Де закінчується політична Європа?

                                                                                                                               Якщо бажаєш,

                                                                                                                               щоб світ змінився, –

                                                                                                                               сам стань цією зміною.

                                                                                                                                                     Магатма Ґанді.

   Незважаючи на:

   1) набуття чинності з 1 січня 2016 року такої потрібної Україні Угоди про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (ЗВТ) між ЄС і Україною (ЗВТ усуває 97% тарифів на українські товари, 96,3% – на європейські, знижує середній тариф на український експорт з 7,6% до 0,5%, запроваджує нульові мита лише на 70% всього імпорту із ЄС: товари промислові, сільськогосподарські, переробної, харчової галузі, причому симетрично обома сторонами щодо переважної більшості позицій, а для решти діятимуть перехідні положення або режим обмежень протягом 3, 5, 7 років) – невід’ємної частини УА (моя стаття «Ето радость со слєзамі на глазах…» детально про неї розказує), яка тимчасово, частково застосовується з 1 листопада 2014 року та набуде чинності в перший день другого місяця після дати подання до зберігаючого органу Євросоюзу останнього затверджуючого документа;

   2) високоймовірне отримання нами в 2016 році такого довгоочікуваного, потрібного українцям, безвізового режиму (хоча він все одно має достатньо різних обмежень: тільки за біометричним паспортом; Ірландія, Великобританія залишаються з візами; поїздки – не довше 90 днів на півроку; навчатися, працювати, постійно жити не можна; на кордоні можуть запитати про мету візиту чи вимагати броню на готель, медичну страховку, підтвердження наявності фінансів для достатнього перебування, зворотній квиток) з ЄС,   

   кордон політичної Європи не переміститься автоматично на східні рубежі нашої Батьківщини.

   І цього не станеться до тих пір, поки:

  1) лічильники з відбору європейськими країнами російських енергоносіїв (газу та нафти) не будуть перенесені із західної ділянки Державного кордону України на східну;

   2) Україна не стане спочатку повноправним членом НАТО – єдиного євроатлантичного безпекового простору (у моєму матеріалі «Куди нас ведуть?» наведена відповідна аргументація) для гарантування її вільного розвитку (особливо після російської агресії) в єдиному європейському (ЄСівському) економічно-соціальному просторі, а вже потім – ЄС (проаналізуйте мою публікацію «Ціна незалежності: 1240 чи 600 тисяч?»).

   І тільки тоді політична Європа закінчуватиметься на східних рубежах України (до того, на жаль, вона закінчуватиметься на західних: зверніться до моєї статті «Маразм продовжується…»), а всі ми назавжди позбудемося імперських пут Росії (автор першої Конституції України під назвою «Договори і Постановлення прав і вольностей Війська Запорозького» від 5 (16) квітня 1710 року та однієї з перших Конституцій у Європі Гетьман Пилип Орлик говорив: «Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають москалям жодного законного права на Україну») і повернемося до нашого рідного європейського дому.

   Тому так пророче звучать ці слова російського поета Міхаіла Лєрмонтова:

                                                                           «Прощай, немытая Россия,

                                                                           Страна рабов, страна господ,

                                                                           И вы, мундиры голубые,

                                                                           И ты, им преданный народ».

   Але щоб остаточно українці могла сказати Московії «Прощай!», українська влада має не покладати рук (мій матеріал «Покоління X, Y, Z. Хто вони?» тут буде цікавим) при здійсненні необхідних реформ для найшвидшого прийому України до НАТО та ЄС!

   P. S. Безвізовий режим між Україною і ЄС запрацював з 11 червня 2017 року.