Подякуймо Путіну...

                                                                                           Незалежність України є…

                                                                                           ключем до миру в Європі.

                                                                                                                  Іван Пулюй

                                     

   За те, що показав світові справжню Росію.

   За те, що зняв з Росії фальшиву маску привітності, під якою ховався скажений ведмежий оскал держави-терориста.

   За те, що вкотре виявив ординсько-загарбницьку, імперську сутність Росії.

   За те, що відкрив міжнародному співтовариству очі на ідентичність дій Росії, спадкоємиці сталінсько-комуністичної тюрми народів СССР, котрий розвалився 1991 року, та нацистської Німеччини, яка почала свій загарбницький кривавий шлях у Мюнхені 1938 та завершила його своїм крахом у Берліні 1945 року.

   За те, що на Мінських переговорах (11 – 12) лютого 2015 року в рамках «нормандського формату» при допомозі Німеччини і Франції сторони домовилися домовлятися далі та виконувати невиконувані Росією Мінські домовленості, досягнуті з участю Росії у Мінську 05 і 09 вересня 2014 року так званою Тристоронньою контактною групою, але зміцнюючи при цьому позиції російських терористичних формувань «ДНР»/«ЛНР» наданням їм завуальованої де-юре автономії шляхом вимоги внесення відповідних змін про децентралізацію до Конституції України з метою створення де-факто (хоч не де-юре й те добре) на українській території російської маріонеткової псевдодержави «Новороссіі», а Росію знову залишили непричетною до розв’язаної нею ж війни на Донбасі, зафіксувавши вказані речі в тексті підсумкового документу «Комплекс мер по выполнению Минских соглашений»  від 12 лютого 2015 року (дивіться далі) з багатьма положеннями подвійного трактування, чим неодмінно користуватиметься Росія у своїх інтересах.

   За те, що завдяки європейським російським агентам – Німеччині та Франції у Мінську (11 – 12) лютого 2015 року ніхто навіть словом не згадав окупований Росією український Крим, а питання припинення російської збройної агресії проти України поступово заганяється Німеччиною і Францією в «мінський тупик» заради великого російського ринку збуту їхніх товарів, на якому вони зароблятимуть гроші, гроші та ще раз гроші.

   За те, що «нормандський формат» переговорів у Мінську (11 – 12) лютого 2015 року «допоміг» Україні взяти на себе переважну більшість, зокрема й односторонніх як фінансування відбудови зруйнованого Росією Донбасу, зобов’язань практично невиконуваного характеру, якщо не буде доброї волі до цього іншої сторони, звільнивши від подібних зобов’язань цю іншу сторону – сторону агресора, та фактично погодитись із можливим заморожуванням конфлікту на українській землі в разі сякого-такого виконання домовленостей, зафіксувавши від самого початку цих домовленостей лінію розмежування між воюючими сторонами (нижче знайдете дві відповідні діаграми) не по лінії українсько-російського державного кордону, а по лінії окупації російською стороною української території з примарним виходом на лінію державного кордону аж в кінці 2015 року та й то тільки після виконання Україною вкрай важких зобов’язань, включно з проведенням місцевих виборів у співпраці із сепаратистами, чого добивалася Росія при підтримці Німеччини з Францією, фактично під російським контролем, тобто за сценарієм кримського «референдуму» 2014 року.

   За те, що своєю участю зумів «напустити туману в очі» учасникам Мінських переговорів (11 – 12) лютого 2015 року і, мабуть, більшості в ЄС з метою отримання паузи у введенні нових, посилених 4 рівня, зокрема відключення Росії від платіжної системи SWIFT, необхідних та заслужених антиросійських санкцій.

   За те, що багато провідних західних країн, постійно оглядаючись на Росію, більше займаються «моралізаторством» за приписуваним українцям принципом «моя хата з краю», в той час як Україна, втрачаючи життя тисяч українців, воює з Росією, захищаючи не тільки себе, а й Європу з її цінностями від московської орди на передових рубежах, замість того, щоб надати Україні летальне озброєння, адже Росія, попри західне «моралізаторство», безкінечним потоком поставляє таке озброєння своїм військам-бандитам-терористам-сепаратистам на окуповані нею частини Донеччини і Луганщини.

   За те, що після Мінських переговорів (11 – 12) лютого 2015 року учасники «нормандського формату» у Декларації від 12 лютого 2015 року (подано нижче обидва варіанти) російську збройну агресію на Донбасі назвали кризою, а Росію зробили одним із гарантів врегулювання цієї кризи та важелем впливу на українську внутрішню і зовнішню політику, зокрема щодо співпраці з ЄС, при цьому, цитую, «лидеры разделяют убеждение в том, что укрепление сотрудничества между Европейским Союзом, Украиной и Россией будет способствовать урегулированию данного кризиса», «они также поддерживают трёхсторонние переговоры между Европейским Союзом, Украиной и Россией в целях выработки практического решения вопросов, вызывающих обеспокоенность России, в связи с выполнением Соглашения о глубокой и всеобъемлющей зоне свободной торговли между Украиной и Европейским Союзом», а також «лидеры по-прежнему привержены идее создания общего гуманитарного и экономического пространства от Атлантики до Тихого океана на основе полного уважения международного права и принципов ОБСЕ», особливо після російської окупації Криму та частини Донбасу.

   За те, що переговорами у Мінську (11 – 12) лютого 2015 року, на підставі наведених вище фактів, показав міжнародній спільноті неефективність «нормандського формату» для захисту України від російської агресії, оскільки Німеччина і Франція більше дбають про власні фінансово-економічні інтереси ніж про безпеку та територіальну цілісність України як невід’ємну частину Європи, і готові закрити очі навіть на заморожування збройного конфлікту в окремих районах Донеччини та Луганщини за прикладом геть занепалого підконтрольного Росії Придністров’я під боком в України, лиш би їм і їхнім європейським послідовникам було комфортно.

   За те, що вже вкотре своєю агресивною поведінкою головного борця із Заходом, з якою не можуть впоратися переговорники «нормандського формату», бо представники Заходу Німеччина та Франція нерідко грають йому на руку, сигналізує демократичній спільноті про необхідність повернення до «женевського формату» переговорів.

   За те, що в черговий раз продемонстрував світові свою нахабну зневагу і ворожість до міжнародного співтовариства, цинічно наплювавши під Дебальцевим Донецької області України на мирні домовленості в Мінську (11 – 12) лютого 2015 року одразу після фактичного отримання паузи щодо введення санкцій 4 рівня, чим вкотре проявив своє підле, хиже, брехливо-смердюче нутро зрадливо-заразливої істоти, з якою не можна ні про що домовлятися та від якої цивілізованим людям краще триматися подалі, а ще краще нейтралізувати, щоб зараза не розповзалася світом.

   За те, що в ООН на весь світ показує фальшиве «миролюбство» Росії до України і свою фальшиву «миротворчість» в Україні, перекладаючи відповідальність за російську війну на Донбасі з хворої російської голови на здорові українську та західнодемократичні голови.

   За те, що продемонстрував усім, хто є хто в Росії, що Росія є ворогом України, а більшість росіян готові вбивати українців.

   За те, що заставив НАТО усвідомити, для чого існує ця міжнародна організація.

   За те, що спровокував Організацію Північноатлантичного договору (НАТО) почати реальні дії щодо захисту своїх членів від загрози з боку Росії та зміцнення міжнародної безпеки.

   За те, що спонукав ЄС виробляти узгоджену політику щодо зовнішніх загроз.

   За те, що ЄС починає розуміти загрозу з боку Росії.

   За те, що європейці і демократичний світ починають реалістичніше дивитися на Росію.

   За те, що в НАТО та ЄС все частіше і частіше називають Росію агресором, окупантом, терористом, тобто світовим злом.

   За те, що спонукає світову демократію до єднання у боротьбі зі світовим злом.

   За те, що своєю агресією проти України виявив, хто є хто в Європі та у світі.

   За те, що своїми терористичними діями, війною в Україні заставив навіть своїх агентів у Європі трохи краще ставитися до України.

   За те, що міжнародна демократична спільнота починає розуміти недостатність нинішніх санкцій для зупинення російської агресії і захисту України.

   За те, що збільшується підтримка України в світі від Парижа та Берліна до Вашинґтона і Канберри, а ключову роль у цій підтримці відіграють США.

   За те, що більшість країн колишнього соціалістічєского лагєря, наситившись по горло «щастям» від перебування під ковпаком радянсько-російської імперії, будучи зараз членами НАТО та ЄС, є найбільшими союзниками і захисниками України в цих організаціях, бо добре розуміють путінську сутність вірного сталінського послідовника.

   За те, що Україна почала розуміти реальну ворожість Росії та більшості росіян до себе.

   За те, що Україна почала усвідомлювати себе незалежною державою, задля здобуття якої боролися мільйони її синів і дочок.

   За те, що Україна усвідомила необхідність захищати свою державність від зовнішніх і внутрішніх ворогів.

   За те, що Україна, після окупації Росією українського Криму у березні 2014 року, аж 27 січня 2015 року нарешті офіційно визнала Росію країною-агресором шляхом прийняття Верховною Радою України відповідної Постанови.

   За те, що Україна, після окупації Росією частини українського Донбасу (Донеччини і Луганщини) у квітні 2014 року та створення там російських/проросійських терористичних організацій – псевдореспублік «ДНР»/»ЛНР», на жаль, до цього часу, попри гучні обіцянки, офіційно, шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного законодавчого акту, не визнала «ДНР»/»ЛНР» терористичними організаціями.

   За те, що Україна у своїх діях з так улюбленого «Краще пізно, ніж ніколи…» все-таки частіше обирає «пізно», а не «ніколи».

   За те, що українська влада, хоч і з багатомісячним запізненням, вирішила запровадити, але ще не запровадила, такі ж санкції проти Росії, як і Захід.

   За те, що українська влада говорить про проведення глибоких внутрішніх реформ у країні, включаючи боротьбу з корупцією, та змушена буде їх проводити, бо без них не буде широкої західної допомоги, фінансової зокрема.

   За те, що українська влада не на словах, а на ділі починає годувати свої силові структури, щоб не годувати згодом чужі, окупаційні, тобто російські.

   За те, що багато хто з нинішньої української влади вже не відмахується від потреб українського війська, як робив це ще не так давно.

   За те, що своїм «бєзпрєдєлом» змушує українську владу відмовлятися від гри на багато фронтів.

   За те, що українська влада узаконила прагнення України вступити до ЄС, хоча ще не узаконила прагнення України вступити до НАТО, але змушена буде все одно це зробити через російську загрозу.

   За те, що українцям відкрилися очі на підступність Росії.

   За те, що українці гуртуються.

   За те, що українці стають народом.

   За те, що українці готові відновлювати територіальну цілісність України навіть зі зброєю в руках.

   За те, що любов українців до своєї Батьківщини постійно зростає.

   За те, що українці можуть заставити українську владу рахуватися з ними.

   За те, що українці усвідомили необхідність очищення (люстрації) влади та інших суспільних механізмів, зокрема і шляхом нейтралізації різноманітних внутрішніх ворогів та фільтрації української громади.

   За те, що українська влада почала усвідомлювати свою відповідальність перед українським народом.

   За те, що український народ стає готовим міняти погану українську владу дочасно, як це сталося на Євромайдані.

   За те, що більшість українців зрозуміли одну істину: порятунок України, як незалежної держави, неможливий без її членства в євроатлантичній/європейській спільноті, а вступ України до НАТО та ЄС – єдиний шанс уберегтися від поневолення російською ордою.

   Подякуймо за все це Путіну, українці, і проклинаймо його та просімо Всевишнього, щоб він покарав Путіна разом з Росією, яка у всьому його підтримує, і допоміг Україні боротися з цим російським ворогом, бити його та викинути його з української землі і засудити Путіна та всю його бандитсько-владну зграю Гаазьким трибуналом (Міжнародним кримінальним судом) за розв’язану війну проти України, за окупацію Криму і частини Донбасу, за Іловайськ, за Савур-могилу, за Донецький аеропорт, за Волноваху, за Маріуполь, за сплюндровані Донеччину та Луганщину, за масові вбивства тисяч українців, за сотні тисяч українських біженців і внутрішніх переселенців, за горе та сльози українських матерів, дружин, сестер, наречених, за ненароджених українців і українок, за вкрадене дитинство та страх мільйонів українських дітей, за страждання мільйонів українських родин, за злочини проти людства і людяності, за порушення та цинічне зневажання норм міжнародного права, за поширення зла у світі.

   Зло має бути покаране!

   Зло буде покаране!

   Добро та правда переможуть, а значить – і Україна!

   І буде так!

   Така ж бо воля Божа!

   P. S. РБ ООН 17 лютого 2015 року прийняла Резолюцію S/RES/2202 (2015), якою схвалила «Комплекс мер по выполнению Минских соглашений» та привітала ДекларациюПрезидента Российской Федерации, Президента Украины, Президента Французской Республики и Канцлера Федеративной Республики Германия в поддержку Комплекса мер по выполнению Минских соглашений, принятого 12 февраля 2015 года.

   На жаль, щодо Будапештського меморандуму РБ ООН чи Генеральна Асамблея ООН подібних рішень не приймали.

   23 березня 2015 року підписана Постанова Верховної Ради України № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», прийнята 17 березня 2015 року, і опублікована в газеті «Голос України» 24 березня 2015 року.

   21 квітня 2015 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації  та подолання її наслідків» № 337-VIII.

   ВКонституції України записано: «Стаття 5. Україна є республікою.

   Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

   Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (виділено мною – Г. М.).

   Ніхто не може узурпувати державну владу».

                             

                            

                          

                          

                             

Декларация Президента Российской Федерации, Президента Украины, Президента Французской Республики и Канцлера Федеративной Республики Германия в поддержку Комплекса мер по выполнению Минских соглашений, принятого 12 февраля 2015 года

12 февраля 2015 года

Президент Российской Федерации Владимир Путин, Президент Украины Пётр Порошенко, Президент Французской Республики Франсуа Олланд и Канцлер Федеративной Республики Германия Ангела Меркель подтверждают полное уважение суверенитета и территориальной целостности Украины. Они твёрдо убеждены в безальтернативности исключительно мирного урегулирования. Они всецело готовы предпринять любые возможные меры как по отдельности, так и совместно в этих целях.

В этом контексте лидеры одобряют Комплекс мер по выполнению Минских соглашений, принятый и подписанный в Минске 12 февраля 2015 года всеми, кто также подписал Минский протокол от 5 сентября 2014 года и Минский меморандум от 19 сентября 2014 года. Лидеры будут вносить вклад в этот процесс и использовать своё влияние на соответствующие стороны, чтобы способствовать выполнению этого Комплекса мер.

Германия и Франция окажут техническую поддержку для восстановления сегмента банковской системы в затронутых конфликтом районах, возможно, путём создания международного механизма для содействия осуществлению социальных выплат.

Лидеры разделяют убеждение в том, что укрепление сотрудничества между Европейским Союзом, Украиной и Россией будет способствовать урегулированию данного кризиса. В этих целях они поддерживают продолжение трёхсторонних переговоров между Европейским Союзом, Украиной и Россией по вопросам энергетики с тем, чтобы осуществить шаги в развитие «зимнего газового пакета».

Они также поддерживают трёхсторонние переговоры между Европейским Союзом, Украиной и Россией в целях выработки практического решения вопросов, вызывающих обеспокоенность России, в связи с выполнением Соглашения о глубокой и всеобъемлющей зоне свободной торговли между Украиной и Европейским Союзом.

Лидеры по-прежнему привержены идее создания общего гуманитарного и экономического пространства от Атлантики до Тихого океана на основе полного уважения международного права и принципов ОБСЕ.

Лидеры будут и впредь привержены выполнению Минских соглашений. С этой целью они договорились о создании контрольного механизма в «нормандском формате», который будет проводить встречи с регулярной периодичностью, как правило, на уровне старших должностных лиц, представляющих министерства иностранных дел.

Примітка: текст цієї Декларації взято з офіційної інтернет — сторінки президента Росії 

                   і він дещо відрізняється від оприлюдненого українською стороною варіанту        

                   (дивіться вище).


                             

                              

 



0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте