Поради провідникам... Ч. 3

Читайте ч. 1 і ч. 2.

   Отже, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:

   «Стаття 1. Визначення основних термінів.

   У цьому Законі наведені нижче  терміни  вживаються  в  такому значенні:

   мобілізаційна підготовка — комплекс  організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів,   які  здійснюються  в  мирний  час  з  метою  підготовки національної економіки,  органів державної влади,  інших державних органів,  органів місцевого самоврядування,  Збройних Сил України, інших   утворених   відповідно   до   законів  України  військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та  Державної  спеціальної  служби транспорту (далі — Збройні Сили України,  інші  військові  формування),  сил  цивільного  захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення  мобілізації  та  задоволення  потреб оборони держави і захисту   її   території   від   можливої   агресії,  забезпечення життєдіяльності  населення  в  особливий  період;

   система управління  мобілізаційною  підготовкою — складова частина  загальної  системи  управління  державою,  яка  спрямовує діяльність  органів  державної  влади,  інших  державних  органів, органів   місцевого   самоврядування,   єдиної  державної  системи цивільного   захисту  на  підготовку  систем  управління,  засобів зв'язку,   інформаційного   забезпечення,  а  також  фінансових  і матеріально-технічних ресурсів, підприємств, установ і організацій  до  проведення  мобілізації; 

   мобілізація — комплекс   заходів,   здійснюваних   з  метою планомірного  переведення   національної   економіки,   діяльності органів   державної   влади,   інших  державних  органів,  органів місцевого самоврядування,  підприємств,  установ і організацій  на функціонування   в  умовах  особливого  періоду,  а  Збройних  Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного  захисту  -  на  організацію  і  штати  воєнного  часу. Мобілізація  може  бути  загальною  або  частковою  та проводиться відкрито  чи  приховано; 

   особливий період — період   функціонування   національної економіки,  органів  державної  влади,  інших  державних  органів, органів місцевого  самоврядування,  Збройних  Сил  України,  інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і  організацій,  а  також  виконання  громадянами  України   свого конституційного  обов'язку щодо захисту Вітчизни,  незалежності та територіальної  цілісності  України,   який   настає   з   моменту оголошення  рішення  про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації  чи  з  моменту введення  воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

   демобілізація — комплекс  заходів,  рішення  про  порядок  і терміни проведення яких приймає Президент України,  спрямованих на планомірне  переведення національної економіки,  органів державної влади,  інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,  установ  і  організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних  Сил  України, інших  військових формувань, Оперативно — рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати мирного часу;

   мобілізаційний план — сукупність документів, які визначають зміст, обсяги, виконавців, порядок і строки здійснення заходів щодо мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, інших військових  формувань, Оперативно — рятувальної служби  цивільного захисту, переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних  органів, органів  місцевого самоврядування, підприємств, установ  і організацій,  системи забезпечення  життєдіяльності населення на функціонування в умовах особливого  періоду;

   мобілізаційні завдання (замовлення) – окремі вимоги мобілізаційного  плану  щодо  номенклатури,  обсягів   виробництва необхідної   продукції,  утворення  і підготовки  до  розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки,  які доводяться для виконання до центральних  і  місцевих  органів  виконавчої  влади, інших  державних  органів,  Ради  міністрів  Автономної Республіки Крим,  органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій,  що  залучаються  до виконання мобілізаційних завдань (замовлень),  мобілізаційні  завдання  (замовлення)  доводяться на підставі  затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів),  що  укладаються в порядку, передбаченому законодавством; 

   спеціальні формування — утворені  в  мирний  час  у  порядку, встановленому   Кабінетом   Міністрів   України,   підприємствами, установами і організаціями згідно з штатами і табелями  до  штатів автомобільні,   авіаційні,  водні,  залізничні,  медичні  та  інші формування,  які після відповідної підготовки передаються під  час мобілізації у встановленому порядку до Збройних Сил України, інших військових формувань для задоволення їх потреб,  а також  утворені відповідними   центральними   органами   виконавчої  влади — для забезпечення потреб галузей національної економіки;

   основні показники мобілізаційного плану — розрахункові потреби  держави на особливий період,  сформовані в натуральному і вартісному  обчисленні, для задоволення  потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, забезпечення  функціонування  національної  економіки  та системи забезпечення життєдіяльності населення;

   мобілізаційні потужності  — виробничі потужності підприємств, установ  і  організацій,  які  створюються  в   мирний   час   для виробництва   продукції  і  задоволення  інших  потреб  держави  в особливий   період.   Мобілізаційні   потужності   не   підлягають приватизації, у тому числі в разі ліквідації підприємств, установ, організацій.  Рішення  щодо  передачі  мобілізаційних  потужностей іншим підприємствам, установам  і організаціям приймаються органами виконавчої  влади,   іншими   державними   органами   в   порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

   Стаття 4.Організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації.

   1. Організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

   2. Загальна   мобілізація   проводиться   одночасно  на  всій території України і  стосується  національної  економіки,  органів державної   влади,  інших  державних  органів,  органів  місцевого самоврядування,  Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно — рятувальної  служби  цивільного  захисту,  підприємств, установ і організацій.

   3. Часткова    мобілізація   може   проводитися   в   окремих місцевостях  держави,   а   також   стосуватися   певної   частини національної  економіки,  Збройних  Сил України,  інших військових формувань,   Оперативно — рятувальної   служби  цивільного  захисту, підприємств, установ і організацій.

   5. Вид,  обсяги,  порядок  і  строк  проведення   мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

   6. Рішення  про  проведення  відкритої  мобілізації  має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

   7. Рішення про проведення прихованої  мобілізації  доводиться до   органів   державної  влади,  інших  державних  органів,  Ради міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласних,  Київської  та Севастопольської   міських  державних  адміністрацій  по  закритих каналах  оповіщення  в  порядку,  який  визначається   Президентом України.

   8. З   моменту  оголошення  мобілізації  (крім  цільової)  чи введення воєнного стану в Україні або  в  окремих  її  місцевостях настає  особливий  період  функціонування  національної економіки, органів  державної  влади,  інших   державних   органів,   органів місцевого самоврядування,  Збройних Сил України,  інших військових формувань,  сил  цивільного  захисту,   підприємств,   установ   і організацій.

   9. Загальне  керівництво  у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації    держави    здійснюється    Президентом     України; організаційне    керівництво    мобілізаційною    підготовкою    і мобілізацією в Україні — Кабінетом Міністрів України;  координація  діяльності   органів  виконавчої  влади  з  питань  мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної  безпеки і оборони України.

   Безпосереднє керівництво    щодо    реалізації    заходів   з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади,  інших державних органах їх керівниками, а  в  Збройних  Силах  України,  інших  військових  формуваннях — центральними органами управління відповідних військових формувань.
   Організація безпосередньої  реалізації  заходів  з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній  території чи  сприяння  їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки  Крим,   місцевими   органами   виконавчої   влади   та  виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

   10. Порядок   створення,   розвитку,   утримання,   передачі, ліквідації і реалізації  мобілізаційних  потужностей  визначається Кабінетом Міністрів України.

   11. Порядок утворення спеціальних формувань,  склад,  мета, а також порядок  їх передачі  до  Збройних  Сил  України  та  інших військових  формувань  під час проведення мобілізації визначаються Кабінетом Міністрів України.

   12. Функції  щодо  координації  планування,  методологічного, методичного,  наукового  забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах виконавчої влади,  інших державних  органах, національній економіці здійснюються центральним органом виконавчої влади,   що  забезпечує  формування  державної  політики  у  сфері економічного розвитку, якщо інше не передбачено законом.

   13. Здійснення  контролю  за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних  органів,  органів  місцевого  самоврядування,  а  також підприємств,  установ  і   організацій,   для   яких   встановлено мобілізаційні  завдання  (замовлення),  забезпечується  керівником відповідного органу державної  влади,  іншого  державного  органу, органу  місцевого самоврядування,  а також підприємств,  установ і організацій.
   Порядок здійснення   контролю   за   станом    мобілізаційної підготовки  та рівнем мобілізаційної готовності органів виконавчої влади,  а також  підприємств,  установ  і  організацій,  для  яких встановлено   мобілізаційні  завдання  (замовлення),  визначається Кабінетом Міністрів України.

   14. Співробітництво з іншими державами у сфері мобілізаційної підготовки здійснюється   відповідно  до  міжнародних  договорів України.

   Стаття 14. Повноваження Міністерства оборони України.

   1. Міністерство оборони України:
   організовує планування,  методологічне,  методичне,  наукове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів мобілізаційної підготовки та мобілізації у Збройних Силах України;
   організовує в мирний час накопичення в непорушному запасі  та мобілізаційному резерві Збройних Сил України озброєння, військової техніки,  інших  матеріально — технічних   засобів, продовольства, речового  та  іншого  майна,  забезпечує  створення,  формування і ведення страхового фонду документації на продукцію мобілізаційного та  оборонного  призначення і створення резерву військово — навчених ресурсів на період мобілізації та на воєнний час;
   забезпечує проведення мобілізації та демобілізації у Збройних Силах   України  і  бере  участь  у  забезпеченні  мобілізації  та демобілізації в інших військових формуваннях;
   забезпечує формування   військово — технічної    політики    та пропозицій  щодо  мобілізаційних завдань (замовлень) на створення, виробництво  та  ремонт  озброєння,  військової   техніки,   інших матеріально — технічних засобів;
   здійснює контроль   за  станом  мобілізаційної  готовності  у Збройних Силах України та за підготовкою  підприємств,  установ  і організацій  до  виконання  мобілізаційних завдань (замовлень) для задоволення  потреб  Збройних  Сил   України,   інших   військових формувань;
   бере участь   у   розробленні   проектів   законів  та  інших нормативно-правових актів з питань  мобілізаційної  підготовки  та мобілізації   у   Збройних   Силах   України,   інших   військових формуваннях;
   укладає в  установленому  порядку  договори  (контракти)   на виконання мобілізаційних  завдань  (замовлень)  з підприємствами, установами і  організаціями,  які  залучаються  ним  до  виконання мобілізаційних завдань (замовлень), і підприємствами, які здійснюють поставку військової продукції;
   подає до Кабінету Міністрів  України  проект  мобілізаційного плану Збройних Сил України, інших військових формувань;
   подає Кабінету   Міністрів  України  пропозиції  щодо  потреб Збройних  Сил  України  на  особливий  період,  інших   військових формувань,  які  включені  до  схеми  мобілізаційного розгортання, виходячи з економічних можливостей держави;
   бере участь  у   плануванні   мобілізаційної   підготовки   у відповідних  центральних  органах  виконавчої  влади (за сферою їх управління чи галуззю національної економіки).

   2. Міністерство оборони України через Генеральний штаб Збройних Сил України:
   розробляє схему   мобілізаційного  розгортання  Збройних  Сил України та спеціальних формувань, призначених для передачі під час мобілізації   до   Збройних   Сил  України,  а  також  організовує розроблення схеми  мобілізаційного  розгортання  інших  військових формувань  та  спеціальних формувань,  призначених для передачі до інших військових формувань під час мобілізації;
   розробляє проект мобілізаційного плану Збройних Сил  України, інших військових формувань;
   планує і   здійснює   методологічне,   методичне  та  наукове забезпечення мобілізаційної підготовки Збройних Сил України, інших військових формувань;
   планує в  мирний  час  накопичення  в  непорушному  запасі та мобілізаційному резерві Збройних Сил України озброєння, військової техніки,   інших   матеріально — технічних  засобів,  продовольства, речового та іншого майна і  створення  резерву  військово — навчених людських ресурсів на період мобілізації та на воєнний час;
   визначає потреби  Збройних  Сил  України на особливий період, узагальнює потреби інших військових  формувань,  які  включені  до схеми   мобілізаційного   розгортання,   виходячи   з  економічних можливостей держави;
   бере участь у формуванні військово — технічної політики;
   готує пропозиції щодо мобілізаційних завдань  (замовлень)  на створення,  виробництво  та ремонт озброєння,  військової техніки, інших матеріально — технічних засобів;
   разом з центральними і місцевими органами  виконавчої  влади, органами   місцевого   самоврядування   забезпечує  функціонування системи військового обліку громадян;
   розробляє проекти законів та інших нормативно-правових  актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації у Збройних Силах України, інших військових формуваннях;
   планує і здійснює заходи щодо мобілізації та демобілізації  у Збройних  Силах  України;  бере участь у проведенні мобілізації та демобілізації в інших військових формуваннях;
   розробляє штати  і  табелі  до   штатів   оснащення матеріально — технічними засобами спеціальних формувань, призначених для передачі під час мобілізації до  Збройних  Сил  України;  бере участь  у  розробленні  штатів  і табелів до штатів щодо оснащення матеріально — технічними засобами спеціальних формувань, призначених  для передачі до інших військових формувань під час мобілізації;
   бере участь  в  укладанні  в  установленому порядку договорів (контрактів) на виконання  мобілізаційних  завдань  (замовлень)  з підприємствами, установами і організаціями, які залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань  (замовлень),  і  підприємствами, які здійснюють поставку військової продукції;
   планує  і організовує  підготовку  та  перепідготовку військовозобов'язаних.

   Стаття 22. Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

   1. Громадяни зобов'язані:

   з'являтися за  викликом  до військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України — за  викликом Центрального  управління  або  регіонального органу Служби безпеки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час;

   надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним    Силам    України,    іншим   військовим   формуванням, Оперативно — рятувальній   службі  цивільного  захисту  з  наступним відшкодуванням  державою  їх  вартості  в  порядку, встановленому законом. 

   2. Громадяни,  які  перебувають  у  запасі  і  не призвані на військову  службу  або  не  залучені  до виконання обов'язків щодо мобілізації  за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час  мобілізації, можуть  бути  відповідно  до закону залучені до виконання  робіт,  які  мають  оборонний  характер.

   Громадяни, які    здійснюють    підприємницьку    діяльність виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з  укладеними договорами (контрактами).

   3. Під  час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших    військових   формувань, Оперативно — рятувальної   служби цивільного захисту на штати воєнного часу громадяни (крім тих, які проходять  службу  у військовому резерві) зобов’язані з’явитися до військових  частин  або на збірні пункти військових комісаріатів у строки,  зазначені  в  отриманих  ними  документах (мобілізаційних розпорядженнях,  повістках або розпорядженнях військових комісарів (військовозобов'язані Служби безпеки України — керівників органів, де  вони  перебувають  на військовому обліку, військовозобов'язані Оперативно — рятувальної  служби  цивільного  захисту — керівників відповідних  органів  управління  центрального  органу  виконавчої влади,  який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері  цивільного  захисту).  Резервісти  зобов'язані з'явитися до військових  частин  у  строки,  визначені  командирами  військових
частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.

   4. Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до  військових  частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

   5. Призов  громадян  на  військову  службу  (крім  тих,  що проходять  службу  у  військовому резерві) під час мобілізації або залучення  їх  до  виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами  воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через  військові комісаріати (військовозобов'язаних Служби безпеки України  -  Центральне  управління  або  регіональні органи  Служби безпеки  України, військовозобов'язаних  Оперативно — рятувальної служби   цивільного   захисту — відповідні  органи  управління центрального  органу  виконавчої влади, який забезпечує формування  та   реалізує  державну  політику  у  сфері  цивільного  захисту). Резервістів  на  військову службу  під час оголошення мобілізації призивають  командири  військових  частин,  в яких вони проходять службу у військовому резерві.

   6. Громадянам,  які  перебувають  на  військовому  обліку, з моменту   оголошення мобілізації   забороняється   зміна   місця проживання  без  дозволу  посадової  особи,  визначеної  у частині третій цієї статті».

   Мені приємно відмітити, що всі Закони, які регулюють діяльність у сфері національної безпеки і оборони України, в т. ч. наведені вище, свого часу пройшли через мої руки, були належним чином доопрацьовані та вдосконалені мною разом з іншими членами Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, а вже потім прийняті Парламентом, підписані Президентом України та введені в дію шляхом опублікування в українських офіційних виданнях.Зокрема, в Законі «Про основи національної безпеки України» (базовому акті у цій сфері) вперше запровадив норму про необхідність існування Стратегії національної безпеки України.

    На жаль, багато принципових норм зазначених Законів України були скасовані внутрішньоокупаційним режимом В. Януковича в інтересах Росії, що треба негайно виправляти аби забезпечити розширення євро – атлантичного співробітництва з метою нашого подальшого вступу до НАТО – єдиного гаранта України від окупації Росією.

   Необхідно також вказати наступне: ці і всі інші Закони України повинен знати (хоча б по своєму профілю) та виконувати кожен посадовець, як повинні їх виконувати і всі громадяни України. Незнання Законів не звільняє від відповідальності за їх невиконання та/чи порушення. Невиконанням і порушенням Законів будь – ким мають жорстко займатися відповідні правоохоронні органи.  

   Як бачимо з наведених вище окремих статей профільних Законів України, у МО та ГШ ЗСУ є свої завдання і функції щодо управління, керівництва ЗСУ, організації оборони України, підготовки громадян до служби в ЗСУ,  при здійсненні мобілізаційної підготовки та проведення мобілізації, які взаємопов’язані між собою. Успішне виконання цих завдань залежить не тільки, і не стільки, від Міністра оборони України та Начальника ГШ ЗСУ – Головнокомандувача ЗСУ, а від чіткої і злагодженої роботи всього державного механізму України, починаючи від Президента України – Верховного Головнокомандувача ЗСУ, Парламенту та Уряду України і закінчуючи органами місцевого самоврядування разом з українськими громадянами.

   Наші громадяни вже продемонстрували свою готовність та здатність боротися з внутрішньоокупаційним режимом України, відправивши на смітник історії регіоналівсько – комуністичну бандитську владу на чолі з В. Януковичем. Але всі ми маємо бути пильними, щоб не дозволити регіоналам і їхнім вірним служкам – комуністам (і ті, і ті є приховано – явними сепаратистами) разом з олігархами різних мастей, які вже будують мостики до окремих переможців Революції Гідності, перегрупувати свої сили та взяти реванш. Партії регіонів і комуністів мають бути заборонені, як натхненники кримських сепаратистів, від яких вони не відмежувалися, та сепаратистів материкової частини України, котрі маскуються під прихильників федералізації, інспірованої Росією.

   Наші громадяни продемонстрували свою готовність дати відсіч, в т. ч. збройну, російському окупанту, масово йдучи, і я — з ними, на призивні дільниці у військових комісаріатах.На жаль, таку готовність до спротиву, не на словах, а на ділі, чомусь не продемонструвала нова влада, бо не прийняла тих рішень, яких вимагають вказані вище Закони України. ЗСУ тоді ще існували та й зараз існують, хоча нині Криму це вже не стосується – момент втрачено. Статути ЗСУ, що мають силу Закону, теж ніхто не відміняв. Я певен, що наші громадяни, включаючи ЗСУ, продемонстрували б  здатність дати відсіч московському агресору, зокрема і у бою, адже українці завжди були вмілими воїнами.

   Але, якщо наші високопосадовці діяли правильно, то хто ж тоді відповість за втрату Криму? А визнання правильності їхніх дій тільки заохочуватиме Росію повторити кримський сценарій на материковій території України! Хоча тепер наші провідники кажуть, що буде збройна відсіч, незважаючи на жертви. Чому ж тоді Крим не захищали, а віддали, прикриваючись можливими жертвами?! Нема логіки! Та,якщо вони «утримували» Крим, «паралізуючи» окупанта київськими командами нашим воїнам «Тримайтеся!» з допомогою «таємної» зброї – дубинок, за згодою Заходу, то чого до цих пір Україна не отримала гарантій набуття нею членства в НАТО і ЄС в ближній перспективі, якщо вона цього захоче та хоч мінімально відповідатиме необхідним критеріям, а також поверне собі Крим? Інакше Україна буде зрадженою «гарантами» Будапештського меморандуму і, в першу чергу, західним світом. А коли такі гарантії є, то чому влада нам про це навіть не натякає?

   Та попри всі колізії нас — українців мав би надихати приклад героїчної боротьби за свою незалежність у далеких 1939 – 40 роках маленької Фінляндії (3,8 млн жителів) проти агресора  СССР  (170 млн жителів, тільки на фінському фронті була 88 – кратна перевага у танках, 9 – кратна – у літаках, 5 – кратна – у артилерії, майже двократна перевага у чисельності задіяних військ (московські дані) при загальній чисельності Червоної армії 1,9млн чол.), «гідним» спадкоємцем якого зараз є Росія.

   Українські громадяни, нехтуючи державним пацифізмом, згуртувавшись проти зовнішньої, російської загрози, демонструючи патріотизм, високу свідомість та жертовність, готові зі зброєю в руках захищати незалежність своєї Батьківщини, щоб самим визначати її майбутнє, яке вони, у своїй абсолютній більшості, пов’язують з європейською інтеграцією та вступом до Європейського Союзу (ЄС). Також уже трохи більше половини наших громадян, бачачи ворожість і підступність Росії, яка, плюючи на норми міжнародного та нашого права, захопила частину української території – Крим, загрожує загалом нашій незалежності, вважають, що єдиним гарантом збереження української державності є вступ до НАТО.

   Щоб забезпечити гідне, спокійне життя українським громадянам, наші провідники мають діяти так твердо, аби НАТО і ЄС, не оглядаючись на Росію, в короткостроковій перспективі поповнили свої ряди Україною. Надіюся, що українські очільники будуть гідними представниками свого славного українського народу та зроблять все, щоб наша Батьківщина позбулася відчуття національної трагедії, ганьби і приниження, повернувши анексований російським агресором Крим, та влилася у коло вільних, заможних народів євро – атлантичної спільноти, назавжди покинувши руїни Російської ворожої, загарбницької імперії, яка все більше і більше своїми агресивними, шовіністичними діями нагадує нацистський, людиноненависницький Третій Райх.


                            

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте