Про «ватників», дурнів, чистоплюїв і запізнілу реакцію… Ч. 2

                                                                Читайте початок.

   Метою Доктрини є уточнення засад формування та реалізації державної інформаційної політики, насамперед щодо протидії руйнівному інформаційному впливу Російської Федерації (виділено мною – Г. М.) в умовах розв'язаної нею гібридної війни…

   Національними інтересами України в інформаційній сфері є:

   1) життєво важливі інтереси особи: …

   захищеність від… інформаційно-психологічних впливів (виділено мною – Г. М.);

   2) життєво важливі інтереси суспільства і держави:

   захист українського суспільства від агресивного впливу деструктивної пропаганди, передусім з боку Російської Федерації;

   захист українського суспільства від агресивного інформаційного впливу Російської Федерації (виділено мною – Г. М.), спрямованого на пропаганду війни, розпалювання національної і релігійної ворожнечі, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України; …

   Актуальними загрозами національним інтересам та національній безпеці України в інформаційній сфері є:

   здійснення спеціальних інформаційних операцій (виділено мною – Г. М.), спрямованих на підрив обороноздатності, деморалізацію особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань, провокування екстремістських проявів, підживлення панічних настроїв, загострення і дестабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації, розпалювання міжетнічних і міжконфесійних конфліктів в Україні; …

   інформаційна експансія держави-агресора та контрольованих нею структур, зокрема шляхом розширення власної інформаційної інфраструктури на території України (виділено мною – Г. М.)  та в інших державах…

   Пріоритетами державної політики в інформаційній сфері мають бути:

   1) щодо забезпечення інформаційної безпеки: …

   законодавче врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента мережі Інтернет, інформації, яка загрожує життю, здоров'ю громадян України, пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення територіальної цілісності України, загрожує державному суверенітету, пропагує комуністичний та/або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими та їхню символіку (виділено мною – Г. М.);…

   боротьба з дезінформацією та деструктивною пропагандою з боку Російської Федерації;…

   виявлення та притягнення до відповідальності згідно із законодавством суб'єктів українського інформаційного простору, що створені та/або використовуються державою-агресором для ведення інформаційної війни проти України, та унеможливлення їхньої підривної діяльності;

   унеможливлення вільного обігу інформаційної продукції (друкованої та електронної), насамперед походженням з території держави-агресора, що містить пропаганду війни, національної і релігійної ворожнечі, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України, провокує масові заворушення (виділено мною – Г. М.); …

   2) щодо забезпечення захисту і розвитку інформаційного простору України (назва моєї замітки «Куди простягається Україна?» дає інформацію для роздумів), а також конституційного права громадян на інформацію: …

   підвищення медіа-грамотності суспільства, сприяння підготовці професійних кадрів для медіа-сфери з високим рівнем компетентності (виділено мною – Г. М.);

   удосконалення законодавчого регулювання інформаційної сфери відповідно до актуальних загроз національній безпеці… (виконання положень Доктрини забезпечуватимуть РНБО, КМУ, Міністерство інформполітики (МІП), МО, Мінкультури, Державне агентство України з питань кіно, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, СБУ, розвідувальні органи, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національний інститут стратегічних досліджень: головне, щоб цей ансамбль органів влади грав вчасно, злагоджено й результативно – примітка моя)».

                                  Застосування персональних спеціальних економічних

                                            та інших обмежувальних заходів (санкцій)

   Президент України 15 травня 2017 року підписав Указ № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (його умовно можна назвати блокувальним), яким увів, зокрема, санкції щодо юридичних осіб – заборонив в Україні, згідно пропозиції СБУ (правильної, але запізнілої на три роки), доступ до російських соціальних мереж на три роки, зокрема таких: АО «Лабораторія Каспєрского» (www.kaspersky.ru), ТзОВ «Лабораторія Касперського Україна» (www.kaspersky.ua), ООО «Доктор Вєб» (www.drweb.ru), ТзОВ «Центр технічної підтримки «Доктор Веб», ООО «Яндєкс» (yandex.ruі його сервіси), ТзОВ «Яндекс.Україна» (yandex.uaі його сервіси), ООО «Мейл.РУ ГРУП» (www.mail.ru), ТзОВ «Мейл.РУ Україна», ООО «Вконтактє» (www.vk.com), ТзОВ «В Контакті», «Однокласснікі» (www.ok.ru).

                                                        Думка громадянина України

   Журналістка Мирослава Барчук 16 травня 2017 року у своєму facebook написала: «Тут дехто з колег, яких я поважаю і люблю, б’є рекорди широти світогляду, називаючи блокування російських ресурсів авторитаризмом… Мовляв, суспільство саме може відокремити мухи від котлет…, народ мудрий…

   По-перше, треба визнати, народ не мудрий, на жаль… Давайте не лукавити вже з цим міфом про мудрий український народ. Переважна більшість суспільства далі живе в мороці – моральному, економічному, ціннісному (виділено мною – Г. М.). Хто не вірить, заведіть в приміській київський електричці розмову про політику… Або навіть в київському метро просто поговоріть про жизнь. Подивіться на… вирази облич, послухайте лексику сусідів за стінкою, музику, яку вони слухають, запитайте їх про улюблені книжки і кіно...

   Олександр Пасхавер (український вчений-економіст – примітка моя) каже, що чверть суспільства є пробудженою, чверть антиукраїнською (антидержавною), а решта – це інертне байдуже море. Мізки цих людей і є мішенню усіх цих Вкантактє, Одноклассников, Інтера, ТРК Ера та більшості проросійських медіа в Україні (виділено мною – Г. М.). Ці ж люди, до прикладу, проголосують за умовного Лесика Довгого за 200 грн або заведуть в парламент Рабіновича, який піднявся винятково за рахунок контрольованого телеканалу і кремлівських тез «мір любой ценой»...

   По-друге, щодо відокремлення мух від котлет. Ми з вами довгими десятиліттями «балансували» політичні позиції в ефірах, робили на мордобоях рейтинги своїм каналам…, подавали антиукраїнську, антидержавну точку зору як «альтернативну» у наших ефірах, створювали інформаційне поле конфліктів, ворожнечі і ненависті. Мені довелося роками в ефірах вислуховувати брехню російської агентури — Владіміра Корнілова, Іщєнка, Чалєнка, Царьова, Калашнікова, Олійника, комуністів Грача і Кілінкарова іГмирю (історика, який розповідав мені в ефірі, що Голодомор – то вигадка американців), депутатів від ПР.… І щоразу мені здавалось, що глядач бачить очевидне і розбереться. Тільки от ні, глядач не бачить!!! Переважно він ковтає цей токсичний продукт абсолютно неперетравленим… Ця катастрофа, яку зараз переживає країна, втрата територій, війна — це власне свідчення цього нерозуміння(виділено мною – Г. М.)

   Я часто запитую, от які шанси в країни, яка знаходиться у стані війни, зберегти державність, якщо більшість телеканалів належать московським політичним емігрантам або проросійським олігархам, які просто ситуативно на боці України, і розганяють кремлівську риторику на мільйонну аудиторію щодня… (14-16-мільйонна аудиторія Інтера на дєньпобєди). Надіятися на «мудрість народу»?..

   А щодо широкого світогляду і незаангажованості дуже добре ще на початку війни казав Юра Макаров (український журналіст – примітка моя), що фактично ми маємо справу не просто з потужною пропагандою авторитарної держави РФ, а й з рештками тоталітарної ідеології й цінностей в головах більшості співгромадян – тут ніякої позиції журналістів «над битвою» бути не може за визначенням. Неможна міряти ситуацію «недодемократії» сантиметром довершеної демократії. Бо ми просто втратимо державу (виділено мною – Г. М.)».

                                                                     Деякі висновки

   Треба дивитися правді у вічі, а ця правда – гірка. Навіть дуже гірка. Судіть самі. Виявляється, що до введення блокування українська аудиторія користувачів усіх російських сервісів «Яндєкс», «Яндекс.Україна» складала за місяць в середньому 11 мільйонів осіб (!), а «Вконтактє», «В Контакті» – 16 мільйонів (!). Вдумайтеся в ці страшні цифри! Росія воює проти України, вбиває українців, а тут – мільйони українських користувачів московитських соцмереж, що належать агресору, вбивці та окупанту! Наче немає війни… Невже в Україні є стільки «ватників» (тих, що свідомо обрали російські соцмережі, бо Московія і «русскій мір» для ніх всьо), дурнів (тих, які не розуміють, що користуватися інтернет-сервісами ворога негоже чи вдають, що не розуміють, але тоді це – «ватники», щоправда приховані) та чистоплюїв (про них – нижче)?! Здоровий глузд відмовляється сприймати подібне. Але реальні факти – саме такі. Як тут не погодитися з Мирославою Барчук?!

   Мало того, після появи Указу Президента України№ 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 15 травня 2017 року (він, між іншим, стосується не лише соцмереж, а й інших російських ЗМІ, втілюючих в життя антиукраїнські настанови Московського Кремля)в українській громаді піднявся страшенний невдоволений крик: таке враження, що зазначеним Указом зґвалтовано добрячу її частину, бо інакше пояснити таку кількість лементу неможливо. Вразило також те, що до цього крику додався й голос представників демократичного табору українського політикуму. Російська агресія, вбивство Московією тисяч українських жителів, розхитування Кремлем ситуації в Україні з допомогою тих же російських ЗМІ, до яких відносяться і соцмережі, для вас нічого не значить, ви по який бік барикад у випадку з інформаційними пропагандистськими ресурсами Росії?! Ну не можна все заганяти під одну гребінку тільки з ненависті до влади, хоча претензій до неї дійсно вистачає! В умовах війни не можна бути й такими собі чистоплюями: нехай горить все синім полум’ям, включаючи власну державу, але свободи мають діяти в абсолютному обсязі, навіть якщо це на руку агресорові, бо тоді держава, атакована ворогом ззовні та з середини, немає шансів на існування! В даній конкретній ситуації позиція Президента України, хай і запізніла, заслуговує на підтримку!

   Претензії можуть бути до інших органів влади, зокрема СБУ, МІП, КМУ, які так довго не реагували на очевидні загрози національній безпеці України, дозволяючи російським ЗМІ хозяйнічать в Україні, а КМУ до того ще й не виконавУказ Президента України № 32/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації» від 13 лютого 2017 року (дивіться вище розділ «Загрози кібербезпеці України та невідкладні заходи з їх нейтралізації»), підтвердженням чому, зокрема в розрізі відсутності механізму блокування російських соцмереж до появи Указу № 133/2017, є Заява СБУ щодо використання російськими спецслужбами окремих інтернет-ресурсів у спеціальних інформаційних операціях від 16 травня 2016 року, яка відмічає: «Служба безпеки України постійно фіксує активне поширення через такі ресурси антиукраїнських закликів до радикальних протестних акцій з використанням зброї.

   …керівництво інтернет-ресурсів, що потрапило до санкційного списку, жодного разу не відреагувало на численні звернення СБ України (виділено мною – Г. М.).

   Відповідно до рішення Національного координаційного центру кібербезпеки при РНБО України Служба безпеки разом з іншими правоохоронними органами розробляє зміни до законодавства України щодо механізму блокування відповідних інтернет-ресурсів(це мало бути зроблено до набрання чинності Указом № 133/2017: примітка й виділення мої – Г. М.).

   Значна частина інтернет-провайдерів вже має технічну можливість блокувати ці інтернет-ресурси.

   СБ України звертає увагу суб’єктів господарчої діяльності на безумовне виконання Указу Президента України П. Порошенка за № 133/2017 (виділено мною – Г. М.)».

   Відсутність блокувального механізму ще раз підтвердив Голова СБУ на прес-конференції 25 травня 2017 року: «На сьогоднішній день механізм блокування російського контенту розробляється у відповідності з отриманими дорученнями… 800 груп антиукраїнської спрямованості було в цих мережах (виділено мною – Г. М.)… Механізм… ще не розроблено, але його буде введено однозначно».

   Рішення Президента України у вигляді Указу № 133/2017правильне, але запізніле на три роки.Чому СБУ раніше не внесла йому відповідну пропозицію, хоча сама й визнає загрозу від російських соцмереж, використовуваних московитськими спецслужбами проти України, чому не блокуються інтернет-ресурси московитсько-донбаської колабораціоністської наволочі – такого ж ворога України, як і Росія, чому проросійські українські ЗМІ хозяйнічают в Україні(зверніться ще раз до моєї статті «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!»)?! А МІП? Що це за така державна українська інформаційна політика, яка дозволяє агресору через його інформаційні ресурси чинити все, що заманеться, на непідконтрольній йому території жертви агресії?! Можна собі уявити, щоб під час Другої світової війни між СССР, заснованим


кривавимбільшовицьким вождем Лєніним, продовженим у існуванні ще більш кривавим більшовицьким вождем Сталіним, уявно-хворобливо-відроджуваним сталінським послідовником вождем Россіі Путіним (мої порівняльні матеріали «Дарвін помилявся?» та «Два чоботи – пара»розказують про гітлерівсько-сталінсько-путінську трійцю), і Третім

                                                                 Зображення – інтернетівські.

Райхом, заснованим німецько-нацистським вождем (фюрером) Гітлером, на неокупованій совєтской тєрріторіі вільно діяли німецькі ЗМІ?!

   17 травня 2017 року в НАТО офіційно заявили: «Український уряд дав чітко зрозуміти, що цей указ є питанням безпеки, а не свободи слова(виділено мною – Г. М.)… Ми віримо у відданість України своїм міжнародним зобов'язанням, і тому, що в країні діє система стримувань та противаг».

   Те ж саме сказав Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг24 травня 2017 року.

   В заяві Генерального секретаря Ради Європи Турбйорна Ягланда  від 17 травня 2017 року зазначено: «Блокування соціальних мереж, пошукових систем, поштових служб і новинних веб-сайтів суперечить нашому спільному розумінню свободи вираження думок і свободи засобів масової інформації. Крім того, такі широкі заборони не відповідають принципу пропорційності». Та це говорить посадовець, який старається не помічати анексію Росією Криму, надзвичайно мляво реагує на порушення прав кримських татар, не бачить постійного порушення російською стороною Мінських домовленостей на Донбасі через обстріли населених пунктів, не переймається порушенням свободи слова в Росії, де всі ЗМІ перебувають під тотальним контролем влади, але про долю в Україні підконтрольних Московському Кремлю російських соцмереж хвилюється. Отака дволичність!

   У Києві 17 травня 2017 року керівник служби з питань інформаційної безпеки Апарату РНБО Валентин Петров під час «круглого столу» на тему: «Нові санкції щодо країни-агресора: що далі?» зробив приголомшливе повідомлення: «Вже четвертий рік йде неоголошена війна. І ми не можемо собі забезпечити фінансування, особливо за гроші державного бюджету, а держбюджет витрачає щорічно до 1 млрд грн на закупівлю російського програмного забезпечення,на фінансування країни-агресора (виділено мною – Г. М.)… Гроші з нашого бюджету йдуть, а потім… повертаються у вигляді бомб і снарядів на наших солдатів».

   До речі, в Україні дуже широко використовується російський бухгалтерський програмний продукт 1С. Хіба можна з цим миритися?! Незрозуміло тільки чому влада чекала три роки, перш ніж заблокувати подібне неподобство? Чому в 2014 році Україна не почала розробляти власне програмне забезпечення, маючи висококваліфікованих спеціалістів (вимушених шукати кращого життя по світах), залучаючи, особливо, на початках, й західних виробників програмного продукту?

   ЄС через своє представництво в Україні 19 травня 2017 року сказав: «Ми знаємо про рішення Ради національної безпеки і оборони України заблокувати ряд російських онлайн-сервісів… Ми визнаємо, що захист національної безпеки є прерогативою українського уряду (виділено мною – Г. М.)… Тим не менш, ми очікуємо, що влада має гарантувати, що обмежувальні заходи, ухвалені з міркувань нацбезпеки, не мають негативного впливу на фундаментальне право на свободу вираження думки».

   Президент Франції Еммануель Макрон 29 травня 2017 року під час спільної прес-конференції з Путіним після завершення їхньої зустрічі заявив, що такі російські ЗМІ як «Russia Today (RT) та Sputnik… поширювали брехливу інформацію, наклеп, і я вважаю, що вони не мали [права] на місце в моєму штабі передвиборної компанії… Вони вели себе як органи впливу, органи пропаганди та брехливої пропаганди. Ні більше ні менше». Французи вже побачили справжнє нутро кремлівської пропагандистської «журналістики», а московитські соцмережі мало чим відрізняються від названих Еммануелем Макроном інформаційних ресурсів Московії. Заходу, Європі треба нарешті усвідомити всі загрози російської війни проти України, що включає й інформаційну, як це зробив Еммануель Макрон і його позиція є переконливим аргументом для тих, хто вдає, що не розуміє того, з чим зіткнулася Україна після агресії Росії, не бачить небезпеки російської експансіоністської політики для світової демократії. Показово, що захисники ЗМІ, соцмереж Росії на українській території, такі як Турбйорн Ягланд, не волали про наступ на свободу слова у Франції після рішення Еммануеля Макрона відносно RTта Sputnikа, але звинувачують у цьому Україну, хоча майже вся московитська журналістика немає нічого спільного зі свободою слова.

   Президент Франції відстоює французькі національні інтереси, ставлячи на місце ЗМІ Росії.

   Президент України відстоює українські національні інтереси, ставлячи на місце ЗМІ (вказані вище інтернет-ресурси) Росії.

   Будь-кому в Україні не можна торгувати (Янукович вже доторгувався) національною безпекою (в моїй статті «Хто винен?» це показано), а закриття (до речі, тимчасове) російських соцмереж (вони разом з багатьма іншими московитськими ЗМІ утворюють російський інформаційний фронт наступу на Захід) на українській землі немає нічого спільного з обмеженням свободи слова, підтвердженням чому є наведена вище позиція НАТО та ЄС (в контексті цих двох організацій моє дослідження «США визначилися з окремими зовнішньополітичними пріоритетами?» вас зацікавить). Ті українські користувачі російських соцмереж, які з патріотичних міркувань в них знаходилися (знаходяться), сподіваючись проукраїнськи впливати на російську аудиторію, вже давно мали б зрозуміти марність зусиль і покинути їх (користуйтеся іншими, тільки не російськими та проросійськими), бо нічого доброго з того не вийшло й не вийде: минуло три роки від початку московитської агресії у 2014 році, а Крим, Севастополь і Донбас залишаються окупованими Росією, краю окупації не видно, масовими антивладними виступами в Московії й не пахне, Московський Кремль ні на йоту не зупиняє гібридну війну проти України (моя публікація «Євробачення 2009 – Євробачення 2017» зайвий раз підтверджує сказане)та інформаційну – супроти демократичної західної спільноти, а Україна продовжує бути й буде завжди для домінуючого числа російської нації противником. Росія є вічним ворогом України, оскільки антиукраїнською, українофобською є ментальність переважної більшості росіян, незалежно від того, який режим ними править – імперсько-царський, комуністичний чи посткомуністично-псевдодемократичний: всі справжні українські громадяни мають зарубати собі це на носі раз і назавжди.

   Але повертаючись ще раз до ситуації з російськими соцмережами в Україні, треба сказати про ще один цікавий нюанс. Вже згадуваний вище Указ Президента України № 32/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про загрози кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації» від 13 лютого 2017 року говорить не просто про створення блокувального механізму для ворожих інтернет-мереж, як зазначає СБУ, котрого ще нема (хоча сам блокувальний Указ вже діє), а про «запровадження блокування (обмеження) за рішенням суду (виділено мною – Г. М.) операторами та провайдерами телекомунікацій визначеного (ідентифікованого) інформаційного ресурсу (інформаційного сервісу)» на основі Конвенції про кіберзлочинність, ратифікованої Законом України від 7 вересня 2005 року № 2824-IV. Ті, хто таким чином поставили воза поперед коня, підставивши Президента України (його рішення – Укази, розпорядження, як і рішення влади загалом, повинні бути бездоганними з юридичної точки хору: зверніться до мого матеріалу «6Д + 3П, або Що необхідно Україні для успіху»), мали б отримати по заслузі.

   Підсумовуючи наведене вище, треба визнати, що в Україні є дуже багато «ватників», дурнів і чистоплюїв. Всі вони разом з російською гібридною війною створюють загрози національній безпеці України. Українська влада, згідно Конституції України (статті 85, 92, 102, 106, 107, 116), зобов’язана вчасно нейтралізовувати будь-які безпекові загрози, а не вичікувати роки з надією, що якось воно минеться. Не минеться! Враг нє дрємлєт! Через запізнілу реакцію української влади на загрози національній безпеці України українці можуть втратити свою державу!

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте