Росія аплодує!

   Аплодує ще й руки потирає від задоволення. А чом би й ні? Побоювання Москви виявилися даремними. Погані очікування кремлівських ляльководів не справдилися. Окремі міжнародні проблемні питання залишаються під контролем переговорників у потрібному форматі.

   Про який формат тут ідеться? Та все про той же, котрий уже став добре відомим у світі,  – «нормандський», що займається питанням частини українського Донбасу, яка де-факто і де-юре окупована (разом з Кримом) Росією та її місцевими ставлениками-холопами у вигляді сепаратистсько-терористичних угруповань «ДНР»/«ЛНР» під спільною московською вивіскою «Новороссія».

   Про «ефективність» згаданого вище «нормандського формату» переговорів, включаючи характеристики російського агресора і його умиротворювачів – Франції та Німеччини і деяких інших їхніх ідейних союзників, разом з критикою друзів України за недостатність дій у відповідь на загрозу з боку Росії (зрештою й самої України через внутрішні чи зовнішні недоробки), я писав, надсилаючи відповідні пропозиції окремим високопосадовцям, у таких своїх статтях:

   «Чому?»,

   «Захищай Україну зараз, щоб потім не було пізно!»,

   «Хто?»,

   «Два чоботи – пара»,

   «Обережно – Росія! 10 завдань українцям»,

   «Меморандум – Резолюція – Постанова – Заява = ?»,

   «Навіщо це Україні?»,

   «Час показав…»,

   «12 «апостолів»,

   «Листи небайдужого… Або перемога, або наша смерть!»,

   «Обережно – агенти Росії в Європі, або Зґвалтування – не найкращий спосіб отримання жертвою задоволення!»,

   «А що сталося з першою леді України?»,

   «Нейтралізація спрута!»,

   «Доступ к тєлу продолжаєтся…»,

   «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!»,

   «Україна – не Кувейт»,

   «Щоб жити по-новому, потрібні зміни!»,

   «Не ваше собаче діло!»,

   «Ето радость со слєзамі на глазах…»,

   «Лист Президенту України…»,

   «Яке їхало, таке й здибало!»,

   «Лист Голові Служби безпеки України…»,

   «Тель-Авів – Москва – Київ»,

   «Куди нас ведуть?»,

   «Від Парижа до Києва! Від Вашинґтона до Канберри!»,

   «Краще пізно, ніж ніколи...»,

   «Москва – Тель-Авів — Київ»,

   «Нас мають за бидло!»,

   «Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015»,

   «Подякуймо Путіну…»,

   «Кому в Україні весело живеться, або Хто плює на законодавство про боротьбу з корупцією… Частина 5»,

   «Корупція – наш рулєвой? Кого і як треба люструвати…»,

   «До Дня Перемоги над нацизмом! З ким Україні звіряти годинник?»,

   «Украина, не подведи Майдан… Не подведи всех нас»,

   «Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв…»,

   «Або незалежність, або олігархи!»,

   «Про те, як Україна сама фінансує вбивство українців Росією!»,

   «Донбас = Закарпаття?»,

   «Говориться одне, а робиться інше?»,

   «Про «вату» в головах!».

   Попри очевидну неефективність «нормандського формату» в захисті України від збройного нападу Росії, попри невдоволення деяких країн ЄС цим форматом (незрозуміло, чому позицію всього ЄС мають представляти тільки дві країни, якщо для цього є відповідні керівники самого ЄС), позицію котрих відкрито обстоює Польща (вона сама хоче долучитися до переговорів) – наша сусідка (й Росії теж) та одна з найактивніших захисниць українських інтересів в ЄС і НАТО, після зустрічі в Берліні 24 серпня 2015 року Канцлера Німеччини, Президента Франції та Президента України стало зрозуміло, що ніяких змін на російському напрямку не відбудеться: окупованою Росією частиною Донбасу і надалі опікуватиметься «нормандський формат» на базі Мінських домовленостей. Прикро. Тому Росія й аплодує такому результату цих Берлінських домовленостей.

   Крім того, Канцлер Німеччини 27 серпня 2015 року заявила у Відні під час святкування річниці Німецької торгівельної палати в Австрії наступне: «Ми хочемо партнерських відносин з Москвою, у нас так багато міжнародних проблем».

   Якщо всі зацікавлені сторони «нормандського формату» так бояться відновлення найоптимальнішого переговорного «женевського формату» (ЄС – США – Україна – Росія), то доцільно було б до «нормандського формату» долучити Польщу – найпотужнішу країну на сході ЄС та США, бо виглядає трохи дивно, коли Польща і США де-юре знаходяться поза переговорним форматом, але Президент України у телефонній розмові з Віце-президентом США 28 серпня 2015 року «закликав американську сторону у тісній співпраці з європейськими партнерами надати консолідовану та рішучу відповідь на спроби Росії в черговий раз спровокувати загострення ситуації на Донбасі, свідченням чого стало значне зростання порушень режиму припинення вогню», як повідомила прес-служба глави держави, а також Київ досить часто звертається по допомогу до Польщі, отримуючи її підтримку.

   Україна, протидіючи російській збройній агресії (це ж стосується будь-якої антиукраїнської загрози), має керуватися лише своїми національними інтересами, які вже волають про гостру необхідність обрати ефективніший формат переговорів, ніж «нормандський».

                              


0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте