Liberté, Égalité, Fraternité

   Свобода, рівність, братерство.

   Це – девіз Франції, який знають у всьому світі. Він говорить сам за себе. Французьке суспільство керується ним у повсякденному житті всередині своєї Батьківщини та пропагує його за її межами.

   Що може бути кращого за свободу (не вседозволеність) людини, за рівність і братерство між усіма людьми доброї волі (незалежно від раси, статі, віросповідання) на Землі?!

   Свобода, рівність, братерство.

   Це – гуманістичні ідеали. Це – цінності, не тільки європейські, а загальносвітові, всієї демократичної спільноти.

   Але ці цінності не мають нічого спільного з міжнародним тероризмом, який вже не раз демонстрував людству свою жахливу сутність.

   Зокрема так було у Франції 7 січня 2015 року (зверніться до моєї статті «Коли боляче…»). І так сталося знову у Франції (її спецслужби мають проблеми, не змігши запобігти біді?) 13 листопада п’ятниці 2015 року, коли ісламські терористи вбили майже півтори сотні мирних громадян.

   Українці сумуютьразом з французами, українці солідарні з ними, бо ми на собі відчули, що таке тероризм, а саме російський тероризм (фактично – гібридна війна) в Криму, на Донбасі (моя публікація «Від Парижа до Києва! Від Вашинґтона до Канберри!»  розказує про нього) та його спроби діяти на інших територіях України. Нам треба посилити заходи безпеки супроти тероризму будь-якого походження, включаючи московський, і брати приклад з Франції, очолюваної Президентом Франсуа Олландом, в її нещадному та без жодних перемовин знищенні терористів (при цьому вона не соромиться змушувати Київ домовлятися з російськими терористичними угрупуваннями, щоб догодити Кремлю).

   Росія, як правонаступниця СССР (мій матеріал «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» про нього розказує), теж немає нічого спільного зі свободою, рівністю, братерством. Для неї демократичні цінності є неприйнятними. Свого часуАлєксандр Пушкінпро росіян сказав: «Народ равнодушный до наименьшей обязанности, до наименьшей справедливости, до наименьшей правды, народ, что не признает человеческое достоинство, что целиком не признает ни свободного человека, ни свободной мысли».

   Росія – постійний член Ради Безпеки ООН, будучи державою-терористом (як всередині проти власних громадян – вбивство неугодних, підрив житлових будинків у російській глибинці російськими спецструктурами (зверніться до моєї публікації «Москва – Тель-Авів – Київ»), кавказька різня, так і зовні), хоче знищити (зараз їй ще бракує сил, але вона їх мобілізує на фоні аморфності світової демократії) європейську, всю західну спільноту, в тому числі й Францію (читайте мою статтю «Європа – у перехресті прицілу!»), у її нинішньому вигляді, а задля цього допомагає всім крайнім (правим, лівим), екстремістським, терористичним організаціям та тісно співпрацює з ними, включаючи близькосхідні. Ця співпраця налагоджувалася ще совєтскімі спецслужбами, зокрема КГБ, а тепер активно продовжується спецслужбами російськими задля маскування істинних намірів Москви: через міжнародну дестабілізацію, відвернення уваги від її злочинів в Україні добитися власної світової гегемонії.

   Тому виглядає дивною триваюча, незважаючи ні на що, маніакальна прихильність демократичної Франції (вкупі з деякими союзниками Парижа) до авторитарно-терористичної Росії (у моїй публікації «Доступ к тєлу продолжаєтся…» йдеться про це).

   Франція з її свободою, рівністю (аналізуйте мій матеріал «Хто кого дискримінує?»), братерством, як і демократичний Захід загалом (ЄС, НАТО теж сюди відносяться), має нарешті зрозуміти всю ворожість та нетерпимість по відношенню до себе з боку Росії (моя стаття «Чи шльондра, чи імпотент – все одно біда!» тут є злободенною), котра для них є значно більшою загрозою, ніж «Ісламська держава Іраку і Леванту» (ІДІЛ), бо тероризм цієї псевдодержавної формації (разом з іншими подібними організаціями) підживлюється російськими (ще й бере з них приклад), справді державними, терористичними діями в різних варіантах (гібридних, асиметричних) на міжнародній арені при повному ігноруванні Москвою міжнародного права та усталеної системи світової безпеки і практично цілковитій безкарності Росії з боку тих країн, що поділяють французький девіз «Liberté, Égalité, Fraternité». Але сама Московія ще може стати жертвою своїх же учнів – ісламських терористів: принаймні Кавказ та Сирію (навіть важко уявити скільки терористів під виглядом біженців з неї і Близького Сходу проникли в Європу) вони не забули (знищений над Єгиптом 31 жовтня 2015 року російський пасажирський літак Аеробус-321 з 224 людьми на борту, який летів з Шарм-ель-Шейха до Санкт-Петербурга, це підтверджує).

                             

   Зараз Московський Кремль закликає світ об’єднатися в боротьбі з тероризмом (15 листопада 2015 року в Анталії (Туреччина) офіцер КГБ СССР Путін сказав: «Хорошо понимаем, что справиться с террористической угрозой… можно, только объединив усилия всего мирового сообщества»). «Сам злодій голосніше за всіх кричить: «Тримай злодія!», – кажуть про таке в народі.

   Тільки поборовши тероризм Росії, світова демократична спільнота зможе ефективно протидіяти всій іншій терористичній заразі!

   Лише після цього свобода, рівність, братерство гордо крокуватимуть Землею в інтересах всього людства загалом та кожної розумної людини зокрема!

   P. S. Канцлер Німеччини Анґела Меркель на саміті G20 (приймаюча країна Туреччина), де разом з нею перебував також Президент Росії Путін – «великий друг» Франції, Німеччини і всього Заходу, неперевершений натхненник-учитель міжнародних терористів, очільник російського тероризму та цинічний організатор терористичного нападу на Україну, 15 листопада 2015 року заявила, що країни «Великої двадцятки», до котрої входить і Росія (!), оголошують війну тероризму в будь-яких його проявах: «Тут ми посилаємо рішучий сигнал про те, що ми сильніші за всяку форму терору».

   Невже це сталося?!

   Невже Росії оголосили війну за її розбій-тероризм в Україні? На жаль, ні!

   Німеччина, G20 після жорстокого вбивства ІДІЛом (29 червня 2014 року перейменовано в «Ісламську державу», ІД з проголошенням її як всесвітнього халіфату) у Парижі близько ста п’ятдесяти людей (актом війни проти Франції назвав дії терористів месьє Олланд 14 листопада 2015 року) оголошують війну ісламському тероризму.

   Але Німеччина, G20 після жорстокого вбивства Росією тисяч людей в Україні не оголошують війну російському тероризму та продовжують приймати його очільника в різних порядних товариствах.  

   Фрау Меркель, не перетворюйте остаточно світову демократію в посміховисько, роблячи такі гучні заяви проти терористів за одним столом з терористом Путіним!  

   Спочатку разом із Заходом допоможіть Україні вигнати зі своєї території терористичну Росію, а вже тоді, поставивши на місце цього головного терориста, вам буде набагато легше звоювати терористів всіх інших мастей, де б вони не знаходилися.

   P. P. S. Для того, щоб розуміти, якими є плани Путіна на міжнародній арені, треба уважно аналізувати видані книги його колег по службі в КГБ СССР. Одним із таких колег (старших) є Юрій Іванович Дроздов, який у 1979 – 1991 роках був заступником начальника Пєрвого главного управлєнія (ПГУ, тобто внєшняя развєдка) КГБ СССР – начальником управлєнія «С» (нєлєгальная развєдка), а Путін тоді служив (1985 – 1990 роки) за кордоном в територіальній розвідточці (Дрезден, НДР) під прикриттям посади директора Дому дружби СССР – НДР («легальна» лінія ПГУ КГБ СССР, розвідка зі своєї території).

   Так ось, у книзі «Юрий Дроздов. Записки начальника нелегальной разведки» (М: ОЛМА – ПРЕСС, 2000) читаємо на с. 213 – 214: «…«План Пола Гобла (США – примітка моя), который до сих пор… не снимается с повестки дня. Цель плана: пробить «брешь» на линии… сотрудничкства Россия – Армения – Иран – Сирия (зверніть увагу на цю лінію – примітка моя), что впоследствии может привести к различным вариантам распада Ирана и даже России.

   Однако стремление Армении к союзу с Россией и дружбе с Ираном затрудняет осуществление этого стратегического плана…

   Особо необходимо отметить, что лидеры ЕС, мощный франко-германский тандем, хотя и входят в состав НАТО, не заинтересованы в изменении соотношения сил в Закавказье и Малой и Средней Азии, что может привести к возникновению монополярного мира (іншими словами, не хочуть посилення тут впливу США, сприяючи натомість Росії – примітка моя)

   Россия, совместно со своими союзниками и партнерами, при негласной поддержке лидеров западноевропейских стран, прежде всего Германии и Франции (співставте поведінку даного тріо відносно України після агресії Росії – примітка моя), сумела создать в регионе ситуацию, которая, судя по всему, в ближайшем будущем все чаще будет разрешаться в ее пользу, хотя не обойдется и без серьезных потерь»,

   на с. 310: «По представлению ряда видних отечественных и зарубежных ученых, в ближайшие 10 – 15 лет перед Россией может реально встать угроза распада на шесть самостоятельных государственных образований: Западную Россию, Урал, Западную Сибирь, Восточную Сибирь, дальний Восток, Северные территории. Высказываются и болем пессимистические прогнозы, согласно которым вполне возможна постановка вопроса о полном отделении от России (в государственном отношении) Татарии, Башкирии, Осетии, Чечни, Калининградской области, Тувы, Бурятии, Калмыкии и других (боячись подібних сценаріїв, Путін сконцентрував всю владу в центрі, фактично нівелювавши федеративний устрій, і веде агресивну зовнішню політику, відволікаючи свій народ від внутрішніх проблем; читайте мою публікацію «Костянтин Боровой: Розпад Росії неминучий». Що робити українцям?» – примітка моя)»,

   на с. 317 – 319: «…как считают специалисты, интеграция стран в постсоветском пространстве (Росія, використовуючи всі види тиску на згаданому просторі, йде цим шляхом відновлення імперського утворення під зверхністю Москви – примітка моя) представляется ныне, пожалуй, одним из немногих реальных путей выживания и, в перспективе, эффективной модернизации их экономики и общественного устройства.

   Экспертные прогнозы говорят о том, что если России не удастся пойти по этому пути, то вполне возможны следующие два варианта ее будущей судьбы. Во-первых, она может стать сателлитом… США, ЕС, Японии или Китая…

   …второй вариант, при котором соперничество за ее сырьевые ресурсы приведет к компромиссу между имеющимися претендентами. Тогда неизбежно деление России на зоны влияния… При этом Европа будет стараться не пускать американцев в западные регионы России (якщо говорити ширше, про західну частину постсовєтского простору, то побачимо, як ефективний, в розрізі російського збройного нападу на Україну, «женевський формат» переговорів з участю США був замінений неефективним «нормандським форматом» без участі США – примітка моя), Япония – на Дальний Восток, а Китай – в Сибирь и Приамурье…

   Итак, третий, достойный для России, вариант может быть реализован только в новых условиях ее внутреннего устройства, которые сделают возможным проведение серьезно скорректированного внешнеполитического курса (вище я вже говорив про зміну російського внутрішнього устрою і зовнішньої політики – примітка моя).

   По мнению независимых международных экспертов, обновленная внешняя политика России должна исходить из идеи укрепления СНГ (Москва добивається цього всіма силами, дивіться мої попередні ремарки – примітка моя), равноправного партнерства с Западом, усиления связей с Востоком…, активной защиты интересов России (вказаний захист є нині настільки активно-агресивним, конфронтаційним, експансіоністсько-імперським, що може привести до нової світової «холодної» чи навіть «гарячої» війни – примітка моя).

   Интеграционные процессы, которые происходят… в СНГ, косвенно влияют на связи России с другими государствами… Специфика такой интеграции заключается в разных уровнях интеграционного процесса. Отдельные его участники могут образовать «передовую группу» и пойти гораздо глубже по пути объединения своих экономик, создания наднациональных структур, которым будет делегирована часть суверенитета (Московський Кремль строго дотримується такого плану при формуванні Митного союзу, де грає головну роль – примітка моя)… Есть шанс, что больше всего Россия продвинется в достижении таких договоренностей с Белоруссией, а далее, возможно, с Казахстаном и Киргизией. И это может стать одним из раздражителей в отношениях России с… некоторыми… странами. Но отказываться от интеграции нельзя (Росія й не збирається відмовлятися від інтеграції на постсовєтскому просторі під своїм керівництвом – примітка моя)».

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте