Непрофесіоналізм і політична шизофренія

   18 вересня 2016 року відбулися «вибори» в Государствєнную Думу ФС РФ сєдьмого созива. Україна на них відреагувала Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів і правових наслідків та, відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання» № 1527-VIII від 20 вересня 2016 року, яка, зокрема, стверджує наступне:

   «Верховна Рада України постановляє:

   1. Визнати, що з огляду на незаконне проведення виборів на території тимчасово окупованих Росією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя проведення виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання є порушенням Конституції та законодавства України, основних принципів та норм міжнародного права, Статуту Організації Об’єднаних Націй, Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року (далі – Гельсінський Заключний акт), Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року (далі – Будапештський меморандум), Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй про територіальну цілісність України № 68/262, ухваленої 27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (далі – Генеральна Асамблея ООН), та інших міжнародно-правових актів.

   2. Не визнавати легітимність виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів і юридичних наслідків та, відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання (виділено мною – Г. М.)

   4. Заяву Верховної Ради України «Про невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів і правових наслідків та, відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання» схвалити…».

      А сама Заява Верховної Ради України  «Про невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів і правових наслідків та, відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання», схвалена Постановою Верховної Ради України № 1527-VIII, гласить ще й таке:

   «Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою, територія якої в межах існуючого міжнародно визнаного кордону є цілісною і недоторканною.

   Відповідно до основних принципів міжнародного права, а також принципів діяльності Організації Об’єднаних Націй, закріплених, зокрема, у статті 2 Статуту Організації Об’єднаних Націй, держави зобов’язані поважати такі принципи, як основи суверенної рівності держав, утримання від застосування сили в міжнародних зносинах, територіальної цілісності, недоторканності державних кордонів, невтручання у внутрішні справи держав. Розділи I, III, IV Гельсінського Заключного акта також визначають обов’язок держав-учасниць поважати суверенну рівність одна одної, непорушність кордонів, а також повагу до територіальної цілісності кожної держави. Відповідно до Будапештського меморандуму Російська Федерація підтвердила Україні своє зобов’язання згідно з принципами Гельсінського Заключного акта поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

   Генеральна Асамблея ООН в ухваленій 27 березня 2014 року Резолюції про територіальну цілісність України підтвердила свою відданість суверенітету, політичній незалежності, єдності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, а також закликала всі держави та міжнародні організації не визнавати будь-які зміни статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і утримуватися від жодних дій або кроків, що можуть тлумачитися як визнання будь-якої зміни статусу.

   Відповідно, враховуючи незаконне проведення виборів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя 18 вересня 2016 року, проведення виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання є порушенням Конституції та законів України, основних принципів та норм міжнародного права, Статуту Організації Об’єднаних Націй, Гельсінського Заключного акта, Будапештського меморандуму, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України № 68/262, ухваленої 27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, та інших міжнародно-правових актів…

   Відтак,  за загальним принципом права – «Jus  ex  injuria non  oritur» (Право не може виникнути з правопорушення), вибори до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результати і правові наслідки та, відповідно, склад, повноваження, акти та рішення Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання є нелегітимними (виділено мною – Г. М.)».

   Із процитованої вгорі Постанови № 1527-VIII чітко випливає, що Україна визнає нелегітимною всю Государствєнную Думу (ГД) ФС РФ  сєдьмого созива, а не лише частину її депутатів, незаконно обраних у Криму (Автономна Республіка Крим (АРК) + Севастополь): хоча саме остання пропозиція й досить часто лунала серед окремих українських високопосадовців, але все-таки здоровий глузд узяв гору.

   Оскільки Дума сєдьмого созива є нелегітимною, то і верхня палата Фєдєрального Собранія (ФС) – Совєт Фєдєраціі (СФ) є нелегітимним, бо до його складу також входять делеговані російсько-кримською окупаційною владою представники (члєни СФ не обираються на прямих виборах) цієї незаконної мєстной «власті», а звідси й усе ФС РФ стає нелегітимним.

   18 березня 2018 року в день 4-ї річниці російської офіційної анексії українського Криму (21 березня 2014 року Путін підписав усі прийняті нелегітимними ГД та СФ відповідно 20 і 21 березня 2014 року незаконні анексійні рішення, а 11 квітня 2014 року офіційний інтернет-портал правової інформації РФ оприлюднив нову редакцію Констітуціі Россіі (статья 65) зі включеним Кримом) відбулися «вибори» Президента РФ, а вірніше – «вибори» Вєрховного царствующєго правітеля Россіі Путіна, бо всі інші його так звані конкуренти – це бутафорія. На ці «вибори» Україна теж відреагувала Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України щодо невизнання Україною легітимності виборів Президента Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України – Автономній Республіці Крим та місті Севастополі» № 2371-VIII  від 22 березня 2018 року, якою затверджено зазначену Заяву, де вказано наступне:

   «Рішуче засуджуючи триваючу збройну агресію Російської Федерації проти України, яка розпочалася 20 лютого 2014 року та результатом якої є незаконна окупація частини території України – Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та деяких районів Донецької та Луганської областей,

   підкреслюючи грубе порушення Російською Федерацією основних принципів і загальновизнаних норм міжнародного права, обов’язків як держави-окупанта, а також своїх міжнародних зобов’язань щодо поваги територіальної цілісності і суверенітету України, які містяться у Статуті Організації Об’єднаних Націй, Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі…, Меморандумі про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї… та низці інших двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів, а також в інших міжнародно-правових документах, сторонами та учасниками яких є Україна та Російська Федерація,

   беручи до уваги резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй «Територіальна цілісність України» № 68/262 від 27 березня 2014 року, «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» № 71/205 від 19 грудня 2016 року та «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» № 72/190 від 19 грудня 2017 року,

   враховуючи рішення та резолюції міжнародних організацій, їх парламентських асамблей, які засуджують агресію Російської Федерації проти України і спробу незаконної анексії Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також підтверджують суверенітет і територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах, …

   Верховна Рада України заявляє таке:

   1. Організація окупаційною російською адміністрацією в рамках виборів Президента Російської Федерації голосування на тимчасово окупованій території України – Автономній Республіці Крим та місті Севастополі є протиправною.

   2. Результати цього незаконного голосування є нікчемними і не мають жодних правових наслідків. Вони також жодним чином не можуть свідчити або будь-яким чином бути використаними як свідчення будь-якої зміни статусу тимчасово окупованих територій України – Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, визначеного Конституцією і законами України.

   3. Істотні обмеження виборчих прав громадян у ході виборчого процесу в Російській Федерації, створення нерівних умов для кандидатів та відсутність справжнього вибору, про що йдеться у попередніх висновках Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі, а також неправомірне зарахування понад 1 мільйона голосів з тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим і міста Севастополя істотно спотворюють результати голосування на виборах Президента Російської Федерації в цілому, закономірно ставлячи під сумнів їх легітимність (ставити під сумнів легітимність «виборів» та визнати «вибори» нелегітимними – це дві великі різниці: виділено і прокоментовано мною – Г. М.)…».

   За прийняття Постанови № 2371-VIII (законопроект № 8168-1 від 22 березня 2018 року) проголосувало 255 народних депутатів України, які своїм голосуванням підтримали й п. 3 процитованої вище Заяви зі вказаної Постанови Верховної Ради України, котрий, як бачимо, написано туманно та двояко, але суть, закладена в назві Постанови № 2371-VIII, залишається однозначною: Україна загалом визнає «вибори» Президента РФ легітимними, але одночасно визнає їх нелегітимними в окупованому Росією Криму. Саме такий підхід, який першопочатково був закладений у проекті Постанови № 8168 від 20 березня 2018 року, а потім знайшов відображення в його удосконаленому варіанті № 8168-1, підтримувало і МЗС України.

   У своїй роботі «Згадаємо всіх зрадників поіменно!» про зазначені вище «вибори» ГД ФС РФ 18 вересня 2016 року я детально показав, що «результати будь-яких російських виборів, включно з президентськими, референдумів, проведених із залученням до них виборців – жителів окупованих Криму та Севастополя, є нелегітимними» в цілому, тобто за аналогією з визнанням нелегітимною всієї Думи сєдьмого созива Україна також мала би визнати нелегітимним і россійского правітєля Путіна після «виборів» 18 березня 2018 року чи будь-якого іншого майбутнього правітєля, обраного у результаті наступних чергових або позачергових виборів, що проводитимуться в окупованому Росією Криму.

   Тим часом, 7 травня 2018 року відбулася інавгурація Президента РФ…

   Чому я так достатньо розлого цитую Постанови Верховної Ради України № 1527-VIII та № 2371-VIII і затверджені ними відповідні Заяви? Та тому, аби читачі самі переконалися, що  ситуація у Криму, яка була під час «виборів» 18 вересня 2016 року, залишилися такою ж самою і на момент «виборів» 18 березня 2018 року та, крім того, в указаних Постановах і Заявах наводиться фактично однакова аргументація з посиланням на одні й ті ж міжнародно-правові документи щодо незаконності дій Росії на території українського Криму, але кінцеві висновки зроблені абсолютно різні. А як тоді бути із «загальним принципом права – «Jus ex injuria non oritur» (Право не може виникнути з правопорушення)», наведеним вище у Заяві Верховної Ради України, схваленій Постановою № 1527-VIII? Чому відносно «виборів» 18 вересня 2016 року цей принцип права працює в Україні, а щодо «виборів» 18 березня 2018 року уже не працює? Чому Постанова № 2371-VIII від 22 березня 2018 року не приймалася за аналогією (прецедентом) із Постановою № 1527-VIII від 20 вересня 2016 року? Що це за двоякий підхід? Чому подібні речі є можливими в українській владі загалом і у парламенті зокрема? Та як називається проблема (діагноз), коли в одній людській голові водночас присутні дві взаємовиключні відповіді на одне й те ж питання? Відповідь: шизофренія – з медичної точки зору. А в аналізованій тут політично-«виборчій» ситуації діагностика схожа на політичну шизофренію. Для того, щоб подібні ситуації більше не повторювалися, всім українцям завжди в своїх діях треба дотримуватися певних принципів, викладених у моїй статті «6Д + 3П, або Що необхідно Україні для успіху», і необхідно поламати те, про що йдеться в моєму матеріалі «Розкоші й злидні українських (не куртизанок)  можновладців…».

   Але треба сказати, що серед окремих народних депутатів України була також і інша, правильна точка зору на «вибори» 18 березня 2018 року, оприлюднена у проекті Постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів Президента Російської Федерації, їх результатів, правових наслідків та, відповідно, актів нелегітимно обраної на цю посаду особи» № 8153 від 19 березня 2018 року співавторства Максима Бурбака і Георгія Логвинського, яку парламент проігнорував. Цей законопроект був написаний за аналогією із Постановою № 1527-VIII, тобто ним пропонувалося визнати «вибори» 18 березня 2018 року повністю нелегітимним, що й мало би бути зроблено, враховуючи наведені вище аргументи. На жаль, посадовці виконавчої влади устами уповноважених представників МЗС України заявляли, що визнання загалом нелегітимними виборів Президента РФ негативно відіб’ється на можливостях українського дипломатичного відомства щодо захисту українських громадян у Росії, включаючи незаконно ув’язнених, і не підтримували проект Постанови № 8153. Виглядає геть несерйозно, бо й до «виборів» 18 березня 2018 року після початку російської агресії 20 лютого 2014 року згадані можливості МЗС України були близькими до нуля. Отакий от «професіоналізм» влади, про який, зокрема, йдеться в моєму дослідженні «СКРІПАЛЬскоє дєло і двоякість дій Заходу. Так – правильній позиції Президента України! Ні – непрофесіоналізму його владних соратників!». Як у підсумку таке «професіональне» дійство влади називається з урахуванням двоякої правової оцінки Постановами Верховної Ради України № 1527-VIII та № 2371-VIII одного й того ж здійсненого Росією міжнародного правопорушення? Відповідь напрошується сама собою… Непрофесіоналізм і політична шизофренія.

   Хіба Українському народу це потрібно?!

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте