Корупція – наш рулєвой? Кого і як треба люструвати...

   Поширення корупції в усіх сферах нашого суспільного життя, на фоні практичної бездіяльності у боротьбі з нею, дискредитує владу. Незважаючи на вжиті владою (до неї я відношу й правоохоронні органи, зокрема і спеціального призначення) деякі заходи (більше на словах) корупція в Україні не зменшується. Про це я вкотре написав у своїй статті «Кому в Україні весело живеться, або Хто плює на законодавство про боротьбу з корупцією… Частина 5».

   Менталітет абсолютної більшості владних службовців всіх рівнів (разом з місцевим самоврядуванням), починаючи з Кравчука, потім особливо при Кучмі (час показав його справжню сутність), і далі по порядку з «бєзпрєдєлом» у часи панування внутрішньоокупаційного режиму Януковича, формувався таким чином, що владна служба, яка мала б завжди бутислужінням українському народові, розглядалася лише як можливість збагатитися незаконним шляхом за рахунок цього ж народу. Метастази корупції вже так розрослися, що одужання всього державного організму буде надзвичайно важким і довгим.

   Українській владі потрібно якнайшвидше перейти від слів до діла, відмовившись від правила «Краще пізно, ніж ніколи…», вимітаючи з нашого дому всіляке, корупційне зокрема, сміття. І тут не обійтися без фінансової (майнової) люстрації – обов’язкового декларування з подальшою перевіркою уповноваженими органами держави майна, доходів і витрат (всіх фінансових зобов’язань) кандидата при вступі на будь-яку службу в Україні (військова, правоохоронна теж сюди відноситься) та кадрових переміщеннях разом з членами його сім’ї (родичів, що з ним не проживають). Небажання проходити таку люстрацію кандидатом або кимось із членів його сім’ї (родичів) має наслідком неприйняття на службу (звільнення з неї у разі перебування на ній) з наступною реакцією відповідних державних органів щодо самого кандидата і його сім’ї (родичів).

   Не може працівник (кандидат) (чи його сім’я (родичі), який (які) заробляє (заробляють), наприклад, в рік 70 тисяч гривень, придбати за рік (навіть за декілька) автомобіль або нерухомість за $70 тисяч. Тому отримання надлишкових коштів треба пояснити у встановленому законом порядку, а саму законність після належної перевірки повинні підтвердити (спростувати) відповідні державні органи. Якщо ж таке пояснення відсутнє (чи спростоване), то покарання для винних через суд має бути неминучим і жорстким – позбавленням волі на достатній термін з конфіскацією всіх незаконних доходів та майна, щоб був час обміркувати свою злочинну поведінку і відпрацювати нанесену шкоду українській громаді.

   Подібна практика щодо вказаних вище службовців вже давно існує та ефективно діє практично в усіх розвинених демократичних країнах світу. Якщо Україна не на словах, а на ділі хоче долучитися до їхнього співтовариства, то має діяти за тими ж самими правилами, що й вони. В іншому випадку нам ніколи не опинитися серед них, хоча тільки членство в деяких їхніх організаціях – НАТО і ЄС дозволить зберегти українську державність.

   Заради її збереження українська влада, керуючись Маніфестом порядності, має запровадити, крім люстрації в інших сферах, фінансову (майнову) люстрацію (разом з нейтралізацією внутрішніх ворогів і проведенням у нашому суспільстві всебічної, без винятків, фільтрації), як один із кроків на шляху до подолання корупції та вступу до цивілізованого світового співтовариства.

   Інакше корупція стане нашим рулєвим на протилежному шляху від світового цивілізованого співтовариства до пострадянської підросійської руїни, «вершиною» якої став мутний тайожний союз. Тоді залишиться тільки сказати «Амінь» (вірніше буде «Кримінь» у контексті московської загарбницько-окупаційної  політики щодо нашої Батьківщини, здійснюваної завдяки Путіну) на похоронах України як незалежної держави. Але Україна такої трагічної долі не заслуговує!

   P. S. Газета «Голос України» 17 березня 2016 року опублікувала Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей подання службовими особами декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у 2016 році» № 1022-VІІІ, прийнятий Верховною Радою України 15 березня та підписаний Президентом України 16 березня 2016 року, який стосується електронного декларування.  

   Після тривалих узгоджень його зробили надто «м’яким» за своєю суттю і гіршим, ніж було до цього, пішовши назустріч величезній армії чиновників різного рангу (більшість з них володіють статками, котрі неможливо здобути за їхню офіційну зарплату), але добре, що хоч такий прийняли. Зокрема, подавати декларації будуть лише ті члени сім’ї посадовця, котрі зареєстровані з ним за однією адресою.