Щоб жити по-новому, потрібні зміни! Ч. 1

   Життя на місці не стоїть. Зміни різного плану відбуваються повсякчас і повсюдно: тільки встигай за ними. Особливо гостро вони відчуваються при глибинних суспільних перетвореннях, які вимагають постійного та швидкого оновлення правової бази. Перетворення, що мають за мету прогрес, розвиток і вдосконалення, потребують оновлення правової бази за демократичними стандартами. Без такого оновлення в суспільстві накопичуються невирішені проблеми, котрі, в свою чергу, гальмують здійснення необхідних реформ. А без їхнього здійснення починається тупцювання на місці, регрес, стагнація, що приводить до погіршення життя людей. І це, рано чи пізно, знову каталізує суспільний рух до кращих змін.

   Щоб жити по — новому, іти в ногу з часом, адекватно реагувати на суспільні запити та стимулювати демократичні перетворення в ньому, державна влада має постійно ревізувати діюче в ній законодавство та створювати нове, передове. В нашому випадку – законодавство українське, основою якого є Конституція України (Основний Закон України) недосконалого зразка2004 року з наступними змінами, зокрема і внесеними 21 лютого 2014 року (зверніть увагу на цю дату та Розділ ХІІІ «Внесення змін до Конституції України, зокрема ст. 155), в окремих статтях (подаю з невеликими скороченнями) котрої написано:

   «Стаття 8.В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

   Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

   Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

   Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

   Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

   При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

   Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

   В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

   Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

   Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

   Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

   Стаття 81. Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

   У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

   Стаття 83. У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання.

   У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

   Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

   Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

   1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції…

   Стаття 106. Президент України:

   2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

   6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

   7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

   8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;

   10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

   11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

   12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

   13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

   22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;

   24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

   25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

   27) здійснює помилування;

   28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

   Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

   Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

1) відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

   Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов’язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.

   Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

   Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку.

   Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією.

   Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України».

   Скажу одразу, що я, будучи на той період народним депутатом України, голосував проти прийняття Конституції України 2004 року, оскільки в ній закладені можливості для протистояння між різними владними інституціями (згодом це підтвердилося на практиці), а про масові порушення регламентних норм під час її розгляду навіть згадувати не буду.

   Далі перейдемо до аналізу окремих статей діючого Основного Закону України.

   Ст. 8 Конституції України говорить сама за себе. На жаль, українські суди дуже часто не розуміють її положень. Щоб зрозуміли, потрібна люстрація суддів.

   А ось ч.3 ст.22 містить дуже вагому норму, яку законодавці дозволяють собі нерідко порушувати. Тому всі громадяни України, відстоюючи свої права і свободи, мають завжди співставляти діючі норми законів з вказаною конституційною вимогою. 

   Переходимо до ст. 64. Весь світ зараз живе з розумінням страшної реальності тероризму. Україна в Донбасі проводить антитерористичну операцію (АТО, в дійсності  — це справжня війна з російський агресором та окупантом). Відповідаючи на цей виклик, доцільно було б, на мій погляд, дану статтю і статті 83, 85, 92, 106, 157, в яких ідеться про воєнний та надзвичайний стан, доповнити нормою про боротьбу з тероризмом.

   Наступна ст. 77 стосується чергових і позачергових виборів до Верховної Ради України, а її ч. 2 однозначно вказує, що позачергові вибори до Парламенту призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про розпуск Парламенту. Шістдесят днів і крапка. Ніякого скорочення виборчої кампанії бути не може. Щоб таке стало можливим, треба міняти Конституцію України.

   Як на мене, варто було б змінити ч. 3 ст. 77, вказавши, що парламентські вибори проводяться на пропорційній основі з відкритими (для громади) списками (можна навіть і регіональними, щоб ліквідувати будь — яку можливість монопольного впливу партійних вождів). Саме цього вимагає українська громада. Закриті партійні списки, як і вибори за мажоритарною системою, повністю себе дискредитували, даючи можливість грошовитим мішкам купувати депутатські місця в прохідних частинах партійних списків та мажоритарних округах.

   Ст. 81 дозволяє створювати виборчі блоки партій. Цю норму треба виключити, щоб партії змагалися за голоси виборців, а для цього їм треба мати свої розгалужені мережі. Реальне відстоювання інтересів своїх виборців даватиме підтримку на виборах, а це, в свою чергу, сприятиме розбудові партійних структур. В такій ситуації партії однієї табуретки не зможуть ховатися в іменних блоках (нерідко без зрозумілих ідеологій) за спинами популярних лідерів і змушені будуть шукати собі союзників для укрупнення з метою завоювання підтримки серед більшого числа виборців.

   Відносно дострокового припинення повноважень Верховної Ради України (ст. 90), то Президент України має право це зробити, якщо протягом одного місяця у Парламенті не сформовано коаліцію депутатських фракцій. Попередня коаліція розпалася 24 липня 2014 року, а нову нікому формувати.

   Ст. 106 я подав у скороченому вигляді: вказані тільки ті пункти, які не може здійснювати виконувач обов’язків (в. о.) Президента України – Голова Верховної Ради України. Серед цих пунктів немає норми, яка б забороняла в.о. глави держави очолювати Раду національної безпеки і оборони (РНБО) України, про яку йдеться в ст. 107 Конституції України.     

   Натомість,Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» говорить:

   Стаття 5. Голова Ради національної безпеки і оборони України.  

   Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

   У разі дострокового припинення повноважень Президента України… виконання обов'язків Голови Ради національної безпеки і оборони України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України».

   Цей Закон підписаний Президентом України ще 5 березня 1998 року, готувався відповідно до Конституції України 1996 року, яка зараз не діє. Враховуючи вимогу ст. 8 діючої Конституції України, він потребує змін. Прикро, що до цього часу апарат РНБО (в першу чергу, разом із Секретарем РНБО, котрий керує даним апаратом, бо вказаний Закон для них є профільним), апарат глави держави (Президент України чи в. о. очолює РНБО), 450 народних депутатів України з парламентським апаратом не спромоглися виправити цей анахронізм.

   В ст. 108 Конституції України наведено вичерпний перелік умов дострокового припинення повноважень Президента України, а в статтях 109 – 111 розписано процедуру цього акту при відставці, поганому здоров’ї та імпічменті.

   Життя і тут вносить свої корективи. Янукович разом зі своїм оточенням ганебно втік до свого хазяїна Путіна у Росію, самоусунувшись від виконання своїх обов’язків Президента України. Тому ст. 108 треба змінити, додавши пункт про самоусунення з поста. Після цього до Основного Закону України треба внести нову статтю, яка б розписувала процедуру дострокового припинення повноважень Президента України у разі його самоусунення з поста, самоусунення і втечі за кордон, а ст. 105 доповнити нормою, що за цих умов довічне зберігання за ним звання скасовується.

   Переходимо до ст. 115 Конституції України, в якій закладено внутрішню колізію щодо відставки Кабінету Міністрів України. Підтвердженням цьому стали подальші події після того, як нещодавно Прем’єр — міністр України заявив Верховній Раді України про свою відставку. Право на це йому дає ч. 2 ст. 115, а в ч. 3 ст. 115 зазначено, що відставка Прем’єр — міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. В той же час ч. 4 ст. 115 говорить вже про те, що відставку Кабінету Міністрів України має прийняти Верховна Рада України. Щоб уникнути подвійних трактувань, у ч.3 ст. 115 треба внести таку норму: відставку Прем’єр-міністра України, наслідком якої є відставка всього складу Кабінету Міністрів України, Верховна Рада України може не прийняти.

   Тепер –Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 року:

   «Стаття 1. Визначення воєнного стану.

   Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній  цілісності та передбачає надання відповідним органам державної  влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 4.Військове командування.  
   Військовим командуванням, якому цим Законом надається право разом з органами виконавчої  влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є:
   Генеральний штаб Збройних Сил України;
   командування видів Збройних Сил України;                                                                                                                  об'єднане оперативне командування, управління оперативних командувань, територіальні  управління, командування військових з'єднань, частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

   Стаття 6. Указ Президента України про введення воєнного стану.  

   В Указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються:
   1) обгрунтування необхідності введення воєнного стану;
   2) межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк, на який він вводиться;
   3) завдання військового командування, органів державної влади та органів місцевого самоврядування  щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
   4) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
   5) інші питання, що випливають із цього Закону.                                                             

   Стаття 13.Діяльність військового командування в умовах воєнного стану.   
                                                                                                                                                                                                      

   В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, керівництво у сфері оборони та забезпечення громадського порядку і безпеки, у запровадженні заходів, передбачених статтею 15 цього Закону, здійснюється відповідним військовим командуванням у тісній взаємодії з органами виконавчої влади, Радою міністрів  Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
   У місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування.
   Військове командування під час дії воєнного стану вживає всіх заходів для забезпечення захисту безпеки населення та інтересів держави і несе відповідальність за їх запровадження на відповідній території.
   Стаття 19. Гарантії законності в умовах воєнного стану.  

   В умовах воєнного стану забороняються:

   зміна Конституції України;

   зміна Конституції Автономної Республіки Крим;

   проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України,  Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування;

   проведення всеукраїнських та місцевих референдумів;

   проведення страйків».

   Як  видно з наведених статей 1 і 6 даного Закону, органи державної влади та органи місцевого самоврядування продовжують працювати в умовах воєнного стану. Окремим високопосадовцям силового блоку держави, перш ніж робити недолугі заяви про перекладання всієї повноти влади на Збройні Сили України (ЗСУ) при введенні воєнного стану замість АТО, треба спочатку хоча б прочитати цей Закон, зокрема ст. 13. В ньому також чітко вказано про збройну агресію чи загрозу нападу на Україну (саме ці фактори характеризують дії Росії на сході України). Напевно те, що даний Закон передбачає визнання Росії агресором офіційно (з іншого боку, як ще можна назвати країну, котра вже окупувала Крим – частину нашої території і продовжує бойові дії на іншій нашій території ?!), а це – вже зовсім інші правові відносини між двома країнами, стримує введення воєнного стану в окремих районах Донеччини і Луганщини.

   При таких подіях, які зараз маємо в Україні на Донбасі, можна також застосовувати, після внесення вказаних мною нижче змін, Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану», підписаний Президентом України 16 березня 2000 року:

   «Стаття 1. Визначення надзвичайного стану.  

   Надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози  та забезпечення безпеки і здоров'я громадян,  нормального функціонування національної економіки,  органів державної влади та органів місцевого самоврядування,  захисту конституційного ладу, а також  допускає  тимчасове,  обумовлене  загрозою,   обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

   Стаття 4. Умови введення надзвичайного стану.  

   Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

   Надзвичайний стан може бути введений в разі:

   1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій  тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;

   2) здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи   руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення;

   3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

   4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

   5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

   6) масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

   7) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

   Стаття 6. Указ Президента України про введення надзвичайного стану. 

   В Указі Президента України про введення  надзвичайного  стану зазначаються:

   1) обгрунтування необхідності введення надзвичайного стану відповідно до статті 4 цього Закону;

   2) межі території, на якій вводиться надзвичайний стан;

   3) час, з якого вводиться надзвичайний стан, і строк, на який він вводиться;

   4) перелік і межі надзвичайних заходів, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням надзвичайного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

   5) органи державної влади, органи військового командування та органи  місцевого самоврядування,  яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та межі їх додаткових повноважень;

   6) інші питання, що випливають із цього Закону.

   Стаття 7.Строк дії надзвичайного стану.  

   Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більш як 30 діб і не більш як 60 діб в окремих її місцевостях.

   У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб. Указ Президента України про продовження дії надзвичайного стану набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

   Стаття 10.Військове командування.  

   Військовим командуванням, якому в межах, визначених цим Законом, надається право разом з органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами  місцевого самоврядування здійснювати заходи правового  режиму надзвичайного стану, є:

   Головний орган військового управління Національної гвардії України; 

   Служба безпеки України;

   Військова служба правопорядку у Збройних Силах України.

   Стаття 20.Залучення військових формувань до здійснення заходів правового                                                              режиму надзвичайного стану.  

   Забезпечення громадського порядку, охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян в умовах надзвичайного стану здійснюється силами і засобами органів  Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі Національної гвардії України, військ Цивільної оборони, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України відповідно до їх повноважень, встановлених законом.

   Згідно з Указом Президента України про введення надзвичайного стану за підставами, передбаченими пунктом 6 частини другої статті 4 цього Закону, до здійснення заходів надзвичайного стану можуть залучатися військові частини Збройних Сил України та органи та підрозділи Державної прикордонної служби України.

   Стаття 21.Гарантії законності в умовах надзвичайного стану.  

   В умовах надзвичайного стану забороняються:

   зміна Конституції України;  

   зміна Конституції Автономної Республіки Крим;

   зміна виборчих законів;

   проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування;

   проведення всеукраїнських та місцевих референдумів;

   обмеження прав і повноважень народних депутатів України.

   На період дії надзвичайного стану продовжується, у разі закінчення, строк повноважень  представницьких органів місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Верховної Ради України».

   Відмінністю між воєнним і надзвичайним станом є різне військове командування. У першому випадку головною структурою є Генеральний штаб (ГШ) ЗСУ, у другому – Національна гвардія України (НГУ) Міністерства внутрішніх справ (МВС) України.

   В ст. 7 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» треба збільшити строк введення надзвичайного стану. Це стосується і ситуацій техногенного та природного характеру, і ситуацій, схожих на події в Донбасі. В Україні – до 60 діб, в окремих її місцевостях – до 120 діб з можливим продовженням на період ліквідації всіх загроз та відновлення конституційного правопорядку за аналогією зі ст. 18 (ч. 1) Закону України «Про боротьбу з тероризмом». Це ж стосується п. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». 

   До ст. 20, на мій погляд, треба внести зміни, що при введенні надзвичайного стану ЗСУ залучаються не тільки за підставами п. 6 ч. 2 ст. 4, а і за п. 2 – 5 та 7, оскільки за схожими підставами вони залучаються до боротьби з тероризмом відповідно до антитерористичного Закону України.

   Спільною рисою обидвох Законів (щодо воєнного і надзвичайного стану) є заборона проведення виборів, знову ж таки у ст. 19 та ст. 21 відповідно. Згадані статті треба уніфікувати, бо вони регулюють ідентичні норми.

   До речі, у ч. 4 ст. 83 Конституції України йдеться про заборону проведення чергових виборів до Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану (строк її повноважень становить 5 років згідно ст. 76). А як бути у цій ситуації з позачерговими виборами до Парламенту? Ст. 83 треба міняти, щоб мати ясність і відносно позачергових виборів.

  З іншого боку, виглядає дивним, що вибори можна проводити в умовах тієї ж збройної агресії, війни (приклад – Донбас), коли протидія їм чиниться з позицій Закону України «Про боротьбу з тероризмом».