «Блок Петра Порошенка») Світлана Заліщук на своїй сторінці у Facebook написала: «Міністр Павло Клімкін на нашому комітеті у закордонних справах анонсував, що МЗС підготувало пропозиції для президента щодо виходу з органів СНД та денонсації Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією (виділено мною – Г. М.). На питання коли можна очікувати таких рішень міністр відповів, що рішення за главою держави (виділено мною – Г. М.)».

   12 квітня 2018 року Президент України Петро Порошенко заявив: «В цих умовах наступним кроком буде внесення мною до українського Парламенту проекту Закону про негайнеодностороннє припинення дії окремих положень (виділено мною – Г. М.) Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Росією…

   Вже ніхто не сперечається з тим, що через відмову Кремля припинити агресію проти України окремі статті базового Договору з Росією стали одіозними анахронізмами (виділено мною – Г. М.)… Але чому… ми лише призупиняємо дію окремих статей?».

   28 серпня 2018 року Президент України зазначив (Тwitter Петра Порошенка): «Нарешті ми підійшли достатньо підготовленими і юридично захищеними до припинення дії (виділено мною – Г. М.) Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ, який з вини Москви вже давно став анахронізмом (виділено мною – Г. М.). Уже найближчим часом очікую від МЗС України необхідний пакет документів».

   Як бачимо, Президент України спочатку говорить тільки про негайне одностороннє припинення, призупинення лише деяких положень вказаного Договору, хоча жодних правових підстав для припинення, призупинення, зупинення, скасування (чи будь-якої іншої назви подібного правочину) дії тільки окремих його статей просто не існує (всю аргументацію цієї константи я детально виклав у розділі «Чому Україна продовжує дружити з Росією?» даної своєї публікації, та лише згодом, аж через 4,5 місяця (про негайність забуто?), вже правильно заявляє про припинення дії всього Договору.

   З іншого боку, Президент України каже, що очікує для цього від МЗС «необхідний пакет документів», але ж Міністр закордонних справ України Павло Клімкін, згідно інформації Світлани Заліщук, ще 14 березня 2018 року сказав, що очолюване ним Міністерство підготувало всі необхідні пропозиції відносно припинення діїДоговору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. То навіщо тоді Президент України очікує від МЗС потрібні документи, якщо вони були готові ще 5,5 місяця тому назад? Після наведених фактів, крім цього, можна поставити іще чимало інших питань українським високопосадовцям та, принаймні, озвучу три:

   1) як таке може бути, що відносно однієї й тієї ж проблеми Міністр закордонних справ України говорить одне, а Президент України – інше?;

   2) чому Президент України щодо Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією спочатку твердить одне, а потім – фактично протилежне?;

   3) чим, чиїми рекомендаціями керувався Президент України, коли говорив про можливість припинення, призупинення окремих положень українсько-російського Договору, що юридично неможливо зробити, та коли вже вірно казав про припинення дії всього Договору і чи взагалі беруться ним до уваги фахові рекомендації, бо ж у МЗС України, Адміністрації Президента України, сподіваюся, все-таки є грамотні юристи та фахівці-міжнародники?

   Ось вам, шановні читачі, і база для роздумів про українську владу в контексті назви й аргументів даного дослідження…

   Читайте P. Р. P. S.