Згадаємо всіх зрадників поіменно!

История России – борьба

невежества с несправедливостью.

Михаил Жванецкий.

20 вересня 2016 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Заяву Верховної Ради України «Про невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів і правових наслідків та, відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання» № 1527-VIII (підписана Головою Верховної Ради України лише 28 вересня 2016 року і офіційно електронно оприлюднена 29 вересня 2016 року замість того, щоб одразу підписати й оприлюднити з метою невідкладного донесення до зарубіжних адресатів, згідно рішення парламенту).

Результати поіменного голосування за вказану Постанову кількісно такі:

фракція партії «Блок Петра Порошенка» (БПП) – за 106, проти 0, утрималися 0, не голосували 19 (включно з Іоновою М. М. – одним із п’яти співавторів законопроекту), відсутні 18, всього депутатів 143;

фракція партії «Народний фронт» (НФ) – відповідно 74, 0, 1 (Унгурян П. Я.), 0, 6, 81;

фракція партії «Опозиційний блок» (ОБ) – 0, 0, 0, 19, 24, 43;

фракція партії «Об’єднання «Самопоміч» (ОС) – 23, 0, 0, 0, 3, 26;

група «Партія «Відродження» (ПВ) – 1 (Ільюк А. О.), 0, 0, 5, 17, 23;

фракція партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» (ВОБ) – 15, 0, 0, 0, 6, 21;

фракція Радикальної партії Олега Ляшка (РПОЛ) – 18, 0, 0, 0, 3, 21;

група «Воля народу (ВН) – 4, 0, 0, 8, 7, 19;

позафракційні (п/ф) – 23, 0, 0, 9, 14, 46;

в цілому – 264, 0, 1, 60, 98, 423 (в українському парламенті є 450 депутатів: за діючим Законом 225 з них обирається за пропорційною системою закритих списків, а 225 – за мажоритарною системою, у 27 — и округах вибори не проводилися через російську окупацію Криму і окремих районів Донецької та Луганської областей).

Крім того, до в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України надійшли заяви народних депутатів України Дзензерського Д.В. (НФ) з проханням не зараховувати його результат голосування, оскільки він був відсутній, і Лубінця Д. В. (БПП) з проханням вважати результатом його голосування «за», а також до Голови Верховної Ради України – народних депутатів України Довгого О.С. (ВН), Кривенка В.М. (БПП), Купрія В.М. (п/ф), Лабазюка С.П. (ВН), Рудика С.Я. (БПП), Сольвара Р.М. (БПП), Загорія Г. В. (БПП), Жолобецького О. О. (БПП) та Батенка Т. І (п/ф) з проханням вважати результатами їхніх голосувань «за».

Треба зазначити, що ці заяви депутатів ніяк не впливають на зафіксовані результати електронного голосування в момент його проведення. Для того, щоб ніхто інший не міг користуватися чужою карткою для такого голосування, треба внести необхідні зміни у Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» (нинішні обранці вже забули про відповідні свої обіцянки народу, який цього їм не нагадує, бо «благоденствує»), ну а той депутат, котрий не перебував на робочому місці під час будь — якого голосування, байдикувавши у кулуарах парламенту, хай би нарікав сам на себе, бо мав би бути покараним гривнею за прогул, як карають за нього у всіх інших трудових колективах згідно трудового законодавства, і підданий публічному осуду, зокрема й шляхом постійної публікації списків прогульників у парламентські газеті «Голос України» (без жорсткого тиску виборців на парламентарів вони ніколи не поміняють Регламент, бо переважна їх більшість мають народ за перегній для своєї кар’єри та статків: моя публікація «Гумус чи підстилка?» є тут дуже актуальною).

Тепер повернімося до суті самої Постанови. ЇЇ квінтесенцією є положення, що Україна вважає всю Государствєнную Думу Фєдєрального Собранія (ФС) Россійской Фєдєраціі (ФС складається з двох палат – Думи і Совєта Фєдєраціі), обрану 18 вересня 2016 року, нелегітимною через проведення незаконних виборів на тимчасово окупованій Россієй українській території – Автономній Республіці Крим та Севастополі. Саме всього складу Думи, а не окремих її депутатів. Така позиція є абсолютно вірною й ось чому.

Дума обирається за змішаною виборчою системою: половина – за пропорційною (партійні списки в загальнонаціональному, тобто федеральному, виборчому окрузі, до якого всупереч міжнародному праву включили АРК і місто Севастополь), половина – за мажоритарною (одномандатні виборчі округи).

Так ось, Дума складається з 450 — ти депутатів, 225 з яких в сьомому скликанні обирали за партійними списками в єдиному окрузі, включно з АРК й Севастополем, і виокремити певну кількість та конкретні прізвища депутатів, обраних лише голосами кримчан і севастопольців, неможливо, адже голоси, отримані партіями, підраховуються разом у одному спільному кошику – загальноросійському окрузі, а інших 225 – в мажоритарних округах, в тому числі 4 — х в Криму та Севастополі. 225 списочників + 4 одномандатники = 229 депутатів, що дає 50,89% або більше половини складу Думи, тому вся Государствєнная Дума є нелегітимною.

Дехто може подумати, що у випадку обрання Думи лише за мажоритарною системою можна було би визнати нелегітимними тільки одномандатників (в такій ситуації їх було би 8), а решту – де — факто всю Думу варто було би вважати легітимною. Подібний підхід є хибним і антиукраїнським, бо в цій ситуації, коли, здавалося б, можна легко виокремити 8 мажоритарних депутатів, обрання Думи виборцями в одномандатних округах, включаючи голосування в Криму та Севастополі, все одно є незаконним, оскільки Россія провела його на частині чужої, в даному випадку української, землі, тому Государствєнная Дума (мажоритарна у вказаній ситуації чи пропорційна – немає значення), яка має представляти інтереси всіх російських громадян, не може бути легітимною, бо до їх складу протиправно включили громадян України, а отже Дума, як єдиний орган, представлятиме неіснуючу в правовому полі категорію: суміш людей – громадян різних держав.

Тим більше необґрунтованими, антиукраїнськими й зрадницькими є заяви про нелегітимність лише 4 — х кримсько — севастопольських одномандатників, коли Дума обирається за змішаною системою.

А коли б Думу обирали виключно за партійними списками? Отож бо!

Результати будь — яких російських виборів, включно з президентськими, референдумів, проведених із залученням до них виборців – жителів окупованих Криму та Севастополя, є нелегітимними.

Москвичі на Покровці починають розуміти… Ілья Варламов, Facebook.

Переважна більшість країн світу не визнає окупації АРК і міста Севастополь, підтвердженням чому є юридичний документ – Резолюція А/RES/68/262 Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року (читайте мою статтю «Меморандум – Резолюція – Постанова – Заява = ?»), тому не визнавати повноваження тільки окремих депутатів, обраних голосами виборців з тимчасово окупованої української території, визнаючи повноваження всієї Думи, – грати на руку Россіі – агресору й окупанту (мій матеріал «Ave vita!» говорить про загрози від угодовської політики з Московією), а також протирічити самим собі всупереч нормам зазначеної Резолюції (в моїй публікації «Чи шльондра, чи імпотент – все одно біда!» показано нерішучу позицію Заходу в протидії Россіі).

Тепер українська влада – Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України під керівництвом Прем’єр — міністра – має докладати всіх зусиль, щоб міжнародне демократичне співтовариство належним чином зреагувало на Постанову Верховної Ради України щодо нелегітимності Государствєнной Думи, бо до її прийняття позиція України, на яку пішла війною Россія, виглядала юридично не вельми чіткою і лише 19 вересня 2016 року (чекали завершення голосування, навіщо?) була оприлюднена Заява МЗС України щодо визнання нелегітимними виборів до Державної Думи Федеральних Зборів РФ на тимчасово окупованій території України. Сама Заява є досить гострою, обгрунтованою, але висновок розмитий: «…результати голосування і повноваження 4 депутатів Державної Думи, обраних в окупованому Криму за мажоритарною системою, та 225 парламентаріїв, обраних за пропорційною системою, є нікчемними і нелегітимними, що ставить під сумнів легітимність усієї Державної Думи (виділено мною – Г. М.)». З юридичної точки зору правильно було б так: «Заява МЗС України щодо визнання нелегітимною Державної Думи Федеральних Зборів РФ у зв’язку з проведенням виборів до неї на тимчасово окупованій території України», «робить нелегітимною усю Державну Думу». Президенту України, що «здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави» (п. 3 ч. 1 ст. 106 Конституції України), варто звернути увагу на цей факт.

Після всього сказаного подивимося ще раз на вказані вище результати голосування 20 вересня 2016 року.

Ті, хто не голосував за таку вкрай важливу Постанову або був відсутній, повинні мати серйозну причину – хворобу, офіційне відрядження, офіційну зустріч з іноземною делегацією в Києві, поважні сімейні обставини (з наданням підтверджуючих документів, а якщо їх немає, то непідтримка Постанови однозначно відносить таких «діячів» до числа ворогів України): йдеться, в першу чергу, про фракції БПП, НФ, ОС, ВОБ, РПОЛ і частину п/ф.

Звісно, що це не стосується фракції ОБ в цілому складі, груп ПВ та ВН (за поодинокими винятками), де зібралися колишні регіонали зі своїми поплічниками – непотріб і сміття: вони свідомо не голосували або вийняли картки для голосування, щоб електронна система вважала їх відсутніми (хтось із них може й мати вагому причину відсутності на робочому місці, але це нічого не міняє: Москва їм ближча до серця, ніж Київ). Це – антиукраїнський елемент, вороги та зрадники України, російські колабораціоністи і соратники такого ж сброда (російський письменник, поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 1933 року Іван Бунін в 1934 році сказав: «Я с ужасом думаю, кого нарожает это пьяное кровавое быдло, захватившее власть в России, и что будет с моей страной через два — три поколения!»), який з допомогою Московії окупував Крим (моя стаття «Крим… Аляска…» висвітлює імперські плани Московського Кремля)та частину Донбасу, котрі в 2013 році зверталися (необов’язково прямо, а як вірні послідовники тих, хто робив це безпосередньо) до польського парламенту, щоб він визнав минулі трагічні події на Волині геноцидом поляків (до прикрого, це сталося у 2016 році, а Постанова Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України у зв’язку з ухваленням Сенатом і Сеймом Республіки Польща постанов від 7 липня 2016 року та 22 липня 2016 року щодо оцінки польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни» № 1507-VIII від 8 вересня 2016 року засудила таке рішення: мій матеріал «148 зрадників України!» розказує про тих звертальників – проросійську наволоч), це – російська «п’ята колона», «Московскій блок» в українському парламенті, який і в місцевих радах появився через потурання української влади (проаналізуйте мою публікацію «Це – тривожний сигнал!»).

Безкарність згаданих 148 — и зрадників України та всієї януковичівської наволочі після Революції Гідності дозволяє цій російській бидлоті почувати себе спокійно на українській землі, яку вона ненавидить і лише чекає слушного моменту, щоб всадити ножа у спину українцям за командою Кремля (моя стаття «Незалежна Україна? Маячня!» розкриває

Фотографією поділився Інтернет.

підступність московитів та їхніх союзників). Про крайню необхідність боротьби з «Московскім блоком» я писав у своїй викладці «Нейтралізація спрута!» ще в липні 2014 року: тими нейтралізаційно — фільтраційними заходами мали б займатися правоохоронні органи (в моєму матеріалі «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!» показано, що треба було зробити, але, на жаль, не було зроблено). У цьому ж ряду знаходиться й люстрація, яка перетворилася на недолюстрацію.

Справжні українські партії мали б адекватно реагувати на зухвалість керованих Москвою антиукраїнських сил в Україні (про них йдеться в моїй публікації «Враг нє дрємлєт!»).

Так само повинні діяти і справжні українські громадські структури.

Та головну роль у знищенні «Московского блока» на українській землі має грати українська влада, яка постала завдяки Майдану!

Українська влада, виражаючи волю й прагнення Українського народу бути повноправним господарем на своїй землі та гарно жити разом із демократичним євроатлантичним світом (моя стаття «Говориться одне, а робиться інше?» дає аналіз співпраці Києва з НАТО), повинна звільнити Україну від російського ворожого, зрадницького елементу і окупаційних зайд! Перемоги над ворогом гартують, єднають народ! Приклад треба брати з українських спортсменів (про них я пишу в своїй замітці «Не скигліть, а беріть приклад!»), які перемагають своїх конкурентів на міжнародних змаганнях, приносячи радість українцям у непрості часи нашого буття!

P. S. Незважаючи на прийняття Постанови Верховної Ради України щодо нелегітимності Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, вже результати поіменного голосування народних депутатів України 6 жовтня 2016 року за проект Закону про внесення змін до деяких законів України стосовно обмеження використання медійної продукції держави-агресора № 4303 показали дещо іншу картину: вони зайвий раз підтвердили, що ОБ, ПВ та ВН (за одиничними виключеннями) є ворогами України, але, як не прикро це визнавати, вони так само виявили багато симпатиків (любітєлєй) Московії в лавах тих, хто вважає себе продовжувачами справи Євромайдану.

Згаданий законопроект (внесений до Верховної Ради України 25 березня 2016 року, включений до порядку денного 17 травня 2016 року) розглядався в першому читанні, тому окремі його огріхи можна було виправити до другого читання або, в крайньому випадку, відправити на повторне перше читання чи суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання. На жаль, цього не сталося (отримав підтримку лише 174 — ох депутатів) і його відхилили та зняли з розгляду.

Парламент України ганебно не спромігся заборонити гастролі на українській території россійскіх артістов, які не засудили агресію Россіі проти України!

Де парламентська коаліція, котра повинна боронити Батьківщину від гібридних посягань Москви?!

Оскільки подібний Закон вкрай потрібен Україні, то варто авторам (навіть дещо заплямована кредитна історія одного з них немає сіяти сумніви в необхідності існування такого акту) проекту № 4303 вдосконалити його і знову внести на розгляд парламенту воюючої з Россієй країни та добитися прийняття попри спротив явних і прихованих любітєлєй ворожого «русского міра», що стали депутатами завдяки аналогічній частині українських виборців.

P. P. S. Прийнятий Верховною Радою України 5 жовтня 2017 року законопроект № 6682 про внесення змін до Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» (щодо особливостей організації та проведення гастрольних заходів в Україні за участі громадян країни-агресора) від 11 липня 2017 року, котрий був підписаний Головою Верховної Ради України чомусь аж 20 жовтня 2017 року й направлений на підпис Президенту України 23 жовтня 2017 року і підписаний Президентом України 7 листопада 2017 року, після чого він став Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» щодо особливостей організації та проведення гастрольних заходів за участю громадян держави-агресора» № 2165-VIII від 5 жовтня 2017 року, – це слабоє подобіє законопроекту № 4303.