Нас мають за бидло!

   На екстреному брифінгу 20 січня 2015 року щодо ситуації на Донбасі речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО України Андрій Лисенко заявив: «Всупереч попереднім домовленостям (український народ повинен знати, що ж то за домовленості – примітка моя), українські військові підрозділи були атаковані на півночі зони АТО формуваннями Збройних Сил Російської Федерації. Продовжуються запеклі бої в районі 29 і 31 блокпостів на так званій Бахмутській трасі. Сили АТО зупинили просування російських військ між Зимогір’ям і Слов’яносербськом».

   Такі речі, перш ніж їх оприлюднити, погоджуються у верхах і без дозволу високих начальників не можуть стати надбанням громадськості. Та йдемо далі.

   Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України під час виступу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі 21 січня 2015 року, зазначивши, що за даними української розвідки на території України в межах частини Донеччини та Луганщини знаходяться 9 тисяч російських військових, 500 танків, важка артилерія і БТРи, сказав: «Якщо це не агресія, то що тоді агресія?».

   Хіба ці слова не є продовженням того, що повідомив Андрій Лисенко 20 січня 2015 року?! Жодна притомна людина не може навіть подумати, що таке чисельне угрупування російських військ на тимчасово окупованій частині Донбасу, де ведуться бойові дії, не воює з противником, тобто українським військом, а братається з ним. Я вже не кажу про те, що російські війська не могли вторгнутися на українську територію, включно з Кримом, здійснивши збройну агресію, без відповідного наказу свого Вєрховного Главнокомандующєго Путіна.

   А ось зараз ми підходимо до найцікавішого. Все, що було сказано до цього, навіть Президентом України, заперечив його прямий підлеглий. Читайте далі.

   Начальник Генерального штабу (НГШ) Збройних Сил України – Головнокомандувач ЗСУ 29 січня 2015 року на відкритій частині зустрічі, коли були присутні журналісти, із аташе з питань оборони іноземних посольств в Україні заявив: «На сьогоднішній день ми маємо тільки факти участі окремих військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації, громадян Російської Федерації в складі незаконних збройних формувань у бойових діях (йдеться про Донбас – примітка моя). Бойових дій з підрозділами регулярної російської армії ми теж не ведемо».

   Ну як заява полководця? А на яких підставах тоді українська влада на весь світ заявляла та заявляє, що проти нашого війська під Савур-могилою, під Іловайськом (про інші місця кровопролитних боїв також з великою кількістю загиблих і поранених вже не згадуватиму) воюють регулярні російські війська, називаючи навіть номери конкретних військових частин та демонструючи взятих в полон нашими військами російських військовослужбовців? Чи може то їй все наснилося, а заодно й нам? Бо ж цілий Головнокомандувач ЗСУ краще знає, що діється на фронті (де-юре – в зоні АТО), тому й стверджує, що ЗСУ не воюють з регулярною російською армією, а 9 тисяч російських військових з купою озброєння і бойової техніки на території нашого Донбасу не є агресорами – вони вийшли прогулятися та заблукали, заблукали всі 9 тисяч і випадково потрапили на нашу територію. А своє озброєння вони використовують виключно з гуманних міркувань, як вчив їх Вєлікій кормчій, продолжатєль дєла Сталіна і друг (любітєль) дєтєй Путін, – щоб очистити українську землю від українських же громадян та зробити її російською, як зробили з Кримом.

   До речі, коли Росія окуповувала Крим, то там теж спочатку «не було» регулярної російської армії, а були хто завгодно, як стверджував Путін, тільки не російські військові, названі пізніше путінскімі «зєльонимі чєлєвєчкамі». І тільки після того, как всьо свєршілось, Путін визнав, що Крим захопили російські війська із Сил спеціальних операцій Збройних Сил Російської Федерації. Хіба нинішні  події на Донеччині та Луганщині не нагадують кримський сценарій?! Хіба НГШ не знає цього сценарію?! За вказаних вище підходів Головнокомандувача ЗСУ щодо ситуації  на Донбасі з російською армією доведеться лише чекати, коли Путін остаточно оттяпаєт у нас Донеччину і Луганщину та після того переможно заявить, що це зробили російські війська.

   Особисто я вірю, що окуповані Росією наші Крим і частина Донбасу все одно будуть у складі України, але для цього потрібно, щоб у силових структурах України (та й не лише в них) було якомога більше фахових, патріотичних людей, а не «чєго ізволітє» і з одною ізвіліной в голові та й то від форменної фуражки.

   У радянській армії побутувала глузлива приказка: «Чєм большє в арміі дубов, тєм крєпчє наша оборона!». Під дубами малися на увазі тупі, тобто «дубові», військові. А глузливість цього прислів’я підкреслювала якраз протилежне. Точу чим більше «дубів» буде в ЗСУ, в усіх силових відомствах, тим слабкішою буде наша оборона.

   Та це ще не все про ситуацію з російськими військами на Донбасі. Родзинкою є слова одного з чиновників оборонного відомства. Насолоджуйтеся його цинічною відвертістю.

   Заступник начальника департаменту інформаційних технологій Міністерства оборони України Сергій Галушко 30 січня 2015 року сказав, що вказана вище заява НГШ від 29 січня 2015 року про відсутність бойових дій українського війська з підрозділами російської армії на Донбасі стосувалася тільки відкритої частини зустрічі, а на закритій частині, без журналістів, НГШ змалював повну картину присутності на нашій території і участі в бойових діях російських військ проти українського війська.

   Від такого нахабства аж дух перехоплює. По-перше, чиновник такого невисокого рангу немає жодного права, якщо йому не наказали зверху, говорити за Головнокомандувача ЗСУ. Подібні пояснення може зробити або сам НГШ або ж його вищі начальники, яких у нього є зовсім мало, а по лінії командування ЗСУ – всього один. По-друге, цинізм і нахабство таких пояснень полягає в тому, що нас, український народ, мають за бидло (гумус чи підстилку, кому що більше до вподоби). Бо як інакше можна розцінити той чиновницький пасаж, за яким нам не дозволено знати (навіть без зайвої деталізації), як воюють російські війська на окупованій ними нашій території, а про це можуть знати тільки іноземні дипломати. Зарано влада (хай і в особі дрібного чиновника Міноборони в даній ситуації) починає забуватися та забувати уроки Майдану. Сподіваюся, що це було прикрим непорозумінням, і Міністр оборони України, з дозволу якого, швидше за все, й виступав його підлеглий, більше не допускатиме подібних проколів.

   Щодо заяви Андрія Лисенка від 20 січня 2015 року про якісь попередні домовленості, зміст яких нам не відомий, то звинувачувати його нема за що, бо він озвучує тільки дозволену його начальством інформацію. Про згадані домовленості треба запитувати в його начальства.

   З сумом можу констатувати лише те, що НГШ ЗСУ – Головнокомандувач ЗСУ своєю заявою від 29 січня 2015 року відбілює Росію та рятує її можновладців на чолі з Путіним від Гаагзького трибуналу за воєнні злочини і окупацію частини території суверенної країни всупереч нормам міжнародного права.

   Ще одна-дві подібні заяви від українських високопосадовців й ратифікація Римського статуту Україні буде непотрібна, бо доказів скоєння Росією, її регулярною армією та бойовиками-найманцями разом із сепаратистами воєнних злочинів і терористичних актів на нашій території в України не виявиться (попри прийняття 04 лютого 2015 року Парламентом «Заяви Верховної Ради України до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та військових злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», що є певною хитрістю – рішенням adhoс – тимчасовим, частковим визнанням юрисдикції Гаазького трибуналу без ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду, правда, з юридичною колізією, бо містить прямі вказівки для трибуналу, котрі самим статутом заборонені).

   Хоча у своїй ухвалі від 29 січня 2015 року Рада Європейського Союзу чітко вказала: «Рада спонукає українську владу швидко здійснити заявлені правові заходи, які уможливлять розгляд Міжнародним кримінальним судом ймовірних злочинів проти людяності, що були скоєні на території України у 2014-2015 роках. Рада підтверджує важливість просування у питанні ратифікації Україною Римського статуту, відповідно до своїх зобов‘язань у рамках Угоди про асоціацію». Сама Угода про асоціацію між Україною і ЄС у статті 8 гласить: «Сторони співробітничають з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації та імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та пов’язаних з ним документів».   

   Мене також шокують заяви багатьох українських політиків (особливо парламентських) і чиновників, що ратифіковувати Римський статут не треба (читайте статтю 8 Угоди про асоціацію) аби не втягувати українських військовиків під юрисдикцію МКС, навіть не розуміючи, що тимчасове, часткове визнання юрисдикції МКС щодо подій на Донбасі і в Криму (це сталося після прийняття Парламентом вказаної вище Заяви) вже втягнуло наших військовиків під юрисдикцію МКС, якщо він (суд) згадану Заяву візьме до розгляду, бо Гаазький трибунал не чинить вибіркового правосуддя (хто б не скоїв правопорушення, відповідатиме все одно). Через подібних невігласів немає ладу в Україні!

   Але, як кажуть французи, «повернемось до наших баранів». Якщо НГШ свою заяву зробив з власної волі, то ще раз прочитайте приказку про радянську армію та «дубів». Якщо ж він попередньо погодив свій виступ, що, можливо, так і було, то тут уже зовсім інший коленкор, одним із аспектів якого є намагання всіма методами зберегти правову базу під проведенням тільки АТО, а також – примарну можливість домовитися з Путіним.

   В контексті згаданої примарної можливості домовитися з ворогом України №1 Путіним – Вєрховним правітєлєм Россіі актуальними виглядають слова Євгена Коновальця: «Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо переможно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба».

   І саме головне – що про вказані вище перипетії думають наші західні партнери?

   Генеральний секретар НАТО 26 січня 2015 року однозначно вказав: «На території України воюють російські війська, і проблема саме в тому, що є російські війська в Україні, і Росія підтримує сепаратистів озброєнням».

   Після заяви начальника Генерального штабу ЗСУ – Головнокомандувача ЗСУ від 29 січня 2015 року в НАТО, і не тільки, українців сприйматимуть за «дубів», а на додаток до неї ще й пояснення чиновника Міністерства оборони України від 30 січня 2015 року, яке ніхто разом із заявою НГШ з високопосадовців не дезавуював (краще пізно це зробити, ніж ніколи), – за бидло з боку української влади. Але так не буде!

   Майдан показав, хоча й дуже дорогою ціною – вбивством «проффесорським» внутрішньоокупаційним режимом Героїв Небесної Сотні, що будь-кому мати українців за бидло – собі на шкоду. Завданням всіх нас залишається діяти так безкомпромісно постійно у повсякденному житті, шануючи цим вбитих майданівців, щоб влада завжди пам’ятала Євромайдан та слухалася українського народу, а у саму владу не потрапляли «дуби» і «чєго ізволітє» при будь-яких, незалежно від політичної орієнтації, начальниках.

   Тільки так ми, українці, будемо гідними громадянами своєї Батьківщини!

   Тільки так ми, українці, очистимо від непотребу наше суспільство: шляхом фільтрації та люстрації і нейтралізації внутрішніх ворогів-саботажників, дотримуючись вимог Маніфесту порядності.

   Тільки тоді Україну та українців будуть поважати у світі!

4 коментарі

Омелян Тарнавський
І через призму таких висловлювань військових командирів сприймають і всю Україну.
Тому є великі сумніви у мене, що без волі українського народу ми створимо ту державу, в якій захочемо жити.
А для цього потрібно відмовитися від корупції, від меркантильних інтересів у політиці, від марнотратства держбюджету, від потурань потенційному ворогу тощо.
Важко створювати таку країну із людьми, які не хочуть в ній жити так ще й не дають жити в ній іншим.
Але, все одно, треба пробувати щось змінювати.
Георгій Манчуленко
Згоден. Про згадувані нинішні проблеми в Україні я неодноразаово вказував у багатьох своїх попередніх публікаціях. Якщо український народ надалі дозволятиме, щоб після Майдану і обрання свого нового Президента на різноманітних посадах все одно знаходилися перефарбовані пристосуванці, то добра в нас не буде.
Останній раз відредаговано
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте