Митківська Маланка

Наша Маланка-Подністрянка

                                Дністром плила, воду пила,

                                Дністром плила, воду пила.

Дністром плила, воду пила,

                                на камени ноги мила,

                                на камени ноги мила.

На камени ноги мила,

                                тонкий фартух замочила,

                                тонкий фартух замочила.

Повій, вітре, буйнесенький,

                                висуши фартух тонесенький,

                                висуши фартух тонесенький.

Повій, вітре, і з гори й з долу,

                                висуши фартух, як до престолу,

                                висуши фартух, як до престолу.

Повій, вітре, по калиночці,

                                висуши фартух на Маланочці,

                                висуши фартух на Маланочці.

Наша Маланка – господиня,

                                як помастить так і помиє,

                                як помастить так і помиє.

Ложки, миски під лавою

                                та й заросли муравою,

                                та й заросли муравою.

А тарелі під другою

                                та й заросли осугою,

                                та й заросли осугою.

А полумиски під третою

                                та й заросли трепетою,

                                та й заросли трепетою.

Ой, чинчику, Васильчику,

                                посію тебе в городчику,

                                посію тебе в городчику.

Буду тебе поливати,

                                в неділю рано підскубати,

                                в неділю рано підскубати.

В неділю рано підскубати,

                                за русу косу затикати,

                                за русу косу затикати.

Руса коса вигинається,

                                наша Маланка вже віддається,

                                наша Маланка вже віддається.

   Так маланкують напередодні Святого Василія у моєму рідному селі Митків на Буковині ще, принаймні, з першої половини 19 століття.

   Цінуймо своє.

   Шануймо Богом  дану нам Батьківщину.

   Бережімо українські традиції, збагачуючи ними Європу і весь світ!