STS – 87: 19 років космічній місії. Окремі маловідомі сторінки

   Час поступово стирає сліди в людській пам’яті: переважно залишаються основні віхи, а багато деталей, нерідко – важливих, губиться, тому покладатися лише на неї не варто. Краще все фіксувати в щоденникових записах, коли у вас є бажання залишити нащадкам особисті свідчення реалій вашої епохи. Я шкодую, що так і заставив себе вести щоденник, адже згадуючи ті чи інші минулі події, особливо в контексті точних дат, можу щось не пригадати… Ці міркування стосуються й конкретного випадку, про який мова йтиме далі.

   На початку осені 1995 року (можливо це було літо – достеменно точно, даруйте мені, пригадати не можу) в готелі «Москва» (не до ночі буде згадано це диявольське для українців слово), який височів і продовжує височіти, але вже під назвою «Україна» (перейменування виглядає символічно, але для цього знадобилося, щоб Росія пішла війною проти українців, бо до неї росіяни були українцям братами (?!), всупереч історії – навіть старшими; я росіян — московитів братами ніколи не вважав, а тепер – тим більше), над Майданом Незалежності у Києві, в номері 631 відбулася цікава зустріч/розмова. В тому однокімнатному номері тоді проживав я – народний депутат України 2 скликання, обраний в 435 — му мажоритарному одномандатному окрузі, куди входили Заставнівський (де мені з  Божої ласки випало з’явитися на світ) і більша частина Хотинського району Чернівецької області. Моїм співрозмовником був Леонід Костянтинович Каденюк – уродженець с. Клішкіці (входило до 435 — го виборчого округу) на Хотинщині.

   Про що ми обидва розмовляли, як ви думаєте? Або так: про що могли розмовляти два земляки — українці, зустрівшись в українській столиці, один з яких пов'язаний з українською політикою, а другий не мав до неї жодного відношення, будучи висококласним льотчиком — випробувачем у званні полковника?

   Як ви, сподіваюся, вже зрозуміли, ця зустріч і розмова не стосувалися буденних земляцьких питань. Обговорювалося набагато серйозніша справа – мета всього життя Леоніда Каденюка, до якої він наполегливо рухався, незважаючи на різноманітні перепони, – політ в космос. А обговорювати дійсно було що мені – депутату українського парламенту, обраному від округу, в одному із сіл котрого народився мій співрозмовник Леонід Каденюк, з ним самим, оскільки на той час він проходив службу у ВПС ЗС РФ і був російським громадянином, ставши ним після розвалу СССР, бо ще в 1976 році був відібраний до загону космонавтів та всі попередні роки не відмовлявся від своєї космічної мрії – подивитися на колиску людської цивілізації Землю з борту космічного корабля, що рухається кругом неї навколоземною орбітою.

   Відмінне здоров’я і прекрасна професійна підготовка (в Україні на той час подібних фахівців не було: дивіться нижче відповідні документи) робило Леоніда Каденюка першочерговим претендентом на звання космонавта № 1 незалежної України.

   А як він міг полетіти в космос, якщо Україна не могла цього зробити самостійно (незважаючи на свою приналежність до вузького клубу космічних держав завдяки наявності наукової бази, висококласних спеціалістів, котрі проектують і виробляють на українських промислових потужностях унікальну космічну техніку включно з неперевершеними ракетоносіями цивільного та військового призначення), бо немає власного стартового космодрому, можете запитати ви? І матимете рацію. Дійсно, пілотований космічний політ з українським космонавтом міг відбутися лише при допомозі іншої космічної держави: такою державою стали США – наш партнер і союзник, котрі проявили зацікавленість до спільних, включаючи пілотовані, українсько — американських проектів з вивчення та освоєння космосу (дивіться вище згадку про російських братів).

   Що я порадив зробити Леоніду Каденюку аби я його мрія про космічний політ стала реальністю в Україні на базі можливостей США?

   Мною було заявлено:

   1) треба звільнятися з російської військової служби,

   2) негайно виходити з громадянства Росії,

   3) прописуватися в матері у Клішківцях,

   4) терміново оформляти українське громадянство та підтвердити своїми діями готовність служити Україні,

   5) далі наполегливо працювати з Національним космічним агентством України (НКАУ, тепер називається ДКАУ – Державне космічне агентство України: як на мене, то НКАУ краще),

   6) коли виникатимуть різні проблеми після переїзду до України, можна розраховувати на повну мою підтримку як народного депутата України.

   Моїй зустрічі з Леонідом Каденюком передувала інформація, з якої я довідався про можливий політ в космос українського громадянина на борту американського корабля, відбір для даної місії кандидатів (не без підводних течій) і згадку серед них мигцем його прізвища. Зв’язавшись телефоном з окремими родичами Леоніда Каденюка, що проживали в Чернівецькій області, та дізнавшись від них про його рівень підготовки і бажання полетіти в космос українським громадянином, я залишив всі свої контакти для зв’язку, сказавши про свою готовність йому допомогти. Спочатку у нас відбулася телефонна розмова у форматі Москва – «Москва», а вже потім згадана вище зустріч.

   Далі уважно дивіться окремі документи, пов’язані з польотом Леоніда Каденюка, а також мої коментарі до них, адже вони загострюють увагу на не зовсім прийнятних моментах відбору українською стороною кандидатів до американсько — українського екіпажу, який стартував у космос 19 листопада 1997 року (місія STS– 87).

   Як можна підготувати пропозиції до 11 квітня 1995 року, якщо Наказ виданий 13 квітня 1995 року?

   НАСА (NASA – Національне агентство з повітроплавання і космосу) США забракувало кандидатуру Юрія Крикуна, якого проштовхувало НКАУ та група народних депутатів України, а Вячеслав Мейтарчан, котрого теж рекомендувало американцям НКАУ, не знав української мови (хоча й претендував на звання першого космонавта незалежної України), як можна зрозуміти з відповіді віце — прем’єр — міністра Василя Дурдинця № 69-1231/5 від 15 травня 1996 року на моє і групи народних депутатів України звернення від 5 лютого 1996 року (дивіться нижче), де висловлювалася підтримка кандидатури Леоніда Каденюка.

   Шановні читачі, оцініть самі послужний список Леоніда Каденюка.

   Повинен вам сказати, що практично всі льотчики дуже не люблять стрибати з парашутом, але змушені зрідка це робити, щоб бути готовими до нештатних ситуацій. А про майбутніх космонавтів і говорити нічого: вони здійснюють більше парашутних стрибків за військових льотчиків, зокрема й у різних кліматичних умовах (значить моя стаття «Перша національна експедиція «Україна – Північний полюс – 2000» буде вам цікавою). Колись також говорили, що за специфікою підготовки досить близько до підкорювачів космосу знаходяться й повітряні десантники (в моїй замітці «Крилата піхота forever!»  йдеться про них). Всі ці професії пов’язані з небом – моєю найпалкішою любов’ю (власне моя публікація «Льотчики «малюють»!» підтверджує сказане). Тому я по доброму заздрив Леоніду Каденюку та від душідопомагав йому здійснити свою космічну мрію.

   Це інтерв’ю заступника генерального директора НКАУ Валерія Комарова, дане газеті «Київські відомості» від 17 січня 1996 року, остаточно засвідчило той факт, що всі мої усні розмови з різними українськими високопосадовцями, які я мав до того часу, щодо необхідності відбору саме Леоніда Каденюка для спільного американсько — українського космічного польоту можуть не мати позитивного результату, якщо про них не знатиме громадськість і побільше народних депутатів України. Так появилася перша публікація в «Новій буковинській газеті» № 5 (59) від 2 лютого 1996 року  (згодом були й інші), а вже 5

лютого 1996 року я підготував депутатське звернення до Президента України Кучми Л. Д. та Прем’єр — міністра України Марчука Є. К., під котрим мною швидко було зібрано 76 підписів народних депутатів України, а саме звернення відправлено адресатам. Після нього державна машина закрутилася інакше.

   205 – це номер справи у моєму депутатському архіві 2 — го скликання парламенту, а всі наведені в статті документи, фото належать мені.

   Чому не одразу було виконано п. 3 Наказу від 13 квітня 1995 року про створення Міжвідомчої комісії, адже згідно нього в Леоніда Каденюка не мало б виникати жодних проблем з відбором до екіпажу американського космічного корабля?

   На жаль, у мене немає тексту депутатського запиту від 18 січня 1996 року та відповіді НКАУ на нього за вихідним № 1-8/140 від 2 лютого 1996 року (попередніх – також). Цікаво було б побачити, хто з нвродних депутатів України підписався під цим запитом і на чию підтримку, а також прочитати вказану відповідь (аналогічно – й щодо інших запитів).

   Ксерокопія Наказу про створення Міжвідомчої комісії (дивіться на початку статті) твердить, що він був під № 59, а даний документ вказує на № 19, як і лист Генерального директора НКАУ № 1-8/330 від 7 березня 1996 року (розміщено вище).

   Моє депутатське звернення було датоване 5 лютого 1996 року, а на цій відповіді стоїть дата аж 15 травня 1996 року: майже три місяці Кабінет Міністрів України готував мені її, паралельно розбираючись з хитросплетіннями відбору кандидатів для американсько — українського космічного польоту.

   Мудрі люди кажуть: «Якщо ти пробуєш робити певну справу, то у тебе є два варіанти – вийде або не вийде. А якщо ти не пробуєш, то є всього один варіант – не вийде» (мій матеріал «Як працевлаштуватися, коли вам за 40» говорить про це). Який висновок? Пробуй!

                 Л. Каденюк: «Космічний одяг має бути якраз… Лютий 1997 р.».

                 Л. Каденюк: «Прапор з гербом України готуються до космосу

                   разом з космонавтом — випробувачем Леонідом Каденюком

         та дослідником Ярославом Пустовим. Х’юстон, США. Березень 1997 р.».

   Ці фотографії Леонід Каденюк надіслав мені із США, а також ми з ним неодноразово спілкувалися телефоном, коли він був удома – в своїй х’юстонській  службовій квартирі.

      В кінці липня 1997 року я отримав листа із запрошенням на старт і/або приземлення космічного корабля «Колумбія», серед членів якого знаходився український громадянин Леонід Каденюк. Моя праця не була даремною.

Космічне агентство

Космічний центр Ліндона Б.  Джонсона

Х’юстон, Техас

77058

                                                                                                                             21 липня 1997 року

Дорога родино і друзі,

команда місії STS-87 космічного корабля сердечно запрошує Вас на запуск і/або приземлення космічного корабля «Колумбія». Політ заплановано із Космічного центру Кеннеді у Флориді після обіду 19 листопада 1997 року і приземлення вранці 5 грудня 1997 року. Це 4 політ корисного навантаження для мікрогравітаційних досліджень США. Місія включає розміщення супутника СПАРТАН, повернення і вихід у відкритий космос капітана Вінстона Скотта та доктора Такао Доі. Це перший політ, який включає українського інженера-дослідника полковника Леоніда Каденюка.

Запуск і приземлення космічного корабля є надзвичайно драматичними заходами, які можна оцінити будучи на місці і в нас є можливість поділитися цією емоційною подією із вами. У нас є обмежена кількість запрошень для наших друзів та родини, які не можна передавати. Особисто адресована та оплачена поштова картка додається для вашої відповіді. Будь ласка надайте вашу відповідь якомога швидше, але не пізніше, ніж 8 серпня  1997 року. Якщо ви не можете бути присутнім на заході, але хочете отримати сувенір, будь ласка напишіть на картці «SI».

Затримок запуску зазвичай не буває, тому, будь ласка, дотримуйтесь розкладу під час бронювання авіаквитків та готелю.

Гості повинні самі подбати про транспортування та розміщення. Деякі готелі є досить гнучкими відповідно до запуску та приземлення, але необхідно перевірити їхні умови. Певні авіалінії дозволяють купувати квитки гостям запуску і за необхідності змінювати дати. Пам’ятайте, що запуски та приземлення приваблюють багатьох людей, тому зробіть бронювання заздалегідь.

Це ваша можливість розділити хвилювання від найбільшого досягнення людства – польоту в космос. Ми щиро сподіваємося, що ви і ваша родина зможуть приєднатися. Будь ласка надішліть картку, яка додається якомога швидше, навіть якщо ваш розклад не дозволяє вам бути присутнім на запуску.

Щиро,

командир Кевін Р. Креґел,

пілот майор Стівен Ліндсі, ПС США,

1 спеціаліст місії Калпана Чавла,

2 спеціаліст місії капітан Вінстон Скотт, ВМС США,

3 спеціаліст місії доктор Такао Доі,

інженер-дослідник полковник Леонід Каденюк,

дублюючий інженер-дослідник доктор Ярослав Пустовий.

   Замість терміну «інженер-дослідник» ще вживається визначення «спеціаліст з корисного навантаження».

Бюлетень STS-87

Контакти готелів для розміщення.

Також нагадування, що гості самі відповідальні за транспортування та проживання. Необхідно зв’язатися з готелями і вказати, що ви є гість команди STS-87 для запуску чи приземлення. Деякі готелі можуть надати ціни як для учасників ділових зустрічей. Також є телефони Торгівельної палати.

Що ще можна зробити у Флориді?

Шопінг

Гольф

Виставковий центр і музей

Турецько-грецький храм

Військовий музей

Пляж

Дісней

Атракціонипов’язані з космосом.

Космічний центр Кеннеді, Зал слави космонавтів, музей, космічний табір.

Водні атракціони

Пляжі

Лагуна Індіанської річки

Державна рекреаційна зона Себастіана Інлета

Пірс

Різні види круїзів

Рибалка

Інформація для ЗМІ

Контакти ресурсних центрів, бібліотек, уточнення щодо польоту, корисні веб-сторінки.

Часті запитання

Коли дата запуску остаточна?

Як дізнатися про зміну дати запуску?

Коли слід приїхати?

Де краще залишитися?

Чи побачу я члена команди, який запросив мене на запуск?

Що як ми не отримаємо наші пропуски?

Як нам купувати авіаквитки, якщо дата запуску може змінитися?

   Дивне інтерв’ю дав заступник генерального директора НКАУ Едуард Кузнецов газеті «Буковина» № 62 (688) від 9 серпня 1997 року. Читаючи його, одразу виникає ряд запитань.

   Навіщо було добирати дублерів Леоніду Каденюку, коли НАСА цього не вимагало?

   Хто з народних депутатів України від Чернівецької області не підтримував кандидатуру Леоніда Каденюка, якщо під моїм зверненням підписалося сім буковинських представників (будучи безпосередньо пов’язаним з даним космічним питанням, я не пригадую, щоб хтось з них висловлювався проти)? Треба не ховатися за розмиті формулювання, а конкретно вказувати депутатів.

   НАСА дійсно робило неупереджений відбір кандидатів, але воно вибирало тільки з тих, кого пропонувала українська сторона – Юрія Крикуна та Валерія Мейтарчана. Аби потрапити на очі НАСА, треба було прориватися через терни НКАУ, котре спочатку не дуже горіло бажанням, як свідчать наведені тут документи, бачити серед українських кандидатів Леоніда Каденюка.

   Чому НКАУ не хотіло надавати йому навіть мінімальні гарантії відбору при отриманні ним українського громадянства після відмови від російського, бачачи, що за рівнем підготовки Леоніду Каденюку в Україні немає рівних, натомість воліючи працювати зі значно слабшими кандидатами, а потім нарешті спохопилося?

   Спохопилося, бо проблеми добору кандидата почали обговорюватися в публічній площині, включаючи Верховну Раду України. Дещо пізніше, вже після польоту, під час роботи 4 — го її скликання в парламентських кулуарах зустрілися Леонід Каденюк, Михайло Ратушний і я. Леонідові Михайло прямо сказав, що якби Манчуленко не ходив по владних кабінетах, не підключав народних депутатів України на його підтримку, чому він (Ратушний) сам був свідком, то він (Каденюк) міг би й не стати першим космонавтом в Україні після здобуття нею Незалежності. Я відповів, що це надто висока оцінка моєї допомоги в даному випадку, але й без мого втручання ситуація дійсно могла розвиватися за іншим сценарієм.

   Моє сприяння Леоніду Каденюку було щирим, бо я вважав і вважаю, що він, не відцуравшись України, за своїм фаховим рівнем заслужив бути космонавтом № 1 Української Держави, котра відновилася 24 серпня 1991 року.

   Згодом мені пощастило бути присутнім у складі офіційної делегації на мисі Канаверал

19 листопада 1997 року, середа.

(Флорида, США) і з оглядового майданчика спостерігати за стартом STS – 87 (дивіться фото вище).  Враження важко передати словами – це треба самому побачити, почути й відчути, коли все починає ходити ходором під час відриву космічного корабля від земної поверхні з неймовірним гуркотом, незважаючи на кількакілометрову відстань від стартового столу до місця розміщення гостей.

   Зі своїм колегою Іваном Біласом я тоді, в січні 1998 року, ходив дивитися на «апартаменти» загальною площею 61 кв. м., які держава, в особі Київської влади, виділила першому космонавту – громадянину України на вул. Воровського, буд. № 15 біля ринку. Враження, чесно кажучи, не з найкращих. Потім ми вдвох ходили до голови Київської міської державної адміністрації Олександра Омельченка з проханням виділити іншу квартиру. Нам, врешті решт, вдалося його переконати, що людина в подібному ранзі все — таки заслуговує кращого житла раз влада взялася його надати.

   Прикро, що деякі публікації, як вище (окремі заголовки тільки чого вартують), починаючи з «Всеукраинских ведомостей» від 20 листопада 1997 року, мали місце.

   Після завершення місії STS-87, у вересні 1998 року окремі члени екіпажу прибули до України. Мені випала приємна нагода разом з ними побувати на Хотинщині, відвідати родинне обійстя Леоніда Каденюка, поспілкуватися там не лише із ним, а й з Кевіном Креґелом (здійснивши чотири космічні польоти, в 2003 році він звільнився із служби в

НАСА) та Калпаною Чавлою, котрі виявилися цікавими, без пафосу, співрозмовниками, як і сам Леонід (таке враження у мене про нього склалося ще під час нашої першої зустрічі 1995 року).

   На жаль, Калпани Чавли, що народилася 1 липня 1962 року, вже немає серед живих. Вона загинула 1 лютого 2003 року разом із усіма іншими членами екіпажу на борту того ж корабля КОЛУМБІЯ, який раніше доправив у космос і вернув на Землю Леоніда Каденюка, під час його («човника») катастрофи при поверненні додому з навколоземної орбіти місії STS– 107.

   Праця космічних підкорювачів сповнена небезпек: багато із них заплатили найдорожчим – своїм життям, щоб людство могло більше дізнатися про таємниці Всесвіту.

   На знак подяки за підтримку Леонід Каденюк зробив мені космічний дарунок, підтвердженням чому є даний документ від НАСА (читайте далі).

Національне агентство з повітроплавання і космосу

Космічний центр Ліндона Б. Джонсона

Х’юстон, Техас

Сертифікат автентичності

STS-87

Вісімдесят восьмий політ космічного корабля

Конституція України здійснила політ для Георгія Манчуленка на борту космічного корабля Сполучених Штатів КОЛУМБІЯ, запуск якого відбувся о 2:46 за східним стандартним часом 19 листопада 1997 року з космічного центру Кеннеді у Флориді. О 7:20 ранку 5 грудня 1997 року, після 251 Земної орбіти, КОЛУМБІЯ приземлилася на злітно-посадкову смугу 33 в місці посадки космічних кораблів у Флориді.

Максимальна висота – 150 морських миль

Максимальна швидкість – 17 005 миль за годину

Період – 15 днів 16 годин 34 хвилини

Відстань – 6 500 000 миль

Командир Кевін Р. Креґел

Пілот майор Стівен В. Ліндсі, ПС США

Спеціаліст місії доктор Калпана Чавла

Спеціаліст місії капітан Вінстон Е. Скотт, ВМС США

Спеціаліст місії доктор Такао Доі

Інженер-дослідник полковник Леонід Каденюк

   В Сертифікаті автентичності мова йде про Конституцію України 1996 року у формі

невеличкої вакуумно запакованої книжечки, котра побувала в космосі, а зараз зберігається у мене, як дуже дорогоцінна річ – подарунок від екіпажу КОЛУМБІЇ.

                               Екіпаж STS-87  КОЛУМБІЯ (зліва направо):

                    в оранжевих скафандрах – Калпана Чавла, Стівен В. Ліндсі,

                                          Кевін Р. Креґел, Леонід Каденюк;

                            в білих скафандрах – Вінстон Е. Скотт, Такао Доі.

   Ось такими є окремі маловідомі сторінки космічної місії STS–87 за участю українського  (буковинського, північнобесарабського – для охоронців історичної чистоти) космонавта Леоніда Каденюка, яка почалася 19 років назад 19 листопада 1997 року і завершилася 5 грудня 1997 року.

   P. S. Леонід Каденюк, народжений 28 січня 1951 року, раптово помер 31 січня 2018 року в Києві під час ранкового тренувального забігу…

   С.У.М., друже!

   Космонавт навічно полетів у Космос!