Про те, як Україна сама фінансує вбивство українців Росією!

   На жаль, це так!

   Якби сумно даний факт не виглядав.

   Україна продовжує торгувати різноманітними товарами з Росією, яку сама ж офіційно визнала країною-агресором та окупантом, котра анексувала (окупувала) український Крим з Севастополем і воює на українському Донбасі, також окупувавши його частину – окремі райони Донецької та Луганської областей, створюючи з них ракову пухлину на тілі України (читайте мою статтю «Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв…»).

   А тепер уявімо собі такий факт. Під час Другої світової війни Третій Німецький Райх окупував частину території однієї з європейських країн. І тут з неокупованої її частини починають лунати пропозиції, що не можна полишати своїх громадян без підтримки, а тому треба продовжувати співпрацювати, торгувати з нацистським окупантом – німецьким націонал-соціалізмом. По суті це означає закривання очей на його злочини. Вкладається таке в нормальній голові? Не вкладається, бо подібне могли говорити лише нацистські колабораціоністи.

   Хоча в головах багатьох українських політиків, посадовців та рядових громадян (навіть патріотичних поглядів, як виглядає з боку) таке щодо окупованих Росією територій вкладається: вони підтримують співпрацю, торгівлю з окупантом – російським націонал-шовінізмом. Як це охарактеризувати?

   Крім офіційної торгівлі з Росією, Україна не перекриває потік контрабанди – особливо гостро це стосується окупованих Криму і Донбасу. А на контрабанді має зиск не тільки Росія. На ній збагачуються нечисті на руку ділки в Україні. З ким вони діляться, щоб злочинний бізнес продовжувався?

   В порти Криму, попри західні недосанкції (4 рівень санкцій до цих пір повністю не введено), багато іноземних, не тільки російських, суден заходять, наче нічого не відбулося, цинічно та демонстративно зневажаючи визнаний міжнародним співтовариством факт російської окупації півострова. Що ж в цій ситуації роблять українські прикордонники? В окупований Крим, не тільки з-поза меж України, вояжують, зокрема на відпочинок, також різні двоногі істоти, прикриваючись часом навіть проукраїнською риторикою (читачі, подумайте тут про вказаний вище приклад з нацистською окупацією), але при цьому не кажуть, що витрачаючи там гроші, поповнюють казну окупанта.

   В зоні проведення АТО (актуальною щодо цього є моя публікація «Листи небайдужого… Або перемога, або наша смерть!») через тимчасову лінію розмежування з окупованими Росією частинами Донеччини і Луганщини, попри незрозумілу легальну торгівлю, контрабандний потік також не припиняється. При цьому Україна досі не впорядкувала надання справді гуманітарної допомоги зі своєї території постраждалим мирним жителям окупованих районів вказаних двох областей під егідою Міжнародного Комітету Червоного Хреста (й лише даної міжнародної організації, бо вона може цим займатися навіть між воюючими сторонами, що було б логічним в умовах реальної війни Росії проти України), усунувши від такої благородної місії різних ахмєтових – «благодійників», які збагатилися на обдиранні українців (про них я написав статтю «Або незалежність, або олігархи!»).

   А де всі правоохоронні органи – ГПУ, СБУ, МВС, Держприкордонслужба (мій матеріал «Лист Голові Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції…» буде вам тут цікавим)? Куди вони дивляться?

   Чим займаються митники та податківці?

   Де боротьба з корупцією, люстрація (моя стаття «Корупція – наш рулєвой? Кого і як треба люструвати…» дає поради щодо організації цієї боротьби)?

   В корупційному контексті маємо тривожний сигнал з Молдови, де при владі є прибічники європейської інтеграції зі знанням західних мов, але при них корупція квітла не менш буйним цвітом, ніж до них при їхніх опонентах. Це отримало наслідком страшне розчарування в суспільстві, тому майже половина молдован нині хочуть інтеграції з Росією, незважаючи на московський протекторат над Придністров’ям та російську війну проти сусіднього українського народу. Виявляється, добре освічені високопосадовці, знавці західних іноземних мов, зокрема англійської, попри європейські прагнення і риторику, теж крадуть. Знання цих мов полегшує комунікацію з демократичним світом, але не запобігає, як бачимо, бажанню красти.

   Патріотичний, чесний, фаховий політик, держаний службовець, високопосадовець (він апріорі не може бути у нас багатієм через власну чесність) буде наближати свою країну (до прикладу Грузію, Молдову чи Україну) до західних гідних стандартів життя, здійснюючи необхідні реформи, й без знання західних мов, хоча до цього, без сумніву, треба прагнути. Але якщо вибирати між ним і хитрим, гнучким ділком (ще й з добрячим капіталом, набутим в буремні, непевні часи, що завжди прагне більшої капіталізації) зі знанням німецької, англійської або французької мови, то краще вибрати першого. Одну із західних широковживаних мов з часом можна вивчити, а позбутися звички наживатися за рахунок різних оборудок практично неможливо.

   Україну ж від проросійської орієнтації рятує російська військова агресія на сході та півдні нашої Батьківщини (8 липня 2015 року Парламентська Асамблея ОБСЄ прийняла Резолюцію «Продовження очевидних, грубих і невиправлених порушень Російською Федерацією зобов’язань в рамках ОБСЄ і міжнародних норм», де Росія визнана агресором та окупантом зазначеної на початку статті частини української території). Але ця агресія не може бути прикриттям того бардака, про який мова йшла вище. Чим довше він триватиме разом з бєзпрєдєлом, тим сильнішим ставатиме розчарування українців у можливості позбутися старих і побудувати в себе вдома нові високі стандарти життя, котрі існують в демократичному світі. Молдовський сигнал повинен спонукати Україну якнайшвидше покінчити з існуючим бардаком та бєзпрєдєлом.

   Цікаво, хто весь цей бєзпрєдєл кришує в Києві?

   Не дивно, що від такого бардака велика кількість українців прагне емігрувати (про це йдеться у моїй публікації «Емігрувати не можна залишитися…»).

   Чому всі, без винятку, порушники міжнародного і українського законодавства з будь-якої країни світу після збройного нападу Росії на Україну, включаючи натхненників та виконавців цього нападу по обидва боки українсько-російського державного кордону заради вбивства українців, не стають в Україні небажаними особами із забороною в’їзду, фігурантами кримінальних проваджень, не оголошуються в міжнародний розшук і не подаються українською стороною в міжнародні інстанції та західні країни для включення в санкційні списки і затримання правоохоронними органами тих країн (при скоєнні кримінальних правопорушень) для подальшої видачі їх Україні та суду над ними?

   Україна за півтора року після Євромайдану (про нього я розказую у своїй статті «Український Євромайдан діє!») досі широко не переорієнтувалася на торгівлю з Європою, західним світом замість Росії, зокрема в галузі критичного імпорту, включаючи енергоносії (ще в квітні 2014 року я запропонував українським високопосадовцям коротку програму дій під назвою «Обережно – Росія! 10 завдань українцям», але належного втілення цих заходів на даний час не видно).

   Українці повинні знати, що продовження будь-яких торгівельних операцій України з Росією сприяє зароблянню грошей російським агресором, які потім спрямовуються ним на продовження війни проти України.

   Україна сама фінансує вбивство українців Росією!

   Як це називається?

   Що з цим робити?

   P. S. Громадянська блокада Криму, започаткована кримськими татарами зі сторони материкової частини України, трохи покращила ситуацію і змусила українську владу адекватніше реагувати на вказані вище проблеми. А сама влада, без спонукання активних громадян, нічого не робила. Хіба такою вона має бути після Революції Гідності?!

                                    

                                                                      Зображення знайдено в Інтернеті.

 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте