Не скигліть, а беріть приклад!

   Скигління в Україні вистачає. В різних сферах. Навіть в спорті. Особливо яскраво воно проявилося після провального виступу української команди на Олімпійських іграх 2016, коли багато високопоставлених спортивних функціонерів, від яких залежить підготовка атлетів міжнародного рівня, намагалися свої прорахунки в роботі списати на інші чинники, включаючи АТО. Подібні скигління менше притаманні самим спортсменам, хоча теж іноді мають місце.

   Знаючи про існування реальних проблем в українському спортивному господарстві, котрі необхідно вирішувати владі на центральному рівні (про них я писав у своїй статті «І знову – прикрість!» після Олімпіади – 2016), подаю результати змагань українських літніх паралімпійців (починаючи з 1996 року, відколи Україна виступає окремою командою), оскільки вони перебувають в таких самих умовах, як і українські олімпійці, але, на відміну від них, мають обмежені фізичні можливості. Тому кожен їхній спортивний успіх та й саме заняття спортом – це героїзм і боротьба за життя (моя публікація «Життя – це мрія, здійсни її» розказує про його винятковість) щоденно, щогодинно, щохвилинно.

   Отже, загальнокомандний (неофіційний) медальний залік Паралімпійських літніх ігор

   1996 (Атланта, США): 1 золота + 4 срібні + 2 бронзові = 7 медалей (44 місце за кількістю золотих нагород);

   2000 (Сідней, Австралія): відповідно 3 + 20 + 14 = 37 (35 – за золотом, 12 місце за кількістю медалей);

   2004 (Афіни, Греція): 24 + 12 + 19 = 55 (6 – за золотим заліком);

   2008 (Пекін, КНР): 24 + 18 + 32 = 74 (4 – за золотими нагородами);

   2012 (Лондон, Велика Британія): 32 + 24 + 28 = 84 (4 – за золотими медалями);

   2016 (Ріо — де — Жанейро, Бразилія): 41 + 37 + 39 = 117 (3, попереду України лише КНР – 1 місце і Велика Британія – 2).

   Вражаючий прогрес!

   Так само є чим пишатися українським учасникам Паралімпійських зимових ігор.

   Українські паралімпійці не скиглять, не нарікають на долю, а постійно вдосконалюють свою майстерність і приносять спортивну славу Україні!

   Українські паралімпійці заслуговують на те, щоб українські олімпійці (особливо ті, хто повинен дбати про їхню належну підготовку) рівнялися на них!

   Не скигліть, а беріть приклад!

   Україні (зверніться до мого матеріалу «Україна єдина?»)  потрібні перемоги, спортивні зокрема!