Росія аплодує!
Аплодує ще й руки потирає від задоволення. А чом би й ні? Побоювання Москви виявилися даремними. Погані очікування кремлівських ляльководів не справдилися. Окремі міжнародні проблемні питання залишаються під контролем переговорників у потрібному форматі.
Про який формат тут ідеться? Та все про той же, котрий уже став добре відомим у світі, – «нормандський», що займається питанням частини українського Донбасу, яка де-факто і де-юре окупована (разом з Кримом) Росією та її місцевими ставлениками-холопами у вигляді сепаратистсько-терористичних угруповань «ДНР»/«ЛНР» під спільною московською вивіскою «Новороссія».
Про «ефективність» згаданого вище «нормандського формату» переговорів, включаючи характеристики російського агресора і його умиротворювачів – Франції та Німеччини і деяких інших їхніх ідейних союзників, разом з критикою друзів України за недостатність дій у відповідь на загрозу з боку Росії (зрештою й самої України через внутрішні чи зовнішні недоробки), я писав, надсилаючи відповідні пропозиції окремим високопосадовцям, у таких своїх статтях:
«Захищай Україну зараз, щоб потім не було пізно!»,
«Обережно – Росія! 10 завдань українцям»,
«Меморандум – Резолюція – Постанова – Заява = ?»,
«Листи небайдужого… Або перемога, або наша смерть!»,
«А що сталося з першою леді України?»,
«Доступ к тєлу продолжаєтся…»,
«Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!»,
«Щоб жити по-новому, потрібні зміни!»,
«Ето радость со слєзамі на глазах…»,
«Лист Голові Служби безпеки України…»,
«Від Парижа до Києва! Від Вашинґтона до Канберри!»,
«Кому в Україні весело живеться, або Хто плює на законодавство про боротьбу з корупцією… Частина 5»,
«Корупція – наш рулєвой? Кого і як треба люструвати…»,
«До Дня Перемоги над нацизмом! З ким Україні звіряти годинник?»,
«Украина, не подведи Майдан… Не подведи всех нас»,
«Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв…»,
«Або незалежність, або олігархи!»,
«Про те, як Україна сама фінансує вбивство українців Росією!»,
«Говориться одне, а робиться інше?»,
Попри очевидну неефективність «нормандського формату» в захисті України від збройного нападу Росії, попри невдоволення деяких країн ЄС цим форматом (незрозуміло, чому позицію всього ЄС мають представляти тільки дві країни, якщо для цього є відповідні керівники самого ЄС), позицію котрих відкрито обстоює Польща (вона сама хоче долучитися до переговорів) – наша сусідка (й Росії теж) та одна з найактивніших захисниць українських інтересів в ЄС і НАТО, після зустрічі в Берліні 24 серпня 2015 року Канцлера Німеччини, Президента Франції та Президента України стало зрозуміло, що ніяких змін на російському напрямку не відбудеться: окупованою Росією частиною Донбасу і надалі опікуватиметься «нормандський формат» на базі Мінських домовленостей. Прикро. Тому Росія й аплодує такому результату цих Берлінських домовленостей.
Крім того, Канцлер Німеччини 27 серпня 2015 року заявила у Відні під час святкування річниці Німецької торгівельної палати в Австрії наступне: «Ми хочемо партнерських відносин з Москвою, у нас так багато міжнародних проблем».
Якщо всі зацікавлені сторони «нормандського формату» так бояться відновлення найоптимальнішого переговорного «женевського формату» (ЄС – США – Україна – Росія), то доцільно було б до «нормандського формату» долучити Польщу – найпотужнішу країну на сході ЄС та США, бо виглядає трохи дивно, коли Польща і США де-юре знаходяться поза переговорним форматом, але Президент України у телефонній розмові з Віце-президентом США 28 серпня 2015 року «закликав американську сторону у тісній співпраці з європейськими партнерами надати консолідовану та рішучу відповідь на спроби Росії в черговий раз спровокувати загострення ситуації на Донбасі, свідченням чого стало значне зростання порушень режиму припинення вогню», як повідомила прес-служба глави держави, а також Київ досить часто звертається по допомогу до Польщі, отримуючи її підтримку.
Україна, протидіючи російській збройній агресії (це ж стосується будь-якої антиукраїнської загрози), має керуватися лише своїми національними інтересами, які вже волають про гостру необхідність обрати ефективніший формат переговорів, ніж «нормандський».
P. S. Польща, визнавши Волинську трагедію геноцидом поляків, вчинила по відношенню до України, делікатно кажучи, не по-дружньому (зверніться до мого дослідження «148 зрадників України!»).
0 коментарів