Хто винен? Ч. 2

Указ Президента України № 37/2017від 16 лютого 2017 року

«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 лютого 2017 року «Про невідкладні заходи з нейтралізації загроз енергетичній безпеці України та посилення захисту критичної інфраструктури»:

«…1. Звернути увагу Кабінету Міністрів України на невиконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року, введеного в дію Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 876, та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року, введеного в дію Указом Президента України від 28 травня 2015 року № 298, зокрема щодо:

посилення контролю за переміщенням товарів з окремих територій у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях;

розроблення проекту реконструкції енергоблоків теплових електростанцій та теплоелектроцентралей, на яких використовується вугілля антрацитової групи, для забезпечення застосування ними вугілля газової групи вітчизняного видобутку;

диверсифікації джерел постачання вугілля в Україну та створення резерву енергетичного вугілля;

ухвалення нової Енергетичної стратегії України (в умовах фактичної війни з Росією КМУ два роки не виконує (саботує?) рішення РНБО і Укази Президента України, спрямовані на зміцнення національної безпеки України, а йому тільки вказують на це невиконання: як вам такі дії влади (зверніться до моїх публікацій «Ні розуму, ні совісті?», березень 2016 року, «Конституція України не діє!», травень 2016 року) та що треба робити з такими посадовцями під час бойових дій? – примітка моя).

2. Службі безпеки України невідкладно подати Кабінету Міністрів України уточнені пропозиції щодо переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях (СБУ не повинна плентатись у хвості подій, діючи лише за командою згори, а будучи відповідальною за проведення АТО та керуючи нею, повинна сама, безперервно моніторячи і аналізуючи стан справ, виходити з подібними пропозиціями для прийняття КМУ чи РНБО необхідних рішень – примітка моя).

3. Кабінету Міністрів України невідкладно:

1) вжити вичерпних заходів щодо нейтралізації загроз енергетичній безпеці України (під час війни за таку бездіяльність відповідальних осіб розстрілюють – примітка моя);

2) затвердити порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях та перелік товарів, заборонених для переміщення (невідкладно тривало 12 днів: на виконання цього підпункту 1 березня 2017 року КМУ прийняв постанову № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» – примітка моя);

3) опрацювати і запровадити план дій щодо посилення боротьби з незаконним переміщенням товарів у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях (за три роки АТО КМУ не спромігся цього зробити – примітка мря);…

5) вжити вичерпних заходів щодо диверсифікації джерел постачання вугілля в Україну та створення резерву енергетичного вугілля (скільки можна про все це говорити: треба діяти – примітка моя);

6) забезпечити тимчасово, до повного подолання кризових явищ в енергетиці, припинення експорту з України вугілля кам'яного марки антрацит (жах: під час війни з Росією в умовах дефіциту антрацитного вугілля для внутрішніх потреб здійснюється його експорт і ніхто за це не несе кримінальної відповідальності – примітка моя);…

9) разом із Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, невідкладно:…

розробити та забезпечити реалізацію програми побудови нових енергоблоків і реконструкції існуючих енергоблоків теплових електростанцій та теплоелектроцентралей, на яких використовується вугілля антрацитової групи, для забезпечення застосування ними вугілля газової групи вітчизняного видобутку… (це влада мала би зробити ще три роки назад і не треба було б нині жодних громадських блокад – примітка моя)».

Указ Президента України № 62/2017від 15 березня 2017 року

«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України»:

«…ураховуючи насильницьке захоплення українських підприємств, розташованих на території окремих районів Донецької та Луганської областей (хтось може повірити в те, що до захоплення українські підприємства на цій території, працюючи, не платили мзду ворогу – російським окупантам і їхнім місцевим поплічникам – колабораціоністам, сепаратистам, терористам?!; хтось може повірити в те, що окупанти закривали очі на роботу ворожих, в їхньому розумінні, українських виробничих потужностей, не отримуючи при цьому фінансової вигоди?!; хтось може навести хоч один факт, що Третій Німецький Райх, окупувавши, скажімо, частину тодішнього СССР, дозволяв захопленим підприємствам і надалі працювати на ворожу нацистам Москву?!; хтось сумнівається в тому, що завдяки згаданій вище мзді від українських підприємств російський окупаційний режим на Донбасі мав додаткові фінанси для війни проти самої України та вбивства українців?! – примітка моя),…

беручи до уваги Указ Президента Російської Федерації від 18 лютого 2017 року № 74 «Про визнання в Російській Федерації документів і реєстраційних знаків транспортних засобів, виданих громадянам України та особам без громадянства, які постійно проживають на територіях окремих районів Донецької і Луганської областей України» (подібний сценарій Росія вже застосовувала в Абхазії та Південній Осетії перед тим, як відірвати їх від Грузії – примітка моя),

констатуючи ескалацію агресії з боку Російської Федерації проти України (агресія з постійним чергуванням її ескалації і деескалації, залежно від потреб Москви, вже триває три роки й краю їй не видно – примітка моя),…

Рада національної безпеки і оборони України вирішила:

1. Тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року (ця вимога є правильною, але пункти 1 та 2 вказаного «Комплєкса мєр по виполнєнію Мінскіх соглашєній» Росія ігнорує, а Німеччина і Франція не можуть (не хочуть?) її заставити виконувати взяті на себе зобов’язання, зафіксовані «Дєкларацієй Прєзідєнта Россійской Фєдєраціі, Презідєнта Украіни, Прєзідєнта Французской Республики і Канцлєра Фєдєратівной Рєспублікі Гєрманія в поддєржку Комплєкса мєр по виполнєнвю Мінскіх соглашєній, прінятого 12 фєвраля 2015 года», що вкотре підтверджує неефективність Нормандського формату – примітка моя), а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України (абсолютна більшість цих підприємств належить олігархам, зокрема Ахмєтову, які разом зі своїм паханом Януковичем хотіли віддати Україну в кабалу Росії, проти чого повстав Український народ на Майдані та розпочав Революцію Гідності, котра має закінчитися поверненням України до своєї європейської рідні із запровадженими для українців європейськими (західними) нормами життя, які ставлять на місце олігархів (моя стаття «Націоналізація неплатоспроможного «Приватбанку». Хто відповідатиме за його банкрутство?» розказує про одного з них); ці олігархи, за винятком приватбанківського, співпрацювали і співпрацюють з Московією, разом зі своїми місцевими прислужниками (регіоналами, комуністами, іншою мерзотою, так і не покараною, частина з котрої спокійно проживає на контрольованій Києвом території) допомагали їй утверджуватися на півдні та сході України й цим самим сприяли окупації нею Криму і Донбасу; чому влада не вимагає звільнення українських бранців: власність фактичних пособників Росії важливіша за людей, які борються з наслідками їхньої політики (діяльності) – окупації Москвою частини українських земель?; деолігархізація померла не народившись?! – примітка моя), припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (активісти громадської блокади саме цього і прагнули, розпочинаючи свою акцію, але головною вимогою було припинення співпраці з ворогом, вигідної, в основному, йому та олігархам, і звільнення ним (окупантом) українських полонених (заручників) – примітка моя).

2. Кабінету Міністрів України невідкладно вжити заходів щодо:

припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, крім вантажів, що мають гуманітарний характер і надаються українськими та міжнародними гуманітарними організаціями;

забезпечення безпечного і надійного функціонування паливно — енергетичного та металургійного комплексів України, нейтралізації загроз економічній безпеці України та мінімізації їх наслідків для економіки та бюджету України, забезпечивши безумовне виконання у повному обсязі рішень Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року «Про стан забезпечення енергетичної безпеки держави та невідкладні заходи щодо сталого проведення опалювального сезону 2014/15 року», введеного в дію Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 876, від 6 травня 2015 року «Про стан виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року «Про стан забезпечення енергетичної безпеки держави та невідкладні заходи щодо сталого проведення опалювального сезону 2014/15 року» та додаткові заходи для гарантованого забезпечення вітчизняних споживачів енергоносіями», введеного в дію Указом Президента України від 28 травня 2015 року № 298, та від 16 лютого 2017 року «Про невідкладні заходи з нейтралізації загроз енергетичній безпеці України та посилення захисту критичної інфраструктури», введеного в дію Указом Президента України від 16 лютого 2017 року № 37 (знову вказано КМУ на невиконання ним відповідних рішень РНБО і Указів Президента України, починаючи з листопада 2014 року: під час бойових дій – збройної боротьби України проти агресора та окупанта частини української території Росії винуваті посадовці повинні бути не тільки звільнені, а й віддані під суд за фактичне сприяння російській агресії – примітка моя).

3. Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національній гвардії України, Державній фіскальній службі України за участю Служби безпеки України невідкладно:

забезпечити виконання цього рішення, припинивши переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення;

створити умови для залучення громадськості до контролю за реалізацією заходів, передбачених цим рішенням (громадськість тому і вдалася до започаткування блокади, щоб заставити владу діяти – реалізувати необхідні заходи, які тепер тут передбачені – примітка моя);

вжити додаткових заходів щодо зміцнення публічної безпеки, протидії диверсійним і терористичним проявам, спробам порушення громадського порядку.

4. Запропонувати керівництву антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях вжити вичерпних заходів з нейтралізації можливих збройних провокацій».

Під час пленарного засідання Верховної Ради України 2 червня 2015 року голова парламентської фракції «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко заявив: «Президент України вважає, що «ракова пухлина» підлягає блокаді. Практика голови Луганської військово-цивільної адміністрації пана Москаля, який заборонив будь-яке пересування транспорту з окупованої території, визнана правильною, вона повинна бути поширена і на територію Донецької області».

16 лютого 2017 року під час урочистих зборів, присвячених Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав (після нихвідбулося засідання РНБО), Президент України про постачання вугілля для теплової енергетики сказав: «Будемо ухвалювати додаткові рішення щодо диверсифікації джерел енергетичного вугілля (АТО вже триває три роки: такі рішення треба було ухвалити у 2014 році – примітка моя), не забуваючи, що й те вугілля, яке видобувають на окупованих територіях, воно теж наше, українське, і повинно займати свою частку в енергетичному балансі країни (не зрозуміло, як можна обліковувати те, чого не контролюєш, хіба що у випадку співробітництва/торгівлі з окупантом – примітка моя)», а про блокаду заявив: «Я дуже добре розумію емоції багатьох українців, які щиро підтримують цю акцію. Ця емоція досить природна для суспільства, стомленого роками війни. Але тим політиканам, які цією емоцією скористалися для свого егоїстичного вузькопартійного піару, я ніколи не прощу їх цинізму і їх безвідповідальності(виходить, що раніше окупована частина Донбасу була «раковою пухлиною», котру треба заблокувати, а через майже два роки, коли почали блокувати, блокада вже стає безвідповідальною і ніколи не буде прощена: чому сталася така разюча зміна позиції? – примітка моя)».

Крім цього, постає ряд інших проблем, які необхідно вирішувати.

Відновлювальна, тобто «зелена», енергетика, про котру не так часто говорять, як про найдорожчу теплову (їй приділяється дуже багато уваги – читайте вище першоджерела), але зосереджену в приватних руках олігархів, а коли й говорять, то переважно про гідроенергетику (знаходиться в державній власності разом з атомною – найдешевшою), чомусь обминаючи сонячну та вітрову. КМУ навіть розглядає можливість будівництва на Дністрі цілого каскаду ГЕС, що може мати непередбачувані наслідки для екології з одночасним затопленням чималих площ земель і багатьох населених пунктів Чернівецької, Тернопільської та Івано — Франківської областей.

Окупований Крим. Його блокаду з материкової частини України теж започаткували громадські активісти за ініціативою кримських татарів, але Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» № 1636-VIIвід 12 серпня 2014 року, який треба скасувати, продовжує діяти, легалізуючи співробітництво/торгівлю з окупантом Росією.

«ДНР» і «ЛНР» досі законодавчо не визнані терористичними організаціями, але Україна 16 січня 2017 року звернулася з позовом до Міжнародного Суду (МС) ООН в Гаазі (не плутати з МКС: для цього зверніться до мого матеріалу «Пінчук, ПНХ!») проти Росії, звинувачуючи її в порушенні Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9 грудня 1999 року, зокрема, шляхом забезпечення «фінансування, включаючи постачання озброєння та тренування для незаконних збройних формувань, що вчиняють акти тероризму в Україні, у тому числі «ДНР», «ЛНР», «Харківських партизанів» і пов'язаних з ними груп та осіб».

Окуповані Крим і українські райони Донбасу. Вони знаходяться під російською окупацією, але питань від влади до громадської блокади Криму не виникало (напевно тому, що ініціаторами й основними її виконавцями є кримські татари), тоді чому вона має питання до громадської блокади Донбасу?

Тимчасово окуповані території. Закону про них не існує, хоча АТО (насправді неоголошена асиметрична війна Росії проти України), російська окупація Криму і окремих районів Донецької та Луганської областей почалися в 2014 році.

Візовий режим. Росія здійснила і продовжує збройну агресію проти України, але між двома державами діє безвізовий режим.

Парламент воюючої країни. Голова Верховної Ради України Андрій Парубій неодноразово заявляв, що в умовах фактичної війни з Росією Рада є законодавчим органом воюючої країни (читайте моє дослідження «Вчімося у маршала Маннергейма перемагати Россію!»). Але хіба в такій ситуації парламент може дозволяти собі не працювати по кілька тижнів підряд (зверніться до моєї публікації «6Д + 3П, або Що необхідно Україні для успіху»)?!

Україна воює чи торгує з агресором? Майже в кожному українському магазині можна знайти ті чи інші російські товари далеко некритичного імпорту, а в окремих населених пунктах поза зоною АТО – навіть продукцію під маркою «ДНР», «ЛНР». Російські бізнесмени, типу Алєксандра Бабакова (він через ТОВ «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» (м. Київ) групи VSEnergyволодіє (співволодіє) десятьма енергопостачальними компаніями України, включаючи «Чернівціобленерго»: проаналізуйте мою статтю «Дбають» про український народ»), які є людьми Путіна, Московського Кремля спокійно ведуть на українській землі свої справи, збагачуються самі та поповнюють російську казну, з якої фінансується війна Росії проти України (мій матеріал «Послєдняя жертва?» писався по гарячих слідах). Хіба це правильно?!

Микола Хвильовий навіть в часи більшовицького режиму СССР першої половини 20 — го століття говорив: «Українська економіка – не російська економіка і не може бути такою, хоч би тому, що оскільки українська культура виростаючи з своєї економіки, зворотно впливає на останню, остільки і наша економіка набирає все — таки специфічних форм і характеру. Словом, Союз все — таки залишається Союзом (помінявши на Росію, матимемо сьогодення – примітка моя), і Україна є самостійна одиниця» (Микола Хвильовий. Твори у 2 томах. К., «Дніпро», 1990, с. 9).

Національними інтересами і безпекою Батьківщини не торгують. Звісно, що Росія хоче протилежного, але тоді Україна стане васалом Московії, чого не можна допустити!

Контроль та кара. Всі дії органів влади, її посадових осіб, керівництва підприємств, установ і організацій мають постійно контролюватися належними суб’єктами згідно повноважень, передбачених Конституцією України (дивіться вище), а їхня бездіяльність, недбалість, тим більше шкідництво, саботаж, повинні жорстко й жорстоко каратися. Інакше порядку та волі від російського ярма не буде!

Український народ і українська влада. Влада зобов’язана демонструвати спокій, стриманість, розсудливість (мудрі кажуть, що спокій – це найбільший прояв сили, а Генрі Форд зазначав: «Невдача – це просто можливість почати знову, але вже більш мудро»), чути й слухати народ, як того вимагає Конституція України. Тоді не буде розбрату. Бо виходить дивна ситуація: регіоналів (явних, перефарбованих) разом з їхнім прислужницьким сміттям – союзників Росії, ворогів Західного вектору розвитку українського суспільства, олігархів влада не карає, а звинувачує ледь не у всіх бідах активістів блокади та тих, хто їх підтримує, включно з колишніми соратниками під час Революції Гідності.

Народна мудрість гласить: «Ніколи не обманюй того, хто тобі довіряє. Ніколи не довіряй тому, хто тебе обманює».

Маю надію, що читачі, принаймні ті, які цікавляться проблемами енергетичної безпеки України, прислухалися до моєї поради і прискіпливо ознайомилися з наведеними вище нормами Конституції України, Указами Президента України, висловлюваннями високопосадовців та моїми примітками й міркуваннями і зможуть зробити власні висновки про гостру дискусію, що точиться в українському суспільстві й політикумі навколо питання під назвою «Окуповані Росією окремі райони Донецької та Луганської областей України: блокада чи співробітництво/торгівля?».

Минуло три роки від початку російської агресії…

Укази Президента України щодо зміцнення енергетичної незалежності України, які мали би реалізовувати конкретні владні структури (КМУ, відповідні Міністерства, інші органи влади: проаналізуйте мою публікацію «Нарешті дійшло!», де йдеться про окремі завдання уряду згідно Конституції України), фактично не виконані.

Хто винен?

Що робити?