Митківське Новорічне вінчування - посівання

   14 січня – Новий рік за старим стилем (Старий Новий рік) і Святого Василя, коли ходять посівати житом, пшеницею оселі родичів, сусідів та знайомих. Як це з давніх давен прийнято робити в моєму селі (від  року до року – все менше й менше), описує Митківське Новорічне вінчування — посівання:

 «Сійся, родися жито, пшениця, всяка пашниця

На Новий рік, на Василя!

Коноплі – по стелю, лен – по коліна,

Щоби вас, хрещених, голова не боліла!».

    Про колядування розказує мій матеріал «Митківські колядки».

   Напередодні Нового року, 13 січня, у Миткові до вечора відвідують помешкання односельчан і гейкають (ще один обряд – вже майже забутий прадавній звичай, котрий несе в собі прихований, минаючий з часом, господарський підтекст):

 «Гей, гей, твої воли, мої воли.

Гей, гей, твій батіг, мій батіг.

Гей, гей, твоя колісниця, моя колісниця.

Гей, гей, твій плуг, мій плуг.

А в прогоні – дві вороні,

А на заді – каша з медом.

Виходи, пане господарю, з хати,

Будем тобі навколо хати орати.

Гей, гей!».

    Після гейкання, увечері починається маланкування, про що йдеться в моїй публікації «Митківська Маланка» (на жаль, юнацтвом, молоддю села фактично забувається).

   Деякі уточнення зазначених вище обох обрядових текстів зробила тітка Гануся (Юрчук Ганна, дівоче прізвище Сторощук, жителька Миткова) – двоюрідна сестра (по материнській лінії) моєї мами.

   Українські традиції – основа нашої самобутності та нашого, ніким і нічим не знівельованого та не усередненого, майбутнього!

   Дбаймо про своє!

   Дбаймо про Україну!