«Чорна бухгалтерія» реґіоналів як чорна мітка… Тільки чия?

   Про тотальну корупцію в Україні від верху до низу добре відомо і всередині нашої Батьківщини й за її межами.

   З нею я зіткнувся навіть у Верховній Раді України ще далекого 2002 року, коли реґіонали за одне кадрове голосування – обрання Віктора Януковича Прем’єр — міністром України – пропонували один мільйон американських доларів в обмін на три голоси (вже твердо знаючи, що не менше 230 депутатів проголосує за, але бажаючи мати кращий результат: важко уявити, скільки давали тоді, коли ще не було хоча б 226 голосів) та отримали від мене категоричну відмову (моя стаття «Україні – порядну владу і чесних депутатів! Що треба зробити…» про це розказує).

   Черговим підтвердженням корупції стала «чорна каса» чи «чорна бухгалтерія» (кому як більше подобається) реґіоналів – партії реґіонів під керівництвом російських агентів Януковича/Азарова, які після свого фіаско у 2014 році замаскувалися під партію «Опозиційний блок» та деякі інші дрібніші реґіоналівські проекти (в моїй публікації «Нейтралізація спрута!» знайдете, що з ними треба робити), котру отримав (невідомо коли, як і від кого) колишній перший заступник Голови СБУ Віктор Трепак, а 27 травня 2016 року він згідно установленого законодавством порядку передав її до Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та публічно про це повідомив українське суспільство через газету «Дзеркало тижня. Україна» № 19 від 27 травня 2016 року своїм інтерв’ю «Я передав до НАБУ докази тотальної корумпованості влади», не розголошуючи деталей переданих документів – «комірної книги» 2007 – 2012 років тодішньої владної партії.

   31 травня 2016 року інтернет — видання «Українська правда» розмістило матеріал «Рукописи не горят. Черная бухгалтерия Партии регионов: фамилии, даты, суммы» авторства Сергія Лещенка (прочитайте мою статтю «Гумус чи підстилка?» про нього), Антона Марчука і Севгіль Мусаєвої — Боровик, в якому оприлюднена, чого не зробив Віктор Трепак, частина вже згаданої вище «чорної каси» з підписами широкого кола отримувачів різних сум грошей – малознаних людей та добре відомих політиків, державних діячів.

   Ну і що далі?

   А далі є лише два можливих сценарії розвитку подій.

   Перший. Українська влада, щоб показати свою ефективність у боротьбі з корупцією (моя публікація «Кому в Україні весело живеться, або Хто плює на законодавство про боротьбу з корупцією… Частина 5» детально про неї розказує), чого не було до цього часу, (в особі НАБУ, хоча тут мають бути задіяні потужності всіх правоохоронних органів, включаючи ГПУ й СБУ, оскільки йдеться про загрози національній безпеці України) відкриє кримінальні провадження та здійснить повноцінне розслідування (почато НАБУ 30 травня 2016 року, хоча отримано 27 травня 2016 року) корупційних правопорушень (назва мого матеріалу «Корупція – наш рулєвой? Кого і як треба люструвати…» говорить сама за себе) всіх фігурантів, зафіксованих у паперах «чорної каси» (головне, щоб не вийшло так, як з «довгограючими плівками» майора Мельниченка, коли замовники вбивства Ґеорґія Ґонґадзе залишилися непокараними), і доб’ється через суд (вказана справа при належній роботі має судову перспективу саме в кримінальному руслі) для них відповідних тюремних вироків залежно від ступеня вини. Тоді «чорна бухгалтерія» регіоналів стане чорною міткою для них самих та всіх злочинців — корупціонерів (зверніться до моєї статті «Або незалежність, або олігархи!» щодо необхідного вибору влади), незалежно від партійних кольорів, бо «чорні каси» є у всіх партій.

   Другий. Українська влада продовжуватиме боротися з корупцією і далі на словах, а не на ділі: чого тільки варта відсутність реакції правоохоронців на заяви початку 2015 року колишнього Голови Державної фінансової інспекції Миколи Гордієнка щодо задокументованих зловживань у сумі 7 мільярдів 580 мільйонів гривень. В цьому випадку «чорна бухгалтерія» регіоналів стане чорною міткою для самої української влади.

   Щоб не виходило зі справами, розслідуваними НАБУ, як з покійником у гробу–закопали в землю та й по — всьому, то НАБУ має постійно бути у людей на виду.

   Революція Гідності не закінчилася – людський контроль над всією владою, всіма існуючими  в Україні структурами  повинен бути безперервним!

   Безперервність громадського/людського контролю за всім державним механізмом говорить про перманентність, тобто безперервність, перетворень, необхідних для постійного покращення життя Українського народу, котрі були започатковані на  Євромайдані Революцією Гідності (моя публікація «Український Євромайдан діє!» повертає нас в ті неспокійні часи).

   З минулої епохи багато хто може згадати пісню зі словами «Єсть у рєволюціі начало, нєт у рєволюціі конца!». Роблячи правильні висновки при аналізі тих часів, треба надалі українцям діяти так аби не повторювати минулих помилок задля гідного українського майбутнього (прочитайте мій матеріал «Про те, як Україна сама фінансує вбивство українців Росією!»). А для цього треба завжди пам’ятати, як було, і думати, як зробити так, щоб було краще (у моїй статті «Донбас = Закарпаття?» є багато цікавого в даному плані), не допускаючи до влади негідників.

   Наведу один приклад.

   Зверніть увагу на цю фотографію, котра є у вільному інтернет — доступі. На передньому плані ми бачимо Онуфрика
                              
Богдана Семеновича (ліворуч) та Папієва Михайла Миколайовича, коли вони думали про своє світле майбутнє, прогулюючись Центральною площею Чернівців. Тоді Михайло Папієв був головою Чернівецької облдержадміністрації (2010 – 2014 роки) і головою Чернівецької обласної організації партії регіонів (перед тим – чільним діячем СДПУ(О) та дуже наближеною особою до тих, хто розпоряджався «чорною бухгалтерією» реґіоналів, а Богдан Онуфрик був начальником управління внутрішньої політики Чернівецької облдержадміністрації (старається не афішувати цей факт) та дуже наближеною особою до Михайла Папієва, його союзничком. Майдан поклав край їхній тісній співпраці на користь Януковича, якому вони вірно служили до моменту його втечі в Росію після вбивства майданівців і навіть не покаялися за скоєне партією реґіонів насильство проти Українського народу, але, на жаль, не поклав край їхній кар’єрі. Як ви думаєте, де вони зараз працюють?У Верховній Раді України VIII скликання – народними депутатами України в результаті позачергових парламентських виборів 26 жовтня 2014 року. Богдан Онуфрик після служіння реґіоналам став членом партії «Блок Петра Порошенка» (БПП) та під № 31 у її списку (за чийого сприяння він до нього потрапив і як таке в’яжеться з ідеалами Революції Гідності?) був обраний депутатом парламенту та входить до фракції БПП (на жаль, є чимало подібних фактів пристосуванства, мімікрії в українській політиці: перетікання від компартії, реґіоналів, СДПУ(О) до нинішніх начебто антиреґіоналівських партій; про люстрацію, при цьому, величезної кількості нинішніх посадовців, заслуговуючих на неї, годі й говорити), а Михайло Папієв є членом фракції партії «Опозиційний блок», оскільки був включений під № 22 до її парламентського виборчого списку як безпартійний (напевно і далі зберігає вірність реґіоналам). Отак!

   Хіба за це віддала життя Небесна Сотня на Майдані?! Проаналізуйте вдумливо мою публікацію «Від революції Гідності до контрреволюції негідників?» щодо вказаної проблеми.

   Хіба за це гинуть українські військовики й цивільні люди в зоні АТО?! У моєму матеріалі «Це – тривожний сигнал!» знайдете, чим може завершитися потурання владою реґіоналівським недобиткам.

   Хіба в демократичних країнах з розвинутим громадянським суспільством (моя стаття «Горбатого могила могила виправить? Щодо візитів в Україну Джорджа Буша і Джозефа Байдена» буде тут цікавою) подібні особи могли би займати хоча б якісь дрібні посади, не кажучи вже про депутатів парламенту, й не піддаватись публічному осуду громади?!

   Та повернемось до вже згадуваної мною чорної мітки. Що ж вона означає? Чорна мітка є важким вироком тому/тим, хто своїми діями чи бездіяльністю наніс непоправної шкоди людині/громаді.

   Хтось сумнівається в очевидному, що реґіонали із союзничками власними діями завдали й продовжують завдавати українській громаді страшної шкоди?! Тільки дурень і ворог може в цьому сумніватися (зверніться до моїх роздумів «Моральна пустота…»)!

   Хтось з притомних людей сумнівається в однозначному факті, що реґіонали із союзничками мають понести жорстке покарання за нанесену українській громаді страшну шкоду?!

   Тому «чорна бухгалтерія» регіоналів має нарешті стати чорною міткою для них та їх союзничків, включаючи всіх її фіґурантів, яку їм вручить українська влада (мої дві наступні аналітичні публікації «Владна багатоголовість доведе нас до цуґундера!» й «Ні розуму, ні совісті?» розказують про неї)за все, що вони накоїли в Україні: вбивство Героїв Небесної Сотні, сепаратизм, тероризм, колабораціонізм з Росією – збройним агресором і окупантом Криму та частини Донецької і Луганської областей, намагання й далі розхитувати ситуацію в Україні, небачена корупція (до речі, той же Михайло Папієв 31 травня 2016 року в інтерв’ю інтернет — версії ТРК «ВВС Україна» висловив сумнів щодо реальності «чорної каси» реґіоналів, тому для НАБУ й інших правоохоронних органів доведення протилежного – це питанням честі та професійної придатності, а заодно й можливість розібратися з його зловживаннями під час парламентських виборів 2012 року у Чернівецькій області), брудна приватизація, паразитування на бюджетних коштах (мій матеріал «Конституція України не діє!» висвітлює й дану проблему), незаконне заволодіння чужим майном.

   Коли ж цього не станеться, то доведеться Українському народові, якщо він сам себе поважає (принаймні Революція Гідності це підтверджує: читайте також мою статтю «Самопорятунок, або Ніколи не здавайся!»), вручати чорну мітку своїй же постреволюційній владі (у моїй публікації «Євроскептицизм чи все — таки «На зєркало нєча пєнять, колі рожа кріва»?» йдеться про недоробки при внутрішньоукраїнському облаштуванні, яких побоюються європейці).

   Але не забуваймо і те, що Бог все бачить та воздасть по заслугах тим, хто спричинив загибель Небесної Сотні і багатотисячні вбивства українських громадян на окупованих українських землях, а також тим, хто своїми діями/бездіяльністю не покарав винуватих у цьому й інших бідах згідно земних законів.

   Пам’ятаймо, що Божа кара для винуватців може бути навіть страшнішою за чорну мітку від людей!

   Всі пам’ятаймо про це!