Будні «крилатої піхоти»
Такими є повітряно — десантні війська (ПДВ),
які дуже влучно називають ще «крилатою піхотою»!
«Люди називають тебе ненормальним, коли ти робиш те, на що у них ніколи не
вистачило би сміливості», – ця народна мудрістьв повній мірі стосується воїнів —
десантників і подібних їм сміливців – представників інших ризикованих професій.
Читайте мої спогади
«Перша національна експедиція «Україна – Північний полюс – 2000»
про арктичну епопею.
У двох своїх статтях
«Як російський офіцер у своїх батьків — українців стріляв…» та
я розказую про свій шлях до лав «крилатої піхоти», а нижче ще й показую.
Україні вкрай потрібні сучасні повітряно — десантні війська
(моя публікація «Чому?» містить інформацію про їхні проблеми),
як реальний, а не на папері, повноцінний окремий рід військ – стратегічний резерв
Верховного Головнокомандувача ЗСУ.
Вони мають бути одним з наріжних акцентів для української влади на шляху
побудови ефективної Воєнної організації держави.
Успіхів, «крилата піхото»!
Я – офіцер повітряно — десантних вйськ!
На жаль, у мене немає копії рапорту «на гору» (тоді не додумався її зробити),
в якому я емоційно, щиро аргументував своє бажання стати десантником.
Після виконання бойового завдання зі своїми десантниками…
Командир взводу Георгій Манчуленко стоїть 8-й зліва.
Перед посадкою на борт Іл-76 для парашутного десантування, літо 1989 року.
Впізнаєте мене 26 — річного?
Даруйте за таку якість фото – роки беруть своє… :)))
На пам'ять про службу в повітряно — десантних військах.
Завантаження 2006 року техніки (тут БМД-1) 25 ОПДБр на борт літаків
Іл-76 для десантування парашутним способом.
Одразу після парашутного десантування техніки (БМД, бронетранспортери
десантні (БТР-Д), вантажні автомобілі, буксирувана й самохідна артилерія,
Пересувні протитанкові системи, зенітки, рухомі пункти управління і зв’язку,
матеріально — технічного забезпечення, інженерні й радіаційного, хімічного,
бактеріологічного захисту машини, мобільні польові госпіталі) стрибають
з парашутами зі зброєю та іншим бойовим спорядженням екіпажі і
розрахунки та всі «крилаті піхотинці» визначеного десанту (залежно від
завдання можуть бути тисячі людей й десятки, інколи сотні, технічних одиниць;
швидкість літаків при десантуванні – до 400 км/год).
Техніка на багатокупольних вантажних парашутних системах (БКС)
або ПРС (нижче) і за нею десантники на людських парашутах — куполах (деякі з
них дозволяють стрибати із висот у діапазоні 200 м – 8 км) повернуться на землю
в тилу ворога, щоб приступити до найважчого – виконання бойових завдань.
З неба – в бій!
Парашутно — реактивні системи (ПРС) із твердопаливними реактивними
гальмівними двигунами для десантування авіадесантованої техніки у дії!
Екіпажі також можуть десантуватися всередині БМД, БТР-Д на спеціальних,
схожих з сидіннями космонавтів, але простіших, кріслах при допомозі БКС
або ПРС, що в реальних умовах війни у кілька разів скорочує підготовку до
бою, дозволяючи розпочати його одразу після приземлення. Техніка та люди
мають якнайшвидше дістатися землі, щоб їх не знищили в повітрі.
На жаль, у ПДВ ЗСУ є серйозні проблеми із забезпеченням БКС, ПРС (останні
фактично відсутні і дуже складні в експлуатації) та іншою чисто десантною технікою.
Керівництву України, ЗСУ, оборонно — промислового комплексу є над чим працювати.
Розвідники (дивіться нижче) перед початком повітряно — десантних операцій
діють за іншим планом з завданням уможливити їхнє проведення.
Розвідувальні, розвідувально — диверсійні групи повітряно — десантних військ
і ССО (військ спеціального призначення) можуть здійснювати (у бойових
умовах – переважно вночі) парашутні стрибки на системах типу «літаюче
крило» з літака на великих висотах (8 – 11 км), використовуючи індивідуальні
дихальні апарати (є з можливістю одночасної роботи як в повітрі так і під
водою), із низьким (HALO: High Altitude – Low Opening: велика висота – низьке
розкриття, затяжний стрибок) чи високим (HAHO: High Altitude – High Opening:
велика висота – високе розкриття, орієнтація – за навігаційним обладнанням і
безшумний переліт на десятки кілометрів від місця десантування) розкриттям
(ручним, примусовим) парашутів залежно від завдання й можливості
(неможливості) перетину літаком повітряного кордону іншої держави.
Аеродром м. Болград (Одещина), 17 липня 2000 року. Перед завантаженням у
військово — транспортний літак Іл-76 для парашутного десантування
(народний депутат України Георгій Манчуленко – другий з правого флангу)
на Яворівський полігон (Львівщина) під час спільних
українсько — американських навчань «крилатої піхоти» «Щит миру – 2000».
Десантники – на борту Іл-76.
Читайте закінчення — Ч. 2.
0 коментарів