«Дбають» про український народ

   Згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» № 220 від 26 лютого 2015 року в Україні з 1 березня 2017 року діють нові ставки тарифів на неї (е/е). Як вони зросли, подивимося на прикладі однієї категорії – жителів міст із центральним опаленням, газовими та електроплитами. Отже, за 1 кВт/год

   для домогосподарств, споживаючих до 100 кВт/год включно,

було 0,714 грн, стало 0,9 грн, ріст 26%;

   для домогосподарств, споживаючих від 101 кВт/год до 600 кВт/год включно,

було 1,29 грн, стало 1,68 грн, ріст 30%;

   для домогосподарств, споживаючих 601 кВт/год і більше,

було 1,638 грн, стало 1,68 грн, ріст 3%.

   Тут добре видно, що для грошових мішків, які могли й можуть дозволити собі споживати е/е скільки їм заманеться (від 601 кВт/год і більше), тариф зріс всього на 3%, а для тих людей, котрі економлять на всьому, щоб вижити, – на 26%.

   Категорії споживачів від 101 кВт/год до 600 кВТ/год включно більше не буде.

   Крім того, візьміть різницю між тарифами 0,9 грн (при 100 кВт/год споживання) та 1,68 грн (при використанні 101 кВт/год і більше), яка складає 0,78 грн або 86% росту – ледь не в два рази. Оце «щастя» звалилося на голови людям. Отак можновладці «дбають» про український народ!

   Незрозуміло тільки, чому при таких високих тарифах межею слугує 100 кВт/год, а не, скажімо, 150 кВт/год?! Запропонований мною новий «водорозділ» був би більш справедливим для не надто заможних людей, котрі до цього часу споживали орієнтовно (200 – 250) кВт/год, бо для нуворишів не буде накладно й далі використовувати, до прикладу, ті ж 1000 кВт/год, як і раніше.

   Де ж та соціальна справедливість на ділі, про яку на словах так гарно говорять політики і посадовці, та котра навіть передбачена Конституцією України:

   «Стаття 1. Україна є… соціальна (виділено мною – Г. М.), правова держава…

   Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (виділено мною – Г. М.).

   Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (виділено мною – Г. М.)»?!

   Дану Конституцію, як сказано в її преамбулі, Верховна Рада України приймала, «…усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями…». Ці слова влада має пам’ятати завжди.

   Хоча начальники скажуть, що держава, тобто влада, виділяє жителям субсидії аби соціальна справедливість не страждала. Ніхто і не заперечує – таки виділяє, але субсидії опиняються в кишенях олігархів, бо вони контролюють українську енергетику, а заодно й інші галузі економіки, оскільки енергетика є її базисом (детальний аналіз цього субсидійного феномену я зробив у своїй статті «Конституція України не діє!»). Це наче про них Тарас Шевченко (09.03.1814 – 10.03.1861) в поемі «Сон» писав:

                                             «А той, щедрий та розкошний,
                                              Все храми мурує;
                                              Та отечество так любить,
                                              Так за ним бідкує,
                                              Так із його, сердешного,
                                              Кров, як воду, точить!..
                                              А братія мовчить собі,
                                              Витріщивши очі!».

   Разом з тим діючі недостатні розміри субсидій на тлі надто низьких, в основній своїй масі, зарплат і пенсій, не можуть гарантувати соціальну справедливість, оскільки покривають надто мізерну частку великих витрат за спожиті енергоносії, а високі тарифи на них, потрапляючи до все тих же олігархів та збагачуючи їх, лягають важким тягарем на переважну більшість споживачів енергії. В тій же поемі «Сон» сказано:

                                         «Латану свитину з каліки знімають,
                                          З шкурою знімають…».

   Прикладом несправедливості є розмір субсидії людям, які користуються індивідуальними газовими котлами, котрі на мінімальному рівні споживають приблизно 350 – 360 метрів кубічних природного газу (менше не можуть), а субсидія покриває лише менше 300 кубометрів. Детальніше газові проблеми населення висвітлені в моєму матеріалі «Про нюанси візиту Прем’єр — міністра України до Чернівців».

   Тепер уважно проаналізуймо Угоду про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» Верховної Ради України 8 скликання, яку підписали 27 листопада 2014 року голова депутатської фракції політичної партії «Народний фронт» О. В. Турчинов, голова депутатської фракції політичної партії «Блок Петра Порошенка» Ю. В. Луценко, голова депутатської фракції політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» О. Р. Березюк, голова депутатської фракції політичної партії «Радикальна партія Олега Ляшка» О. В. Ляшко і голова депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське обєднання «Батьківщина» Ю. В. Тимошенко, де в Розділі ХІІ «Реформа енергетики та енергонезалежність» (він містить багато реформаторських речей за стандартами ЄС, які, на жаль, не реалізовуються), пункті 2 «Поетапна ліквідація перехресного субсидіювання і вирівнювання цін на природний газ та електричну енергію», підпункті 2.1 записано:  

   «Поступова ліквідація перехресного субсидіювання (багаторівневої тарифної системи) шляхом встановлення цін і тарифів для всіх споживачів, включаючи населення, на економічно обґрунтованому рівні та одночасне здійснення переходу до адресних дотацій соціально вразливим верствам населення (протягом 2015-2017 років). Законодавче запровадження мораторію на встановлення нових пільгових цін ітарифів для окремих галузей промисловості, споживачів електричної енергії та газу (виділено мною – Г. М.)…».

   Якщо ви прочитали уважно витяг з Угоди про коаліцію, то зверніть увагу на дату її підписання і дату виходу згаданої на початку цієї статті постанови НКРЕКП (на той час 5 — фракційна коаліція існувала) та співставляйте написане в Угоді із заявами політиків після їх виходу з коаліції: матимете власне розуміння хто є хто.

   Крім наведеної Угоди про коаліцію є ще один цікавий документ – постанова іменем України Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/6876/15 від 8 вересня 2015 року, де вказано:

   «Визнати постанову Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 220 від 26.02.2015 року «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» незаконною та нечинною з моменту її прийняття (виділено мною – Г. М.).

   Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити невідкладне (від дня набрання цією постановою законної сили) опублікування резолютивної частини цього судового рішення у виданні, в якому було офіційно оприлюднене оскаржуване рішення».

   А як бути з цим рішенням суду?

   Отака виходить соціальна несправедливість в українських реаліях.

   Соціальної справедливості набагато більше є в західних, так званих капіталістичних, країнах, де звичайна (неначальственна) людина почуває себе справді гідною людиною, ніж у тих, які колись будували «свєтлоє коммуністічєскоє будущєє», в котрому жили, купаючись у розкошах, тільки високі начальники (більшість з них і в Україні розкошують, наслідуючи поведінку коммуністічєскіх вождєй, зграї Януковича, про яку йдеться у моїй публікації «Покращувачі життя..», та будуючи для себе вже свєтлоє капіталістічєскоє настоящєє і будущєє), плюючи на самих строітєлєй етого будущєго. Така коммуністічєская несправедливість привела до того, що коммуністічєского лагєря не стало. Та й слава Богу, бо після його розвалу Україна здобула незалежність, а тепер вистраждану свободу владі треба наповнити правом (законністю), гідним життям українського народу і соціальною справедливістю, як того вимагають Конституція України, Революція Гідності та переважна більшість українців (за винятком недоумків, котрим може подобатися існуючий несправедливий, далекий від ідеалів Майдану, стан справ), не доводячи ситуацію до кипіння. І в жодному разі не можна українській владі гаяти часу та розчаровувати своїми окремими непродуманими діями (бездіяльністю) нашого союзника, попри його неоднорідність, Захід (що може привести до суттєвого зменшення підтримки ним України, чим неодмінно скористається Московія), а користуватися нагодою, коли він бачить Україну серед своїх важливих партнерів, доказом чому є моє дослідження «США визначилися з окремими зовнішньополітичними пріоритетами?».