Догрався!

   «З брехнею весь світ пройдеш, але назад не вернешся», – говорить народне прислів’я.

   «На популізмі заберешся високо, але довго там не протримаєшся», – подібним чином можна перефразувати попередню приповідку вже щодо політиків. Саме так виглядають дії Прем’єр — міністра Великобританії Девіда Кемерона, який своїми популістськими заявами відносно начебто незважання Євросоюзу на інтереси Об’єднаного Королівства розігрів емоції британців настільки, що вони на референдумі, знову ж таки ініційованому ним (правда, він не підтримував покидання ЄС; тоді навіщо взагалі заварював референдумну кашу?), проголосували за вихід (51,9 %) з Європейського Союзу (48,1 % проти).

   І це при тому, що Великобританія не входить до Шенгенської зони спрощеного паспортно — візового контролю та єдиного валютного ринку ЄС (на її території діють візи і фунти стерлінгів, а не євро), маючи особливий статус в Євросоюзі та користуючись всіма перевагами його надпотужного спільного ринку. Крім того, керівні органи ЄС надали офіційному Лондону додаткові преференції в міграційній політиці і торгівлі, пішовши на нові поступки йому (після референдуму дані переваги над іншими членами євросоюзівської спільноти будуть скасовані). Цього Британській Короні було замало?!

   Чи є недоліки  в роботі ЄСівської керівної бюрократії? Є. Як у будь — якої іншої європейської (ще певний час без постсовєтскої частини – там вади іншого ґатунку, потрібні глибинні реформи: зверніться до моєї статті «В Європу – без сміття! Про деякі першочергові кроки нової влади») бюрократії, не кажучи вже про таке величезне міждержавне об’єднання. Але ніхто не заважав Великобританії шляхом переговорів заставляти Євросоюз позбуватися вад у своїй діяльності. Підтвердженням сказаному був її особливий статус в ЄС.

   Так ні, треба було отримати Brexit.

   Перехитривши самого себе зі своїм популізмом, Девід Кемерон змушений був заявити про свою відставку з посади глави Кабінету Міністрів.

   Догрався!

   Та Бог з ним, з Кемероном. Нічого екстраординарного не сталося: політики приходять та йдуть. Буде новий Прем’єр — міністр.

   Але зараз постають набагато глибші проблеми, які Девід Кемерон спровокував власними діями.

   Мало того, що в самій Великобританії знову посилилися відцентрові процеси, оскільки Шотландія і Північна Ірландія не хочуть покидати ЄС (вони проголосували проти виходу; за вихід голосувала Англія та Вельс), тому шотландці знову заговорили про свою незалежність і власну державність (18 вересня 2014 року в результаті референдуму 44,7 % з них проголосували за, 55,3 % – проти незалежності), а ірландці – про об’єднання в єдиній ірландській державі без Лондона (пам’ятаю свої розмови при неофіційному спілкуванні з ірландськими політиками в Дубліні, коли був там у робочих відрядженнях 2000 — го року: всі вони стверджували, що рано чи пізно Ірландія об’єднається, та з симпатією говорили про Україну, будучи досить добре обізнаними з історією боротьби українців за свою незалежність і знаходячи її дуже схожою зі своїми державницькими змаганнями).

   Так тепер вже у всьому Євросоюзі заворушилися антиЄСівські сили. До них відноситься переважна більшість крайніх, ультракрайніх (лівого, правого, нацистського толку) партій. Всі вони є союзниками Московії – Росії, а чимало з них отримують фінансову допомогу від Московського Кремля, як, зокрема, Національний фронт на чолі з Марін Ле Пен у Франції.

   Московія торжествує! Кращої ситуації для неї годі й придумати (у моєму матеріалі «Росія аплодує!» знайдете окремі підтвердження сказаному) у її намаганнях зруйнувати Євросоюз. Москва скористається Brexit по повній програмі, задіюючи всі важелі впливу через своїх союзників у Європі.

   Ось так популізм одного політика може привести не лише до складних наслідків у його власній Батьківщині, а й на цілому континенті, що, зрештою, може змінити геополітичні конфігурації в усьому світі (моя публікація «Крим… Аляска…» про це попереджає).

   Після BrexitЄС повинен здійснити необхідні зміни, реформи у своїй структурі, позбувшись існуючих недоліків власної центральної бюрократії (повільність і недостатня публічність прийняття рішень, підвищення ролі Європарламенту тощо), з метою мінімізації підстав (а то й зведення їх до нуля) для подальших exit.

   Українцямтакожтреба добре затямити британський урок під назвою Brexit, аби самим не повторювати подібних помилок під час обирання своїх представників на місцевих та загальнонаціональних виборах:популізм – приємний для вух, але – шкідливий для здоров’я людей.

   Після кульбіту Великобританії, що, швидше за все, приведе до вказаних вище змін у ЄС і посилення ролі НАТО, Україна (пам’ятаючи, що Лондон був союзником Києва при введенні та утриманні антиросійського санкційного фронту з боку Євросоюзу; тепер там на одного прихильника у нас поменшало) зобов’язана докладати всіх зусиль для своєї позитивної трансформації з метою забезпечення гідного життя своїм громадянам і вступу до НАТО та ЄС.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте