Це – тривожний сигнал!

   Ось і відбулися в Україні місцеві вибори…

   Лунають різні, переважно позитивні, оцінки виборчого процесу, як всередині нашої Батьківщини, так і зовні – практично від усієї західної демократії. Така зарубіжна реакція не може не тішити. Вона є свідченням того, що ми рухаємося в потрібному напрямку.

   Разом з тим мене, та й багатьох інших українських громадян за свідченнями ЗМІ, не покидає відчуття тривоги. Поясню чому.

   Перефарбовані регіонали – різноманітні негідники (моя публікація «148 зрадників України!» – про них) і московські заПРОДАНці, через яких люди змушені були вийти на Майдан проти свавілля їхнього проросійсько-бандитського внутрішньоокупаційного режиму (мій матеріал «За нас, за вас і за родной Донбасс!» про нього розказує) під керівництвом межигірського «аскета» (читайте однойменну мою статтю), через яких Революція Гідності окропилася невинною кров’ю Героїв Небесної Сотні, через сепаратизм яких (регіоналів) Україна (у моїй публікації «Діалог» з Україною» йдеться про їхнє ставлення до неї) втратила Крим та частину Донбасу після збройної агресії Росії і окупації нею зазначених територій (моя стаття «Хто вони?» спонукає задуматися про сутність негідників), через яких в зоні АТО-війни загинули тисячі українців та сотні тисяч (майже 1,5 мільйона, включаючи Крим) змушені були покинути рідні домівки, мерзотники, що зараз окопалися в «Опозиційному блоці» (дивіться мою публікацію «Досить!»), є лідерами виборчих перегонів у Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській і Одеській областях, а в Житомирській, Харківській, Кіровоградській та Херсонській областях ця наволоч є серед лідерів за результатами виборів 25 жовтня 2015 року (тут бачимо й ті області, які Путін відніс до леліяної ним «Новороссіі»).

   Але ж регіонали заховалися і в інших партійних проектах, котрі теж здобули немалу підтримку виборців майже по всій Україні. Найяскравішим прикладом тут є Харківщина (мій матеріал «Дарвін помилявся?» це підтверджує), де досі чомусь не посадили Добкіна й Кернеса за жорстокі розправи над майданівцями (суд у кримінальній справі останнього з нескінченними перенесеннями слухань вже перетворився на очевидний фарс, а ГПУ, СБУ, МВС ніяк не реагують на злочинну бездіяльність конкретних суддів). Його (Кернеса) повторний прихід до влади (на посаду Харківського міського голови) разом з багатьма іншими представниками зграї Януковича, ахмєтовщини (зверніться до моєї статті «Віктор Янукович і сліди спецслужб…») у різних областях – це знущання над Україною, приниження переважної більшості її громадян, плювок в душу всім українським патріотам, провал (якщо не свідомий вибір) держави. Не зовсім певною є й ситуація на Закарпатті (читайте мою публікацію «Донбас = Закарпаття?») та в Одесі. Про контрольовані офіційним Києвом частини Донеччини/Луганщини нічого й говорити (моя стаття «Про «вату» в головах!» розповідає про ситуацію там). Чого тільки варта ганьба в Маріуполі, який влада за 16 місяців після визволення не змогла чи не захотіла остаточно зачистити від промосковських терористів/сепаратистів, хотлубеївщини і організувати там зразково-показові вибори та продемонструвати усім свою силу і дієвість, та в інших населених пунктах, де вибори також були зірвані. Як держава збирається наводити порядок на звільненій згодом від російської окупації частиниі Донбасу, коли вона не може дати ладу контрольованій нею території? А Крим яким чином буде повертати?

   Такі післявиборчі розклади стали можливими тільки через повну яловість державного механізму (влади), в першу чергу правоохоронних органів – СБУ, МВС, ГПУ, оскільки вони не запроторювали до буцегарень відвертих ворогів України (мій матеріал «12 «апостолів» про них розказує), а дали їм можливість втекти за кордон (клюєвщина рулить) чи продовжувати свою антидержавну діяльність і обиратися в місцеві владні органи, натомість хвацько запроторювали українських патріотів (якщо серед них є винуваті, то хай відповідають згідно закону), які боролися з цими ворогами.

   Обрання антиукраїнських елементів до сільських, селищних, міських, районних, обласних рад та на посади сільських, селищних, міських голів чи голів об’єднаних територіальних громад створює легальне підґрунтя для реваншу проросійських сил, про що я з таким болем писав у своїй статті «Від Революції Гідності до контрреволюції негідників?», коли правоохоронці, влада загалом й надалі будуть так діяти, як дотепер.

   А явка на минулих виборах? Хто б що не говорив, але тільки 46,62 % є надто низьким показником для нас (хай навіть звичним для роздобрілої Європи), у постмайданному українському суспільстві (хоча б було 60 %), яке очікувало радикальних реформаторських змін після Революції Гідності (проаналізуйте мою публікацію «Як українська революція з’їла свого героя!»). На жаль, цього не сталося. Натомість маємо: згідно Указу Президента України від 27 червня 2015 року нагородження Охендовського, одного з чільних юристів поваленого «хамсько-проффесорського» режиму (у моїй статті «Без коментарів…» знайдете його характерні риси), донині діючого голову ЦВК (вона взагалі з червня 2014 року є неправомочною, але продовжує працювати, приймаючи часом рішення на користь колишніх регіоналів; подання Парламенту про призначення/звільнення членів ЦВК здійснює Глава держави) одним з вищих орденів України – орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня «за вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм»; повну безкарність регіоналів, що стає схожим на колаборацію з ними. Тому в українській громаді поширилися розчарування і зневіра. Саме вони, на фоні залучення до окремих партій, які входять в парламентську коаліцію «Європейська Україна», для участі у виборчій кампанії непоодиноких людей, що працювали на Януковича (зверніться до мого матеріалу «Покращувачі життя…»), відсиділися в кущах під час Майдану, нічим себе не проявили після нього у відстоюванні української державності та готові служити навіть Чингісхану (моя добірка «Золота Орда, Московська (урядова) православна церква і «русскій мір» буде тут цікавою), якби він, воскресши, зненацька захопив Україну, ведення більшістю цих партій агітації з допомогою загальнодержавних гасел без конкретних програм розвитку місцевих громад (у нас вибори були місцеві, а не парламентські або президентські), і дали таку низьку явку виборців.

   Разом з розчаруванням та зневірою серед людей все більше шириться озлобленість і готовність фізично знищувати всіх підряд, не дивлячись на партійну орієнтацію, хто своїми діями/бездіяльністю перешкоджає майданівським (реформаторським) змінам всіх сфер життя української громади, хто насміхається з люстрації (на даний час люстровано аж 0,09 % тих чи інших посадовців/чиновників згідно Закону України «Про очищення влади» за рік його дії), хто безцеремонно продовжує паразитувати/наживатися завдяки пограбуванню українців (у моїй статті «Або незалежність, або олігархи!» прочитаєте про цих грабіжників).

   Виборчий закон з недовідкритими списками теж є недолугим. Сподіваюся, що він застосовувався вперше і востаннє, якщо Україна (в особі влади), дійсно прагне змінюватися за демократичними стандартами не на словах, а на ділі. Крім того, за зловживання, порушення під час виборів має бути невідворотне жорстке законодавчо встановлене покарання, що повинно передбачати пряму неухильну дію правоохоронних органів і судів у вчиненні такого покарання на підставі задокументованих доказів.

   Всі оці перелічені проблеми є тривожним сигналом для влади та коаліційних партій разом з їхніми опонентами. Якщо вони проігнорують цей сигнал, то українське суспільство, змінене Майданом, навчене його гіркими уроками, навряд чи захоче миритися з таким розвитком подій, ще невідомо скільки чекаючи з моря погоди, і всезростаюче своє невдоволення через невиконання вимог Революції Гідності може вихлюпнути на їхні голови.

   Чи витримають вони це я не знаю. Головне, щоб витримала і збереглася назавжди Україна як демократична реформована рідна домівка українського народу та невід’ємна часточка європейського, євроатлантичного простору – простору вільного від російського агресора-окупанта і його ганебних совєтскіх пережитків.